01 листопада 2021 року м. Харків Справа № 917/492/21
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Россолов В.В., суддя Ільїн О.В., суддя Хачатрян В.С.,
за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Вантаж" (вх.№2515П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 06 липня 2021 року у справі №917/492/21,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Вантаж", м. Полтава
про стягнення грошових коштів, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" звернулося з позовною заявою до Господарського суду Полтавської області про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Вантаж" 298188,92 грн, в тому числі 275307,64 грн основного боргу, 8432,54 грн пені, 8254,73 грн 12% річних та 6194,01 грн втрат від інфляції.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 16875-17/2020 в частині своєчасної оплати вартості отриманого товару.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 06 липня 2021 року у справі №917/492/21 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Вантаж" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" 275307 грн 64 коп основного боргу, 8432 грн 54 коп пені, 8254 грн 73 коп 12% річних, 6194 грн 01 коп втрат від інфляції, 4472 грн 83 коп судового збору, 8000 грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу; видано наказ після набрання рішенням законної сили; повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" з Державного бюджету України надлишково сплачений судовий збір у сумі 12 грн 17 коп, який сплачено платіжним дорученням № 643 від 01.04.2021.
Задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з того, що матеріали справи містять належні докази неоплати відповідачем вартості отриманого товару в розмірі 275307,64 грн як підстави стягнення основної суми заборгованості, неустойки, інфляційних втрат та 12 % річних. Суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру неустойки в порядку частини 3 ст. 551 ЦК України , ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України. Одночасно суд першої інстанції, розглядаючи питання відшкодування відповідачем витрат на правову допомогу, зазначив про належність відшкодування позивачу судових витрат в розмірі 8000,00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес Вантаж" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось, звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій; зменшити витрати на правову допомогу.
В обґрунтуванні апеляційної скарги відповідач не заперечує законність позовних вимог, однак вказує про неврахування судом першої інстанції його скрутного матеріального становища, викликаного введеним на території України карантину, як підстави відмови у задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій або зменшення їх розміру. Також відповідач вважає неспівмірними витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13 вересня 2021 року у справі №917/492/21 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Експрес Вантаж" строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Полтавської області від 06 липня 2021 року у справі №917/492/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Вантаж" на рішення Господарського суду Полтавської області від 06 липня 2021 року у справі №917/492/21; призначено справу до розгляду на 01 листопада 2021 року о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №132; позивачу встановлено строк - 15 днів з дня вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові; зупинено дію рішення Господарського суду Полтавської області від 06 липня 2021 року у справі №917/492/21.
04 жовтня 2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№11524), в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 06 липня 2021 року у справі №917/492/21 без змін.
У судове засідання, яке відбулось 01 листопада 2021 року, представники сторін не з'явились.
18 жовтня 2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" надійшла заява про розгляд справи без їх участі (вх.№11941).
Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів встановила такі обставини спору.
13.03.2020 між позивачем (Постачальник за договором) та відповідачем (Покупець за договором) був укладений договір за № 16875-17/2020 (далі - Договір, копія Договору - в матеріалах справи), згідно п. 1.1 якого Постачальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність Покупця визначені цим Договором запчастини, експлуатаційні матеріали, автомобільні шини, тощо (далі - Товар), а також надати шиноремонтні та шиномонтажні послуги (далі - Послуги), а Покупець зобов'язався в порядку та на умовах визначених цим договором прийняти Товар і Послуги та здійснити їх оплату.
За твердженням позивача, ним на виконання зобов'язань однаквідповідач за отриманий товар вчасно не розрахувався, здійснивши лише часткову оплату на суму 50 000,00 грн, у зв'язку з чим вказує про наявність основної суми заборгованості розмірі 275307,64 грн.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору позивач відповідно до п. 5.2 та п. 5.3 Договору нарахував відповідачу:
- пеню за загальний період з 27.11.2020 по 02.04.2021 на суму 8432,54 грн;
- 12% річних за загальний період з 27.11.2020 по 02.04.2021 на суму 8254,73 грн;
- інфляційні втрати за загальний період з грудня 2020 року по лютий 2021 року на суму 6194,01 грн.
Вважаючи свої права порушеними позивач просить суд стягнути з відповідача 275307,64 грн основного боргу, 8432,54 грн пені, 8254,73 грн 12% річних та 6194,01 грн. втрат від інфляції.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), підставами для виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Матеріали справи свідчать про те, що на підставі укладеного 13.03.2020 між позивачем (Постачальник за договором) та відповідачем (Покупець за договором) договору за № 16875-17/2020 між сторонами виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 стаття 712 ЦК України).
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Загальна сума договору складається із вартості переданого Товару, що відповідає сумі всіх товарних (видаткових) накладних, та сумарної вартості наданих послуг, зазначених в Актах виконаних робіт, здійснених протягом дії даного Договору (п. 1.4 Договору).
Згідно п. 2.3 Договору поставка Товару здійснюється за погодженням Сторін на умовах пункту 2.3. Договору:
1) ЕХW (франко завод; назва місця: склад Постачальника (правила "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року) - Товар переходить у власність Покупця з моменту його передачі Покупцю на складі Постачальника. Доказом передачі Товару Постачальником у власність Покупця є належним чином оформлена товарна (видаткова) накладна;
2) FСА (франко-перевізник) (правила "ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року) - Товар переходить у власність покупця з моменту передачі Товару у розпорядження перевізника на складі Постачальника. Вибір перевізника здійснюється Покупцем на власний розсуд. З моменту передачі Товару перевізнику обов'язки Постачальника перед Покупцем вважаються виконаними у повному обсязі та належним чином, а ризики загибелі, втрати, пошкодження або знищення Товару переходять до Покупця. Доказом передачі Товару Перевізнику є належним чином оформлені товарна (видаткова) накладна та товарно-транспортна накладна, що разом засвідчують факт передачі Постачальником Товару Покупцю.
Згідно п. 2.4, 2.5 Договору погодження Сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни Товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується у товарних (видаткових) накладних і рахунках на оплату, що являються невід'ємними складовими даного Договору, без складання специфікацій. Покупець, підписуючи товарну (видаткову) накладну, виявляє згоду на прийняття Товару відповідно до попередньої домовленості із Постачальником та позбавляється права заявляти щодо невідповідності поставленого Товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом та ціною. Сторони домовилися, що уповноважуючи певну особу на прийняття Товару від Постачальника, у тому числі Перевізника, Покупець тим самим уповноважує таку особу підписувати відповідні документи на Товар: товарні (видаткові) накладні, товарно-транспортні накладні тощо.
За домовленістю Сторін датою поставки Товару вважається дата підписання уповноваженими представниками Сторін товарної (видаткової) накладної, що засвідчує прийняття Товару Покупцем від Постачальника (п. 2.6. Договору).
Розділом 3 Договору Сторони визначили порядок розрахунків. Так, за домовленістю Сторін Товар продається на умовах попередньої оплати або на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту. Кредитним лімітом Сторони вважають суму, на яку Постачальник може поставити Товар на умовах домовленого відтермінування. В залежності від загальної суми щомісячних замовлень Покупця, Постачальник визначає суму кредитного ліміту (п. 3.2. Договору).
У випадку продажу Товару на умовах попередньої оплати Постачальник одночасно з підтвердженням замовлення надає Покупцю рахунок на оплату (п. 3.3 Договору).
Якщо продаж Товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі Товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається Постачальником Покупцю разом з товарною (видатковою) накладною. Підписання Покупцем або уповноваженою ним особою на прийняття Товару товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату (пункт 3.4 Договору).
Оплата Товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальнику (п. 3.6 Договору).
Зобов'язання Покупця за цим Договором щодо оплати поставленого Товару вважається виконаним з моменту зарахування коштів на рахунок Постачальника (п. 3.7 Договору).
Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 Договору за порушення грошового зобов'язання за цим Договором більше 3-х календарних днів, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу за весь період такого прострочення. У разі прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченого цим Договором, винна Сторона несе відповідальність, встановлену статтею 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов'язання має сплатити на користь іншої Сторони за Договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12% річних від простроченої суми.
Згідно з пунктами 8.2 та 8.4 Договору Сторони домовились, що Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами і діє до 31 грудня 2020 року. Якщо протягом 1-го місяця до закінчення терміну дії даного Договору жодна зі сторін не заявить про намір змінити його умови або припинити його дію, Договір вважається продовженим на 1 календарний рік і так рік за роком.
За змістом статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
за Договором позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 325307,64 грн за наступними видатковими накладними:
- від 06.11.2020 № SI0002591494 на суму 730,14 грн; строк оплати - до 27.11.2020;
- від 10.11.2020 № SI0002597377 на суму 767,52 грн; строк оплати - до 01.12.2020;
- від 11.11.2020 № SI0002600911 на суму 12936,12 грн; строк оплати - до 02.12.2020;
- від 11.11.2020 № SI0002600912 на суму 3516,30 грн; строк оплати - до 02.12.2020;
- від 12.11.2020 № SI0002601262 на суму 3639,54 грн; строк оплати - до 03.12.2020;
- від 12.11.2020 № S10002602183 на суму 7326,90 грн; строк оплати - до 03.12.2020;
- від 13.11.2020 № SI0002604107 на суму 1839,60 грн; строк оплати - до 04.12.2020;
- від 13.11.2020 № SI0002604495 на суму 5518,92 грн; строк оплати - до 04.12.2020;
- від 13.11.2020 № SI0002605334 на суму 1275,00 грн; строк оплати - до 04.12.2020;
- від 13.11.2020 № SI0002605485 на суму 32854,74 грн; строк оплати - до 04.12.2020;
- від 14.11.2020 № SI0002605926 на суму 21500,64 грн; строк оплати - до 05.12.2020;
- від 14.11.2020 № SI0002605967 на суму 1468,20 грн; строк оплати - до 05.12.2020;
- від 16.11.2020 № SI0002606918 на суму 2030,22 грн; строк оплати - до 07.12.2020;
- від 16.11.2020 № SI510002607243 на суму 27167,70 грн; строк оплати - до 07.12.2020;
- від 16.11.2020 № SI0002607289 на суму 1353,48 грн; строк оплати - до 07.12.2020;
- від 20.11.2020 № SI0002616241 на суму 26539,50 грн; строк оплати - до 11.12.2020;
- від 20.11.2020 № SI0002616345 на суму 5942,22 грн; строк оплати - до 11.12.2020;
- від 12.01.2021 № SI0002686569 на суму 19936,68 грн; строк оплати - до 02.02.2021;
- від 12.01.2021 № SI0002686592 на суму 4787,64 грн; строк оплати - до 11.02.2021;
- від 12.01.2021 № SI0002686634 на суму 26562,72 грн; строк оплати - до 02.02.2021;
- від 12.01.2021 № SI0002686750 на суму 100874,58 грн; строк оплати - до 11.02.2021;
- від 12.01.2021 № SI0002686862 на суму 6019,68 грн; строк оплати - до 02.02.2021;
- від 12.01.2021 № SI0002686997 на суму 10719,60 грн; строк оплати - до 11.02.2021.
Також на підтвердження здійснених відповідачу поставок товару позивачем надано копії товаро-транспортних накладних: № SHP0001827933 від 10.11.2020; № SHP0001831725 від 12.11.2020; № SHP0001833411 від 13.11.2020; № SHP0001834294 від 13.11.2020; № SHP0001834290 від 13.11.2020; № SHP0001834774 від 14.11.2020; № SHP0001835538 від 16.11.2020; № SHP0001835855 від 16.11.2020; № SHP0001835541 від 16.11.2020; № SHP0001842824 від 20.11.2020; № SHP0001898154 від 12.01.2021; № SHP0001898205 від 12.01.2021; № SHP0001898197 від 12.01.2021; № SHP0001898260 від 12.01.2021; № SHP0001898167 від 12.01.2021; № SHP0001898206 від 12.01.2021.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується поставка позивачем покупцеві товару на суму 325307,64 грн, який останній оплатив частково, на суму 50000,00 грн. Заборгованість відповідача за поставлений позивачем товар становить 275307,64 грн; строк оплати поставленого товару відповідачем порушено.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено самим відповідачем ним не сплачено суму заборгованості за отриманий товар.
З огляду на викладене місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що позов в частині стягнення 275307,64 грн основного боргу є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період з 27.11.2020 по 02.04.2021 на суму 8432,54 грн, 12% річних за загальний період з 27.11.2020 по 02.04.2021 на суму 8254,73 грн, а також інфляційні втрати за загальний період з грудня 2020 року по лютий 2021 року на суму 6194,01 грн.
Відповідно до пунктів 5.2., 5.3. Договору за порушення грошового зобов'язання за цим Договором більше 3-х календарних днів, Покупець сплачує на користь Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу за весь період такого прострочення. У разі прострочення виконання грошового зобов'язання, передбаченого цим Договором, винна Сторона несе відповідальність, встановлену статтею 625 ЦК України, а саме: той хто прострочив виконання грошового зобов'язання має сплатити на користь іншої Сторони за Договором суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 12% річних від простроченої суми.
Ураховуючи вказані норми позивачем правомірно нараховано пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період з 27.11.2020 по 02.04.2021, 12% річних за загальний період з 27.11.2020 по 02.04.2021, а також інфляційні втрати за загальний період з грудня 2020 року по лютий 2021 року.
Судом перевірено надані позивачем розрахунки пені, річних та інфляційних і встановлено їхню правильність.
Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 8432,54 грн пені, 8254,73 грн 12% річних та 6194,01 грн інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Під час розгляду справи у суді першої інстанції та при зверненні з апеляційною скаргою відповідач вказує про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, посилаючись на свій скрутний фінансовий стан.
На підтвердження свого фінансового стану відповідач посилається на наявність у нього заборгованості по заробітній платі, що підтверджується судовими рішеннями по справах №№ 552/1950/21, 552/1951/21, 552/1954/21, 552/1953/21, 552/1952/21, а також на те, що у зв'язку із пандемією Ковід-19, роботи на підприємстві розпочалися лише з 11.05.2021, що призвело до збитковості підприємства. У якості доказу на підтвердження збитковості ТОВ "Експрес-Вантаж" надано копію балансу станом на 31.03.2021, згідно якого чистий збиток товариства за І квартал 2021 року склав 5754,4 тис. грн.
Аналізуючи наявність правових передумов для зменшення розміру штрафних санкцій колегія суддів зазначає про таке.
Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачена можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо розмір неустойки значно перевищує розмір збитків.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України (далі ГК України) у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно п.п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
В чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання вирішується судом оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що нормами ч. 1 статті 233 ГК України передбачено право суду на зменшення лише неустойки (штрафу чи пені). При цьому 12% річних та інфляційній втрати, нарахування яких передбачено ч. 2 ст. 625 ЦК України, за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, а отже зменшення судом сум річних та інфляційних не передбачено чинним законодавством.
Разом з тим, зважаючи на суму боргу відповідача перед позивачем, яка складає 275307,64 грн, суд не вбачає суму нарахованої позивачем пені (8432,54 грн) надмірно великою, оскільки сума пені становить менше ніж 4% від суми заборгованості.
При цьому, згідно зі статтею 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
В статті 14-1 Закону України "Про Торгово-промислові палати в Україні" вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Втім з боку відповідача не надано сертифікат Торгово-промислової палати України на підтвердження існування форс-мажорних обставин.
Також апелянтом не надано будь-яких доказів сповіщення позивача з приводу існування відповідної обставини.
Одночасно колегія суддів, погоджуючись з позицією місцевого господарського суду враховує те, що відповідач здійснював приймання товару безпосередньо під час дії карантинних заходів, що свідчить про його обізнаність з наявною обставиною, а відтак і необхідність розуміння правових наслідків реалізації відповідних дій.
Ураховуючи наведене колегія суддів не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.
Одночасно суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим стягнення з відповідача суми відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн з огляду на таке.
При зверненні з позовною заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "Автодистриб'юшн Карго Партс" вказує, що попередній орієнтовний розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, становить 40285,00 грн, в тому числі 4485,00 грн судового збору та 35800,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позову до суду відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.
Згідно п. 1 ч. 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За приписами ч. ч. 1, 2, 3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У позовній заяві позивач вказує, що орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу складається із фактично понесених позивачем витрат в сумі 17600,00 грн та витрат, які очікується понести в сумі 18200,00 грн.
В якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач надав суду:
- копію свідоцтва адвоката Спиридонова О.В. про право на заняття адвокатською діяльністю серії МК № 001709, виданого 08.11.2019;
- копію договору № 29/03/2021-1ПД про надання правової (правничої) допомоги від 29.03.2021, укладеного між позивачем та адвокатом Спиридоновим О.В.;
- копію додаткової угоди від 29.03.2021 до договору № 29/03/2021-1ПД про надання правової (правничої) допомоги від 29.03.2021;
- довіреність б/н від 29.03.2021 на представництво адвокатом Спиридоновим О.В. інтересів ТОВ "Автодистриб'юшн Карго Партс" в Господарському суді Полтавської області.;
- опис наданих послуг за договором № 29/03/2021-1ПД про надання правової (правничої) допомоги від 29.03.2021 на суму 17600,00 грн., який підписано адвокатом та позивачем;
- платіжне доручення № 641 від 01.04.2021 про сплату позивачем на користь адвоката Спиридонова О.В. 17600,00 грн за юридичні послуги згідно договору № 29/03/2021-1ПД.
Згідно п. 1 додаткової угоди від 29.03.2021 до договору № 29/03/2021-1ПД про надання правової (правничої) допомоги від 29.03.2021 (далі - Додаткова угода) сторони договору домовилися, що розмір винагороди за надання послуг за основним Договором становить:
1.1. за вивчення та аналіз документів, що підтверджують наявність спору, чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи в інтересах клієнта, судової практики Верховного Суду, а також підготовку та подання до Господарського суду Полтавської області позовної заяви - 17600,00 грн;
1.2. за представництво клієнта та ведення справи у Господарському суді Полтавської області в процесуальному статусі позивача, у тому числі участь у судових засіданнях - 1600,00 грн за 1 годину втраченого часу адвоката.
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди винагороди, згідно з пунктом 1.1 Додаткової угоди сплачується клієнтом на умовах 100% попередньої оплати. А винагорода, що передбачена п. 1.2 Додаткової угоди, сплачується клієнтом після виконання всіх умов основного Договору на підставі акту приймання-передачі.
Матеріалами справи підтверджується понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 17600,00 грн (винагорода адвоката за підготовку та написання позовної заяви).
Щодо витрат позивача за представництво адвокатом клієнта та ведення справи у Господарському суді Полтавської області (п. 1.2 Додаткової угоди), то вказані витрати, орієнтовна сума яких позивачем вказана в розмірі 18200,00 грн, не підтверджені актом приймання-передачі, як це визначено в п. 2 Додаткової угоди.
Відповідач у відзиві просить суд зменшити витрати позивача на правничу допомогу. Посилаючись на незначну складність спору відповідач вважає співмірною суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Згідно ч. ч. 4, 5, 6 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно наданого позивачем опису наданих послуг за договором про надання правової допомоги адвокатом надано послуги з:
- вивчення та аналізу документів, що підтверджують наявність спору - 1 год - 1600,00 грн;
- вивчення та аналіз чинного законодавства України, яким врегульовані спірні правовідносини та процесуальні підстави для проведення позовної роботи, підготовка та узгодження з клієнтом правової позиції по справі, збір доказів - 1,5 год - 2400,00 грн;
- вивчення та аналіз судової практики Верховного Суду щодо застосування норм права, якими врегульовані спірні правовідносини - 0,5 год - 800,00 грн;
- опрацювання стратегії захисту інтересів клієнта і правових підстав позову; написання (набрання) тексту позовної заяви, підготовка та подання до суду позовної заяви з розрахунками (на 17 аркушах) і додатками (54 найменувань), а також направлення копій матеріалів позовної заяви на адресу ТОВ "Експрес Вантаж" - 8,0 год - 12800,00 грн.
Суд зазначає, що даний спір виник в результаті невиконання відповідачем умов договору поставки товару в частині своєчасної оплати товару (порушені норми ЦК України та ГК України). Вивчення судової практики за подібними спорами, опрацювання стратегії захисту інтересів клієнта і правових підстав позову не потребують значного часу. Справа не є складною, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін
(є малозначною), існує стала судова практика.
Враховуючи це суд погоджується із твердженням відповідача щодо неспівмірності витрат позивача на професійну правничу допомогу, вказані адвокатом години не відповідають дійсним витратам часу. Проте, з врахування обсягу позовної заяви, зокрема доволі об'ємного розрахунку стягуваних сум пені, річних та інфляційних суд не погоджується із вказаною відповідачем співмірною сумою витрат у розмірі 3000 грн. Зважаючи на обсяги позовної заяви суд вважає співмірними витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 8000 грн (5 год. х 1600,00 грн).
Частиною 4 статті 129 ГПК України передбачено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позовні вимоги позивача задоволені повністю, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню в розмірі 8000,00 грн.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду ухвалено з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права. Наведені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування або зміни рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, тому колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Вантаж" та залишення без змін рішення Господарського суду Полтавської області від 06 липня 2021 року у справі №917/492/21.
В силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Вантаж" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 06 липня 2021 року у справі №917/492/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови складено 03 листопада 2021 року.
Головуючий суддя В.В. Россолов
Суддя О.В. Ільїн
Суддя В.С. Хачатрян