ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
27 жовтня 2021 року Справа № 906/117/21
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Цвіркун О.О.
за участю представників сторін:
позивача: Бурчак Ю.І. (адвокат)
відповідача: Ващук Ю.С. (адвокат), Тестова Н.В. (самопредставництво)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "МУН" на рішення Господарського суду Житомирської області від 03 вересня 2021 року у справі №906/117/21 (повний текст складено 07 вересня 2021 року, суддя Лозинська І.В.)
за позовом Приватного підприємства "МУН"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логіст Інвест"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет Н"
про стягнення 3135431,43 грн.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 03 вересня 2021 року у справі №906/117/21 частково задоволено позов Приватного підприємства "МУН" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логіст Інвест", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Паритет Н" про стягнення 3135431,43 грн. Закрито провадження в частині стягнення 1746031,71 грн. основного боргу. Зменшено розмір пені до 16089,79 грн. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логіст Інвест" (11708, Житомирська область,м. Новоград - Волинський, вул. Борисова, буд. 4, код ЄДРПОУ 41943838) на користь Приватного підприємства "МУН" (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. 8-го Березня, буд. 39, кв. 5, код ЄДРПОУ 38740901): 9094,14 грн. основного боргу, 16089,79 грн. пені, 63269,01 грн. 3% річних, 47031,47 грн. судового збору. Відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 214245,80 грн. пені. Відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 7597,87 грн. 3% річних. Відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 849000,00 грн. штрафу.
Вказане рішення мотивоване тим, що суд не погодився з розрахунком пені здійсненим позивачем, оскільки ним не вірно було визначено початок строку виконання зобов'язання, зважаючи на строк позовної давності; позивачем включено до розрахунку дні фактичної сплати суми заборгованості, які не включаються в період часу, за який здійснюється стягнення пені, а також позивачем перевищено шестимісячний строк встановлений частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України. Суд зазначив, що позивачем проведено розрахунок з зазначенням суми боргу в доларах США та, відповідно, розміру пені у доларах США, що не відповідає судовій практиці Верховного Суду щодо необхідності нарахування та стягнення пені у національній валюті України. Таким чином, на переконання місцевого суду задоволенню підлягає пеня у сумі 160897,87 грн., в частині заявленої пені у розмірі 214245,80 грн. - відмовлено. Водночас, зважаючи на обставини справи та обгрунтовану суму пені, встановлену судом у розмірі 160897,87 грн., господарський суд прийшов до висновку про можливість задоволеня клопотання відповідача та зменшення пені до 16089,79 грн. (на 90%). Крім того, суд відмовив в задоволенні позову в частині стягнення 849000,00 грн. штрафу (еквівалент 30000 доларів США), оскільки за правовою природою є одним і тим самим видом відповідальності за одне й те саме правопорушення.
Не погоджуючись (частково) з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач - Приватне підприємство "МУН" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 03 вересня 2021 року у справі №906/117/21 в частині зменшення розміру пені на 90% до 16089,79 грн, відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 214245,80 грн. пені та відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 849000 грн. штрафу; в цих частинах ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 359053,88 грн. пені та 849000 грн. штрафу; в решті рішення залишити без змін; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 70547,25 грн.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що пунктом 5.3 договору сторонами було визначено, що покупець за порушення (неналежне виконання) обов'язку щодо оплати по договору, за вимогою продавця зобов'язаний сплатити останньому пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми заборгованості за кожен день прострочення, без обмеження строків нарахування пені та звернення продавця до суду за її стягненням. З огляду на це, безпідставним є висновок господарського суду Житомирської області про те, що діючим законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присічним.
Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що застосовуючи статтю 551 Цивільного кодексу України, суд не надав оцінки обставинам значності прострочення у виконанні зобов'язання, а саме суми прострочення та строку невиконання зобов'язання, а також відсутності негайного добровільного усунення винною стороною порушення, як після направлення позивачем вимоги про усунення, так і більш ніж протягом 7 місяців після звернення до суду.
Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції неправильно застосовано статтю 61 Конституції України, не застосовано норми матеріального права, які підлягають застосуванню, а також не взято до уваги актуальну судову практику Великої Палати Верховного Суду щодо можливості одночасного стягнення пені та штрафу.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "МУН" на рішення Господарського суду Житомирської області від 03 вересня 2021 року у справі №906/117/21 та призначено дату судового засідання на 27 жовтня 2021 року.
Від ТОВ "Трейд Логіст Інвест" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останнє вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. При цьому, стверджує, що судом першої інстанції вірно зазначено, що розрахунок пені в іноземній валюті суперечить нормам чинного законодавства України; вважає вірним доводи суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені з урахуванням строку позовної давності; вважає, що судом правомірно було враховано клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки до 90%. З матеріалів справи вбачається, що позивач просив одночасно стягнути з відповідача неустойку у вигляді штрафу, який було нараховано двічі: в розмірі 10% від суми заборгованості та в розмірі 20% від суми заборгованості, що суперечить статті 61 Конституції України та встановленій судовій практиці.
Безпосередньо в судовому засіданні представники позивача та відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині позовних вимог про стягнення пені та штрафу, колегія суддів здійснює перегляд рішення суду першої інстанції саме в цій частині.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу слід частково задоволити, рішення Господарського суду Житомирської області, в оскаржуваній частині, скасувати.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 26 червня 2019 року між ПП "МУН" (позивач, продавець) та ТОВ "Трейд Логіст Інвест" (відповідач, покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - договір), за пунктом 1.1 якого продавець передає у власність покупцю майно, вказане у пункті 1.2 договору, а покупець приймає майно і сплачує за нього обумовлену грошову суму в розмірі та порядку, передбаченому договором.
Пунктом 1.2 договору визначено, що предметом купівлі-продажу за цим договором є таке нерухоме майно (далі - нерухоме майно):
1) будівлі та споруди майнового комплексу у складі: адміністративна прибудова з гаражними боксами №1, 2, А, А1, в загальною площею 690,7 кв.м., що розташовані за адресою: Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Борисова, буд. 4, реєстраційний номер в ДРРП 50672618110;
2) будівлі та споруди майнового комплексу у складі: ковбасний корпус, Г1, г-г2, №1, 2, 01 площею 4203,5 кв.м.; м'ясожировий корпус, Г, 0, Г2, площею 5640,3 кв.м.; канижна С, площею 74,2 кв.м.; інженерний корпус, В1-ВЗ, площею 221,2 кв.м.; будівля котельні, У, площею 698,3 кв.м.; аміакосховище Р, площею 128,1 кв.м.; бризгальний басейн, У111, площею 874,2 кв.м.; конденсаторна У11, площею 75,7 кв.м.; корпус холодильника, ГЗ, Г4 площею 6102,7 кв.м.; водопровідний басейн, Е, площею 40,5 кв.м.; будівля санбойні, И, К, К1, №1, К2, площею 862,4 кв.м, допоміжний корпус, Д-ДЗ, площею 5941,4 кв.м.; споруда жироловки, Л,З площею 348,2 кв.м.; адмінкорпус, А, а, площею 763,5 кв.м.; будівлі на прохідній, В, площею 64,9, кв.м., що розташовані за адресою: Житомирська область, м. Новоград-Волинський, вул. Борисова, буд. 4, реєстраційний номер в ДРРП 50694018110.
Згідно з пунктом 2.1 договору загальна та часткові суми коштів, що підлягають сплаті за договором, виражені в гривнях та визначені в іноземній валюті, а саме у доларах США станом на 26 червня 2019 року. Курс долара США до гривні сторони визначають як гривневий курс продажу долара США опублікований електронним ресурсом: www.goverla.ua або www.westfinance.ub.ua (обирається джерело з більшим курсом продажу). Курс продажу долара США до гривні станом на дату погодження ціни становить 2620,00 (дві тисячі шістсот двадцять) гривень за 100 (сто) доларів США згідно джерела https://goverla.ua. Грошове зобов'язання має бути виконане покупцем в гривнях, при цьому сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за курсом продажу долара США, опублікованому у вищезазначеному джерелі на день платежу.
Сторони погодили, що ціна продажу нежитлових будівель становить в сумі 3232425,00 грн. без ПДВ, а також відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України визначили грошовий еквівалент ціни у розмірі 123375 доларів США.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що покупець зобов'язується здійснити розрахунки по договору після нотаріального посвідчення договору частинами згідно з таким графіком платежів, а саме:
- 2000000,00 грн., що становить еквівалент 76335 доларів США 88 центів по курсу продажу долару США, встановленому на інтернет-сайті https://goverla.ua станом на 26 червня 2019 року - одним або кількома платежами до 31 грудня 2019 року;
- 1232424,95 грн., що становить еквівалент 47039 доларів США 12 центів по курсу продажу долара США, встановленому на інтернет-сайті https://goverla.ua станом на 26 червня 2019 року - одним або кількома платежами з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року.
Сторони погодили, що на час проведення повного розрахунку по кожному платежу за цим графіком, оплаті підлягає сума в гривнях, еквівалентна вказаним сумам у доларах США, по курсу на день платежу. Покупець зобов'язаний у день здійснення кожного платежу звіряти із продавцем стан розрахунків у еквіваленті валюти долара США, відповідно до опублікованого джерелом курсу на день платежу.
В матеріалах справи є акт приймання - передачі вказаного нерухомого майна від 26 червня 2019 року /т.1, а.с. 17/.
Право власності на нерухоме майно зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
З метою забезпечення виконання покупцем обов'язків щодо оплати вартості майна, інших нарахувань за договором, 26 червня 2019 року укладено такі правочини:
- між ПП "МУН" (іпотекодержатель) і ТOB "Трейд Логіст Інвест" (іпотекодавець) - договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Лінкевич Б.А, реєстровий №807 /т.1, а.с 25 - 30/;
- між ПП "МУН" (іпотекодержатель) і ТОВ "Паритет Н" (іпотекодавець) - договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Новоград-Волинського міського нотаріального округу Лінкевич Б.А., реєстровий №809 /т.1, а.с. 37 - 42/.
В матеріалах справи є Витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження станом на 26 червня 2019 року.
На виконання погоджених умов за договором відповідачем було лише частково оплачено вартість нерухомого майна у сумі 1514300,00 грн., тому станом на день звернення з позовною заявою до суду, позивачем заявлено до стягнення основну заборгованість відповідача у сумі 65032,54 доларів США; по курсу продажу долара США, встановленому на інтернет-сайті https://westfinance.ub.ua/ станом на 25 січня 2021 року (28,30 грн. за 1 долар США) ця сума становить 1040420,88 грн. Після відкриття провадження у справі, відповідачем в період з 26 липня 2021 року по 05 серпня 2021 року сплачено позивачу грошові кошти у сумі 1746031,71 грн.
Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 375143,67 грн. пені, 70866,88 грн. 3% річних та 849000 грн. штрафу.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 03 вересня 2021 року у справі №906/117/21 переглядається лише в частині позовних вимог про стягнення пені та штрафу.
Щодо обгрунтованості позовних вимог в частині стягнення 375143,67 грн. пені, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
За статтею 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.
За частинами 2, 3 статті 546 Цивільного кодексу України пеня є видом забезпечення виконання зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №916/4692/15.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №761/26293/16-ц (провадження №14-64цс19) вказано, зокрема, що оскільки пеня є неустойкою і має штрафний, а не компенсаційний характер, вона не входить до складу зобов'язання, її сплата та розмір визначені законом, то нарахування та стягнення такої має бути здійснене в національній валюті України.
З огляду на викладене, нарахування та стягнення пені повинно бути здійснено в національній валюті України - гривні.
Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно - господарські санкції (частини перша, друга статті 217 Господарського кодексу України). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 Цивільного кодексу України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 Цивільного кодексу України), у тому числі, мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21 червня 2017 року у справі №910/2031/16, Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №916/804/17, від 10 вересня 2020 року у справі №916/1777/19.
У справі, яка розглядається, колегією суддів встановлено, що відповідно до пункту 5.3 Договору покупець за порушення (неналежне виконання) обов'язку щодо оплати по Договору, за вимогою Продавця зобов'язаний сплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми заборгованості за кожний день прострочення, без обмеження строків нарахування пеня та звернення Продавця до суду за її стягненням.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені за період прострочення грошового зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, є помилковим і таким, що не узгоджується з висновками щодо застосування норм права (статті 231, частини шостої статті 232 Господарського кодексу України), викладених у наведених постановах Верховного Суду України та Верховного Суду.
Як вбачається з матеріалів справи, загальна сума боргу за договором становить 65032,54 долари США. Враховуючи, що відповідачем не сплачено повністю 2000000,00 грн. до 31 грудня 2019 року та 1232424,95 грн. в період з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року, строк виникнення обов'язку сплати повністю 2000000,00 грн. настав з 02 січня 2020 року, а 1232424,95 грн. - 01 лютого 2020 року.
Пунктами 2.1, 2.2 договору сторонами погоджено, що курс долара США до гривні сторони визначають як гривневий курс продажу долара США опублікований електронним ресурсом: www.goverla.ua або www.westfinance.ub.ua (обирається джерело з більшим курсом продажу).
Колегією суддів здійснено розрахунок пені за допомогою правового порталу України "Ліга Закон" - "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій" та встановлено розмір пені у сумі 341825,02 грн. (даний розрахунок долучений до матеріалів справи). Відтак, 33318,65 грн. пені позивачем нараховано безпідставно через застосування подвійної облікової ставки НБУ до заборгованості визначеної в іноземній валюті.
Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафу у сумі 849000,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За нормою статті 61 Конституції України - ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Відповідно до пункту 5.3 договору купівлі-продажу, зокрема, передбачено, що за кожен випадок прострочення оплати, відповідно до пункту 2.2. договору, більше ніж на 30 днів, покупцем додатково нараховується штраф у розмірі 10 процентів від розміру простроченого платежу; а за кожен випадок прострочення оплати відповідно до пункту 2.2. договору, більше на 60 днів покупцеві додатково нараховується штраф у розмірі 20 процентів від розміру простроченого платежу.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу та можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань надано сторонам частинами другою та четвертою статті 231 Господарського кодексу України. В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, а також приписами статті 546 Цивільного кодексу України та статті 231 Господарського кодексу України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Колегія суддів вважає обгрунтовані вимоги в частині нарахування пені та штрафу, оскільки сторони договору, врегульовуючи між собою правовідносини щодо купівлі-продажу нерухомості, досягли згоди щодо його умов, тобто вільно, на власний розсуд визначили та погодили умови договору, підписавши його; доказів того, що під час укладення правочину сторони пропонували інші умови в частині відповідальності за порушення договірних зобов'язань надано не було, протоколу розбіжностей стосовно застосування до покупця відповідальності у виді нарахування штрафних санкцій у разі порушення договірних зобов'язань, передбачених пунктом 5.3 договору, сторони не склали, а тому можливим є стягнення і пені, і штрафу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі №910/12876/19 та в постановах Верховного Суду від 09 лютого 2018 року у справі №911/2813/17, від 22 березня 2018 року у справі № 911/1351/17, від 17 травня 2018 року у справі №910/6046/16, від 25 травня 2018 року у справі № 922/1720/17, від 09 липня 2018 року у справі №903/647/17.
Умовами договору сторони, крім нарахування пені, погодили штраф за кожен випадок прострочення оплати, відповідно до пункту 2.2. договору, більше ніж на 30 днів, у розмірі 10 процентів від розміру простроченого платежу; а за кожен випадок прострочення оплати відповідно до пункту 2.2. договору, більше на 60 днів у розмірі 20 процентів від розміру простроченого платежу.
Однак стягнення штрафу за прострочення виконання зобов'язання на строк понад 30 календарних днів та штрафу за прострочення виконання зобов'язання на строк понад 60 календарних днів є подвійною відповідальністю за порушення зобов'язання, оскільки, як уже зазначалося вище, з встановлених колегією суддів обставин справи вбачається, що відповідач вчинив єдине порушення, яке полягає в простроченні виконання зобов'язання за договором купівлі-продажу нерухомості на строк понад 60 календарних днів, і вказаний строк охоплює порушення зобов'язання на строк понад 30 календарних днів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі №910/12876/19.
Одночасне стягнення штрафу за прострочення виконання зобов'язання на строк понад 30 календарних днів та штрафу за прострочення виконання зобов'язання на строк понад 60 календарних днів є подвійним стягненням штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання, що не узгоджується з приписами статті 61 Конституції України, згідно з якою ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності одного виду.
Тому є обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача штрафу за прострочення виконання оплати на строк понад 60 календарних днів, у решті штрафу слід відмовити.
Щодо заяви ТОВ "Трейд Логіст Інвест" про застосування позовної давності до вимог про стягнення неустойки.
Відповідач у суді першої інстанції та у відзиві на апеляційну скаргу зазначав, що строк виконання зобов'язання в частині сплати 2000000,00 грн. сплив 31 грудня 2019 року, а з позовом до суду з вимогою про стягнення штрафу позивач звернувся 29 січня 2021 року, що свідчить про пропуск позивачем строку звернення з вимогою про стягнення штрафу у розмірі 15888,27 доларів США за порушення виконання зобов'язання щодо сплати 2000000,00 грн.
Однак, такі твердження відповідача є безпідставні з огляду на наступне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтями 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна про стягнення штрафу, пені - один рік.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц та від 28 листопада 2018 року у справі №504/2864/13-ц (14-452цс18).
У зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.
Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов'язань, що з нього виникають (наприклад, у зв'язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.
Як вбачається колегією з матеріалів справи, відповідачем не сплачено повністю 2000000,00 грн. до 31 грудня 2019 року та 1232424,95 грн. в період з 01 січня 2020 року по 31 січня 2020 року, тому строк виникнення обов'язку сплати повністю 2000000,00 грн. настав з 02 січня 2020 року, а 1232424,95 грн. - 01 лютого 2020 року.
Відповідно до пункту 5.3 договору купівлі-продажу, зокрема, передбачено, що за кожен випадок прострочення оплати, відповідно до пункту 2.2. договору, більше ніж на 30 днів, покупцем додатково нараховується штраф у розмірі 10 процентів від розміру простроченого платежу; а за кожен випадок прострочення оплати відповідно до пункту 2.2. договору, більше на 60 днів покупцеві додатково нараховується штраф у розмірі 20 процентів від розміру простроченого платежу.
Тобто, позивач мав право нараховувати штраф починаючи з 01 лютого 2020 року (30 днів) та відповідно з 01 березня 2020 року (60 днів).
Як вбачається з штемпеля на поштовому конверті, позивачем відправлено до господарського суду позовну заяву 27 січня 2021 року.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" зі змінами внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 16 березня 2020 року №215 та від 25 березня 2020 року №239, відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року Кабінет Міністрів України постановив установити з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року на усій території України карантин.
В подальшому, карантин продовжувався, не перериваючись. Так, Постановою Кабінету Міністрів України №1066 від 11 жовтня 2021 року продовжено карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), до 31 грудня 2021 року.
З урахуванням викладеного, до 12 березня 2020 року ні загальна, ні спеціальна позовна давність не спливла, а оскільки її строк продовжений на час дії карантину, який триває, відсутні підстави для висновку про сплив строків позовної давності для звернення до суду за даними позовними вимогами, та, відповідно, відмови в позові, що не було враховано місцевим судом.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки на 90%.
20 липня 2021 року до Господарського суду Житомирської області від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру неустойки на 90% /т.2, а.с. 48 - 51/.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Аналогічні принципи наведено у статті 233 Господарського кодексу України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. Відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №924/709/17.
Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
При цьому наявність/відсутність укладеної між сторонами договору угоди про зменшення або скасування штрафних санкцій, так само як наявність/відсутність угоди про внесення змін до умов договору в частині строків поставки товару, при вирішенні судом питання про зменшення розміру штрафу, пені не має вирішального значення, оскільки таке зменшення є правом суду, яке випливає безпосередньо з положень норм чинного законодавства, та здійснюється судом за наявності конкретних об'єктивних обставин.
Поряд з тим, Верховний Суд у постанові від 29 липня 2021 року у справі №904/3526/20 зауважив, що закріплений у частині третій статті 551 Цивільного кодексу України законодавцем принцип фактично є можливістю обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності та може бути застосований і як норма прямої дії як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах. Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18.
Правовий аналіз приписів статей 551 Цивільного кодексу України, 233 Господарського кодексу України свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду. Відповідний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04 травня 2018 року у справі №917/1068/17, від 22 січня 2019 року у справі №908/868/18, від 03 червня 2019 року у справі №914/1517/18.
Колегією суддів враховано, що станом на день звернення до суду несплаченим залишався борг в розмірі 1840420,88 грн., а станом на дату винесення рішення - в розмірі 9094,14 грн; розмір майнової відповідальності відповідача, яку вимагає позивач, є неспіврозмірним із розміром залишку боргу; з відповідача заявлено до стягнення 3% річних у сумі 63269,01 грн, збитків від знецінення коштів позивач не отримав, оскільки платежі здійснюються з врахуванням курсових різниць іноземної валюти; позивачем не обґрунтовано завдання йому збитків через порушення відповідачем зобов'язань за договором, а також розміру збитків, який би відповідав нарахованим штрафним санкціям.
Відтак, доводи відповідача, вкладені в обґрунтування необхідності зменшення розміру штрафних санкцій, в сукупності свідчать про можливість зменшення розміру пені та штрафу на 50%, оскільки в такому випадку буде дотриманий баланс інтересів сторін у вигляді відшкодування позивачу негативних наслідків від неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, а також не носитиме характер несправедливо непомірного тягаря для відповідача.
Приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України свідчать про те, що саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення.
Місцевий суд обгрунтовано реалізував надане право на зменшення розміру пені за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, однак колегія суддів вважає необгрунтованим зменшення неустойки на 90%.
Зменшення розміру штрафних санкцій на 90%, про що просить ТОВ "Трейд Логіст Інвест", нівелюватиме саме значення неустойки як відповідальності за порушення грошового зобов'язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв'язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі №927/704/19.
Відтак, колегія суддів прийшла до висновку про зменшення розміру штрафу та пені на 50%. Тобто, стягненню з відповідача підлягає 283000 грн. штрафу та 170912,5 грн. пені.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги Приватного підприємства "МУН" знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, внаслідок чого апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення - частковому скасуванню в оскаржуваній частині.
Судові витрати у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "МУН" на рішення Господарського суду Житомирської області від 03 вересня 2021 року у справі №906/117/21 задовольнити частково.
Скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 03 вересня 2021 року у справі №906/117/21 в частині зменшення розміру пені на 90% до 16089,79 грн. (пункт 3), в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 214245,80 грн. пені (пункт 5) та в частині відмови в задоволенні позовних вимог 849000 грн. штрафу.
В цих частинах прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.
Викласти пункти 3, 4, 5, 7 резолютивної частини рішення Господарського суду Житомирської області від 03 вересня 2021 року у справі №906/117/21 в наступній редакції:
"3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логіст Інвест"(11708, Житомирська область, м. Новаград - Волинський, вул. Борисова, буд. 4, код ЄДРПОУ 41943838) на користь Приватного підприємства "МУН" (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. 8-го Березня, буд. 39, к.в 5, код ЄДРПОУ 38740901):
- 9094,14 грн. основного боргу;
- 170912,51 грн. пені;
- 63269,14 грн. 3% річних;
- 283000 грн. штрафу;
- 47031,47 грн. судового збору.
4. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 204231,16 грн. пені.
5. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 566000 грн. штрафу"
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд Логіст Інвест"(11708, Житомирська область, м. Новаград - Волинський, вул. Борисова, буд. 4, код ЄДРПОУ 41943838) на користь Приватного підприємства "МУН" (43000, Волинська область, м. Луцьк, вул. 8-го Березня, буд. 39, к.в 5, код ЄДРПОУ 38740901) 26431,54 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Житомирської області видачу наказу.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №906/117/21 повернути до Господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "01" листопада 2021 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Філіпова Т.Л.