вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" листопада 2021 р. Справа№ 910/956/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Алданової С.О.
Мартюк А.І.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 16.06.2021 (повний текст складено - 07.07.2021)
у справі №910/956/21 (суддя - Данилова М.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
«Полтаваенергозбут»
до Приватного акціонерного товариства
«Національна енергетична компанія «Укренерго»
про стягнення збитків
Товариство з обмеженою відповідальністю «Полтаваенергозбут» (надалі - ТОВ «Полтаваенергозбут», позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства Національна енергетична компанія «Укренерго» (надалі - ПрАТ «НЕК «Укренерго», відповідач, скаржник) про стягнення збитків у розмірі 158 114, 50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем завдано збитків позивачу внаслідок опублікування повідомлення позивачу статусу «Переддефолтний».
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у справі №910/956/21 позов задоволено повністю.
Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача збитки (упущену вигоду) в розмірі 158 114, 50 грн та судовий збір у розмірі 2 700, 00 грн.
Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що матеріалами справи, а саме актом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП) №435 та прийнятою на підставі зазначеного акта постанови НКРЕКП від 11.12.2020 №2417 "Про накладення штрафу на НЕК "Укренерго" за порушення ліцензійних умов передачі електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання" підтверджується факт порушення відповідачем підпункту 8 пункту 2.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 09.11.2017 №1388.
Таким чином, встановлені вище порушення відповідачем вимог законодавства призвели до відхилення Комунальним підприємством "БЕРДЯНСЬКВОДОКАНАЛ" тендерної пропозиції позивача, що у свою чергу завдали останньому збитків у формі упущеної вигоди в розмірі 158 114, 50 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач (скаржник) звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у справі №910/956/21 та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову. Стягнути з позивача на користь відповідача судовий збір за подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також наявна невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи. Відтак, оскаржуване судове рішення у цій справі ухвалене із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції не було враховано того факту, що сама по собі участь у процедурі закупівлі не гарантує укладення договору саме з позивачем, адже у процедурі закупівлі, окрім позивача брали участь також інші учасники, які не були позбавлені можливості здійснювати повторювального процесу пониження цін, а тому нижня межа допустимого пониження ціни іншим учасників процедури закупівлі у разі участі у ній позивача могла бути нижчою, ніж запропонована останнім.
Скаржник у апеляційній скарзі наголошує на тому, що у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються лише ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані, а тому недопущення позивача до участі у тендерній закупівлі через присвоєння йому відповідачем статусу "Переддефолтний" не можна розцінювати як неправомірні дії відповідача, що призвели до позбавлення можливості позивача отримати прибуток.
Також відповідач зазначає, що оскаржуваним рішенням присуджено до стягнення з останнього на користь позивача 2700, 00 грн судового збору за подання позовної заяви, втім за подання позову було сплачено судового збору у розмірі 2270,00 грн, а тому суд першої інстанції невірно обрахував та розподілив судові витрати, що підлягають стягненню.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.08.2021 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя (суддя-доповідач) - Зубець Л.П., судді: Мартюк А.І., Алданова С.О.
Судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів, є судом, встановленим законом, про що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, зокрема, у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №910/956/21 за апеляційною скаргою ПрАТ «НЕК «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021.
Відповідно до ч. 3 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У відповідності до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. п. 4, 5 ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо.
З огляду на викладене, розгляд апеляційної скарги ПрАТ «НЕК «Укренерго» вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відповідності до ч. 4 ст. 262 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про відкриття апеляційного провадження роз'яснено право та встановлено строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, встановлено сторонам у справі строк на подання заяв/клопотань, пояснень або заперечень.
Позивач, у порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України, скориставшись своїм правом, подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у якому останній просить оскаржуване судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, як таку, що є безпідставною та необґрунтованою.
Зокрема, у своєму відзиві на апеляційну скаргу позивач звертає увагу апеляційного господарського суду, що відповідач під час розгляду даної справи у суді першої інстанції у своїх заявах по суті не заперечував проти здійснених позивачем розрахунків завданих збитків, а тому відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України обставина щодо правильності здійснених розрахунків упущеної вигоди є встановленою.
Позивач також зазначає, що відповідачем не надано суду доказів щодо оскарження акту НКРЕКП від 11.11.2020 №435 та постанови НКРЕКП від 11.12.2020 №2417, а тому не спростовано доводів позивача щодо неотримання ним прибутку внаслідок протиправної поведінки відповідача.
Щодо зазначення у судовому рішенні суми судового збору 2700,00 грн замість 2270,00 грн, відповідач вказує, що суд першої інстанції допустив технічну описку, що не може вважатись невірним обрахуванням суми судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та бути підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та відзиві на неї, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, ТОВ "Полтаваенергозбут" на підставі ліцензії з постачання електричної енергії споживачу, виданої згідно постанови НКРЕКП № 575 від 26.06.2018 здійснює діяльність з постачання електричної енергії споживачам.
24.04.2019 між позивачем та відповідачем укладено Договір №0238-01024 про врегулювання небалансів електричної енергії (надалі - Договір).
Відповідно до Договору між ТОВ "Полтаваенергозбут" та ПрАТ «НЕК «Укренерго» підписано акт купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів та сплати інших платежів №ВН/19/12-0238 від 31.12.2019 за період з 01 грудня до 31 грудня 2019 року.
Отже, сторонами було зафіксовано та підтверджено факт купівлі-продажу електричної енергії, її обсяги та вартість.
30.06.2020 відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру (INVOICE) №3006202000148 на сплату послуги з підтримки діяльності субрахунку UA-1 на суму в розмірі 2 666 310, 65 грн.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається із матеріалів справи, позивач не погоджувався із вищевиставленим рахунком, у зв'язку з чим направляв заперечення щодо нарахування відповідачем оплати за такі послуги, в тому числі і до органів, які здійснюють контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
06.07.2020 на сайті відповідача у мережі Інтернет було опубліковано повідомлення про набуття цього дня позивачем статусу "Переддефолтний".
Як вказує позивач, вищезазначені дії відповідача позбавили ТОВ «Полтаваенергозбут» можливості здійснювати господарську діяльність на організованих сегментах ринку електричної енергії, в тому числі брати участь у публічних торгах, у зв'язку з чим позивач не отримав прибутку, на який розраховував в розмірі 158 114, 50 грн.
Так, 21.10.2020 Комунальним підприємством "БЕРДЯНСЬКВОДОКАНАЛ" оприлюднено інформацію про процедуру закупівлі електричної енергії (постачання електричної енергії) ДК 021:2015-09310000-5 на 2021 рік з очікуваною вартістю 19 228 986, 00 грн (№ UA-2020-10-21-009111-а).
Позивач через електронну систему "PROZORO" взяв участь у відкритих торгах, що проводились Комунальним підприємством "БЕРДЯНСЬКВОДОКАНАЛ", підготував та розмістив в електронній системі "PROZORO" для закупівлі електроенергії в порядку, визначеному Законом України "Про публічні закупівлі" тендерну пропозицію за № 02-11/4799 та інші документи, передбачені тендерною документацією Комунального підприємства "БЕРДЯНСЬКВОДОКАНАЛ", які необхідні для участі у процедурі закупівлі.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач беручи участь в процедурі закупівлі Комунального підприємства "БЕРДЯНСЬКВОДОКАНАЛ" розраховував укласти та мав реальні наміри укласти договір, здійснювати постачання електричної енергії та отримати прибуток за надання своїх послуг.
25.11.2020 тендерна пропозиція позивача була відхилена Комунальним підприємством "БЕРДЯНСЬКВОДОКАНАЛ", що підтверджується протоколом розгляду тендерних пропозицій №UA-2020-10-21-009111-а, з підстав перебування ТОВ "Полтаваенергозбут" в статусі "Переддефолтний".
Таким чином, як зазначав позивач, останній не мав можливості у відповідності до Закону України "Про публічні закупівлі" здійснювати повторювального процесу пониження цін або приведених цін у три етапи в інтерактивному режимі реального часу.
11.11.2020 НКРЕКП на підставі звернень учасників ринку електричної енергії щодо проведення позапланової перевірки ПрАТ «НЕК «Укренерго» в частині виставлення рахунків за "Послуги з підтримки діяльності субрахунку UA-1" за грудень 2019 року, зокрема і позивача у справі, складено акт № 435, у якому зазначено, що виставлення рахунку із призначенням платежу "Послуга з обслуговування субрахунку UA-1" замість рахунку із призначенням платежу "збір за небаланс електричної енергії" є порушенням відповідачем підпункту 8 пункту 2.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 09.11.2017 №1388, щодо обов'язку ліцензіата укладати договори, які є обов'язковими для провадження діяльності на ринку електричної енергії, та виконувати умови цих договорів, а саме пункту 5.6 глави 5 Типового договору про врегулювання небалансів електричної енергії, що є додатком 1 до Правил ринку, щодо подання Сторонами платіжних документів відповідно до Правил ринку.
Вказаним актом встановлено наявність порушень ПрАТ "НЕК "Укренерго" вимог законодавства, на підставі якого НКРЕКП 11.12.2020 було винесено постанову №2417 "Про накладення штрафу на НЕК "Укренерго" за порушення ліцензійних умов передачі електричної енергії та здійснення заходів державного регулювання".
Виходячи із вищевикладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки доводи відповідача про правомірність його дій з виставлення із призначенням платежу "послуги з підтримки діяльності субрахунку UA-1" є такими, що спростовуються прийнятим актом №435.
Здійснивши перевірку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову, виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 3 ст. 147 Господарського кодексу України збитки завдані суб'єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.
Збитками згідно із ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодження майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Доведення факту наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача.
Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Враховуючи викладене вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що тендерна пропозиція позивача була відхилена Комунальним підприємством "БЕРДЯНСЬКВОДОКАНАЛ" саме у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача, а відтак ТОВ "Полтаваенергозбут" має достатні підстави вважати, що такі дії з боку відповідача заподіяли збитки товариству у вигляді упущеної вигоди на суму 158 114, 50 грн.
Вищевикладене спростовує доводи відповідача про недоведеність взаємозв'язку між його діями та збитками, які позивач просить стягнути.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Водночас, скаржник у апеляційній скарзі зазначає про те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення було невірно обчислено та розподілено судові витрати, що підлягають стягненню, а саме присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 2700,00 грн судового збору, в той час як позивачем за звернення із даним позовом до суду сплачено судового збору у розмірі 2270,00 грн.
Колегією суддів згідно матеріалів справи встановлено, що позивачем за подання позовної заяви було сплачено судового збору у розмірі 2270,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №819404 від 05.01.2021.
Як вбачається із оскаржуваного рішення, пунктом 2 резолютивної його частини присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача, зокрема, 2700,00 грн судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 243 Господарського процесуального кодексу України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.
Описка у розумінні зазначеної статті - це випадкова помилка в рішенні, допущена при його викладенні.
Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номеру і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо), або мають технічний характер (тобто виникли в процесі виготовлення тексту рішення).
Таким чином, виправлення допущених у рішенні, ухвалі, описок, арифметичних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть рішення, ухвали.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутись до місцевого господарського суду із відповідною заявою про виправлення описки, допущеної при виготовленні тексту рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у справі №910/956/21.
Отже, доводи апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.ст. 76-77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Зазначена правова позиція міститься у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2018 у справі №910/947/17.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у справі №910/956/21 прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв'язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» - без задоволення.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на скаржника в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 267-271, 273, 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у справі №910/956/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.06.2021 у справі №910/956/21 залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго».
4. Матеріали справи №910/956/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено - 03.11.2021.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді С.О. Алданова
А.І. Мартюк