79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"01" листопада 2021 р. Справа №909/311/21
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді О.В. Зварич
суддів Т.Б. Бонк
В.М. Гриців,
секретар судового засідання М.С. Кіра,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Рижика Миколи Михайловича б/н від 12.07.2021 року (вх. № 01-05/2367/21 від 14.07.2021 року)
на ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2021 року про застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу (суддя Т.В. Стефанів; повний текст ухвали складено 22.06.2021 року)
у справі № 909/311/21
за позовом: Фізичної особи-підприємця Рижика Миколи Михайловича (надалі ФОП Рижик М.М.)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Кулев-Інвест” (надалі ТзОВ “Кулев-Інвест”)
про стягнення заборгованості за надані готельні послуги в розмірі 132100,00 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 1476,00 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4809,00 грн.,
за участю:
від позивача (в режимі відеоконференції): Рижик М.М. (пенсійне посвідчення серія ААЕ від 27.08.2010 року);
від відповідача: не з'явився,
12.04.2021 року Фізична особа-підприємець Рижик Микола Михайлович звернувся до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кулев-Інвест» про стягнення заборгованості за надані готельні послуги в розмірі 132100,00 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 1476,00 грн. та інфляційних втрат в розмірі 4809,00 грн.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2021 року у справі №909/311/21, яке було залишенне без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27 вересня 2021 року, частково задоволено позов. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кулев-Інвест" на користь Фізичної особи-підприємця Рижика Миколи Михайловича заборгованість за надані готельні послуги в розмірі 121220,00 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 976,40 грн. та інфляційних втрат в розмірі 2060,74 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кулев-Інвест" в дохід Державного бюджету України 2038,23 грн. судового збору. В частині стягнення основного боргу за надані готельні послуги в сумі 10880,00 грн., 3 % річних в сумі 499,60 грн., інфляційних втрат в сумі 2748,26 грн. - в позові відмовлено. В частині стягнення заявлених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 15000,00 грн. - відмовлено.
Короткий зміст оскарженої ухвали суду першої інстанції
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2021 року у справі №909/311/21 (суддя Т.В. Стефанів) застосовано до ФОП Рижика М.М. заходи процесуального примусу у вигляді штрафу. Стягнуто з ФОП Рижика М.М. в дохід Державного бюджету України штраф у розмірі 2270,00 грн.
Ухвала мотивована тим, що в листі від 31.05.2021 року позивач виявив неповагу до представника відповідача. Суд розцінив такі дії позивача як невиконання ним процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим, відповідно до ст 135 ГПК України, застосував до позивача заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі одного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з ухвалою суду першої інстанції. Вважає її прийнятою з порушенням норм процесуального права. Зокрема, зазначає, що в листі від 31.05.2021 року немає ніяких образ та погроз адвокату Жарському Т.В. Стверджує, що в даному листі лише закликав адвоката до добропорядності та дотримання принципів верховенства права. Зауважує, що в цьому листі зазначив в чому вбачає нещирість адвоката та недотримання вимог законодавства. Звертає увагу на те, що даний лист не містить погроз, а лише зауваження про можливі наслідки недобропорядності. Просить скасувати ухвалу господарського суду суду Івано-Франківської області від 15.06.2021 року у справі №909/311/21 про застосування до ФОП Рижика М.М. заходів процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 2270, 00 грн.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач не надавав письмового відзиву на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні позивач підтримав доводи апеляційної скарги з наведених у ній підстав.
Відповідач не делегував свого представника у судове засідання. Про причини неявки не повідомив. Згідно з повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 7901011514165 ознайомлений з датою, часом та місцем розгляду справи.
Враховуючи те, що явка сторін у справі не визнавалася судом обов'язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторони, суд прийшов до висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто при відсутності відповідача.
Обставини справи
Як вбачається зі змісту протоколу судового засідання від 15.06.2021 року у справі №909/311/21, 09.06.2021 до суду від позивача надійшов, зокрема лист від 31.05.2021, адресований позивачем представнику відповідача - адвокату Жарському Т.В. Адвокат Жарський Т.М. повідомив суд, що позивач звернувся до нього з листом від 31.05.2021, в якому крім додаткових пояснень по суті даного спору позивач вказав, що адвокат Жарський Т.М. діє від імені довірителя нещиро, не по совісті і не по-людськи; ради заробітку сприяє шахрайським діям та шахрайським намірам свого клієнта; такими нечесними та несправедливими методами заробіток адвоката точно і однозначно не піде на користь йому і його дітям і такі дії відгукнуться його потомству; адвокат нечесно і несправедливо - злочинно намагається позбавити позивача коштів, про стягнення яких заявлено даний позов. Адвокат зазначив, що розцінив такий лист як особисту образу та погрозу йому та його сім'ї, просив вжити заходів, передбачених ст.246 ГПК України шляхом постановлення окремої ухвали (а.с.89, 90).
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав.
Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Під зловживанням процесуальними правами, слід розуміти особливу форму господарського процесуального правопорушення, тобто умисні, недобросовісні дії учасників господарського процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб'єктивних процесуальних прав учасників судового процесу та їх представників, та перешкоджанням діяльності суду по справедливому та своєчасному розгляду і вирішенню господарської справи.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.
Вказане узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, вкладеною у постанові від 13.03.2019 року у справі № 199/6713/14-ц.
Учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процессу (пункт 1 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України).
Учасникам справи та їх представниками необхідно дотримуватися етичних норм та добросовісно користуватися процесуальними правами під час судового засідання, подання заяв, клопотань та ін.
Образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.
Використання учасниками судового процесу та їх представниками образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками є виявом неповаги до честі, гідності цих осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє.
Такі дії суперечать основним засадам (принципам) та завданню господарського судочинства.
Відповідно до частини 3 статті 42 Господарського процесуального кодексу України у випадку невиконання учасником справи його обов'язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.
Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали (частини 1, 2 статті 131 Господарського процесуального кодексу України).
В статті 132 Господарського процесуального кодексу України наведено перелік заходів процесуального примусу, які застосовуються судом: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) штраф.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 135 Господарського процесуального кодексу України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.
У даній справі суд першої інстанції, дослідивши зміст листа позивача від 31.05.2021 року, адресованого представнику відповідача Жарському Т.М., розцінив такі дії позивача як невиконання ним процесуальних обов'язків щодо виявлення поваги до інших учасників судового процесу та застосував до нього захід процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 2270 грн 00 коп.
Проте, колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з таких мотивів.
При прийнятті ухвали від 15.06.2021 у справі №909/311/21 про застосування до позивача заходів процесуального примусу суд залишив поза увагою те, що лист позивача від 31.05.2021 року (а.с.84, 85), адресований представнику відповідача Жарському Т.М., не є «процесуальним» документом в розумінні параграфів 1, 2 глави 1 розділу ІІІ Господарського процессуального кодексу України, та був поданий до господарського суду Івано-Франківської області з відміткою: «До відома».
Як видно зі змісту листа, автор наводить у ньому власні оціночні судження щодо обставин справи та поведінки адвоката (представника відповідача) у справі.
В статті 10 Конвенції про захист прав і основоположних свобод зазначено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
Гарантії вказаної статті Конвенції поширюються і на висловлення поглядів чи критики, озвучення певних припущень.
У своїй практиці Європейський суд з прав людини виходить з того, що необхідно розрізняти факти і оціночні судження, оскільки наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень ні. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень (рішення у справах «Лінгене проти Австрії», «Де Хаес і Гісейлс проти Бельгії»).
Свобода вираження поглядів становить одну з найважливіших основ демократичного суспільства.
Стаття 10 Конвенції може бути застосована не тільки до «інформації» або «ідеї», які сприймаються зі схваленням або розцінюються як необразливі чи незначні, але і до тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Такими є вимоги плюралізму, толерантності та відкритості думок, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення ЄСПЛ у справі «Українська Прес-Група» проти України).
У справі № 909/311/21 суд першої інстанції неправильно розцінив лист позивача від 31.05.2021 року, як невиконання ним процесуальних обов'язків щодо виявлення поваги до інших учасників судового процесу.
За таких обставин, висновки суду про наявність правових підстав для застосування до ФОП Рижика М.М. заходів процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 2270,00 грн., є помилковими.
Відповідно до частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З урахуванням вищевикладеного, ухвала господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2021 року у справі №909/311/21 підлягає скасуванню в порядку пункту 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України.
Судові витрати
З огляду на те, що апелянт звільнений від сплати судового збору, суд не здійснює розподілу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 86, 135, 197, 255, 269, 270, 271, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Рижика Миколи Михайловича б/н від 12.07.2021 року (вх. № 01-05/2367/21 від 14.07.2021 року) задоволити.
Ухвалу господарського суду Івано-Франківської області від 15.06.2021 року у справі №909/311/21 про застосування до Фізичної особи-підприємця Рижика Миколи Михайловича заходів процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 2270,00 грн. скасувати.
Справу повернути в господарський суд Івано-Франківської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя Т.Б. Бонк
Суддя В.М. Гриців