79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"25" жовтня 2021 р. Справа № 907/124/21
Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:
Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,
Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,
за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,
та представників сторін:
від позивача (скаржника) - не з'явився
від відповідача - Ракущинець А.А.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Макпетер”, вих.№81/01 від 19 травня 2021 року
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 30 квітня 2021 року (підписане 30.04.2021), суддя Ремецькі О.Ф.
у справі №907/124/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Макпетер”, м. Берегово, Закарпатська область
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Кнюппель Ферпакунг”, м. Берегово, Закарпатська область
про стягнення 269 760,69 грн.
02 березня 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Макпетер” звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Кнюппель Ферпакунг” про стягнення 269 760,69 грн. - заборгованості за договором суборенди нежитлових приміщень №1 від 18 вересня 2019 року.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 30 квітня 2021 року у справі №907/124/21 в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що судом встановлено обставини, які не залежали від відповідача, та в силу ч.6 ст.762 ЦК України, звільняють його від плати за час, коли об'єкт оренди ним не використовувався. У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення орендної плати за спірний період.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю “Макпетер” звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 30 квітня 2021 року у справі №907/124/21 та прийняти нове рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 269 760,69 грн. - заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень №1/09 від 15 вересня 2019 року. Зокрема, зазначає, що відповідач не мав наміру використовувати майно, передане в суборенду і уникав обов'язку погасити заборгованість по орендній платі та припинити правовідносини суборенди у встановленому договором порядку. Одночасно наголошує, що сторони погодили дострокове припинення договору суборенди на компенсаційній основі, однак, договір про дострокове припинення договору суборенди з боку відповідача підписаний не був, а компенсація позивачу не виплачена. На думку скаржника неможливість використання орендованих приміщень виникла внаслідок дій самого ж відповідача, а не у зв'язку з діями позивача, відтак, вважає доведеними наявність підстав для стягнення з відповідача орендної плати.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить суд оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зокрема, зазначає, що у відповідача не було можливості використовувати орендоване майно у спірний період, внаслідок активних дій позивача, відтак, у останнього відсутнє порушене право щодо стягнення орендної плати за такий період.
02 вересня 2021 року від позивача (скаржника) на електронну адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника, однак таке не містить кваліфікованого електронного підпису, у зв'язку з чим, залишено судом без розгляду.
Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, просив рішення Господарського суду Закарпатської області від 30 квітня 2021 року у справі №907/124/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу.
Представник позивача (скаржника) в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Оскільки явка представника позивача в судове засідання не визнавалась обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутності.
Західний апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 18 вересня 2019 року між ТзОВ «Макпетер» (в тексті договору - орендар) та ТзОВ «Кнюппель Ферпакунг» (в тексті договору - суборендар) укладено договір суборенди нежитлових приміщень №1, відповідно до умов якого, орендар зобов'язався передати, а суборендар - прийняти у строкове платне користування на умовах цього договору, для здійснення підприємницької діяльності, визначені в п.1.1.1, нежитлові приміщення, які знаходяться за адресою: Україна, 90202, Закарпатська обл., м. Берегове, вул. Б. Хмельницького, буд.163 Г.
Згідно з п.1.1.1 Договору об'єктом суборенди є приміщення нежитлового призначення, а саме: частина нежитлової будівлі, що складається з виробничих складських та офісних приміщень, розташованих на двох поверхах - поверх перший площею 1023 кв.м, поверх другий площею 1265 кв.м.; загальна площа становить 2288 кв.м. Перелік приміщень, які входять до складу об'єкту суборенди, є Додатком №1 до цього Договору.
Об'єкт суборенди належить на праві приватної власності на підставі Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №25500171, Компанії «Джуссо Україна», яка надає згоду орендареві надати об'єкт оренди в суборенду. Згода власника об'єкту оренди про надання об'єкту оренди в суборенду є Додатком №2 до цього Договору (п.1.1.2 Договору).
Відповідно до п.1.1.3 Договору орендар забезпечує суборендарю безперешкодний та безперебійний (24 години на добу) доступ до частини належних йому територій, на яких знаходяться вказані приміщення для забезпечення можливості ведення господарської діяльності суборендаря.
У п.1.2 Договору сторони погодили, що об'єкт суборенди передається орендарем суборендареві згідно акту приймання-передачі (Додаток №1 до даного договору).
Згідно з п.3.1 Договору останній вступає в силу з моменту його підписання повноважними представниками обох сторін і діє до 18 серпня 2022 року включно, тобто два роки та одинадцять місяців.
Відповідно до п.5.1 договору дія останнього може бути в будь-який час достроково припинена за взаємною згодою сторін, про що укладається додаткова угода до цього договору.
Якщо дія договору припиняється за односторонньою ініціативою суборендаря, той мусить письмово повідомити про це орендаря за 90 календарних днів до бажаної дати розірвання (п.5.2 Договору).
Згідно з п.5.5 Договору суборендар має право розірвати цей договір в односторонньому порядку без застосування жодних штрафних санкцій з боку орендаря, якщо: - технічний стан об'єкту суборенди не відповідає умовам цього договору, внаслідок чого об'єкт суборенди не може бути використаний суборендарем за своїм призначенням з причин, незалежних від суборендаря; - орендар не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту об'єкту суборенди. При настанні таких випадків договір припиняє свою дію на 10 (десятий) календарний день з моменту відправки суборендарем орендарю, письмового повідомлення про це.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що розмір орендної плати є фіксованим і складає: період з 01 листопада 2019 року по 15 січня 2020 року - 0,5 євро без ПДВ за 1 кв.м на місяць, що згідно офіційного курсу Національного банку України на дату укладення цього договору становить 16,38 грн. за 1 кв м. вкл. ПДВ. Загальний розмір суборендної плати за кожний місяць користування об'єктом суборенди у вказаний період складає 1372,8 євро, що згідно офіційного курсу НБУ на дату укладення цього договору становить 37 477,45 грн. вкл. ПДВ і визначається згідно курсу НБУ на день оплати рахунка.
У період з 16 липня 2020 року - 2,9 євро без ПДВ за 1 кв. м. на місяць, що згідно офіційного курсу НБУ на дату укладення цього договору становить 95,02 грн. за 1 кв. м. вкл. ПДВ. Загальний розмір Суборендної плати за кожний місяць користування Об'єктом Суборенди у вказаний період складає 7 962,24 євро, що згідно офіційного курсу НБУ на дату укладення цього договору становить 217 411,83 грн. вкл. ПДВ і визначається згідно курсу НБУ на день оплати рахунку.
Згідно з п.8.1.1 Договору суборендна плата сплачується суборендарем до 15 числа кожного місяця за поточний місяць шляхом перерахунку на банківський рахунок орендаря згідно курсу НБУ на дату оплати на підставі виставленого орендарем рахунку-фактури протягом 5 банківських днів.
Листом вих.№33 від 30 вересня 2020 року суборендар повідомив орендаря про дострокове припинення дії договору з 31 грудня 2020 року.
В матеріалах справи знаходиться копія рішення ТОВ «Макпетер» від 02 листопада 2020 року про заборону: руху транспорту, що відноситься до ТОВ «Кнюппель Ферпакунг», чи його власника чи будь-якої пов'язаної з ним особи, на території заводу (м. Берегово, вул.Хмельницького,163), який пов'язаний із вивезенням майна ТОВ «Кнюппель Ферпакунг»; будь-яке вивезення майна ТзОВ «Кнюппель Ферпакунг», чи його власника чи будь-якої пов'язаної з ним особи із території заводу та приміщень, які використовує суборендар (ТОВ «Кнюппель Фарпакунг»).
У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Макпетер” звернулось до суду з цим позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Кнюппель Ферпакунг” 269 760,69 грн. - заборгованості за договором суборенди нежитлових приміщень №1 від 18 вересня 2019 року за грудень 2020 року.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, а у відповідності до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст.763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Частиною 1 ст.762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч.5 вказаної статті).
Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ст.286 ГК України).
Розмір орендної плати сторонами погоджено у п.6.1 Договору суборенди.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Поряд з тим, згідно з ч.6 ст.762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Як встановлено судом вище, орендар зобов'язався забезпечити суборендарю безперешкодний та безперебійний (24 години на добу) доступ до частини належних йому територій, на яких знаходяться орендовані приміщення для забезпечення можливості ведення господарської діяльності суборендаря (п.1.1.3 Договору).
Поряд з тим, позивач своїм рішенням від 02 листопада 2020 року заборонив: рух транспорту, що відноситься до ТОВ «Кнюппель Ферпакунг», чи його власника чи будь-якої пов'язаної з ним особи, на території заводу (м. Берегово, вул.Хмельницького,163), який пов'язаний із вивезенням майна ТОВ «Кнюппель Ферпакунг»; будь-яке вивезення майна ТзОВ «Кнюппель Ферпакунг», чи його власника чи будь-якої пов'язаної з ним особи із території заводу та приміщень, які використовує суборендар (ТОВ «Кнюппель Фарпакунг»).
Колегія суддів звертає увагу, що умовами договору сторони передбачили обов'язок суборендаря повідомити орендаря про намір припинити дію договору в односторонньому порядку за 90 календарних днів до бажаної дати розірвання (п.5.2 Договору), однак, укладений між сторонами договір суборенди не містить вимог щодо обов'язку суборендаря перебування в орендованих приміщеннях до моменту припинення дії договору. У зв'язку з наведеним, суд відхиляє посилання скаржника на неправомірну поведінку відповідача щодо вивезення речей та виселення з орендованих приміщень.
Слід зазначити, що право суборендаря використовувати орендовані приміщення у період з дня повідомлення орендаря про припинення дії договору до моменту припинення договору, суборендар використовує на власний розсуд. Поряд з цим, право орендаря на отримання від суборендаря орендної плати за вказаний період залежить від можливості використання орендованого майна суборендарем та відсутності з боку орендаря будь-яких перешкод у такому використанні. За встановлення обставин щодо перешкоджання суборендарю користуватися майном, переданим в суборенду, орендар втрачає право на отримання орендної плати за весь період, протягом якого таке майно не могло використовуватися суборендарем.
Для застосування ч.6 ст.762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №910/7495/16 вказано, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили, тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати (аналогічна правова позиція щодо застосування приписів ст.762ЦК України викладена у постановах Верховного Суду у справах №914/1248/18 та №914/2264/17).
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність обставин, що не залежали від відповідача, та в силу частини 6 статті 762 ЦК України звільняють його від сплати орендної плати за час, протягом якого об'єкт оренди ним не міг використовувався у відповідності до умов договору суборенди.
Слід зазначити, що позивачем не доведено протилежного, доказів такого суду не надано.
Щодо посилань скаржника на підстави розірвання (припинення дії) договору в односторонньому порядку з боку суборендаря, колегія суддів звертає увагу, що розірвання договору суборенди не є предметом цього спору. В межах розгляду цієї справи суд досліджує питання щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з відповідача орендної плати за грудень 2020 року за договором суборенди нежитлових приміщень №1, який у спірний період був чинним.
Разом з тим, судом встановлено, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 03 червня 2021 року у справі №907/6/21 за позовом ТзОВ «Кнюппель Ферпакунг» до ТзОВ «Макпетер» про розірвання договору суборенди нежитлових приміщень №1 від 18 вересня 2019 року позов задоволено в повному обсязі. Вказане рішення залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11 жовтня 2021 року.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).
Враховуючи все наведене вище, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 269 760,69 грн. - заборгованості з орендної плати за грудень 2020 року за договором суборенди нежитлових приміщень №1 від 18 вересня 2019 року.
За наведених вище обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи скаржника про скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,
постановив:
Рішення Господарського суду Закарпатської області від 30 квітня 2021 року у справі №907/124/21 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Макпетер” - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.
Матеріали справи №907/124/21 повернути до Господарського суду Закарпатської області.
Повну постанову складено 01 листопада 2021 року
Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.
Суддя Бойко С.М.
Суддя Бонк Т.Б.