79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"25" жовтня 2021 р. Справа №914/1733/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді О.В. Зварич
суддів В.М. Гриців
О.І. Матущак,
секретар судового засідання М.С. Кіра,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ресторан “Беркут” б/н від 18.03.2021 року (вх. № 01-05/1000/21 від 22.03.2021 року)
на рішення господарського суду Львівської області від 23.12.2020 року (суддя О.Ф. Стороженко; повний текст рішення складено 31.12.2020 року)
у справі № 914/1733/20
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ресторан “Беркут” (надалі ТзОВ “Ресторан “Беркут”)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Поліс” (ТзОВ “ФК “Поліс”)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Біля Універмагу” (ТзОВ “Біля Універмагу”)
про скасування Запису (№31273209 від 19.04.2019) стосовно державної реєстрації права власності на об'єкт нерухомості,
за участю:
від позивача: Дяків В.Б. - адвокат (ордер серія ВС №1065773 від 18.03.2021 року);
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: Матушек В.В. - адвокат (довіреність б/н від 08.04.2019 року),
Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позов та пояснень по справі
16.07.2020 року ТзОВ “Ресторан “Беркут” звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до ТзОВ “ФК “Поліс” за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТзОВ “Біля Універмагу” про скасування запису №31273209 від 19.04.2019 року про державну реєстрацію права власності ТзОВ “ФК “Поліс” на нерухоме майно, а саме: площадку (споруду) літ. «Ібп», загальною площею 1379,3 кв.м (в межах 1-го поверху площадки (споруди) влаштовано торговий павільйон міні-ринку загальною площею 1193,6 кв.м), загальною площею 2572,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 59в, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1815568146101.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в господарському суді Львівської області перебувала справа №914/1374/13 про банкрутство ТзОВ «Біля Універмагу», яка була порушена за заявою ТзОВ “Ресторан “Беркут”, як ініціюючого кредитора; учасником справи також було ТзОВ «Фінансова компанія «Поліс» як заставний кредитор. Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.12.2018 у справі №914/1374/13 затверджено мирову угоду від 27.08.2018, укладену між Комітетом кредиторів та боржником ТзОВ «Біля Універмагу», провадження у справі №914/1374/13 про банкрутство ТзОВ «Біля Універмагу» закрито. Мировою угодою передбачено виконання вимог кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника, а саме: ТзОВ «Фінансова компанія «Поліс» (в розмірі 4807741,87 грн); вимог четвертої черги ТзОВ «Фінансова компанія «Поліс» (2638642,21 грн) та ТзОВ «Ресторан Беркут» (600000,00 грн); вимог шостої черги, а саме ТзОВ «Фінансова компанія «Поліс» (900144,80грн). В Мировій угоді визначено майнові активи, які виступають під забезпеченням: приміщення (споруда літ. «Ібн» загальною площею 1379,3 м.кв., в межах 1-го поверху площадки влаштовано торговий павільйон міні ринку площею 1193,6 кв.м), іпотекодержатель: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс». В пункті 2.4 Мирової угоди визначено, що суми кредиторської заборгованості підлягають відстроченню в оплаті (перенесення строків погашення вимог кредитора із визначенням кінцевої дати даного погашення). Мировою угодою визначено погашення всіх сум у повному обсязі 15 жовтня 2024 року; суми кредиторської заборгованості погашатимуться Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» та Товариству з обмеженою відповідальністю «РЕСТОРАН БЕРКУТ» поступово, впродовж зазначеного вище строку, у визначеному пропорційному співвідношенні щодо визначеної черговості, яка передбачена у Графіку № 1 (який є невід'ємною частиною Мирової угоди). Пунктом 2.4.2 Мирової угоди передбачено джерела погашення вимог четвертої черги: кошти, отримані в процесі фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Біля Універмагу», а саме: передача нерухомого заставного майна (споруда літ. «Ібн» загальною площею 1379,3 кв.м, в межах 1-го поверху торговий павільйон міні ринку площею 1193,6 кв.м) та будівель (Склад «Б» - 70,3 кв.м, Ветлабораторія «В» - 51,7 кв.м, громадська вбиральня «Г» - 52,2 кв.м, Склад «Д» - 59,7 кв.м) в оренду на максимально вигідних умовах. Позивач вважає, що ТзОВ «Фінансова компанія «Поліс», станом на лютий 2019 року, не мало права вимагати від ТзОВ «Біля Універмагу» дострокового погашення заборгованості та не мало права звертати стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» , так як згідно з умовами Мирової угоди, суми кредиторської заборгованості підлягають відстрочці в оплаті (перенесення строків погашення вимог кредитора із визначенням кінцевої дати даного погашення). Більше того, у даному випадку, порушено право ТзОВ «Ресторан Беркут», як ініціюючого кредитора, так як його вимоги підлягали погашенню за рахунок джерел погашення вимог четвертої черги, якими були кошти, отримані в процесі фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Біля Універмагу», а саме: передача нерухомого заставного майна в оренду на максимально вигідних умовах. Звернувши стягнення на предмет іпотеки - спірне нерухоме майно, шляхом набуття його у власність, відповідач порушив умови Мирової угоди та зробив неможливим задоволення вимог ТзОВ «Ресторан Беркут», як ініціюючого кредитора. Відтак, ТзОВ «Фінансова компанія «Поліс» звернуло стягнення на предмет іпотеки з порушенням вимог, встановлених законодавством та умовами Мирової угоди, а тому наявні правові підстави для скасування запису №31273209 від 19.04.2019 року про державну реєстрацію права власності ТзОВ “ФК “Поліс” на нерухоме майно, а саме: площадку (споруду) літ. «Ібп», загальною площею 1379,3 кв.м (в межах 1-го поверху площадки (споруди) влаштовано торговий павільйон міні-ринку загальною площею 1193,6 кв.м), загальною площею 2572,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул.Володимира Великого, 59в, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1815568146101.
У відзиві на позовну заяву (вх. № 24565/20 від 18.08.2020 року) відповідач заперечив проти задоволення позову. Зазначив, що підставою звернення до суду з позовом є порушення, невизнання або оспорення прав чи законних інтересів особи, яка звертається з позовом. В позовній заяві ТзОВ «Ресторан Беркут» не зазначено жодного реального порушеного права. Позовні вимоги фактично обґрунтовуються припущеннями щодо можливого порушення прав позивача у майбутньому у зв'язку з набуттям ТзОВ «Фінансова компанія «Поліс» права власності на спірне майно. Умови мирової угоди не змінили положень договору іпотеки, відповідно до яких Товариство отримало у власність майно. Мирова угода не передбачала заборони Товариству на звернення стягнення на предмет іпотеки.
Третя особа в письмових поясненнях (вх. № 28019/20 від 28.09.2020 року) вважає позовні вимоги ТзОВ «Ресторан Беркут» необгрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. В спірному випадку відсутні будь-які порушення прав чи законних інтересів позивача. Позовні вимоги обгрунтовані припущеннями про можливе порушення прав позивача в майбутньому у зв'язку з отриманням відповідачем права власності на спірне майно. Позивач не обгрунтував та не довів належними та допустимими доказами, яким чином право власності на майно ТзОВ «ФК «Поліс» порушує права ТзОВ «Ресторан Беркут», і на яких підставах останній звертається до суду з вимогою про скасування права власності на майно.
Короткий зміст оскарженого рішення суду першої інстанції
Рішенням господарського суду Львівської області від 23.12.2020 року у справі №914/1733/20 (суддя О.Ф. Стороженко) повністю відмовлено в задоволені позову ТзОВ “Ресторан “Беркут”.
В ході розгляді справи суд першої інстанції встановив, що перехід права власності на об'єкт нерухомості від ТзОВ «Біля Універмагу» до ТзОВ «Фінансова компанія «Поліс» не порушує майнових прав позивача та його законних інтересів, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні позову.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Позивач подав апеляційну скаргу на рішення господарського суду Львівської області від 23.12.2020 року у справі №914/1733/20, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким повністю задоволити позовні вимоги. За доводами апелянта, ТзОВ «Фінансова компанія «Поліс», станом на лютий 2019 року, не мало права вимагати від ТзОВ «Біля Універмагу» дострокового погашення заборгованості та не мало права звертати стягнення на предмет іпотеки в порядку ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», так як згідно з умовами Мирової угоди, суми кредиторської заборгованості підлягають відстрочці в оплаті (перенесення строків погашення вимог кредитора із визначенням кінцевої дати даного погашення). В розумінні ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» ТзОВ «Фінансова компанія «Поліс» не набуло права задоволити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У даному випадку порушене право та законний інтерес Товариства, як ініціюючого кредитора полягає, зокрема, у тому, що вимоги Товариства підлягають погашенню за рахунок джерел погашення вимог четвертої черги. Звернувши стягнення на предмет іпотеки - спірне нерухоме майно, шляхом набуття його у власність, відповідач порушив умови Мирової угоди, яку сам підписав, що свідчить про порушення законного інтересу ТзОВ «Ресторан Беркут». На переконання позивача, даний позов є підставним, оскільки спрямований на захист власного інтересу, як ініціюючого кредитора.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а оскаржуване рішення - законним, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зауважує, що в апеляційній скарзі позивач не зазначає про своє порушене право, а лише покликається на порушення його законного інтересу. Позивач визначив свій законний інтерес таким чином, щоб у ТзОВ «Біля Універмагу» було наявне певне правове становище (у зв'язку з наявністю у власності майна), що дозволить останньому виконувати умови мирової угоди від 27.08.2018 року, затвердженої ухвалою господарського суду Львівської області від 13.12.2018 року у справі № 914/1374/13. Однак, скаржник не підтвердив той факт, що у зв'язку з вибуттям майна з власності ТзОВ «Біля Універмагу» матеріальне становище останнього погіршилось та не дозволяє виконувати умови мирової угоди, чим порушуються права та законні інтереси ТзОВ «Ресторан Беркут» на отримання грошових коштів згідно мирової угоди. У зв'язку з зазначеним, доводи скаржника з приводу порушення його законного інтересу є абстрактними та такими, що не підлягають судовому захисту. Між тим, після вибуття майна із власності боржника, він виконує умови мирової угоди, що було встановлено судом першої інстанції. Зазначене вкотре підтверджує той факт, що права та законні інтереси позивача не порушуються, оскільки право на отримання грошових коштів згідно мирової угоди та законний інтерес, пов'язаний з отриманням грошових коштів, задовільняється ТзОВ «Біля Універмагу» у повному обсязі. Отже, посилання скаржника на те, що зверненням стягнення на предмет іпотеки відповідач утруднив, зробив неможливим виконання мирової угоди на користь ТзОВ «Ресторан Беркут», не відповідає дійсності. Просить залишити без змін рішення господарського суду Львівської області від 23.12.2020 року у справі №914/1733/20, апеляційну скаргу ТзОВ «Ресторан Беркут» - без задоволення.
Третя особа не надавала письмового відзиву на апеляційну скаргу.
Розгляд заявлених клопотань
Від представника третьої особи ТзОВ «Біля Універмагу» надійшли три письмові клопотання (вх.№01-04/6731/21 від 28.09.2021; вх.№01-04/6773/21 від 29.09.2021 та вх.№01-04/6774/21 від 29.09.2021) про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: копій квитанцій від 22.12.2020 року, від 23.03.2021 року, від 26.04.2021 року, від 28.05.2021 року, від 03.06.2021 року, від 03.07.2021 року, платіжних доручень від 02.09.2021 року, від 27.09.2021 року, від 28.09.2021 року та квитанцій приватного нотаріуса Кулиняка І.Я від 23.12.2020 року, від 30.04.2021 року, від 04.06.2021 року, від 07.07.2021 року, від 03.09.2021 року та від 29.09.2021 року.
Також представник відповідача Гемей В.В., який діє на підставі довіреності б/н від 04.01.2021 року, в письмових додаткових поясненнях (вх. №№ 01-04/6775/21, 01-04/6776/21 від 29.09.2021 року) просить приєднати до матеріалів справи копії наступних документів: договору позики від 28.09.2021 року, платіжного доручення від 28.09.2021 року, договору відповідального зберігання майна № 20-04/19 від 20.04.2019 року, додаткової угоди № 1 від 20.04.2019 року до договору відповідального зберігання майна, акта приймання-передачі майна від 20.04.2019 року до договору відповідального зберігання майна, додаткових угод №1, 3, 4-8 до договору відповідального зберігання майна № 20-04/19 від 20.04.2019 року.
Колегія суддів, порадившись, прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення даних клопотань, враховуючи таке.
За приписами частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
В силу положень частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до частини 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд з'ясував, що копія квитанції від 23.12.2020 року № 000009 вже наявна в матеріалах справи і була предметом оцінки суду, що вбачається з тексту оскарженого судового рішення (стор.18).
Решта письмових документів, які відповідач та третя особа просять приєднати до матеріалів даної справи, не були предметом дослідження в суді першої інстанції. Практично усі вони датовані після прийняття судом першої інстанції рішення від 23.12.2020 року у справі №914/1733/20, що виключає можливість задоволення судом апеляційної інстанції клопотань про приєднання зазначених нових доказів, яких не існувало на час прийняття оскарженого рішення.
Відмовляючи в задоволенні клопотання третьої особи про приєднання до матеріалів справи копії квитанції від 22.12.2020 року, суд виходив з того, що, всупереч положеням частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, заявник не повідомив про причини, які унеможливили подання цього доказу до суду першої інстанції та об'єктивно не залежали від нього.
23.10.2021 року на електронну адресу Західного апеляційного господарського суду від представника позивача Дяківа В.Б., який діє на підставі ордера серія ВС № 1065773 від 18.03.2021 року, надійшло клопотання (вх. № 01-04/7373/21 від 23.10.2021 року) про закриття провадження у справі № 914/1733/20 на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, в якому повідомляє, що під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції ТзОВ «Біля Універмагу» виконало свої зобов'язання за мировою угодою від 27.08.2018 року, предмет спору у справі № 914/1733/20 перестав існувати (відсутній), а отже наявні підстави для закриття провадження у даній справі.
Представник третьої особи в судовому засіданні заперечив проти задоволення зазначеного клопотання, вказавши на його необґрунтованість.
Колегія суддів, порадившись, прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення даного клопотання, враховуючи таке.
Ухвалення господарським судом рішення - це закінчення розгляду справи по суті, що врегульовано ст.ст. 232, 233, 236-242 ГПК України, а закриття провадження у справі у зв'язку із відсутнім предметом спору - це форма закінчення судового розгляду без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи, що передбачено нормами статті 231 ГПК України та являється іншим правовим інститутом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Господарський суд закриває провадження у справі відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.231 ГПК України у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Наведену правову позицію висловивли: Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019, справа № 13/51-04; Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 04.10.2021 року, справа № 918/1090/20.
Суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції на час його прийняття.
Відповідно до частини 1 статті 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.
З матеріалів господарської справи № 914/1733/20 вбачається, що предметом позовних вимог ТзОВ «Ресторан Беркут» є скасування запису №31273209 від 19.04.2019 року про державну реєстрацію права власності ТзОВ “ФК “Поліс” на нерухоме майно (а.с.1-8, т.1).
Виконання під час апеляційного провадження у даній справі третьою особою - ТзОВ «Біля Універмагу» своїх зобов'язань по погашенню кредиторської заборгованості перед позивачем за мировою угодою у справі про банкрутство №914/1374/13 не дає підстав для висновку про те, що предмет спору у справі № 914/1733/20 перестав існувати і між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги з наведених у ній підстав.
Представник третьої особи просив залишити без змін оскаржуване рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач не делегував свого представника в судове засідання. З датою, часом та місцем розгляду справи ознайомлений під розписку в судовому засіданні 29.09.2021 року.
Враховуючи те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов'язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов'язком учасника справи, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, справу може бути розглянуто при відсутності відповідача.
Обставини справи
Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.12.2018 у справі №914/1374/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу» затверджено Мирову угоду від 27.08.2018 року, укладену між комітетом кредиторів та боржником Товариством з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу», якою відстрочено та розстрочено виконання грошових зобов'язань Товариства, які виникли перед кредиторами, вимоги яких включені до відповідного Реєстру, затвердженого ухвалами суду. Провадження у справі про банкрутство ТзОВ «Біля Універмагу» закрито (а.с.84-113, т.1).
Згідно з п.п.2.2.2, 2.3.2 Мирової угоди, до четвертої черги включено вимоги: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан Беркут» в сумі 600000,00 грн; Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» в сумі 2638642,21 грн. До шостої черги включено вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» в сумі 900144,80 грн.
В пункті 2.4.1 Мирової угоди та Графіку №1 (додаток до Мирової угоди) встановлено порядок та строк задоволення вимог кредиторів четвертої черги, а саме: розстрочення сплати боргу (у визначеному пропорційному співвідношенні) упродовж з 15.11.2020року по 15.10.2024 року (а.с.114-120, т.1).
Відповідно до Графіку №1, ТзОВ «Біля Універмагу» зобов'язалось сплачувати 15 числа кожного місяця упродовж вказаного строку: Товариству з обмеженою відповідальністю «Ресторан Беркут» кошти в сумі 12500,00 грн, Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» - 54971,71 грн.
У пункті 2.4.2 Мирової угоди визначено джерела погашення вимог четвертої черги: кошти, отримані в процесі фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Біля Універмагу», а саме передача нерухомого заставного майна (споруда літ. «Ібн» загальною площею 1379,3 кв.м в межах 1-го поверху площадки влаштованого торгового павільйону міні ринку площею 1193,6 кв.м за адресою: м. Львів, вул.В. Великого, 59В та будівлі під літерами: склад «Б» - 70,3 кв.м, ветлаболаторія «В» 51,7 кв.м, 1 громадська вбиральня «Г» 52,2 кв.м, склад «Д» 59,7 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, будинок 106) в оренду на максимально вигідних умовах.
Відповідно до Графіку №1 (додаток до Мирової угоди) Товариство з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу» зобов'язане було здійснити перший платіж на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан Беркут» 15.11.2020 року.
16.07.2020 ТзОВ «Ресторан Беркут» заявило даний позов про скасування запису №31273209 від 19.04.2019 року про державну реєстрацію права власності ТзОВ “ФК “Поліс” на нерухоме майно, а саме: площадку (споруду) літ. «Ібп», загальною площею 1379,3 кв.м (в межах 1-го поверху площадки (споруди) влаштовано торговий павільйон міні-ринку загальною площею 1193,6 кв.м), загальною площею 2572,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 59в, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1815568146101, яке перебувало у власності ТзОВ «Біля Універмагу» і перейшло у власність ТзОВ «Фінансова компанія «Поліс» у зв'язку зі зверненням стягнена на вказане майно за договором іпотеки (іпотекодержатель ТзОВ «Фінансова компанія «Поліс»).
Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 203117860 від 05.03.2020 року, підставою виникнення права власності ТзОВ «Фінансова компанія «Поліс» на площадку (споруду) літ. «Ібп», загальною площею 1379,3 кв.м (в межах 1-го поверху площадки (споруди) влаштовано торговий павільйон міні-ринку загальною площею 1193,6 кв.м), загальною площею 2572,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 59в зазначено:договір іпотеки № 3665 від 07.11.2007 року, договір відступлення права вимоги за договорами іпотеки та договорами застави № 2246 від 02.12.2015 року, договори про внесення змін №1271 від 27.05.2008 року та № 1605 від 10.12.2010 року до іпотечного договору № 3665 від 07.11.2007 року (а.с.16-18, т.1).
У своєму позові позивач зазначив, що, звернувши стягнення на предмет іпотеки - спірне нерухоме майно, шляхом набуття його у власність, відповідач порушив умови Мирової угоди та зробив неможливим задоволення вимог ТзОВ «Ресторан Беркут», як ініціюючого кредитора у справі №914/1374/13 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу».
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
З урахуванням положень частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу) особи, тоді як відсутність обставин на підтвердження наявності порушення такого права, за захистом якого звернувся позивач, є підставою для відмови у задоволенні позову.
Відповідно до частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Способами захисту цивільних прав та інтересів згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3)припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Предметом спору у цій справі є вимога ТзОВ «Ресторан Беркут» про скасування запису №31273209 від 19.04.2019 року про державну реєстрацію права власності ТзОВ “ФК “Поліс” на нерухоме майно, а саме: площадку (споруду) літ. «Ібп», загальною площею 1379,3 кв.м (в межах 1-го поверху площадки (споруди) влаштовано торговий павільйон міні-ринку загальною площею 1193,6 кв.м), загальною площею 2572,9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Володимира Великого, 59в, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1815568146101.
Вирішуючи господарський спір, суд з'ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.06.2019 у справі №910/6642/18, від 21.01.2020 у справі №910/7815/18, від 11.02.2020 у справі №922/1159/19.
Ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
У даній судовій справі встановлено, що в господарському суді Львівської області перебувала справа №914/1374/13 про банкрутство ТзОВ «Біля Універмагу», порушена за заявою ініціюючого кредитора ТзОВ «Ресторан Беркут», учасником якої також було ТзОВ «Фінансова компанія «Поліс» як заставний кредитор.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 13.12.2018 у справі №914/1374/13 затверджено Мирову угоду від 27.08.2018 року, укладену між комітетом кредиторів та боржником Товариством з обмеженою відповідальністю «Біля Універмагу».
До четвертої черги включено вимоги: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан Беркут» в сумі 600000,00 грн; Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» в сумі 2638642,21 грн. До шостої черги включено вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Поліс» в сумі 900144,80 грн. (п.п.2.2.2, 2.3.2 Мирової угоди).
Відповідно до п. 2.4.2 Мирової угоди джерелами погашення вимог четвертої черги є кошти, отримані в процесі фінансово-господарської діяльності ТзОВ «Біля Універмагу», а саме передача нерухомого заставного майна (споруда літ. «Ібн» загальною площею 1379,3 кв.м в межах 1-го поверху площадки влаштованого торгового павільйону міні ринку площею 1193,6 кв.м за адресою: м. Львів, вул.В. Великого, 59В та будівлі під літерами: склад «Б» - 70,3 кв.м, ветлаболаторія «В» 51,7 кв.м, 1 громадська вбиральня «Г» 52,2 кв.м, склад «Д» 59,7 кв.м за адресою: м. Львів, вул. Княгині Ольги, будинок 106) в оренду на максимально вигідних умовах.
Проаналізувавши умови п. 2.4.2 Мирової угоди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в пункті угоди визначено не виключні, а можливі, на час укладення угоди, джерела погашення боржником вимог четвертої черги. При цьому, боржнику не встановлено заборону виконувати грошові зобов'язання з усіх наявних у нього джерел доходів. Спірний об'єкт нерухомості визначений лише одним із засобів отримання боржником доходів, необхідних для погашення боргу.
Після укладення мирової угоди боржник здійснює господарську діяльність, тому джерелами погашення вимог кредиторів можуть бути інші доходи від господарської діяльності.
Враховуючи те, що кредитори четвертої черги, до яких належить позивач, мають право на отримання коштів, тому для них, в тому числі для позивача, важливим є отримання таких коштів, а не джерела їх отримання боржником.
У випадку виконання боржником грошових зобов'язань згідно з умовами Мирової угоди та в строки, встановлені в Графіку №1, право кредиторів четвертої черги, зокрема позивача, на отримання коштів не порушуватиметься.
Суд апеляційної інстанції констатує, що той спосіб захисту, який визначено позивачем відповідно до викладеної в позовній заяві вимоги, не є ефективним та не здатний забезпечити поновлення його прав, за захистом яких він звернувся до суду, відповідно до вимог законодавства.
Вибуття з власності ТзОВ «Біля Універмагу» спірного об'єкта нерухомості, який являється одним із джерел отримання боржником доходів, не порушує прав позивача на отримання коштів, оскільки у позивача не виникло майнових прав стосовно спірного об'єкта, а право позивача на отримання від боржника коштів (600000,00 грн) не пов'язане з джерелами їх отримання боржником.
При цьому, суд першої інстанції вірно зазначив, що наявність у боржника права власності на спірний об'єкт нерухомості не є гарантією виконання умов Мирової угоди.
Право позивача на отримання коштів зумовлює його законний інтерес, який полягає в отриманні коштів від боржника, а не в тому, щоб спірне майно надавалось в оренду, оскільки надання в оренду нерухомості це лише одне із джерел отримання боржником коштів, необхідних для виконання грошових зобов'язань за Мировою угодою.
Так як використання Товариством «Біля Універмагу» вказаного об'єкту нерухомості було лише одним із засобів отримання доходів, тому законний інтерес Позивача жодним чином не буде порушений у випадку надходження йому коштів за Графіком №1 Мирової угоди.
В оскарженому рішенні суд правильно зауважив, що у випадку невиконання боржником грошових зобов'язань за умовами Мирової угоди, у позивача наявні ефективні засоби захисту свого права на отримання коштів.
Між тим, необхідно зазначити, що до предмета доказування у даному спорі не належать обставини щодо виконання Мирової угоди у справі №914/1374/13 про банкрутство ТзОВ «Біля Універмагу» та обставини щодо звернення відповідачем стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, у господарському процесі обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.
Відповідно до ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що доводи апелянта не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують висновків, покладених в основу оскарженого рішення місцевого господарського суду.
Суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ресторан “Беркут” б/н від 18.03.2021 року (вх. № 01-05/1000/21 від 22.03.2021 року) залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 23.12.2020 у справі № 914/1733/20 - без змін.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
Справу повернути в господарський суд Львівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя О.В. Зварич
Суддя В.М. Гриців
Суддя О.І. Матущак