79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"02" листопада 2021 р. Справа №909/328/21
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Т.Б. Бонк
суддів С.М. Бойко
О.І. Матущак
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вх. суду від 14.06.2021 №01/05-2032/21)
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.05.2021, повний текст рішення складено 21.05.2021, суддя Скапровська І.М.
у справі № 909/328/21
за позовом: Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", пр. Дмитра Яворницького, буд. 108, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49038
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент", с. Ямниця, Тисменицький район, Івано-Франківська область,
про стягнення штрафу за невірно зазначений код одержувача у розмірі 73 070,00 грн.
без повідомлення учасників справи
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
15.04.2021 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" про стягнення штрафу за невірно зазначений код одержувача у розмірі 73 070,00 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем, як відправником вантажу внесено неправдиві відомості у залізничну накладну № 36832491, а саме, невірно зазначено вантажоодержувача, його код та адресу. Зазначене стало підставою для затримки вагону, в зв'язку з необхідністю отримання правильних реквізитів. Вищевказане, у відповідності до Статуту залізниць України, є підставою для стягнення з відповідача штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 13.05.2021 у справі №909/328/21 (суддя І.М. Скапровська) частково задоволено позов. Зменшено штраф з п'ятикратного розміру тарифної провізної плати до трикратного розміру. Стягнуто з ПАТ "Івано-Франківськцемент" на користь АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - 43 842,00 грн. штрафу за невірно зазначений код одержувача. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськцемент" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - судовий збір у розмірі 2 270,00 грн. (а.с. 55-56).
При прийнятті рішення суд виходив з того, що предметом даного позову є стягнення штрафу в розмірі п'ятикратних провізних плат, в зв'язку з невірним зазначенням реквізитів вантажоотримувача, відправником. Статтею 551 ЦК України передбачено право суду, за рішенням, зменшити розмір неустойки (штрафу), якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Суд зазначив, що з матеріалів справи не вбачається заподіяння відповідачем позивачу збитків, допущеними помилками, та враховуючи заяву відповідача про зменшення розміру штрафу до 3-х кратної провізної плати, суд дійшов висновку про застосування положень ЦК України та зменшення розміру штрафу з п'ятикратного до трикратного розміру провізної плати.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 13.05.2021 у справі №909/328/21, в якій просить скасувати зазначене судове рішення в частині зменшення штрафу та задоволити позов у повному обсязі. Скаржник не погоджується з рішення суду першої інстанції вважає, що судом невірно застосовано норми матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що у застосуванні статей 118, 122 Статуту залізниць України слід враховувати, що штраф підлягає стягненню за сам факт допущення вантажовідправником зазначених порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв'язку з цим збитки. Тобто, при розгляді такої категорії справ, як стягнення штрафу, суду необхідно враховувати, що необхідність з'ясування наявності чи відсутності складу цивільного правопорушення у таких випадках відсутня, оскільки позивач звертається з позовом про стягнення штрафу за неправильно зазначену масу вантажу, а не про стягнення збитків. Скаржник наголошує, що в даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із положень Статуту залізниць України, якими чітко визначено розмір штрафу. Відтак, підстав для його зменшення місцевий господарський суд не мав.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Івано-Франківськцемент" у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а оскаржуване рішення - законним, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що зменшення розміру штрафу - це право суду закріплене ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість. Розмір нарахованого штрафу є неспівмірно більшим за розмір витрат, які поніс позивач у зв'язку з неправильним зазначенням відповідачем реквізитів отримувача. Звертає увагу, що позиція про можливість зменшення штрафних санкцій неодноразово висловлювалася Вищим господарським судом України. Крім того, Верховний Суд у постановах від 25.06.2018 справа № 906/754/17 та від 16.10.2019 справа № 910/143/19 залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими було зменшено розмір штрафу. Просить залишити без змін рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.05.2021 у справі №909/328/21, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - без задоволення.
Апеляційне провадження у справі
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 18.06.2021 року відкрито апеляційне провадження у справі № 909/328/21 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.05.2021 року та вирішено здійснити розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи згідно з частиною 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України.
За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV практика Європейського суду з прав людини застосовується українськими судами як джерело права.
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства»).
Європейський суд з прав людини в своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи, враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).
Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.
Обставини справи
У жовтні 2020 року зі станції Ямниця Львівської залізниці ПрАТ «Івано-Франківськцемент» здійснило відправку завантаженого цементом вагона № 97259451 згідно накладної № 36832491. В перевізному документі вантажоодержувачем зазначено - ВП «Запорізьке територіальне управління» філії «БМЕС» АТ «Укрзалізниця»; код одержувача - 9783 та його адреса: м. Запоріжжя, вул. Кругова, 80-а (станція призначення Запоріжжя-Кам'янське) (а.с. 8).
По прибуттю вагонів на станцію призначення Запоріжжя-Кам'янське Придніпровської залізниці було виявлено, що в перевізному документі № 36832491 невірно зазначено вантажоодержувача, код вантажоодержувача та його адреса. До отримання правильних реквізитів складено акт загальної форми № 1095 від 26.10.2020 (а.с. 9).
На станцію відправлення Ямниця Львівської залізниці було відправлено телеграму № 209 від 26.10.2020 про уточнення реквізитів у накладній (11).
На підставі листа ПрАТ «Івано-Франківськцемент» № 01/128-2/2 від 26.10.2020 та телеграми станції відправлення Ямниця № НР 018 від 26.10.2020 у накладній № 36832491 зроблено виправлення одержувача, його адреси та коду (а.с. 12).
Факт неправильного зазначення відправником коду одержувача та адреси також засвідчений актом загальної форми № 1096 від 26.10.2020, в якому відправнику надано розрахунок штрафу відповідно до ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України, від підписання якого вантажоотримувач відмовився (а.с. 10).
Наведені обставини стали підставою звернення позивача з позовом про стягнення штрафу у розмірі 73 070,00грн.
Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (ст. 2 Статуту залізниць України).
На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту Залізниць України).
У відповідності до ст. 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Згідно з п.1.1 Правил оформлення перевізних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 N 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 N 138), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.
Відповідно до цих Правил накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Упакування, пакетування, тара повинні відповідати вимогам нормативних документів ( ст.24 Статуту залізниць України).
Згідно із ст.129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Пунктом 5.5 Правил оформлення перевізних документів передбачено, що якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт.
За неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту, а саме - у п'ятикратному розмірі від провізної плати. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли (ст. 122 Статуту залізниць України).
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджено матеріалами даної господарської справи, по прибуттю вагонів на станцію призначення Запоріжжя-Кам'янське Придніпровської залізниці було виявлено, що в перевізному документі № 36832491 ПрАТ «Івано-Франківськцемент» невірно зазначено вантажоодержувача, код вантажоодержувача та його адреса. До отримання правильних реквізитів складено акт загальної форми № 1095 від 26.10.2020.
Факт неправильного зазначення відправником - ПрАТ «Івано-Франківськцемент» коду одержувача та адреси також засвідчений актом загальної форми № 1096 від 26.10.2020, в якому відправнику надано розрахунок штрафу відповідно до ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України, від підписання якого вантажоотримувач відмовився. Наведені обставини сторонами не заперечуються.
Предметом даного позову є стягнення штрафу в розмірі п'ятикратних провізних плат, в зв'язку з невірним зазначенням реквізитів вантажоотримувача, відправником.
Водночас, як видно з матеріалів справи, відповідач 11.05.2021 подав до Господарського суду Івано-Франківської області клопотання про зменшення розміру штрафу до розміру 3-х кратної провізної плати (а.с. 49).
Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України унормовано, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч. 2 ст. 233 ГК України).
За приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Як вбачається з вищенаведених норм права та беручи до уваги фактичні обставини справи, а саме: допущена помилка була негайно виправлена відповідачем - 26.10.2020 у день її виявлення на залізниці, що підтверджується листом ПрАТ «Івано-Франківськцемент» на ім'я начальника станції Ямниця, а 27.10.2020 вантажоодержувач своєчасно отримав вантаж; ПрАТ «Івано-Франківськцемент» не припускається систематичного зазначення в накладних помилкової інформації, такі докази в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене та те, що з матеріалів справи не вбачається заподіяння відповідачем позивачу збитків, допущеними помилками, неправильне зазначення відповідачем реквізитів вантажоодержувача не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, колегія суддів вважає підставним застосування судом першої інстанції положень ЦК України та ГК України та зменшення розмір штрафу з п'ятикратного до трикратного розміру провізної плати.
При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що зменшення розміру штрафу - це право суду закріплене ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України, при якому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість. Розмір нарахованого штрафу є неспівмірно більшим за розмір витрат, які поніс позивач у зв'язку з неправильним зазначенням відповідачем реквізитів отримувача.
Доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.05.2021 року у справі №909/328/21.
Відповідно до ч.1, 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, у господарському процесі обов'язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог чи заперечень, коригується (співвідноситься) з правом суду прийняти чи не прийняти докази в контексті їхнього значення для справи, що і є предметом оцінки господарського суду.
Відповідно до ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У даній справі суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, прийняв законне та обґрунтоване судове рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому відсутні правові підстави для його скасування.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись, ст. ст. 8, 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"- залишити без задоволення,
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.05.2021 у справі №909/328/21 - залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.
4. Справу повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів відповідно до ст. ст. 286 - 289 ГПК України.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Головуючий суддя Т.Б. Бонк
Суддя С.М. Бойко
Суддя О.І. Матущак