Справа № 348/2250/21
Провадження № 11-сс/4808/296/21
Категорія ст. 170 КК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
01 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_3 ,
ОСОБА_4 , ОСОБА_5
з участю секретаря ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора на ухвалу слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25.10.2021 року про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні №12021091200000267 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України,
за участю: прокурора ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого, накласти арешт на майно - автомобіль марки «ЗІЛ» у виді заборони відчуження, розпорядження та користування. Вважає, що вказана ухвала є незаконною через невідповідність висновків суду. Звертає увагу на те, що ОСОБА_9 працює на посаді майстра лісу Пасічнянського лісницта ДП «Надвірнянське лісове господарство», мав доступ до товарно-транспортних накладних вказаного лісництва та міг вступити в злочину змову з іншими особами. Вважає, що слідчим суддею під час вирішення клопотання слідчого не перевірено факт закриття товарно-транспортної накладної, й не з'ясовано підстави перевезення деревини на автомобілі, власником якого є ОСОБА_10 . Стверджує, що без накладення арешту на вилучені речі, орган досудового розслідування позбавлений можливості перевірити відповідність фактичного об'єму дров, завантажених на автомобіль, зазначеній кількості кубічних метрів в товарно-транспортній накладній. На переконання апелянта, висновки слідчого судді є передчасними. Звертає увагу, що вилучені речі визнані речовими доказами, транспортний засіб є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, дрова породи «Бук» - предметом вчинення кримінального правопорушення, й на даний час існує реальна загроза до їх приховання та відчуження, оскільки вони у подальшому можуть бути конфісковані судом.
Ухвалою слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25.10.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання про накладення арешту на автомобіль марки «ЗІЛ», дрова породи бук (об'єм не встановлено) та бензопилу марки STIHL MS180. Відмовляючи в задоволенні клопотання, слідчий суддя свої висновки обґрунтував відсутністю розумної підозри та відсутністю підстав, що вказане у клопотанні майно є доказом злочину, оскільки слідчий до дня судового розгляду клопотання не встановив сам факт вчинення злочину (а.п. 22).
Під час апеляційного розгляду:
- прокурор підтримав доводи апеляційної скарги, просив вимоги апеляційної скарги задовольнити, ухвалу слідчого судді - скасувати, постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого про арешт майна;
- захисник заперечував з приводу поданої апеляційної скарги, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, ухвалу слідчого судді - скасувати, прийняти нову, виходячи з наступного.
З матеріалів провадження вбачається, що органами досудового розслідування порушено кримінальні провадження №12021091200000267 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України (а.п. 3).
В ході проведеної органами досудового розслідування перевірки було тимчасово вилучено майно, а саме: автомобіль марки «ЗІЛ», моделі 131 реєстраційний номер НОМЕР_1 , кузов якого заповнено дровами породи Бук, бензопилу марки STIHL MS180, наряд на відпуск деревини №00000000001705 від 18.10.2021 та товарно-транспортну накладну ІФВ №890898 від 21.10.2021 року, яке у подальшому, було визнане речовими доказами. (а.п. 1-2).
Як вбачається з матеріалів провадження, органи досудового розслідування, звертаючись до суду з клопотанням про арешт зазначеного вище майна зазначили, що метою накладення арешту є забезпечення збереження речового доказу, оскільки вилучене майно є предметом вчинення злочину, використовувалось як знаряддя вчинення кримінального правопорушення.
Колегія суддів вважає, що клопотання слідчого є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Так, виходячи із положень ст. 131 КПК України, арешт майна є окремим видом заходу забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Приписами ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, за наявністю достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Як передбачено ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Отже, саме до компетенції органу досудового розслідування належить встановлення чи є вказане майно знаряддям чи предметом злочину.
З системного аналізу діючого законодавства встановлено, що предмет злочину - це речі матеріального світу, з приводу яких, чи у зв'язку з якими вчиняється злочин.
Знаряддя вчинення кримінального правопорушення - це ті предмети, котрі використовує злочинець при вчиненні злочину, за допомогою яких вчиняється злочинне діяння (інструменти, транспортні засоби, пристрої, технічне устаткування тощо).
З метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування приведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч. 11 ст. 170 КПК України).
Колегія суддів вважає, що органом досудового розслідування поза розумним сумнівом доведено наявність достатніх підстав вважати, що вилучене майно може бути предметом вчинення кримінального правопорушення; зберегли на собі його сліди, необхідні для проведення спеціальних досліджень та в сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження, у зв'язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні, з метою збереження речового доказу та забезпечення у подальшому можливої спеціальної конфіскації майна, тобто відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
На думку колегії суддів, у разі не забезпечення збереження вказаного майна, на яке слідчий просить накласти арешт, дане майно може втратити сліди кримінального правопорушення та властивості, які важливі для встановлення фактичних обставин, що буде мати негативні наслідки для кримінального провадження.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя належним чином не прийняв до уваги що правовою підставою для арешту майна є наявність порушеного кримінального провадження, й мало місце той факт, що вантажоотримувач та водій не відповідали даним, які були вказані у наданій водієм товарно-транспортній накладній, а тому незастосування накладення арешту на майно, що визначене в клопотанні слідчого як речові докази, може призвести до зникнення, втрати або пошкодження речових доказів та слідів кримінального правопорушення, які могли зберегтись на об'єктів на які необхідно накласти арешт.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що орган досудового розслідування безпосередньо на місці події був позбавлений перевірити відповідність фактичного об'єму дров, завантажених на автомобіль із зазначеною кількістю кубічних метрів у товарно-транспортній накладній, а тому, існує необхідність забезпечення їх збереження шляхом накладення арешту.
Необхідність використання арештованого майна в якості речового доказу в кримінальному провадженні, виправдовують таке тимчасове втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження.
Накладення арешту на майно - автомобіль марки «ЗІЛ» моделі 131, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шляхом позбавлення права на відчуження та розпорядження майном, не позбавляючи права власника - ОСОБА_10 , користуватися ним, на думку колегії суддів, відповідає критерію розумності та співрозмірності.
Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що обмеження майнових прав, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України має тимчасовий характер і повинно бути негайно припинено, якщо у ході подальшого досудового розслідування або за результатами судового розгляду не підтвердиться, що це майно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину.
Оскільки при вирішенні питання про накладення арешту на майно враховуються як правова підстава для арешту майна, так й можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, колегія суддів доходить висновку про невмотивованість прийнятого слідчим суддею рішення про відмову у задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно.
Отже, слідчий суддя не перевірив чи є об'єктивна необхідність у накладенні арешту, не з'ясував можливість досягнення мети, на яку посилається слідчий у клопотанні, фактично обґрунтовуючи свої висновки відсутністю у матеріалах клопотання постанови про визнання вилученого майна речовим доказом, та невідповідність правової кваліфікації визначеною органом досудового розслідування у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 246 КК України змісту відомостям внесених в ЄРДР.
Колегія суддів вважає за необхідне наголосити на тому, що правова кваліфікація кримінального правопорушення при первісному внесенні відомостей до ЄРДР є попередньою, й вона може змінюватися в процесі досудового розслідування і ці відомості також потім вносяться до ЄРДР (із зазначенням статті).
Отже, системний аналіз положень ст. 214 КПК України, Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, дає підстави для висновку, що слідчий, прокурор вносить відомості до ЄРДР про попередню правову кваліфікацію повідомленого правопорушення з певною свободою розсуду, тобто може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Відтак питання попередньої кваліфікації кримінального правопорушення є дискреційними повноваженнями останніх.
Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів переконана, що слідчий суддя, відмовляючи у накладенні арешту на майно, належним чином не перевірив надані стороною обвинувачення докази, а тому доводи апелянта стосовно необґрунтованості судового рішення слід визнати переконливими.
Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, ухвалу слідчого судді - скасувати та прийняти нову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170, 172, 376, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора, задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25.10.2021 року про накладення арешту на майно в кримінальному провадженні №12021091200000267 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, скасувати та прийняти нову.
Клопотання слідчого СВ Надвірнянського РВП ГУ НП в Івано-Франківській області ОСОБА_11 задовольнити частково.
Накласти арешт на автомобіль марки «ЗІЛ» моделі 131, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_10 , шляхом заборони відчуження та розпорядження.
Накласти арешт на дрова породи «Бук» (не встановленого об'єму) та бензопилу марки «STIHL MS180», що знаходились в автомобілі марки «ЗІЛ" моделі 131, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_5
ОСОБА_4