Справа № 723/2877/19
Провадження № 2/723/210/21
07 жовтня 2021 року м.Сторожинець
Сторожинецький районний суд,
Чернівецької області
в складі: головуючого судді Пташник А.М.
за участю секретаря Полішенко С.П.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сторожинець цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом зняття з реєстрації та виселення.
Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом зняття з реєстрації та виселення.
25 червня 2010 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, на якій розташований даний житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 . Вказаний житловий будинок з господарськими спорудами зареєстрований за позивачем. Відповідачем ОСОБА_4 було складено розписку згідно якої він зобов'язується звільнити будинок від наявних в ньому речей домашнього вжитку, знятись з реєстраційного обліку особисто та передати ключі від вказаного будинку при першій вимозі позивача.
До цього часу вищевказаного обов'язку відповідачем виконано не було.
Позивач просить зобов'язати ОСОБА_4 не чинити перешкоди в користуванні житловим будинком, визнати його таким, що втратив право користування житловим будинком, зняти його з реєстрації в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник позивача в судовому засідання позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, суду показав, що відповідач тривалий час проживав у спірному будинку, оскільки даний житловий будинок є єдиним житлом для нього. Крім того, проживаючи тривалий час, він за земельній ділянці в 2013 році побудував нежитлове приміщення площею 84,0 кв. метра, в якому розміщенні два гаражі та літня кухня. Просить відмовити позивачу в позові повністю.
Суд вислухавши думку сторін, дослідивши письмові докази, надані сторонами, приходить до наступних висновків.
Згідно договору купівлі - продажу від 25.06.2010 року ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 купив житловий будинок з належними до нього господарським будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі №1899.
30.06.2010 року КП «Сторожинецьке бюро технічної інвентаризації» зареєстровано право власності на вищевказаний будинок на підставі укладеного між позивачем та відповідачем договору купівлі - продажу, витяг № 26560543 від 30.06.2010 року.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності - власником житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 є позивач ОСОБА_3 .
Згідно договору купівлі - продажу від 25.06.2010 року ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 купив земельну ділянку площею -0,1942 га, що знаходиться за адресою с. Давидівка Сторожинецького району Чернівецької області. Договір посвідчено приватним нотаріусом Сторожинецького районного нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі №1901.
Згідно розписки даної відповідачем 17.06.20210 року він зобов'язався виписатися з будинку і передати ключі від будинку при першій вимозі позивача.
Відповідно до довідки старости с. Давидівка Сторожинецької міської ради Сторожинецького району Чернівецької області від 06.06.2019 року №1540 ОСОБА_4 - відповідач зареєстрований АДРЕСА_1 .
20.06.2019 року позивачем надсилалася вимога відповідачу про добровільне зняття з реєстрації, виселення та не вчинення перешкод у користуванні житловим будинком. Також позивачем надані докази направлення вимоги відповідачу.
Відповідач намагався визнати укладені договори купівлі - продажу земельної ділянки та житлового будинку з належними до нього господарським будівлями та спорудами недійсними, шляхом подання відповідного позову до суду. У справі № 723/4146/19 судом було ухвалено рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі - продажу недійсними.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦПК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Виходячи з положень ст.150 Житлового кодексу України та ст. 383 Цивільного кодексу України власник житла має право використовувати його для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Відповідно до ч. 2 Стаття 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст.. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до п. 34, 35 Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року - право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316 - 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин, й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями 71, 72, 109, 110, 116 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР).
У зв'язку із цим під час розгляду позову про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.
Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням.
Задовольняючи позов про захист права власності від порушень, не пов'язаних із позбавленням володіння, суд має право як заборонити відповідачу вчиняти певні дії, так і зобов'язати відповідача усунути наслідки порушення права позивача.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
Отже, рішення суду є підставою для зняття позивача з реєстраційного обліку.
Як встановлено судом ОСОБА_4 не являється родичем позивача, не веде з позивачем та членами його сім'ї спільне господарство, вони не пов'язані спільним побутом, тобто підстав для продовження терміну зберігання за відповідачем права користування спірним житлом, передбачених ст. 71 ЖК України, немає.
Таким чином, відповідач втратив право на користування житлом, що належить позивачеві, отже є підстави визнати відповідача ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням та зняття його з реєстрації.
Керуючись ст.7 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст.12,13,81,89,141,263-265 ЦПК України, ст.ст.71,72,150 ЖК України, ст.383, 391, 405 ЦК України, суд,-
постановив:
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом зняття з реєстрації та виселення - задовольнити частково.
Зобовязати ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 не чинити перешкоди в користуванні житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 .
Визнати ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим будинком за адресою АДРЕСА_1 .
Зняти з реєстрації ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 з житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 .
В іншій частині відмовити.
Повний текст рішення буде виготовлений 17 жовтня 2021 року.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Чернівецького Апеляційного суду через Сторожинецький районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення.