Справа № 646/5762/21
№ провадження 2/646/2293/2021
01.11.21 року м. Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Благої І.С.,
за участю секретаря судового засідання - Курченко К.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з відповідача на свою користь майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у сумі 22761,44 грн., яка є різницею між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.
Позов обґрунтовано тим, що 12.07.2020р. о 14.50 год. у м.Харкові на Новоіванівському мосту відповідач, керуючи автомобілем SKODA OKTAVIA, державний номер НОМЕР_1 , під час руху в одному напрямку, але в іншій смузі, здійснив зіткнення з автомобілем SUBARU WRX STI, державний номер НОМЕР_2 , яким керував позивач. Сторонами було спільно складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, де відповідач визнавав себе винуватцем ДТП. 13.07.2020р. позивач, який є потерпілим у цій ДТП, звернувся до Фрунзенського (Немишлянського) відділення Харківської обласної дирекції ПАТ НАСК «Оранта», з яким у відповідача укладено договір страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР 7159777 від 29.02.2020р., та отримав довідку про необхідність подання певних документів для отримання страхової виплати.31.07.2020р. позивач надав вищевказаній страховій компанії заяву про перерахування страхової виплати на рахунок СТО, а також рахунок на оплату від 31.07.2020р. на суму 52985,00 грн., замовлення-наряд від 16.07.2020р. на дефектовку пошкодженого транспортного засобу на суму 400,00 грн. Позивач сплатив за ремонт автомобілю власні кошти відповідно до вищезазначеного рахунку, що підтверджується квитанцією від 11.08.2020р. на суму 52985,00 грн. та актом виконаних робіт від 03.08.2020р. Ремонтні роботи були виконані ФО-П ОСОБА_3 за рекомендацією страхової компанії. Ті ремонті роботи, які були виконані згідно з актом виконаних робіт повністю відповідають характеру пошкоджень, яких зазнав автомобіль позивача та які встановлені представником страхової компанії в протоколі (акті) огляду транспортного засобу від 16.07.2020р. 11.08.2020р. ПАТ СК «Оранта» склало страховий Акт №ОЦВ-20-20-30211/1, відповідно до якого підставою для визначення розміру збитку є калькуляція. Згідно з цим актом страховик взяв до уваги надані відповідачем документи та акт огляду пошкодженого транспортного засобу, звіт ДЕРЦ НАСК «Оранта», розрахунок суми відшкодування. Розрахунок страхового відшкодування від 11.08.2020р. здійснено з урахуванням зносу деталей, що замінюються, у розмірі 30%, а також за вирахуванням безумовної франшизи. 12.08.2020р. позивач направив до страхової компанії заяву про перегляд суми страхового відшкодування та врахування акту виконаних робіт від 03.08.020р. та квитанції про оплату ремонту. Але 27.08.2020р. страхова компанія компенсувала позивачу лише 30223,56 грн. Отже, відповідач повинен відшкодувати позивачу 22761,44 грн. - різницю між фактичним розміром шкоди (52985,00 грн.) та сумою страхового відшкодування (30223,53 грн.). Так, у постанові від 11.12.2019р. у справі №522/15636/16-ц Верховний Суд зробив наступний висновок: якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика. Крім того, Верховний Суд у постанові від 04.12.2019р. у справі №359/2309/17 вказав на право власника пошкодженого транспортного засобу внаслідок ДТП на отримання відшкодування завданої йому майнової шкоди у повному обсязі, що відповідає обов'язку заподіювача шкоди відшкодувати її у загальному порядку, якщо його цивільна відповідальність була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди. У даному випадку різниця між сумою страхового відшкодування та фактичним розміром шкоди обумовлена саме встановленими законодавством обмеженнями у зв'язку з наявністю франшизи та необхідністю врахування зносу при відшкодуванні витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом. У постанові від 19.08.2018р. у справі №753/21177/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який має відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів. У разі вирішення питання про відшкодування реальних збитків, належними доказами можуть бути платіжні документи та інші документи, які підтверджують факт понесення таких витрат і пов'язаність таких витрат з усуненням заподіяної шкоди. Отже, позивач має право на відшкодування дійсно понесених ним витрат, без урахування зносу автомобіля, оскільки такі витрат пов'язані саме з відновленням пошкодженого автомобіля до стану, що існував до пошкоджень, і такі витрат є обґрунтованими, пов'язаними з отриманими внаслідок ДТП пошкодженнями. Страхова компанія не надала відповіді на адвокатський запит представника позивача щодо підстав (документу з розрахунком вартості матеріального збитку) визначення суми страхової виплати, не обгрунтувала правильності проведених нею розрахунків вартості відновлювального ремонту, а також не надала звіт ДЕРЦ НАСК «Оранта».
Представник відповідача подала до суду відзив на позов, в якому зазначила, що вважає позовні вимоги необгрунтованими та незаконними. В силу приписів ст.с.12, 81, 83 ЦПК України позивач зобов'язаний довести належними, допустимими та достовірними доказами заявлений ним розмір майнової шкоди у сумі 22761,44 грн. Одним з таких доказом є звіт (акт) про оцінку майна. Так, Згідно з п.1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003р. №142/5/2092, відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Відповідно до п.2.4 Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). За результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ. У разі проведення судової автотоварознавчої експертизи за результатами здійснення відповідних досліджень експерт складає висновок експерта. У разі виконання судовим експертом відповідно до частини шостої статті 13 Закону України "Про судову експертизу" оцінки на договірних засадах з питань, що становлять інтерес для юридичних і фізичних осіб, він складає висновок експертного дослідження з урахуванням особливостей його оформлення згідно із законодавством (п.4.3 Методики). Тобто результати оцінки КТЗ залежно від суб'єкта оцінки можуть бути викладені лише або у звіті про оцінку, або в акті оцінки КТЗ, або у висновку експерта, або у висновку експертного дослідження. Це узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зокрема, у постановах від 19.09.2018р. у справі №753/21177/16-ц, від 13.11.2019р. у справі №520/8867/15-ц, від 31.10.2019р. у справі №522/1597/15-ц, від 25.07.2019р. у справі №221/6180/16-ц. При цьому у постанові від 19.09.2018р. у справі №753/21177/16-ц, на яку посилається позивач в обгрунтування своїй позовних вимог, Верховний Суд зробив висновок щодо документів, які є належними доказами розміру матеріального збитку, і це, зокрема, звіт (акт) про оцінку майна. Проте, всупереч наведеним положенням законодавства та практиці Верховного Суду позивач не надав суду звіту (акту) про оцінку майна. Також позивач не надав докази на підтвердження того, що роботи, проведені на підставі акту виконаних робіт та заміна складових частин автомобіля, зазначених у акті, були необхідними для відновлення пошкодженого автомобілю позивача саме внаслідок дій відповідача. Тобто не доведено безпосереднього причинного зв'язку між ДТП 12.07.2020р. та проведеними ФО-П ОСОБА_3 роботами, зокрема, «підбір кольору/пробне нанесення фарби», «бампер задній - підготовка, грунтування часткове», «панель задня зовнішня - підготовка грунтування», «підлога багажнику - ремонт», «пол багажника - підготовка/покраска», «кришка багажника - підготовка, грунтування», «розбирання-збірка багажного відділення», «глушитель задняя часть - з/в», «мойка авто». Тому надані позивачем рахунок на оплату, замовлення-наряд, акт виконаних робіт, прибутковий касовий ордер з квитанцією не є належними та достатніми доказами розміру матеріального збитку, завданого позивачу. Крім того, на дату ДТП 12.07.2020р. цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована в ПАТ НАСК «Оранта» згідно з полісом №АР 7159777 від 29.02.2020р. зі страховою сумою 130000 грн. З урахуванням правової позиції Верховного Суду у постановах від 04.07.2018р. у справі №755/18006/15-ц, від 27.03.2019р. у справі №752/16797/14-ц, від 22.01.2019р. у справі №646/518/17, від 04.12.2019р. у справі №359/2309/17, а також норми статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування та сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Верховний Суд у своїй практиці визначив випадки, коли майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка її завдала та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, а саме: коли у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених статтею 37); коли розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика; коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність; коли законодавством встановлені обмеження щодо відшкодування шкоди страховиком. У даному випадку у страховика виник обов'язок здійснити виплату страхового відшкодування зі страховим випадком. При цьому, з огляду на обставини ДТП та враховуючи положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (зокрема, статті 38), у страховика не виникло право регресу до страхувальника, тому у відповідача не виникло обов'язку відшкодувати майнову шкоду позивачу. Крім того, заявлена позивачем сума, яка, на його думку, підлягає стягненню з відповідача, не перевищує ліміт відповідальності страховика. А щодо встановлених законодавством обмежень з відшкодування шкоди страховиком, то у даному випадку розмір франшизи за вищевказаним договором страхування становить 0% та 0,00 грн. О оскільки строк експлуатації автомобілю позивача становив менше 5 років, то згідно з п.7.37, п.7.38 Методики коефіцієнт фізичного зносу для визначення вартості КТЗ та його складових частин дорівнює нулю. Отже, застосування страховиком коефіцієнту фізичного зносу автомобілю позивача у розмірі 30% при визначенні суми страхової виплати є необгрунтованим та незаконним. Тобто саме страховиком було порушено вимоги законодавства при визначенні розміру страхового відшкодування. Тому це унеможливлює покладання на відповідача обов'язку здійснити будь-які виплати позивачу, пов'язані з відновлювальним ремонтом. Крім того, у позові позивач зазначає, що не погоджується з вказаною у ремонтній калькуляції вартістю робіт та деталей, що замінювалися. Отже, з відповідними вимогами з цього питання він має звертатися до страховика як до належного відповідача.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, у які зазначив, що у постанові від 19.09.2018р. у справі №753/21177/16-ц Верховний Суд не вказував на звіт (акт) про оцінку майна як на єдиний належний засіб доказування для визначення розмір матеріального збитку при настанні страхового випадку. Позивач сплатив власні кошти за ремонт автомобілю відповідно до рахунку №221 від 31.07.2020р. Це підтверджується квитанцією до прибуткового ордеру №1 від 11.08.2020р. на суму 52985,00 грн. Виконання ремонтних робіт підтверджується також актом виконаних робіт №00000000782 від 03.08.2020р. Ці роботи за рекомендацією ПАТ НАСК «Оранта» виконував ВО-П Білоконь А.Ф., основним видом економічної діяльності якого є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (код виду економічної діяльності 45.20). При цьому всі проведені ремонтні роботи повністю відповідають характеру ушкоджень, яких зазнав автомобіль позивача та які встановлено представником страховика і зазначені у протоколі (акті) огляду транспортного засобу від 16.07.2020р., який є доказом наявності певних пошкоджень у автомобіля позивача. Згідно з Акту №ОЦВ-20-20-30211/1, складеним ПАТ НАСК «Оранта» 11.08.2020р., підставою для визначення розміру збитку є калькуляція з урахуванням наданих позивачем документів, а також акту огляду пошкодженого ТЗ, Звіту ДЕРЦ НАСК «Оранта», розрахунку суми відшкодування. Ці обставини підтверджують, що позивач здійснив витрати у сумі 52985,00 грн. у зв'язку з пошкодженням його автомобілю під час ДТП з вини відповідача. Позивач пред'явив вимоги про відшкодування йому збитків (понесених ним витрат на ремонт). Ці збитки (витрати) підтверджені наданими платіжними документами. Ці витрати є обгрунтованими, пов'язані з пошкодженнями, отриманими в ДТП, та є необхідними для відновлення пошкодженого автомобілю до стану, який існував до пошкоджень. Отже позивач має право на відшкодування дійсно понесених ним витрат без урахування зносу автомобіля. Що стосується доводів представника відповідача про відсутність підстав для відшкодування шкоди винуватцем ДТП, цивільно-правова відповідальність якого застрахована, то розмір завданої відповідачем шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Так, у даному випадку учасники ДТП оформили документи про ДТП без участі працівників поліції, тобто так званий європротокол. Відповідно до п.36.1 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі оформлення документів про дорожньо-транспортну пригоду без участі уповноважених на те працівників відповідних підрозділів Національної поліції розмір страхової виплати за шкоду, заподіяну майну потерпілих, не може перевищувати максимальних розмірів, затверджених Уповноваженим органом за поданням МТСБУ. Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 17.11.2011р. №698 затверджено максимальний розмір такої страхової виплати з 01.02.2016р. - 50000 грн. Згідно з розрахунком страхового відшкодування його розмір був обчислений з урахуванням зносу деталей, що замінюються та вирахуванням безумовної франшизи. Автомобіль позивача раніше потрапляв у ДТП та був придбаний на аукціоні в США. Тому у даному випадку не застосовуються положення п.7.38 Методики, який встановлено нульовий процент коефіцієнту фізичного зносу. Відповідно до п.9 Постанови Пленуму верховного Суду України від 27.03.1992р. №27 «Про практику розгляду судами цивільних справ з позовами про відшкодування шкоди» якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
12.07.2020р. позивачем та відповідачем було складено повідомлення про дорожно-транспортну пригоду на Новоіванівському мосту за участі автомобілю Scoda Octavia, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керування відповідача та автомобілю Subaru STI, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керування позивача.
У повідомленні зазначено, що цивільно-правову відповідальність відповідача застраховано у ПАТ НАСК «Оранта» на підставі полісу АР7159777. Також у повідомленні міститься інформація про те, що відповідач є особою, винною у ДТП, а позивач - потерпілим. Також у повідомленні міститься інформація щодо видимих пошкоджень автомобілю позивача, а саме, пошкодження заднього бамперу та кришки багажника.
16.07.2020р. представник ПАТ НАСК «Оранта» склав протокол (акт) огляду транспортного засобу - автомобілю Subaru WRX STI державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить позивачу. Згідно з цим актом вказаний автомобіль має пошкодження, у тому числі, заднього бамперу, посилювачу заднього бамперу, задньої панелі, заднього правого лонжерону, отвір заднього правого ліхтаря направляючої бампера, кришки багажника, задньої підлоги, прорізу кришки багажника.
У складеній ПАТ НАСК «Оранта» ремонтній калькуляції № НОМЕР_2 від 07.08.2020р. пораховано вартість ремонтних робіт, робіт з фарбування, запасних частин,- які відповідають пошкодженням автомобілю позивача, які перелічені в вищевказаному протоколі (акті) огляду транспортного засобу. Також у ремонтну калькуляцію увійшла вартість мийки автомобілю.
11.08.2020р. ПАТ НАСК «Оранта» склало та затвердило страховий акт №ОЦВ-20-20-30211/1 стосовно страхового випадку (ДТП 12.07.2020р., оформлене за європротоколом) за участі позивача та відповідача - страхувальника, чия цивільно-правова відповідальність застрахована на підставі договору страхування №АР7159777 від 29.02.2020р. строком дії до 28.02.2020р. Згідно з цим актом підставою для визначення розміру збитку є калькуляція; сума страхового відшкодування на ремонт автомобілю Subaru WRX STI, 2018 року випуску, державний номер НОМЕР_2 , власником якого є позивач, становить 30223,56 грн.
Відповідно до затвердженого 11.08.2020р. ПАТ НАСК «Оранта» розрахунку страхового відшкодування, який серед інших документів було надано для оформлення страхового акту, страхове відшкодування здійснюється з врахуванням зносу деталей, що змінюються, а також вираховується безумовна франшиза при розрахунку страхового відшкодування. Страхова сума за договором №АР71559777 від 29.02.2020р. дорівнює 130000 грн. Розмір збитку для розрахунку страхового відшкодування визначається згідно з калькуляцією. Знос транспортного засобу на день страхового випадку становить 30%. Сума страхового відшкодування складає 30223,56 грн.
27.08.2020р. вищевказана сума була отримана позивачем від страховика.
Як вбачається з рахунку №221 від 31.07.2020р., наданого ФО-П ОСОБА_3 позивач повинен сплатити 52985,00 грн. за запчастини, витратні матеріали, технологічну мийку та ремонтні роботи щодо його автомобілю, у тому числі, заднього бамперу, задньої панелі, підсилювачу заднього бамперу, направляючої бампера, кришки багажника, підлоги багажника, зовнішньої задньої панелі, заднього лонжерону, усунення перекосу прорізу кришки багажника.
Зазначені у цьому рахунку ремонті роботи, з урахуванням запчастин та витратних матеріалів, відповідають тим пошкодженням автомобілю позивача, які вказані у протоколі (акті) огляду транспортного засобу від 16.07.2020р.
Згідно з актом виконаних робіт №00000000782 від 03.08.2020р. ФО-П ОСОБА_3 виконав всі роботи з урахуванням вартості запчастин та витратних матеріалів, які зазначені у рахунку №221 від 31.07.2020р., на суму 52985,00 грн.
11.08.2020р. позивач сплатив 52985,00 грн. на користь ФО-П ОСОБА_3 , що підтверджується копією квитанції до прибуткового касового ордеру №1 від 11.08.2020р.
Отже, судом встановлено, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди 12.07.2020р. діями відповідача позивачу було завдано матеріальної шкоди внаслідок пошкодження його автомобілю Subaru WRX STI, 2018 року випуску, державний номер НОМЕР_2 .
Сума страхового відшкодування у розмірі 30223,56 грн. була порахована страховиком (ПАТ НАСК «Оранта») на підставі калькуляції з врахуванням зносу деталей, що змінюються, а також за вирахуванням безумовної франшизи.
В той же час, розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу у зв'язку з пошкодженням його автомобілю, перевищує розмір страхового відшкодування на 22761,44 грн.
При цьому виконані ремонті роботи автомобілю позивача (з урахуванням запчастин та витратних матеріалів) відповідають тим пошкодженням, які цей автомобіль отримав в результаті ДТП та які зазначені у протоколі (акті) огляду транспортного засобу від 16.07.2021р.
Згідно зі ст.1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Статтею 22 ЦК України надано визначення збитків, у тому числі, як втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Як зазначив Верховний Суд України у пункті 6 Постанови Пленуму від 27.03.1992р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
У постанові від 11.12.2019р. у справі №522/15636/16-ц Верховний Суд зробив висновок, що різниця між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) і страховим відшкодуванням, виплачених страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, підлягає стягненню з особи, винної у ДТП, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншим за страхове відшкодування (страхової виплати) (постанова Верховного Суд України від 02 грудня 2015 у справі № 6-691цс15).
Таким чином, з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, а також вищевказаних правових норм та правових позиції ВСУ та ВС, відповідач повинен відшкодувати позивачу різницю між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) і страховим відшкодуванням, виплачених страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні.
Отже, є помилковими доводи представника відповідача про відсутність підставі для стягнення з відповідача такої різниці з посиланням на постанову Верховного Суду від 04.12.2019р. у справі №259/2309/17.
Так, у вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що у разі, якщо цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією автомобілю, була застрахована, майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка її завдала, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
У давному випадку сума страхового відшкодування була обчислена саме з урахуванням законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме, з урахуванням коефіцієнту зносу (ст.29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), а та розміру безумовної франшизи (ст.12 вказаного Закону).
Що стосується посилань представника відповідача на постанову Верховного Суду від 19.09.2018р. у справі №753/21177/16-ц, то в ній не йдеться про звіт (акт) про оцінку майна як єдиний належний засіб доказування обставин, пов'язаних з розміром шкоди у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу. Більш того, згідно з ч.2 ст.89 ЦПК України жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили.
Якщо відповідач не згоден з сумою страхового відшкодування, він не позбавлений можливості оскаржити це в суді.
Таким чином, під час розгляду справи знайшли своє підтвердження ті обставини, на які позивач посилався в обгрунтування свого позову. Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
За правилами ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати: сума судового збору у розмірі 908,00 грн., а також витрати на правничу допомогу за договором №01/04-21 про надання професійної правничої допомоги, який був укладений 20.04.2021р. між позивачем та адвокатом Кожиною С.В. Відповідно до п.4.1 цього договору за надання правової допомоги клієнт авансовано сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі 2000 грн. Так, актом прийняття-передачі наданих послуг до вказаного договору, який був підписаний 08.08.2021р., рахунком на оплату від 08.08.2021р. та квитанцією №1 від 08.08.2021р. підтверджується надання адвокатом Кожиною С.В. послуг за вищевказаним договором на суму 2000 грн. (а саме, складання позову) та оплату позивачем цієї суми адвокату.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка є різницею між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою у розмірі 22761 (двадцять дві тисячі сімсот шістдесят одна) грн. 44 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2908,00 грн.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .
.
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», м.Київ, вул.Здолбунівська, 7-Д, ідентифікаційний код юридичної особи 00034186.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.С. Блага