Справа № 628/2475/21
Провадження № 2/628/871/21
03 листопада 2021 р. Куп'янський міськрайонний суд Харківської області
у складі: головуючого - судді Шиховцової А.О.,
за участю секретаря - Шевченко О.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Куп'янськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання громадянина таким, що втратив право користування житловим приміщенням,
встановив:
07.07.2021 року до Куп'янського міськрайонного суду Харківської області звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , згідно якого просить суд визнати відповідача таким, що втратив користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є власницею цього житлового будинку на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.03.2009 р., право власності належним чином зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20.09.2011 р. Цей житловий будинок був побудований замість старого, який був зареєстрований на її ім'я на підставі договору купівлі-продажу від 28.09.1987 року № 241. З 06.07.1999 року і до теперішнього часу зареєстрований її син ОСОБА_2 у 2004 р. він поїхав у пошуках роботи і працює по договору за межами м. Куп'янська, у будинку, де зареєстрований, не проживає без поважних причин, про що складено Акт від 28.06.2021 р. На її прохання знятися з реєстраційного обліку за вказаною адресою, син обіцяв, але за умовами роботи приїхати не мав можливості. У будинку відсутні речі відповідача, спільного з ним бюджету немає, вони не ведуть сумісне господарство, він не утримує будинок, вибув на інше місце проживання, тривалий час не проживає у житловому будинку. Наявність зареєстрованого у будинку відповідача створює їй, як власнику, перешкоди щодо розпорядження своїм майном. Її матеріальне становище дозволяє оформити субсидію, однак вона позбавлена такої можливості через реєстрацію у будинку відповідача.
За таких обставин позивачка звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 13.07.2021 року провадження у справі відкрито та справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивачка ОСОБА_1 подала до суду 03.11.2021 р. письмову заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує та просить суд задовольнити.
Від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла письмова заява, в якій зазначив, що позов визнає, не заперечує проти визнання його таким, що втратив право користування житловим приміщенням та задоволення позову, просить розглянути справу без його участі.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
З'ясувавши позиції сторін, дослідивши письмові докази та оцінивши їх, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем, суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Так, згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Курилівським сільським головою 10.03.2009 р. на підставі рішення виконкому Курилівської сільської ради (замість договору купівлі-продажу, посвідченого виконкомом Курилівської сільської ради 28.09.1987 року в реєстрі за № 241, у зв'язку з побудовою нового житлового будинку замість старого), позивачка ОСОБА_1 є власником будинку з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.4). Право приватної власності на вищезазначений житловий будинок в цілому належним чином зареєстроване за ОСОБА_1 20.09.2011 р. (а.с.5).
Згідно особового рахунку № НОМЕР_1 в погосподарській книзі Курилівської сільської ради Куп'янського району Харківської області за 2016-2020 р.р. за ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 значиться житловий будинок з надвірними будівлями, в якому зареєстрований ОСОБА_2 , 1981 року народження (а.с.6).
ОСОБА_2 зареєстрований за вищевказаною адресою з 06.07.1999 р. (а.с.15).
Факт не проживання відповідача ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , з 2004 року підтверджується актом від 28.06.2021 р. (а.с.7).
Згідно зі ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Статтею 47 Конституції України та статтею 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Під правом власності розуміється право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч.1 ст.316 ЦК України).
Як передбачено вимогами частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.
Відповідно до ст. 150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки.
Право члена сім'ї власника на користування житлом є сервітутним правом, у зв'язку з чим припинення цього права повинно відбуватися відповідно до вимог ст.ст. 405, 406 ЦК України. Зокрема, сервітут може бути припинений за рішенням суду на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення або через відсутність без поважних причин члена сім'ї понад один рік у спірному житловому приміщенні, якщо інше не встановлено між власником житла або законом. Такий висновок зроблено Верховним Судом України у Аналізі деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ (розділ «усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК)»).
Відповідно до правового висновку, викладеному у постанові ВСУ від 16.11.2016 р. № 688/63/15-ц, порівняльним аналізом статей 383,391,405 ЦК України та статей 150,156 у поєднанні зі статтею 64 ЖК України слід дійти висновку, що положення статей 383, 391 ЦК України передбачають право вимоги власника про захист порушеного права власності на жилого приміщення, будинку, квартиру тощо, від будь-яких осіб, у тому числі, які не є і не були членами його сім'ї, а положення статей 405 ЦК України, статей 150, 156 ЖК України регулюють взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік.
Згідно ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, у якому фізична особа проживає постійно або тимчасово.
Згідно ст. 6 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що відповідач за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою місця проживання у будинку АДРЕСА_1 , не проживає понад один рік без поважних причин, самостійно виїхав в інше місце проживання, при цьому перешкод в користуванні житловим будинком йому ніхто не чинив, домовленості між ним і власником житла з приводу користування не було, відповідач позов визнає, що вбачається з його письмової заяви, яку він направив до суду.
Визнання відповідачем позову не суперечить закону, не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб. Реєстрація відповідача перешкоджає позивачу у здійсненні права користування та розпоряджання своїм майном.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач втратив право на користування спірним житлом, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права власності або права користування житловим приміщенням здійснюється зняття з реєстрації місця проживання.
Керуючись ст.ст. 11, 12 13, 78, 79, 89, 264, 265, 352,354, ст. 47 Конституції України, ст. 405 ЦК України, ст. 150, 156 ЖК України, ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», суд, -
ухвалив :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання громадянина таким, що втратив право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням у будинку АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі в 30-ти денний строк апеляційної скарги з дня проголошення через Куп'янський міськрайонний суд Харківської області.
Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцевих положень» Цивільного процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суд повідомляє учасникам справи веб-адресу сторінки на офіційному веб-порталі ЄДРСР в мережі Інтернет за якою вони можуть ознайомитися з текстом рішення: «http://www.reyestr.court.gov.ua».
Суддя: А.О.Шиховцова