Справа № 388/1339/21
02.11.2021 року м. Долинська
Долинський районний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Баранського Д.М., розглянув у спрощеному провадженні (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, інспектора роти № 1 взводу № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Ривака Ярослава Андрійовича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом до відповідачів та просить визнати незаконною та скасувати постанову від 11 серпня 2021 року серії ДП18 № 804242 про накладення на позивача адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позов мотивує тим, що оскаржувана постанова протиправна, підлягає скасуванню.
Зі змісту оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення слідує, що відсутні будь-які докази та об'єктивні дані наявності вчинення порушення позивачем Правил дорожнього руху, а також яким чином поліцейським 11 серпня 2021 року було виявлено та встановлено, що саме позивачем вчинялись будь-які правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху.
ОСОБА_1 зазначає, що будучи в транспортному засобі відпочивав на спальному місці та почув, що у водійські двері хтось стукає. Переліз зі спального місця на місце водія та відкрив ліві двері, побачивши поліцейського, який звинуватив його у зупинці в забороненому місці. У свою чергу заперечував такі звинувачення і це поліцейським було знято на відео. Поліцейському пояснив, що транспортний засіб належить йому на праві власності, а особисто є фізичною особою - підприємцем та за трудовим договором використовує найману працю. Транспортним засобом керував водій за договором ОСОБА_2 , однак поліцейський на ці доводи не реагував.
В силу презумпції невинуватості, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
З оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення видно, що до неї нічого не додається, тобто відсутні будь-які докази керування транспортним засобом 11 серпня 2021 року о 08.40 годині саме позивачем
Відповідач надіслав до суду відзив на позов в якому позов не визнає та просить відмовити у ньому.
Надав докази, що на його думку свідчать про вчинення позивачем адміністративних правопорушень.
Відповідно до ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Положення ч. 1 ст. 269 КАС України передбачають, що у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).
Судом установлено, що постановою інспектора роти № 1 взводу № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Ривака Я.А. від 11 серпня 2021 року серії ДП18 № 804242 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 3400 грн за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 126Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме за те, що 11 серпня 2021 року о 08.40 годині у м. Миколаєві, Інгулецький район, вул. Космонавтів, 1, водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «DAF 95 XF 480, реєстраційний номер НОМЕР_1 , «VIBERTI 3X903A», реєстраційний номер НОМЕР_2 та здійснив стоянку в зоні дії знаку 3.34, при перевірці документів не мав при собі та не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1 (а) та додаток 1 ПДР України.
За змістом ст. 258 Кодексу України про адміністративні правопорушення протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу та правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі. Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Скорочене провадження у справах про адміністративні правопорушення (зокрема ч. 2 ст. 258) передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу (рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року № 5-рп/2015).
Згідно з п. 2.1 (а) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року N 1306 (далі - Правила дорожнього руху) водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п. 3.34 Розділу 32 Правил дорожнього руху, "Зупинку заборонено". Забороняються зупинка і стоянка транспортних засобів, крім таксі, що здійснює посадку або висадку пасажирів (розвантаження чи завантаження вантажу).
Відповідальність за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян настає за порушення вимог дорожніх знаків.
Відповідальність за ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян настає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Для притягнення особи до адміністративної відповідальності у цій справі необхідно наявність доказів, які свідчать про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, порушив вимоги дорожнього знаку та не мав права керувати таким транспортним засобом.
Згідно зі ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 поліцейським до відзиву на позовну заяву надано відеозапис з місця події.
На цьому відеозаписі відображено як поліцейський зазначає особі, що відносно нього буде винесена постанова про накладення адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення вимог дорожнього знаку 3.34 під яким він зупинив транспортний засіб. Також відображено причеп до автомобіля реєстраційний номер НОМЕР_3 . Особа до якої звертається поліцейський не є ОСОБА_1 , що свідчить зі змісту його паспорта громадянина України. Коли поліцейський розмовляв з водієм до них підійшов ОСОБА_1 та почав вимагати надати докази вчинення адміністративного правопорушення, а поліцейський у свою чергу відмовився надавати такі докази, зазначивши про можливість оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення. Поліцейським здійснено відеозйомку дорожнього 3.34 «Зупинку» заборонено, в зоні дії якого розташований транспортний засіб, що має номерний знак НОМЕР_3 . Особам, які перебувають на місці події зачитано права та обов'язки. ОСОБА_1 на місці події стверджує, що ПДР України не порушував. Також водієві повідомлено, що він не пред'явив посвідчення водія відповідної категорії. ОСОБА_1 стверджує, що в автомобілі спав коли підійшли працівники поліції, а не керував ним. Після винесення постанови про накладення адміністративного стягнення поліцейський вимагає в іншої особи надати посвідчення водія відповідної категорії, зазначаючи, що у разі не вчинення таких дій до нього можуть бути застосовані спеціальні засоби. Особа на вимогу поліцейського пред'явила посвідчення водія. Поліцейський запитує цього водія чому він так себе поводить, стоїть під знаком, стверджує, що розуміє те, що транспортний засіб зареєстрований на іншого водія. Після цього поліцейський притягнув цю особу за це саме правопорушення, попередньо роз'яснивши права та обов'язки.
Крім цього, до відзиву додані фотознімки двох вантажних тягачів в зоні дії дорожнього знаку «Зупинку заборонено», а також посвідчення водія на ім'я ОСОБА_1 .
Проте, ці докази не відображають факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що підлягає доказуванню у цій справі. Розташування транспортного засобу належного конкретній особі у зоні дії дорожнього знака не може вважатися достатнім доказом керування нею цим транспортним засобом.
У свою чергу ОСОБА_1 надав суду виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань , витяг з реєстру платників єдиного податку з відображенням його діяльності, а також трудовий договір № 2/3358417756 від 2 січня 2020 року за яким використовує найману працю водія ОСОБА_2 .
Слід також зазначити, що зміст спірної постанови про накладення адміністративного стягнення від 11 серпня 2021 року не містить у мотивувальній частині посилання на цей відеозапис, як на підставу винуватості ОСОБА_1 в адміністративних правопорушеннях. Відеозапис з місця події також не є додатком до постанови про накладення адміністративного стягнення, що слідує з її змісту.
За змістом п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Верховний Суд неодноразово зазначав, зокрема у постанові від 24 січня 2019 року (справа № 428/2769/17), що у разі відсутності в оскаржуваній постанові у справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, наданий відповідачем відеофайл не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
У постанові про накладення адміністративного стягнення від 11 серпня 2021 року, яка є предметом оскарження у справі, відповідач взагалі не посилався на докази вчинення адміністративного правопорушення у виді відеозапису здійсненого на конкретний прилад фіксації, що відповідно робить відеофайл з місця події неналежним доказом.
Про це по суті зазначає позивач у цій справі у змісті позову.
Окремо слід звернути увагу, що поліцейський, який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення у вину ОСОБА_1 пред'явив діяння у виді керування транспортним засобом не маючи при собі та не пред'явивши посвідчення водія відповідної категорії (становить об'єктивну сторону правопорушення), що становить склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126, а не ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Діяння у виді керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом у вину ОСОБА_1 не пред'являлись за змістом постанови про накладення адміністративного стягнення.
За змістом ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Вищезазначене свідчить, що рішення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення є незаконним та підлягає скасуванню.
Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 132 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання цього позову підлягав сплаті судовий збір в розмірі 454 грн та документи, що підтверджують його сплату містяться в матеріалах справи.
З огляду на вищезазначене, оскільки позивач у цій справі поніс судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 грн, відповідно ці судові витрати підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції.
На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 122, 126, 251, 252, 268, 278-280, 285, 287, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, статями 19, 20, 72-79, 132, 134, 139, 241, 242, 244-246, 250, 271, 286 КАС України суд, -
Задовольнити позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції, інспектора роти № 1 взводу № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Ривака Ярослава Андрійовича про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Визнати незаконною та скасувати постанову серії ДП18 № 804242, винесену 11 серпня 2021 року інспектором роти № 1 взводу № 1 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Риваком Ярославом Андрійовичем про визнання винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 3400 (три тисячі чотириста) грн. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048, електронна пошта: public@patrol.police.gov.ua, ідентифікаційний код: 40108646) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_4 ) 454 грн (чотириста п'ятдесят чотири гривні) понесених судових витрат.
Апеляційна скарга на рішення подається до Третього апеляційного адміністративного суду через Долинський районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Долинського районного суду Д. М. Баранський