Справа № 190/1352/19
1-кп/215/253/21
Іменем України
03 листопада 2021 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3 ;
обвинуваченого ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;
захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі в залі суду № 7 клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.392 КК України,
Прокурором заявлено письмове клопотання про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту строком на шістдесят днів, оскільки відповідно до обвинувального акту встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи особою суспільно-небезпечною, раніше неодноразово судимою, відбуваючи призначену міру кримінального покарання в Державній установі «П'ятихатська виправна колонія (№122)» з 26.07.2018 року за вироком Дніпропетровського районного суду від 31.05.2018 року, протиправної поведінки не змінив, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову вчинив злочин.
Так, 05.06.2019, близько 18:00 год., ОСОБА_5 разом з ОСОБА_4 , відбуваючи покарання в ДУ «П'ятихатська ВК (№122)», розташованої за адресою: вул. Набережна 1, с. Красноіванівка П'ятихатського району Дніпропетровської області, закликали інших засуджених вчиняти дії, що дезорганізовують роботу установи виконання покарання, а саме перешкоджати адміністрації ДУ «П'ятихатска ВК (№122)» здійснювати свою діяльність. В подальшому ОСОБА_5 разом з ОСОБА_4 та іншими засудженими вчинити такі дії: заблокували входи до локальних секторів, пошкодили та знищили майно ДУ «П'ятихатська ВК (№122)».
Враховуючи те, що кінець строку відбування покарання у ОСОБА_5 закінчився 24.08.2021, виникла необхідність у обранні запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, за наявності ризиків визначених у статті 177 КПК України, а саме, зважаючи на тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину - може переховуватися від суду, перебуваючи на свободі може чинити тиск на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, тому просить обрати обвинуваченому ОСОБА_5 саме такий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк шістдесят днів, тому як більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'яків і виконання процесуальних рішень.
Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти заявленого клопотання, просить обрати більш м'який запобіжний захід.
Захисник ОСОБА_6 підтримав позицію свого підзахисного, вказавши, що прокурором не надано доказів на підтвердження заявлених ризиків, які також є не грунтовні, оскільки підзахисий після звільнення з місць позбавлення волі постійно з"являється до суду, офіційно працевлаштований. майне постіне місце проживання, тому просить обрати більш м"який запобіжний захід.
Заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, дослідивши матеріали додані до обвинувального акту, суд приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Також, суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження, у тому числі запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Частиною 1 статті 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу в кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання зазначеним ризикам.
Відповідно до ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі і зазначені в даній нормі закону.
Вирішуючи питання про можливість застосування запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_5 , суд враховує вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, тому враховуючи тривалість досудового розслідування, відсутність доказів переховування від слідства в рамках даного кримінального провадження, спростовує доводи прокурора, викладені в клопотанні, що не може служити підставою для запобіжного цілодобового домашнього арешту. Ризик перешкоджання кримінальному провадженню шляхом впливу на свідків спростовується не підтверджено доказами. Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, то, суд враховує тривалість відбування ОСОБА_5 покарання метою якого є виправлення засудженого, працевлаштування останнього при відсутності доказів на підтвердження вчинення нових умисних злочинів .
Відповідно до п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельєв проти Франції», з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовується відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
При цьому, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків). Сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою або цілодобового домашнього арешту.
Крім того, слід зазначити, що ст. 184 КПК України вимагає від сторони обвинувачення в клопотанні про застосування запобіжного заходу зазначити не лише наявні ризики, а також вказати обставини, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про їх наявність з посиланням на матеріали, що підтверджують ці обставини.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи.
Суддя, не погоджуючись із наявністю такого вагомого ризику як те, що ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню, переховуватись від органів досудового слідства або суду, впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення приходить до висновку, що прокурором не доведено, що більш м'які запобіжні заходи, ніж цілодобовий домашній арешт, не зможуть запобігти даному ризику та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
У зв'язку з наведеним, врахувавши особу підозрюваного, який офіційно не працевлаштований, але працює в сільському господарстві, має місця проживння, суд вважає, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню, із визначенням підозрюваному запобіжного заходу у вигляді особистого зобов"язання, відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. 177, 178, 183, 184, 193, 194, 197 КПК України, суд -
Клопотання покурора про застосування запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту до обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 392 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити частково.
Застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
1) Прибувати до суду за першою вимогою;
2) Не відлучатися за межі села Степове Дніпропетровської області без дозволу прокурора або суду;
3) Повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання з адреси: АДРЕСА_1 , на іншу адресу.
Обов'язки контролю за виконанням запобіжного заходу покласти на П'ятихатський райвідділ національної поліції України Дніпропетровської області.
Відповідні зобов'язання застосувати на строк 60 днів з дати винесення цієї ухвали, тобто з 03 листопада 2021 р. по 01 січня 2022 р., включно.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 ., що в разі невиконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути покладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду, протягом п'яти днів з дня її оголошення, в частині покладених обов'язків підлягає негайному виконанню.
Суддя: