Справа № 203/4600/21
Провадження № 2-з/0203/187/2021
29 жовтня 2021 року у місті Дніпрі суддя Кіровського районного суду міста Дніпропетровська Ханієва Ф.М., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа: ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про витребування майна,
27 жовтня 2021 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Кенжина Олена Олександрівна з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , в якому просить суд:
- витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь Махайрі М.Ісама 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 ;
- витребувати із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 .Ісама 1/2 частини паркувального місця поз. 18, загальною площею 30,3 кв.м. у приміщенні № 105 цокольного поверху житлового будинку літ.А-9, А-1, А1 -1, А2- -1 в будинку АДРЕСА_4 .
Разом з позовом представник позивача подала суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд:
- накласти арешт на квартиру АДРЕСА_3 ;
- заборонити ОСОБА_2 відчужувати квартиру АДРЕСА_3 , у тому числі укладати договори купівлі-продажу, міни дарування, оренди, вносити зазначене майно до статутного (складеного капіталу) товариств (юридичних осіб), чи відчужувати його у будь-який інший спосіб та вчиняти будь-які дії за яких у третіх осіб можуть виникнути права щодо даного нерухомого майна;
- заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов'язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 ;
- накласти арешт на паркувальне місце поз. 18, загальною площею 30,3 кв.м. у приміщенні № 105 цокольного поверху житлового будинку літ.А-9, А-1, А1 -1, А2- -1 в будинку АДРЕСА_4 ;
- заборонити ОСОБА_2 відчужувати паркувальне місце поз. 18, загальною площею 30,3 кв.м. у приміщенні № 105 цокольного поверху житлового будинку літ.А-9, А-1, А1 -1, А2- -1 в будинку АДРЕСА_4 ., у тому числі укладати договори купівлі-продажу, міни, дарування, оренди, вносити зазначене майно до статутного (складеного капіталу) товариств (юридичних осіб), чи відчужувати його у будь- який інший спосіб та вчиняти будь-які дії за яких у третіх осіб можуть виникнути права щодо даного нерухомого майна;
- заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов'язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - паркувальне місце поз. 18, загальною площею 30,3 кв.м. у приміщенні № 105 цокольного поверху житлового будинку літ.А-9, А- 1, А1 -1, А2- -1 в будинку АДРЕСА_4 .
В обґрунтування своєї заяви про забезпечення позову представник позивача зазначила, що позивач звернувся до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 про витребування майна. Позов обґрунтовано тим, що сама позивач є власником спірного майна, яке вибуло із його володіння на підставі рішення суду, яке в подальшому було скасовано. В період розгляду справи про поділ майна подружжя, ОСОБА_3 було відчужено на користь своєї матері ОСОБА_2 спірне нерухоме майно за договором дарування. У зв'язку із необхідністю поновлення своїх прав позивач вимушений звертатися із даним позовом до суду.
За поясненнями представника позивача, нерухоме майно вже було відчужено на користь відповідача її донькою, всупереч інтересам та права позивача. Тобто, сторони вже чинили дії, спрямовані на позбавлення позивача його права власності на нерухоме майно, а тому загроза подальшого вчинення таких самих дії є біль ніж реальною. У разі, якщо до закінчення розгляду спору у цій справі нерухоме майно буде відчужено, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача в межах одного судового провадження. Таким чином, на даний час єдиним способом захисту законних прав та інтересів позивача є вжиття заходів забезпечення позову.
Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 153 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Суд, вивчивши доводи представника заявника, а також подані матеріали, проаналізувавши норми чинного законодавства України, дійшов висновку, що заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Це положення також закріплено у статтях 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, які згідно з ст. 9 Конституції України, є складовою національного законодавства.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Як роз'яснено в п. 1, п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року № 9, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
За змістом ст. 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб, учасників процесу.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Так, позов забезпечується, серед іншого, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Разом з цим у заяві позивача щодо накладення арешту на нерухоме майно не зазначено обґрунтування необхідності застосування одночасно і такого заходу забезпечення позову.
Ураховуючи викладене вище, а також принцип співмірності позовних вимог вимогам, викладеним в заяві про забезпечення позову, суд доходить висновку про можливість забезпечення позову лише в частині заборони вчиняти будь-які дії щодо відчуження нерухомого майна. Суд вважає, що саме такого виду забезпечення позову буде достатньо для запобігання ризиків ускладнення виконання рішення у справі.
З огляду на викладене, враховуючи, що між сторонами виник спір щодо нерухомого майна, а також беручи до уваги те, що невжиття заходів забезпечення позову у справі, може призвести до утруднення виконання рішення суду, а відтак і до порушення права особи на доступ до правосуддя, в аспекті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що втрачається як такий правовий сенс звернення до суду, порушується гарантований Конституцією України та ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року принцип ефективного захисту прав громадян. Фактично з можливим відчуженням спірного майна позивач повністю позбавляється можливості відновити свої права на нерухоме майно в обраний ним спосіб захисту.
Тому суд вважає, що заходи забезпечення позову в частині заборони ОСОБА_2 відчужувати квартиру АДРЕСА_3 та паркувальне місце поз. 18, загальною площею 30,3 кв.м. у приміщенні № 105 цокольного поверху житлового будинку літ.А-9, А-1, А1 -1, А2- -1 в будинку АДРЕСА_4 , у тому числі укладати договори купівлі-продажу, міни дарування, оренди, вносити зазначене майно до статутного (складеного капіталу) товариств (юридичних осіб), чи відчужувати його у будь-який інший спосіб та вчиняти будь-які дії за яких у третіх осіб можуть виникнути права щодо даного нерухомого майна; заборони будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов'язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 та паркувальне місце поз. 18, загальною площею 30,3 кв.м. у приміщенні № 105 цокольного поверху житлового будинку літ.А-9, А-1, А1 -1, А2- -1 в будинку АДРЕСА_4 співмірними із заявленими позовними вимогами, а невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або навіть унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких і звернувся до суду.
Таким чином, з огляду на викладене вище, з урахуванням обсягу позовних вимог, а також, встановивши відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам та їх співмірність, суд доходить висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Також суд зазначає, що відсутні підстави для застосування зустрічного забезпечення, відповідно до ч. 3 ст. 154 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 149, 150, 153, 154, 157, 258-261 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа: ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про витребування майна - задовольнити частково.
Заборонити ОСОБА_2 відчужувати квартиру АДРЕСА_3 , у тому числі укладати договори купівлі-продажу, міни дарування, оренди, вносити зазначене майно до статутного (складеного капіталу) товариств (юридичних осіб), чи відчужувати його у будь-який інший спосіб та вчиняти будь-які дії за яких у третіх осіб можуть виникнути права щодо даного нерухомого майна.
Заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов'язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 .
Заборонити ОСОБА_2 відчужувати паркувальне місце поз. 18, загальною площею 30,3 кв.м. у приміщенні № 105 цокольного поверху житлового будинку літ.А-9, А-1, А1 -1, А2- -1 в будинку АДРЕСА_4 ., у тому числі укладати договори купівлі-продажу, міни, дарування, оренди, вносити зазначене майно до статутного (складеного капіталу) товариств (юридичних осіб), чи відчужувати його у будь- який інший спосіб та вчиняти будь-які дії за яких у третіх осіб можуть виникнути права щодо даного нерухомого майна.
Заборонити будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно та державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов'язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно - паркувальне місце поз. 18, загальною площею 30,3 кв.м. у приміщенні № 105 цокольного поверху житлового будинку літ.А-9, А- 1, А1 -1, А2- -1 в будинку АДРЕСА_4 .
У задоволенні іншої частини вимог заяви - відмовити.
Ухвалу для виконання направити сторонам, державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Особи, винні у невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідної ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала підлягає пред'явленню до виконання протягом трьох років від дня її постановлення.
Суддя Ф.М. Ханієва