справа №176/1506/21
провадження №2/176/677/21
02 листопада 2021 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Крамар О.М.,
з участю секретаря судових засідань Ніколенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства "Східний гірничо - збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 14309787, юридична адреса: Дніпропетровська область м. Жовті Води вул. Горького, буд. 2) про відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання, -
25 серпня 2021 року на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства "Східний гірничо - збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання в розмірі 300000 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що з 02 вересня 2002 року він працював на шахті «Інгульська» Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на посаді гірничоробочого по четвертому розряду. З 03 липня 2003 року позивача переведено на тому ж підприємстві на посаду підземного стовбурового з повним робочим днем на підземних роботах в особливо шкідливих умовах праці по четвертому розряду. 12 жовтня 2020 року позивача звільнено з роботи на підставі п.2 ст. 40 КЗпП України у зв'язку з виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи.
П. 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 25 лютого 2021 року, затвердженого начальником управління Держпраці у Кіровоградській області, встановлено наявність у позивача професійних захворювань:
-радикулопатія попереко-крижова L4, L5, S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м'язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня);
-нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху).
П. 15 даного акту передбачає, що раніше у позивача не було хронічних професійних захворювань.
П. 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: тривалий стаж роботи (18 років) в шкідливих та небезпечних умовах праці на Інгульській шахті ДП «Схід ГЗК», недосконалість роботи технологічного обладнання, механізмів, що призводять до перевищення ГДР фізичного навантаження, шуму при виконанні професійних обов'язків.
Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: рівень фізичного перевантаження, а саме час перебування в незручній робочій позі складає до 26,9% при нормі до 25%, кількість вимушених (більше 30%) нахилів корпусу за зміну становить до 178 -156 при нормі 51-100 відносяться до III класу І ступеню важкості трудового процесу. За показниками напруженості трудового процесу (особистий ризик) та нерегулярна змінність роботи з роботою у нічну зміну III клас 2 ступінь напруженість трудового процесу.
Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 10 березня 2021 року серії І2ААА № 085407 позивачу визначено ступінь втрати професійної працездатності на рівні 50% у зв'язку з професійним захворюванням, зазначено про потребу амбулаторного та стаціонарного лікування, санлікування 1 раз на 3 роки. Згідно довідки МСЕК від 10 березня 2021 року позивачу встановлена третя група інвалідності та протипоказана робота з фізичним навантаженням, впливу шуму і вібрації.
Зі змісту медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я ДУ «Український Науково-Дослідний Інститут Промислової Медицини» №301 від 09.02.2021 року вбачається, що позивач мас діагнози; радикулопатія попереко-крижова L4, L5, S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м'язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня); нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). Захворювання визначені як професійні.
У зв'язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати твої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обгрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності у відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.
Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.
Позивач вважає виваженим та справедливим розмір відшкодування йому моральної шкоди на рівні 50 мінімальних заробітних плат, тобто 300000 грн. (50 * 6000 грн. = 300000 грн.), які він просить стягнути з відповідача.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 06.09.2021 року було відкрито провадження по справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін.
05 жовтня 2021 року до суду, від ДП "Схід ГЗК" надійшов відзив на позовну заяву, в якому ДП "СхідГЗК" позовні вимоги позивача визнав частково, у розмірі 50000 грн./а.с.28-40/
В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що дійсно, ОСОБА_1 в період з 02 вересня 2002 року по 12 жовтня 2020 року працював на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК» за професіями «гірничий робітник по четвертому розряду» та «підземний стовбуровий по четвертому розряду».
Наказом від 12.10.2020 року № 355 о/с ОСОБА_1 було звільнено з роботи у зв'язку із виявленою невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, який перешкоджає продовженню даної роботи, п. 2 ст. 40 КЗпП України.
ДП «СхідГЗК» заперечує проти доводів позивача, що саме відповідачем позивачу завдано моральну шкоду та вважає що позивачем не доведено вину відповідача у заподіянні шкоди позивачу, наявність протиправних дій відповідача, причинного зв'язку між шкодою і протиправними діями відповідача.
ДП «СхідГЗК» створено відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 24.07.1951 р. № 2659-1287 «Про розвиток видобування фосфорних руд на Першотравневому та Жовторічанському родовищах у Кривому Розі та про організацію на базі цих родовищ Комбінату № 9 Другого головного управління при Раді Міністрів СРСР» та наказу Другого головного управління при Раді Міністрів СРСР від 01.08.1951 р. № 3 «Про створення комбінату № 9» і підпорядковане Міністерству енергетики та вугільної промисловості України (Уповноважений орган).
Інгульська шахта є відокремленим структурним підрозділом ДП «СхідГЗК» та підпорядковується генеральному директору підприємства і діє відповідно до Статуту підприємства. Згідно КВЕД 07.21 основним видом діяльності Інгульської шахти є добування уранових і торієвих руд.
Наявність на робочому місці позивача шкідливих та небезпечних факторів зумовлене специфікою діяльності підприємства та можуть бути лише мінімізовані, у тому числі, шляхом запровадження модернізованої технології виробництва. Роботодавець має право встановлювати більш жорсткі вимоги до безпеки та захисту здоров'я працівників, якщо це не суперечить чинному законодавству. Однак, це не означає, що діючі технологічні процеси не відповідають діючим технологічним нормам.
Підприємство здійснює видобуток уранової руди на підставі спеціальних дозволів. Якщо технологічний процес не буде відповідати технологічним вимогам, то діяльність підприємства буде зупинена.
Наявність на робочому місці шкідливих виробничих факторів, які відповідач лише може мінімізувати, є причиною виникнення профзахворювання у позивача.
Порядок і обсяг заходів, спрямованих на створення безпечних і нешкідливих умов праці визначено у Вимогах щодо безпеки та захисту здоров'я працівників видобувних підприємств з підземним і відкритим способами видобування, затверджених наказом Міністерства соціальної політики України 02.07.2018 року №943 та зареєстрованих в МЮУ 27.07.2018 року за № 872/32324, які діяли на момент трудових відносин позивача з відповідачем.
Також, ДП «СхідГЗК» відповідно до вимог розділу 7 «Охорона праці» Колективного договору на 2020 рік (діючий на час трудових правовідносин позивача з відповідачем), організував безпечні умови праці, належний стан санітарно-гігієнічних умов на робочих місцях згідно з вимогами Закону України «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України, Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а також актів законодавства СРСР, що не суперечили Конституції, законам України, відповідно до Постанови ВР України від 14.09.1991 р.
ДП «СхідГЗК» в повному обсязі виконувало обов'язки, визначені Вимогами щодо безпеки та захисту здоров'я працівників видобувних підприємств з підземним і відкритим способами видобування, Колективного договору на 2020 рік, що в свою чергу і є належним виконанням вимог ст.43 Конституції України та ст.ст.153,158 КЗпП України.
Відповідно до вимог чинного законодавства та на забезпечення права працівника на здорові й безпечні умови праці при наявності на його робочому місці несприятливих факторів виробничого середовища відповідачем компенсувалося наданням щорічної додаткової оплачуваної відпустки, було встановлено підвищений рівень оплати праці за роботу у важких та шкідливих умовах, скороченою тривалістю робочого часу, забезпеченням засобами індивідуального захисту, спецодягом, забезпеченням безплатним лікувально-профілактичним харчуванням, а з боку державних гарантій - призначенням пенсії за віком на пільгових умовах.
Позивачем не надано жодних доказів порушення відповідачем Вимог щодо безпеки та захисту здоров'я працівників видобувних підприємств з підземним і відкритим способами видобування.
Таким чином, під час працевлаштування позивач усвідомлював, що під час роботи у шахті буде піддаватися впливу шкідливих факторів, а за час роботи позивача у шкідливих умовах відповідач виконав законодавчі вимоги з мінімізації наявних на робочому місці шкідливих факторів, які іншими засобами неможливо уникнути.
Позивач працював в умовах впливу шкідливих факторів 18 років 01 місяць 10 днів, внаслідок чого набув професійне захворювання. Однак, за весь період роботи на шахті позивач жодного разу не заявляв про порушення зі сторони відповідача умов його праці. А тому, факт вини відповідача в порушенні законних прав позивача, визначених ст.43 Конституції України, ст.153, ст.158 КЗпП України, є недоведеним. Таким чином, відсутня умова, за наявності якої наступає відповідальність відповідача.
ДП «СхідГЗК» також звертає увагу суду на те, що у отриманні професійного захворювання не можна виключити і вину самого позивача, адже як вбачається з медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 09.02.2021 №301 ОСОБА_1 , згідно наданій медичній документації, хворіє довго та почав лікуватися лише в 2017 році.
Позивач, працюючи на підприємстві відповідача, щорічно проходив медичний огляд згідно наказу МОЗ від 21.05.2007 р. №246 Про затвердження порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій, і за висновком комісії був придатним працювати за професіями «гірничий робітник по четвертому розряду» та «підземний стовбуровий по четвертому розряду».
За таких обставин у відповідача були відсутні підстави розірвання трудового договору з позивачем, а позивач, усвідомлюючи вплив шкідливих факторів на його організм та погіршення стану здоров'я за власною ініціативою продовжував працювати. А тому, ДП «СхідГЗК» вважає, що власні дії позивача стали наслідком погіршення стану його здоров'я, що призвели до втрати професійної працездатності та інвалідності.
ДП «СхідГЗК» заперечує та вважає, що заявлена позивачем сума моральної шкоди не відповідає принципу розумності, виваженості та справедливості.
Позивач просить стягнути з ДП «СхідГЗК» на його користь 300000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, оцінюючи моральну шкоду в 60 мінімальних заробітних плат, тобто 50% втрати працездатності * 6000 грн.
В обгрунтування розміру моральної шкоди посилається на роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, наведені в абзаці 2 п. 9 Постанови від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначаючи про наявність випадків коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян.
Однак, позивач не обґрунтовує законність такого посилання і не наводить норму, яка визначала розмір моральної шкоди, заподіяної профзахворюванням, виходячи з кратного співвідношення з мінімальним розміром заробітної плати.
Позивач, стверджуючи про заподіяння йому моральної шкоди, не наводить жодних доказів, якими підтверджується факт заподіяння йому моральних страждань. Розмір моральної шкоди є таким, що розрахований без урахування вимог розумності та справедливості та без законодавчо обґрунтованих підстав.
Позивачем в якості факту спричинення моральних страждань помилково прийнятий акт розслідування хронічного професійного захворювання від 25.02.2021 та висновок МСЕК від 10.03.2021 року про встановлення йому ступеня втрати професійної працездатності в розмірі 50% по профзахворюванню з 05.03.2021. Однак, висновок МСЕК про відсоток втрати професійної працездатності не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди. Висновком медичних органів як підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичної установи, або медично-консультаційної або медично-соціально експертної комісії про стрес, що зазнав потерпілий в результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, або їх наслідків, про депресію чи інші негативні стани постраждалого.
В матеріалах цивільної справи відсутні розрахункові документи (касові чеки, квитанції) чи інші документи, які б свідчили про витрати, пов'язані з відновленням психологічного стану, стану здоров'я, який був до виникнення ситуації. Зазначені документи є єдиними належними і допустимими доказами, які можуть свідчити про понесеним позивачем витрат на лікування та придбання ліків, оскільки розрахунковий документ свідчить про укладання договору роздрібної купівлі-продажу товару, яким є лікарські засоби.
Ті обставини, що позивач тривалий час перебував під наглядом лікарів, про що він зазначив у позовній заяві, підтверджують, що позивач знав про погіршення стану свого здоров'я, однак при цьому продовжував працювати в умовах впливу шкідливих факторів до дня звільнення, тобто навмисно сприяв розвиненню свого професійного захворювання та збільшенню шкоди для свого здоров'я, у зв'язку з чим допустив порушення ст. 14 Закону України «Про охорону праці».
Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
На підставі вищевикладеного ДП «СхідГЗК» вважає, що позивачем не доведена неправомірність поведінки відповідача, внаслідок якої могла бути спричинена моральна шкода (не доведено склад правопорушення в діях відповідача), наявність вини відповідача у виникненні профзахворювання, а також не наведено законодавчо обгрунтованого, правомірного розрахунку суми шкоди, яку він зазначає у позові.
Таким чином, ДП «Схід ГЗК» вважає, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача 300000,00 грн. враховуючи обставини отримання професійного захворювання та ступінь втрати працездатності (50%) є намаганням безпідставно збагатитися, не відповідає вимогам розумності і справедливості та практиці, що склалася в судах.
Також звертають увагу суду на те, що у зв'язку з фінансово-економічною кризою, нестабільним державним (бюджетним) фінансуванням та затримками у взаєморозрахунках, що проходять через банківські структури, підприємство не має можливості сплачувати моральну шкоду у розмірі, яку заявив позивач.
Станом на 31.12.2020 р. на ДП „СхідГЗК” рахується кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги 613 475 тис.грн.
На сьогоднішній день Відповідач знаходиться у складному фінансовому становищі, в наслідок нестабільної фінансової ситуації на підприємстві, в період з листопада до середини грудня 2020 року, окремі підрозділи ДП «СхідГЗК» перебували в режимі простою.
ДП «СхідГЗК» вважає, що вимога позивача про стягнення 300000 грн., як моральної шкоди з ДП «СхідГЗК» є безпідставно завищеною та такою, що не відповідає вимогам розумності та справедливості. З огляду на вищезазначене, ДП «СхідГЗК» просить суд задовольнити вимоги про відшкодування моральної шкоди, яка підлягає стягненню із умовного розрахунку за 10% втрати працездатності - 10000 грн., тобто не більше 50000 грн., оскільки розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен приводити до його збагачення.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 05 жовтня 2021 року задоволено клопотання представника відповідача про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, справу призначено до судового розгляду на 20 жовтня 2021 року.
20 жовтня 2021 року у зв'язку з неприбуттям у судове засідання представника позивача та представника відповідача, розгляд цивільної справи було відкладено на 09 год. 00 хв. 02 листопада 2021 року.
02.11.2021 року о 09 год. 00 хв. позивач ОСОБА_1 , належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явився.
02.11.2021 року о 09 год. 00 хв. представник відповідача ДП «Схід ГЗК» А.А.Дідук., належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду, у судове засідання не з'явилась.
01.11.2021 року на адресу суду від представника ДП «Схід ГЗК» А.А.Дідук надійшло клопотання, в якому вона просила, у зв'язку з її зайнятістю в Господарському суді Дніпропетровської області, відкласти розгляд справи на іншу дату.
02.11.2021 року на адресу суду від представник позивача - адвоката Повалій О.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника. В заяві заперечувала проти відкладення розгляду справи та зазначила, що чергова неявка представника відповідача - це вже зловживання своїми процесуальними правами. Зазначила, що відповідач це юридична особа, яка зобов'язана і має можливість забезпечити прибуття у судове засідання іншого представника.
Суд, враховуючи заяву представника позивача адвоката Повалій О.В., дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку про проведення розгляду справи по суті за відсутності представника відповідача ДП «Східний гірничо - збагачувальний комбінат» Дідук А.А. відповідно до ст. 223 ЦПК України за таких обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Представник відповідача був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Судом встановлено, що представник відповідача ОСОБА_2 двічі зверталася до суду з письмовим клопотанням про відкладення судового розгляду цивільної справи.
Зокрема, за клопотанням представника ДП «Схід ГЗК» Дідук А.А. про відкладення судового розгляду цивільної справи призначеного на 20.10.2021 року на 09 год. 00 хв., з метою нерозповсюдження корона вірусу COVID-19 та недопущення захворювання на корона вірусну хворобу /а.с.47/, суд відклав розгляд справи на 02.11.2021 року на 09 год. 00 хв.; 01.11.2021 року від представника відповідача ОСОБА_2 знову надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з її зайнятістю як повноважного представника в Господарському суді Дніпропетровської області.
Суд зазначає наступне.
Відповідачем у справі є юридична особа, яка зобов'язана і має можливість забезпечити прибуття у судове засідання іншого адвоката або іншого фахівця у галузі права.
Суд розцінює дії відповідача у даній справі, як зловживання своїми процесуальними правами, що є наслідком розгляду даної справи з порушенням строків.
За таких обставин, суд приходить до висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача ДП «Східний гірничо - збагачувальний комбінат», визнавши причини його неприбуття у судове засідання неповажними, відповідно до вимог ст. 223 ЦПК України.
Суд повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до трудової книжки, виданої на ім'я позивача - ОСОБА_1 , останній дійсно працював на ДП «СхідГЗК»: в період з 02.09.2002 року по 03.07.2003 року - на посаді гірничоробочого по четвертому розряду, з 03.07.2003 року по 12.10.2020 року - на посаді стовбурового по четвертому розряду./а.с.8-9/
Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25 лютого 2021 року було встановлено, що професійне захворювання виникло за таких обставин: тривалий стаж роботи (18 років) в шкідливих та небезпечних умовах праці на Інгульській шахті ДП «Схід ГЗК», недосконалість роботи технологічного обладнання, механізмів, що призводить до перевищення ГДР фізичного навантаження, шуму при виконанні професійних обов'язків. Незабезпечення з боку ДЗ «СМСЧ №19» МОЗ України.» та КНП «Поліклінічне об'єднання» Міської ради м. Кропивницького» своєчасного виявлення ранніх гострих і хронічних профзахворювань та ненадання роботодавцю відповідних рекомендацій щодо подальшої роботи в шкідливих та небезпечних умовах праці на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК». /а.с.10-13/
Згідно з п.14 акту Форми П-4 ОСОБА_1 встановлений діагноз: «радикулопатія попереко-крижова L4, L5, S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м'язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня); нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). Захворювання визначені як професійні.
Відповідно до п.18 акту Форми П-4, причинами виникнення професійного захворювання позивача є: рівень фізичного перевантаження, а саме час перебування в незручній робочій позі складає до 26,9% при нормі до 25%, кількість вимушених (більше 30%) нахилів корпусу за зміну становить до 178 -156 при нормі 51-100 відносяться до III класу І ступеню важкості трудового процесу. За показниками напруженості трудового процесу (особистий ризик) та нерегулярна змінність роботи з роботою у нічну зміну III клас 2 ступінь напруженість трудового процесу.
Відповідно до довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №085407 від 10.03.2021 року ОСОБА_1 було визначено ступінь втрати професійної працездатності 50% з 10.03.2021 року./а.с.14/
Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №574135 ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності з 10.03.2021 року через професійне захворювання. Інвалідність встановлена на строк до 01.04.2022 року. /а.с.15/
Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» про наявність хронічного професійного захворювання №301 від 09.02.2021 року встановлено, що ОСОБА_1 має професійне захворювання з 09.02.2021 року. Протипоказана робота в умовах тяжкої фізичної праці, вимушеної робочої пози, несприятливого мікроклімату, підвищеного рівня шуму, пилу. /16-17/
У зв'язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати твої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обгрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності у відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.
Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.
Суд під час розгляду цивільної справи керується та застосовує наступні положення Законів.
Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».
Статтею 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Згідно зі ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Згідно зі ст. 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.
Відповідно до ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.
Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Враховуючи зазначені положення, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров'я чи настання смерті були б неможливими.
Відповідно до вимог статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
Як слідує з аналізу норм ч. 2 ст.153, ст.173, ч.1 ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Відповідно до частини третьої статті 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) (далі - Постанова) роз'яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
У пункті 13 Постанови роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 2, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.
Відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
З огляду на положення ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ч.2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).
За ст. 1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до ст. 1 Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов'язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничо- геологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров'я, їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди, гірничі удари, обвалення, самозаймання гірничих порід, затоплення гірничих виробок тощо).
Згідно з ст.38 Гірничого закону України до обов'язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, безпека гірничих робіт, охорона праці та довкілля, додержання встановлених нормативів у сфері проведення гірничих робіт, правил безпеки, правил технічної експлуатації та єдиних правил безпеки при підривних роботах.
За таких обставин, з огляду на вище зазначені норми Законів, під час судового розгляду доведено, що позивачу спричинено моральну шкоду, у зв'язку з ушкодженням здоров'я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача хронічного професійного захворювання.
Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15).
Таким чином, суд, при визначені розміру моральної шкоди виходить з розміру мінімальної заробітної плати встановленої на 01 січня 2021 року та оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, втрату 50% професійної працездатності, призначення позивачу третьої групи інвалідності на строк до 01 квітня 2022 року, характер професійних захворювань та їх наслідки для здоров'я позивача, керуючись принципом розумності, виваженості та справедливості ступінь моральної шкоди у 26 місячних розмірів мінімальної заробітної плати:
26*6000 грн (місячний розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2021 року встановлений ст. 8 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2021 рік») = 156000 (сто п'ятдесят шість тисяч) гривень.
Аналогічна правова позиція з приводу застосування принципів розумності, виваженості та справедливості при визначені розміру моральної шкоди також висловлена в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 5 грудня 2018 року по Справі №210/5258/16-ц.
Зазначені вище обставини узгоджуються також з правовим висновком Верховного суду від 14.11.2019 року за наслідками касаційного перегляду судових рішень у справі №522/3388/18, в якому визнано розумним, виваженим та справедливим грошове відшкодування моральної шкоди у сумі 233 000 грн., яке стягнуто з роботодавця на користь позивача за умови втрати позивачем 75% працездатності.
Тому посилання позивача щодо спричинення йому моральної шкоди саме власником підприємства є обґрунтованими та заслуговують на увагу. Окрім того, суд вважає, що позивачем обґрунтовано розмір грошових коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди. Доводи відповідача ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» щодо не вчинення підприємством протиправних дій, які б знаходились у причинному зв'язку з професійним захворювання позивача є необґрунтованими, оскільки в цьому конкретному випадку моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала. Адже відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Надані позивачем докази повною мірою підтверджують, що ушкодження здоров'я ОСОБА_1 і отримання ним професійного захворювання та інвалідності відбулося при виконанні ним трудових обов'язків у шкідливих умовах, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Соціальний аспект поняття непрацездатності свідчить про нездатність, в даному випадку, позивача, матеріально забезпечити себе та членів своєї сім'ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини (прожиткового мінімуму) в державі, що також завдає моральних страждань позивачу.
Крім того, суд вважає за необхідне зауважити, що 12 жовтня 2020 року позивача звільнено з підприємства у зв'язку з невідповідністю виконуваній роботі внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає продовженню даної роботи, а тому позивач позбавлений можливості працювати за своєю здобутою спеціальністю, або виконувати іншу роботу, пов'язану з фізичним навантаженням.
Доводи відповідача про те, що у отриманні професійного захворювання не можна виключати і вину самого позивача також не заслуговують на увагу, оскільки відповідач зобов'язаний забезпечити працівника належними умовами праці. І вина працівника в даному випадку не може бути покладена на останнього.
За вищевказаних обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, проте частково, в межах 26 мінімальних заробітних плат, що становить 156000 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір». Тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Згідно ЗУ «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір /фізичною особою/ в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір задоволених позовних вимог становить 156000 грн. Таким чином, з відповідача слід стягнути 1560 грн. судового збору.
На підставі наведеного, керуючись ст.3 Конституції України, ст. ст. 23, 1167-1168 ЦК України, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 4, 6, 13 ЗУ «Про охорону праці», », ст.ст. 1, 38 Гірничого Закону України, ст.ст. 1, ст.ст. 4, 10, 12, 13,19, 23, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства "Східний гірничо - збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо - збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 14309787, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 2, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , у відшкодування моральної шкоди, у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання грошові кошти у розмірі 156000 (сто п'ятдесят шість тисяч) грн., без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо - збагачувальний комбінат", код ЄДРПОУ 14309787, розташованого за адресою: Дніпропетровська область м. Жовті Води вул. Горького, буд. 2, на користь держави судовий збір в розмірі 1560 грн.00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ,.
Відповідач: Державне підприємство «Східний гірничо - збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 14309787, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. Горького, буд. 12.
Повний текст рішення складено 02 листопада 2021 року.
Суддя