Справа №442/7685/21
Провадження №2/442/1547/2021
01 листопада 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі - головуючої судді - Курус Р.І., розглянувши в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-
28.09.2021 позивач звернулась до суду з позовом до відповідача, в якому просить розірвати зареєстрований між ними шлюб та стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі - 1500 грн. щомісяця починаючи стягнення з дати подання позовної заяви і до завершення навчання в університеті та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі - 3000 грн., щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.
Позов мотивує тим, що 22.07.2000 уклала з відповідачем шлюб, який був зареєстрований у Лисичанському відділі реєстрації актів громадського стану Луганської області, актовий запис № 355. У шлюбі у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначає, що в серпні 2021 року після виходу відповідача на пенсію у них почастішали конфлікти та непорозуміння, у зв'язку з чим на початку навчального року у молодшого сина, вони домовилися про те, що будуть деякий час жити окремо, щоб уникнути скандалів, свідками яких ставали діти. Проте, зберегти подружнє життя не вдалось, будь-які спроби примирення породжували ще більший скандал. На даний час вони разом не проживають, кожен із них має різні погляди на сімейне життя та ведення спільного господарства, у зв'язку з чим, шлюбні стосунки між ними були фактично припинені з серпня 2021 року, а тому вона переконана, що подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливі. Натомість, на даний час вона проживає разом з дітьми, які перебувають на повному її утриманні. Відповідач залишив дітей без належної батьківської уваги, не бере участі у їх вихованні. З серпня 2021 року відповідач ніякої матеріальної допомоги на утримання дітей не дає. Вона працює офіціантом у Центрі медичної реабілітації та санаторного лікування «Трускавецький» та розмір її доходів складає 5000 грн., на місяць, в той же час як витрати значно збільшилися, оплата комунальних послуг, багато коштів вона витрачає на харчування, лікування, одяг, взуття. Старший син ОСОБА_3 , навчається на 3-му курсі у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності ДСНЗ України, що теж потребує витрат на харчування, одяг, взуття. Відзначає, що відповідач на даний час не працює, отримує пенсію у розмір приблизно 12000 грн. на місяць, а тому вважає, що відповідач взмозі сплачувати зазначену нею суму, у зв'язку з чим змушена була звернутись до суду з даним позовом.
29.09.2021 направлено запит в Відділ АДР Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області щодо отримання відомостей про реєстрацію місця проживання відповідача, які містяться в картотеці реєстраційного обліку.
Ухвалою від 29.09.2021 в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження без повідомленням (виклику) сторін на 01.11.2021. Встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позовну заяву. Також позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу - п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
Дана ухвала надсилалась сторонам по справі, і відповідач таку отримав 06.10.2021, однак, ані клопотання про розгляд справи за участю сторін, ані відзиву на позовну заяву суду не надав.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Матеріалами справи встановлено, що 22.07.2000 позивач зареєструвала шлюб з відповідачем у Лисичанському відділі реєстрації актів громадського стану Луганської області, актовий запис № 355, що стверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 22.07.2000, а.с. 9.
Відповідно до ст. 16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред'явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.
Позивач скористалась даним правом та звернулась до суду з цим позовом, наполягає на розірванні, оскільки не має наміру зберігати шлюб з відповідачем.
Як встановлено, причиною припинення шлюбно - сімейних відносин сім'ї сторін по справі являється те, що між подружжям втрачено почуття любові одне до одного. Сім'я розпалася та існує формально. Подальше спільне проживання подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.
При таких обставинах суд вважає, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, внаслідок чого їхній шлюб слід розірвати, залишивши прізвище позивачки після розірвання шлюбу без змін.
Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі - 3000 грн., щомісячно, починаючи стягнення з дати подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, суд зазначає таке.
Обов'язок утримувати дитину - це моральне і найважливіше правове зобовязання батьків. У разі їх ухилення від його виконання аліменти можуть стягуватись за рішенням суду. Обов'язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття.
Відповідно до вимог абзацу 2 ч. 3 ст.181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
У шлюбі у сторін народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який досяг повноліття та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на даний час є неповнолітнім та перебуває на утриманні позивача.
Отже, суд переконаний, що позивачка потребує допомоги утримання на неповнолітнього сина, а відповідач зобов'язаний їй таку допомогу надавати.
Згідно положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів виплати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Не знайшли свого підтвердження доводи позивача про отримання відповідачем пенсії розмір якої становить 12000 грн.
Натомість, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
При відсутності у матеріалах справи доказів про отримання відповідачем доходів, достатніх для оплати встановленого законодавством розміру аліментів, суд виходить з того, що відповідач є особою працездатного віку та може бути працевлаштованим на будь-яку некваліфіковану роботу і отримувати дохід у вигляді мінімального заробітку, доказів протилежного суду не надано.
За таких обставин, враховуючи, що встановлений законом мінімальний розмір аліментів на дитину, з врахуванням рівності прав та обов'язків батьків щодо дитини, вимог розумності та справедливості і визначає їх в твердій грошовій сумі в розмірі по 2000 грн. щомісячно, починаючи з дня подання позову і до досягнення дитиною повноліття.
Сплата аліментів у зазначеному розмірі здатна забезпечити необхідний життєвий процес та розвиток дитини.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.
Що стосується позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі - 1500 грн. щомісяця, починаючи стягнення з дати подання позовної заяви і до завершення навчання в університеті, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що відповідач по справі ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження останнього серії НОМЕР_2 від 22.07.2009, а.с. 8.
Обов'язок утримувати дітей виникає з моменту їх народження і зберігається до досягнення ними повноліття, а у випадку передбаченому ч. 1 ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Суд приймає до уваги доводи позивача, про те, що витрати пов'язані з навчанням, проживанням, харчуванням, тощо їхнього з відповідачем сина є значними, а тому позивач потребує допомоги на його утримання.
Враховуючи, що син позивачки та відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг повноліття, однак продовжує навчання на 3-му курсі у Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності ДСНЗ України, потребує матеріальної допомоги на навчання, беручи до уваги, що відповідач є особою працездатного віку, вимоги розумності та справедливості, а також враховуючи те, що будь яких заперечень з приводу запропонованого позивачем розміру аліментів відповідачем не подано, що свідчить про його мовчазну згоду сплачувати саме такий розмір аліментів, суд вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню.
На думку суду, такий розмір аліментів не є завищеним в нинішніх умовах проживання, з урахуванням віку повнолітнього сина ОСОБА_5 та його потреб.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України "Про судовий збір" з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені нею та документально підтверджені судові витрати, зокрема, по сплаті судового збору в сумі 908 грн.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 247, 258, 263-265, 268 ЦПК України, ст. ст. 104 ч. 2, 105 п. 3, 110, 112, 141, 180, 182, 184 СК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Розірвати шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , укладений 22 липня 2000 року та зареєстрований у Лисичанському відділі реєстрації актів громадського стану Луганської області, актовий запис № 355.
Прізвище ОСОБА_1 після розірвання шлюбу залишити без змін.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі по 2000 гривень щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 28.09.2021 і до досягнення сином повноліття.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі - 1500 грн. щомісячно, починаючи 28.09.2021 і до закінчення ним навчання в Львівському державному університеті безпеки життєдіяльності ДСНЗ України, але не довше ніж до досягнення ним 23-го віку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в розмірі 908 грн.
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Дата складення рішення - 01.11.2021.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання - АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_3 .
Головуюча - суддя Курус Р.І.