Справа № 199/7471/21
Провадження (3/199/3852/21)
іменем України
03.11.2021 року місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська Савченко Є.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого по АДРЕСА_1 , у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за участю: ОСОБА_2 -
У відношенні ОСОБА_1 , 11.09.2021 року складено протокол серії ДПР18 № 028676 про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, в тому, що він, «11.09.2021 року о 02:10 год., в м.Дніпро, по вул.Д.Шосе, 2, ОСОБА_1 керував ТЗ Volkswagen Touareg № НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду по виявлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатору водій відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 ПДР України »
Згідно протоколу вважається, що в діях ОСОБА_1 мається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, тобто відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції.
Дослідивши письмові пояснення ОСОБА_1 , дослідивши наявні докази, письмове клопотання захисника Павленко О.Г., вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з наступним.
Відповідно до ст.ст.245, 246, 252, 256, 268, 280, 283 КУпАП, суддя при розгляді справи розглядає всі питання факту і права, але в межах порушеного провадження, дотримуючись принципів судочинства та здійснення правосуддя, коли висновки судді не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви вини тлумачаться на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, у зв'язку з чим докази повинні бути оцінені суддею на їх достатність для достовірних і безперечних висновків про скоєний на принципах забезпечення доведення вини за ст.129 Конституції України, і визнання провини згідно зі ст.252 КУпАП не може мати наперед встановленої сили.
В своїх письмових поясненнях зазначених у клопотанні про закриття провадження у справі, ОСОБА_1 свою провину не визнав, вказав, що обставини, які викладені у вищенаведеному протоколі не відповідають дійсності, оскільки транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння він не керував, а лише перебував в автомобілі коли він не рухався в той момент коли до нього підійшли співробітники поліції. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі він не відмовлявся, відмовився від проходження огляду поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Але працівники поліції відмовились супроводжувати його до медичного закладу і склали протокол про адміністративне правопорушення. Просив проводити розгляд справи за його відсутності, та за участі захисника Павленко О.Г., підтримав клопотання захисника Павленко О.Г. про закриття провадження у справі.
Захисник Павленко О.Г. 03.11.2021 року, через канцелярію суду надала письмове клопотання, в якому просила закрити провадження у справі, на підставі ст.247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, та просила проводити судове засідання без участі ОСОБА_1 .
Матеріали справи про адміністративне правопорушення містять пояснення свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , пояснення яких відібрані з грубим порушенням КУпАП.
Однак, вказані пояснення не відповідають положенням ст. 272 КУпАП, де вказується, що свідок зобов'язаний дати правдиві пояснення щодо обставин, які їй відомі та підлягають установленню по даній справі, тобто в даному випадку на поліцейського покладається обов'язок документування відомостей про адміністративне правопорушення шляхом належного процесуального закріплення пояснень свідків щодо обставин справи, зокрема з приводу часу, місця, способу та інших відомостей вчинення адміністративного правопорушення. Однак, в даному випадку не можливо визнати належним доказом пояснення вищевказаних свідків, оскільки вказані в цих поясненнях відомості щодо суті правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, зокрема відносно того, з якими саме ознаками сп'яніння перебував ОСОБА_1 , з якого приводу його було зупинено, з яких причин він відмовлявся від огляду на стан сп'яніння. З вказаних пояснень свідків взагалі неможливо встановити чи перебував ОСОБА_1 за кермом автомобіля, чи рухався автомобіль, чи був автомобіль зупинений співробітниками поліції, чи були законні підстави для його огляду на стан сп'яніння, чи були підстави вважати, що ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп'яніння і які саме ознаки на це вказували, з яких причин він відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння. Самі пояснення не містять відомостей про попередження свідків про кримінальну відповідальність за надання неправдивих свідчень, не містять пояснення також і відповідного підтвердження встановлення осіб зазначених свідків. Крім того, зазначені свідки не були свідками безпосереднього керування ТЗ саме ОСОБА_1 , а лише відмови від проходження огляду, що і не оспорюються безпосередньо ОСОБА_1 . Також, в зазначених письмових поясненнях не можуть вважатися належними та допустимими доказами, оскільки в письмових поясненнях свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вказується про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на приладі «Драгер» та у медичному закладі, однак, а ні в протоколі про адміністративне правопорушення, а ні в долученому до нього рапорті, відсутня відмова ОСОБА_1 від проходження огляду саме у медичному закладі.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються також інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Практика Європейського суду з прав людини показує, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України»(рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02), «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України, суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі Конвенція).
При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З огляду на викладене, згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Окрім вищевказаного, суду також не надано належних і допустимих доказів перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння саме під час керування транспортним засобом, оскільки відсутні безпосередні свідки керування останнім ТЗ та відсутнє посилання на причину зупинки ТЗ ОСОБА_1 згідно дотриманням вимог ст.35 ЗУ «Про національну поліцію», оскільки, наявне в долученому рапорті до матеріалів справи про адміністративне правопорушення посилання на зазначену норму не може вважатися допустимим, оскільки відсутня конкретизація за яке саме порушення ПДР було зупинено ТЗ та чи керував ним взагалі ОСОБА_1 .
Відповідно до норми п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно п.1.10 ПДР України, водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії).
Так, відповідно до матеріалів справи про адміністративне правопорушення, письмового клопотання та пояснень ОСОБА_1 , останній не керував ТЗ, а лише знаходився у ньому, та до руху його не приводив.
Відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Відповідно до пункту 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Крім того, згідно пункту 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року №1103 (далі по тексту - Порядок), водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Із системного аналізу наведених правових норм вбачається, що огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, є сукупністю заходів, послідовних дій, що мають бути здійснені працівниками поліції, які, зокрема, включають:
1) використання спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків на місці зупинки транспортного засобу;
2) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, останнім здійснюються дії щодо направлення водія до найближчого закладу охорони здоров'я шляхом, зокрема, заповнення відповідної форми направлення, наведеної в додатку 1 до Інструкції.
Згідно пункту 8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
За таких обставин, належним чином проведений огляд на стан сп'яніння включає обов'язок співробітника поліції, в тому числі, щодо направлення водія до найближчого закладу охорони здоров'я, і лише за наслідками відмови водія від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у закладі охорони здоров'я, як останньої у нормативно-правовому розумінні дії у проведення огляду на стан сп'яніння, можливо констатувати відмову водія від даного огляду, що утворює склад правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Однак, як виходить із змісту протоколу про адміністративне правопорушення, працівниками патрульної поліції не було в повному обсязі дотримано норм КУпАП та «Інструкції» в частині процедури проходження огляду, оскільки, ОСОБА_1 не було надано відповідно направлення, аби самостійно, впродовж двох годин, за направленням працівників патрульної поліції, пройти огляд у закладі охорони здоров'я, з метою виявлення стану сп'яніння.
Також, відповідно до ч.1 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Однак матеріали справи не містять підтвердження відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом.
Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Отже, враховуючи, що згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про відсутність поставленого у вину органом патрульної поліції в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у зв'язку з чим справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись п.1 ст.247, ст.ст. 283, 284 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - задовольнивши клопотання захисника Павленко О.Г.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, щодо якої її винесено, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.
Суддя: Є.М.Савченко