ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/8907/21
провадження № 2/753/6408/21
"26" жовтня 2021 р.Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Лужецької О.Р.
при секретарі Григораш Н.М.,
за участі:
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 3», третя особа: Шевченківський районний відділ Державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) про визнання прав порушеними
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 3», третя особа: Шевченківський районний відділ Державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ), в якому просив:
-визнати права ОСОБА_1 порушеними через дії ТОВ «Рада3», які полягають у тому, що 10 травня 2018 року представник ТОВ «Рада3№ Зайцев І.Є. подав в Шевченківський РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві заяву від 04 травня 2018 року, в якій просив накласти арешт на автомобіль ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 55320627, адже ці дії спонукали Шевченківський РД ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві, в тому числі спонукали старшого державного виконавця Микитин О.С. до перебільшення службових повноважень та незаконних дій (накладення арешту на майно - автомобіль), не передбачених Законом України «Про виконавче провадження», адже борг ОСОБА_1 перед ТОВ «Рада 3» у сумі 5 524,16 грн. у ВП № 55320627 був значно менше вартості автомобіля, який належав ОСОБА_1 на час проведення виконавчих дій;
-визнати зміст заяви від 04 травня 2018 року представника ТОВ «Рада 3»Зайцева ЄІ.Є до шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві таким, що не відповідав приписам Закону України «Про виконавче провадження», а отже права ОСОБА_1 були порушені незаконними діями Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві щодо накладення арешту на автомобіль ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 55320627 у відповідь на заяву представника ТОВ «Рада 3» Зайцева І.Є. від 04 травня 2018 у ВП № 55320627;
-визнати, що дії ТОВ «Рада 3» в особі представника ТОВ «Рада 3» Зайцева І.Є. (які полягають у тому, що 10 травня 2018 року представник ТОВ «Рада 3» Зайцев І.Є. подав до Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві заяву від 04 травня 2018 року, яв якій просив накласти арешт на автомобіль ОСОБА_1 у ВП №55320627) спонукали Шевченківський РД ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві, в тому числі спонукали старшого державного виконавця Микитин О.С. до перебільшення службових повноважень та незаконних дій (накладення арешту на майно - автомобіль), не передбачених Законом України «Про виконавче провадження», адже борг ОСОБА_1 перед ТОВ «Рада 3» у сумі 5 524,16 грн. у ВП № 55320627 був значно менше вартості автомобіля, який належав ОСОБА_1 на час проведення виконавчих дій;
-визнати, що дії ТОВ «Рада 3» в особі представника ТОВ «Рада 3» Зайцева І.Є. (які полягають у тому, що 10 травня 2018 року представник ТОВ «Рада 3» Зайцев І.Є. подав до Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві заяву від 04 травня 2018 року, яв якій просив накласти арешт на автомобіль ОСОБА_1 у ВП №55320627) спонукали Шевченківський РД ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві, в тому числі спонукали старшого державного виконавця Микитин О.С. до порушення припису статті 2 Закону України «Про виконавче провадження», адже борг ОСОБА_1 перед ТОВ «Рада 3» у сумі 5 524,16 грн. у ВП № 55320627;
-визнати, що дії ТОВ «Рада 3» в особі представника ТОВ «Рада 3» Зайцева І.Є. (які полягають у тому, що 10 травня 2018 року представник ТОВ «Рада 3» Зайцев І.Є. подав до Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві заяву від 04 травня 2018 року, яв якій просив накласти арешт на автомобіль ОСОБА_1 у ВП №55320627) несли в собі причинно-наслідковий зв'язок, внаслідок чого 11 травня 2018 року старший державний виконавець Шевченківського РД ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Микитин О.С. грубо порушила норми статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» та винесла незаконну постанову у ВП №55320627 про арешт всього майна ОСОБА_1 адже борг ОСОБА_1 перед ТОВ «Рада 3» складав 5 524,16 грн.;
-визнати, що дії ТОВ «Рада 3» в особі представника ТОВ «Рада 3» Зайцева І.Є. (які полягають у тому, що 10 травня 2018 року представник ТОВ «Рада 3» Зайцев І.Є. подав до Шевченківського РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві заяву від 04 травня 2018 року, яв якій просив накласти арешт на автомобіль ОСОБА_1 у ВП №55320627) несли в собі причинно-наслідковий зв'язок, внаслідок чого 06 серпня 2018 року старший державний виконавець Шевченківського РД ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Микитин О.С. винесла незаконну постанову про розшук майна ОСОБА_1 (транспортний засіб марки Mazda Cx-9, д.н.з. НОМЕР_1 ).
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року по справі № 761/16172/15, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року, позовні вимоги ТОВ «Рада 3», задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Рада 3» заборгованість в розмірі 5 524,16 грн.
Постановою Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
16 листопада 2017 року було видано виконавчі листи по справі № 761/16172/15 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Рада 3» заборгованість в розмірі 5 524,16 грн. та подано у Шевченківський РВ ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві для виконання.
07 грудня 2017 року старшим державним виконавцем Микитин О.С. відкрито виконавче провадження № 55320627 з виконання виконавчого листа № 761/16172/15 від 16 листопада 2017 року.
10 травня 2018 року представник ТОВ «Рада 3» подав до Шевченківського РД ДВС заяву від 04 травня 2018 року, в якій просив накласти арешт на транспортний засіб - автомобіль ОСОБА_1 марки Mazda Cx-9, д.н.з. НОМЕР_1 .
11 травня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника у ВП № 55320627.
6 серпня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника.
19 серпня 2018 року ОСОБА_1 отримав постанову від 06 серпня 2018 року про розшук майна боржника та 22 серпня 2018 року сплатив на користь ТОВ «Рада 3» заборгованість у розмірі 5 524,16 грн.
29 січня 2019 року ОСОБА_1 отримав постанову від 24 січня 2019 року про закінчення виконавчого провадження.
Посилаючись на порушення представником ТОВ «Рада 3» Зайцевим І.Є. його прав звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 07 травня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судовому засіданні позивач позов підтримав, з підстав викладених у ньому та просив суд позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, направив на адресу суду копію виконавчого провадження № 55320627.
Вислухавши вступне слово позивача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають відмові у задоволенні із наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Аналогічна норма міститься і в частині першій статті 4 чинного ЦПК України.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.
Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в статті 16 ЦК України.
Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року первісний позов ТОВ «Рада-3» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Рада-3» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 14 805,52 грн., інфляційні витрати - 3 221,37 грн., 3 % річних - 483,93 грн. та судовий збір - 1 074,84 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Рада-3» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 4 175,91 грн., інфляційні витрати - 908,60 грн., 3 % річних - 136,49 грн. та судовий збір - 303,16 грн. В іншій частині первісного позову відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 17 жовтня 2017 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 11 квітня 2017 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 жовтня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
16 листопада 2017 року було видано виконавчі листи по справі № 761/16172/15 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Рада 3» заборгованість за житлово-комунальні послуги в розмірі 5 524,16 грн.
06 грудня 2017 року в.о. генерального директора ТОВ «Рада 3» Демченко В.В. звернувся до відділу ДВС Шевченківського РУЮ м. Києва з заявою про відкриття виконавчого провадження, в якій просив відкрити виконавче провадження; винести постанову про арешт рухомого та нерухомого майна боржника та заборону на його відчуження; винести постанову про розшук майна боржника.
07 грудня 2017 року старшим державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС м. Київ Микитин О.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55320627 з виконання виконавчого листа № 761/16172/15, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 16 листопада 2017 року про стягнення з ОСОБА_1 боргу в розмірі 5 524,16 грн.
10 травня 2018 року представник ТОВ «Рада 3» Зайцев І.Є. подав до Шевченківського РД ДВС заяву, в якій повідомив, що згідно витягу з державного реєстру МВС України за боржником ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб - Mazda CХ-9, д.н.з. НОМЕР_1 , просив оголосити його в розшук та накласти арешт.
11 травня 2018 року старшим державним виконавцем Микитин О.С. винесено постанову про арешт майна боржника у ВП № 55320627. Постановлено накласти арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди, витрат виконавчого провадження 6310,22 грн.
6 серпня 2018 року державним виконавцем Микитин О.С. винесено постанову про розшук майна боржника. Оголошено в розшук майно боржника - транспортний засіб - Mazda CХ-9, д.н.з. НОМЕР_1 .
19 серпня 2018 року ОСОБА_1 отримав постанову від 06 серпня 2018 року про розшук майна боржника.
28 серпня 2018 року ТОВ «Рада 3» видало представнику ОСОБА_1 довідку про сплату заборгованості за виконавчим провадженням № 55320627.
З матеріалів справи вбачається, що 11 січня 2019 року стягувач надав до відділу постанову Верховного суду від 31.10.2018 року у справі № 761/16172/15.
14 січня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про припинення розшуку майна боржника та постанову про зняття арешту з майна.
24 січня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, пункт 5 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження».
Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилався на те, що дії представника ТОВ «Рада 3» Зайцева І.Є. несли в собі причинно-наслідковий зв'язок, внаслідок чого 11 травня 2018 року старший державний виконавець Шевченківського РД ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Микитин О.С. винесла постанову про арешт майна боржника та в подальшому постанову про оголошення в розшук транспортного засобу.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.18 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст.26 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.
У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.
Відповідно до ст. 56 ЗУ «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.
Відповідно до ч.3 ст.36 ЗУ «Про виконавче провадження» у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання поліцією.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Згідно ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з вимогами ст. ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010 року).
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинстава - принципу змагальності сторін вирішальним фактором є те, що суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов'язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Разом з тим, належних доказів порушення діями ТОВ «Рада 3» в особі представника Заайцева І.Є. прав ОСОБА_1 суду не надано.
Судом встановлено, що після набрання рішенням по справі № 761/16172/15 законної сили 06 грудня 2017 року в.о. генерального директора ТОВ «Рада 3» Демченко В.В. звернувся до відділу ДВС Шевченківського РУЮ м. Києва з заявою про відкриття виконавчого провадження, в якій просив відкрити виконавче провадження; винести постанову про арешт рухомого та нерухомого майна боржника та заборону на його відчуження; винести постанову про розшук майна боржника.
В подальшому представник ТОВ «Рада 3» Заайцев І.Є. повідомив державного виконавця, що згідно витягу з державного реєстру МВС України за боржником ОСОБА_1 зареєстровано транспортний засіб - Mazda CХ-9, д.н.з. НОМЕР_1 та просив оголосити його в розшук та накласти арешт.
При цьому слід зазначити, що арешт на майно накладається при відкритті виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Оскільки арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, то при відкритті виконавчого провадження майнового характеру виконавець вправі накласти арешт на все належне боржнику майно у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця.
Якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт.
Аналіз норм чинного законодавства дозволяє прийти до висновку, що стягувач має право звертатися з заявою про накладення арешту на майно боржника.
Виходячи з наведеного, не ґрунтуються на вимогах закону та не приймаються судом доводи позивача, що діями ТОВ «Рада 3» в особі представника Зайцева І.Є. ОСОБА_1 було порушено права та охоронювані законом інтереси.
Щодо порушення прав позивача, пов'язаних із подачею заяви про розшук майна боржника - транспортного засобу, належного ОСОБА_1 на праві власності, суд не знаходить підстав для задоволення, оскільки підставою для винесення постанови про розшук майна боржника є не заява стягувача, а необхідність такого розшуку, встановлена виконавцем під час вчинення виконавчих дій.
Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, надавши оцінку заявленим позовним вимогам, оцінивши достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, а також вирішуючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 49, 51, 76-81, 84, 90, 259, 263, 268, 273 ЦПК,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 3», третя особа: Шевченківський районний відділ Державної виконавчої служби у м. Києві ЦМУМЮ (м. Київ) про визнання прав порушеними - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Р. Лужецька