Справа № 727/6002/21
Провадження № 3/727/4753/21
22 жовтня 2021 року суддя Шевченківського районного суду м.Чернівці Одовічен Я.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Управління патрульної поліції в Чернівецькій області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 44-3 КпАП України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого: АДРЕСА_1 ,-
До Шевченківського районного суду м.Чернівці надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 44-3 КпАП України.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 22.06.2021 року серії ВАБ №528595, 22.06.2021 року о 17 год. 10 хв. в м.Чернівці по вул.Головна, 60 ОСОБА_1 здійснював перевезення пасажирів на маршрутному автобусі №1а та окрім сидячих, додатково перевозив 7 осіб при дозволених до свідоцтва про реєстрацію - 36 осіб, внаслідок чого вчинив адміністративне порушення, передбачене ч.1 ст. 44-3 КпАП України.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився. Про причини своєї відсутності суд не повідомив.
Дослідивши докази, що містяться в справі, суд дійшов висновку, що справа підлягає закриттю за відсутністю складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 44-3 КпАП України в діях ОСОБА_1 , виходячи з наступного.
Так, згідно ст.245 КпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.280 КпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як було встановлено судом, постановами Шевченківського районного суду м.Чернівці від 02.07.2021 року, 23.07.2021 року та 17.08.2021 року вказана справа була направлена до Управління патрульної поліції в Чернівецькій області для належного оформлення із зазначенням ряду недоліків.
Однак, 18.10.2021 року адміністративна справа відносно ОСОБА_1 повернулася до суду без усуненням зазначених недоліків.
Положеннями статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" унормовано, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов'язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.
Статтею 44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
У відповідності до ст.41 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» особи, винні в порушенні законодавства про захист населення від інфекційних хвороб, несуть відповідальність згідно із законами України
Диспозиція ч.1 ст.44-3 КпАП України є бланкетною і лише описує безпосередньо саме правопорушення, але для повного визначення ознак цього правопорушення відсилає до інших галузей права, тобто відсилає до інших норм права чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки осіб, передбачених в умовах карантину. Зокрема, така норма має загальний і конкретизований зміст. Загальний зміст бланкетної диспозиції передається словесно-документною формою відповідної статті КпАП України і в обов'язковому порядку включає положення інших нормативно-правових актів. Із загальним змістом бланкетної диспозиції пов'язане визначення діяння як правопорушення певного виду та встановлення за нього адміністративної відповідальності, а конкретизований зміст цієї диспозиції передбачає певну деталізацію відповідних положень інших нормативно-правових актів, що наповнює адміністративно-правову норму більш конкретним змістом.
Кваліфікуючі ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, мають бути конкретно зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення як того вимагає КпАП України.
Таким чином, об'єктивною стороною складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 КпАП України, є здійснення винною особою діянь, які прямо заборонені Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та деталізовані у постанові Кабінету Міністрів України № 1236 від 09.12.2020 року, рішеннями органів місцевого самоврядування.
У протоколі серії ВАБ №205564 від 22.06.2021 року зазначено, що ОСОБА_1 порушив вимоги ч.1 ст.44-3 КпАП України.
При цьому у протоколі не зазначено Закон або інші акти законодавства, а також рішення органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами які забороняють діяння, які вчинив ОСОБА_1 .
Станом на момент складання протоколу, тобто 22.06.2021, діє редакція Постанови КМУ №1236 від 09.12.2020 із змінами від 17.06.2021 року, та згідно вказаної постанови вимоги щодо перевезення пасажирів містяться у п.п.11 пункти 3-5 постанови.
Слід зазначити, що частиною 2 ст.6 Закону України «Про транспорт» визначено, що підприємства транспорту здійснюють перевезення та надання послуг на основі державних контрактів, державних замовлень і договорів на перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти з урахуванням економічної ефективності провізних та переробних можливостей транспорту.
Як визначає ч.3 ст.35 Закону України «Про автомобільний транспорт» перевезення пасажирів автобусами в режимі регулярних пасажирських перевезень здійснюють автомобільні перевізники на автобусних маршрутах загального користування на договірних умовах із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
За ст.1 вказаного закону автомобільний перевізник фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та)вантажів транспортними засобами; автомобільний самозайнятий перевізник - це фізична особа - суб'єкт господарювання, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів на таксі без застосування праці найманих водіїв; водій особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Як пояснює ст.29 вказаного закону, автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Отже, перевезення відповідно до положень Законів України «Про транспорт», «Про автомобільний транспорт» здійснюють перевізники, тобто фізичні або юридичні особа суб'єкти господарювання, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу України, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Згідно до ч.2 ст.251 КпАП України обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Матеріли справи містять лише протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ №205564 від 22.06.2021 року та пояснення ОСОБА_1 .
Поясненнями водія (а.с.2), змістом протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.1) встановлено, що ОСОБА_1 є найманим працівником та працює на посаді водія ТОВ "Буковина-Транс Екіпаж".
Оскільки матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 є лише найманим працівником, а не посадовою особою суб'єкта господарювання чи самим суб'єктом господарювання (фізичною особою-підприємцем), що здійснює перевезення, перевізником, отже він не є суб'єктом вказаного правопорушення в розумінні ст.44-3 КпАП України, що виключає в його діяннях склад зазначеного правопорушення.
Також суд зауважує, що протокол не відповідає вимогам до змісту протоколу, встановленим ст.256 КпАП України, зокрема щодо зазначення нормативного акту, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
Відповідно до положень ст.256 Кодексу України про адміністративні правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов'язкове відображення в протоколі трьох складників: фактичних обставин; правової кваліфікації; формулювання порушення.
При цьому, під формулюванням порушення (суть) розуміється короткий виклад тексту диспозиції правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула звинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого діяння, а юридичне формулювання (формула та формулювання) - це правова модель діяння, вказівка на правові норми, порушення яких інкримінується особі.
У той же час, підставами застосування норми закону є скоєння діяння, фактичні обставини якого й зумовлюють її вибір. Коли фактичні обставини діяння й норма права, яка передбачає відповідальність за його скоєння, встановлені правильно, однак неправильно обрана форма закону - застосована не та частина статті закону, чи редакція статті, яка не була чинною на момент порушення, або ж не давала підстав для застосування її зворотної дії в часі, указівка на сам закон, то таке застосування закону про відповідальність є незаконним.
Адже, юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові, як: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення, визначених ст.255 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення, водій здійснював перевезення пасажирів. Особи пасажирів працівником поліції не було встановлено та не було відібрані їх пояснення. Також, не були встановлені свідки події та не відібрані їх пояснення.
Також, в протоколі зазначено, що до протоколу додається фото та відео матеріали. Однак, вказані фото та відео матеріали відсутні в матеріалах справи.
Відповідно до принципу точності теорії кваліфікації адміністративних правопорушень зазначається, що діяння кваліфікується за статтею Кодексу України про адміністративні правопорушення або іншими нормативно-правовими актами, які встановлюють адміністративну відповідальність. При кваліфікації правопорушення уповноважена особа повинна найбільш точно описати його ознаки. Здійснення кваліфікації правопорушення передбачає вказівку на статтю Кодексу України про адміністративні правопорушення, а якщо стаття містить у собі частину чи пункт то й на відповідну частину або пункт.
Згідно з ч.2 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до рішень «Малофєєва проти Pocії » від 30 травня 2013 року заява № 36673 / 04 та «Карелін проти Pocії » від 20 вересня 2016 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
На національному рівні Конституційний Суд України в своєму рішенні від 29.06.2010 справі № 17-рп/2010 за конституційним поданням Уповноваженого ВРУ з прав людини зазначив, що «одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями» (абз. 3 п.п. 3.1 п. 3), а у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 той же Суд вказав, що «із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі» (абз. 2 п.п. 5.4 п. 5).
Враховуючи вказані вище обставини, а також з огляду на положення ст.62 Конституції України, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.44-3 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а тому адміністративна справа відносно нього підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Пунктом 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 44-3, 221, 246, ч.1 ст.247, 248, 251, 252, 256, 279, 280, 283-285 КпАП України, суд, -
Провадження по справ про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.44-3 КпАП України закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Чернівці.
Суддя Одовічен Я.В.