Справа №641/3827/21
Провадження №2/639/1946/21
(заочне)
03 листопада 2021 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Труханович В.В.,
за участю секретаря - Безбородько І.О.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Жовтневого районного суду м. Харкова цивільну справу №641/3827/21 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
24 травня 2021 року до Комінтернівського районного суду м. Харкова звернувся представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив суд ухвалити рішення на підставі якого, стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» заборгованість за кредитним договором №002-20747-270613 від 27.06.2013, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та відповідачем у розмірі 41 057, 48 гривень, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270, 00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 звернувся до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з заявою на отримання кредиту та надав всі необхідні документи. ПАТ «Дельта Банк» розглянувши заяву відповідача та надані до неї документи, прийняв позитивне рішення про надання кредиту. Як результат, між ПАТ «Дельта Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір №002-20747-270613 від 27.06.2013. Відповідно до умов кредитного договору, ПАТ «Дельта Банк» надав відповідачу кредит на принципах поворотності, платності, строковості, у сумі 15 000, 00 гривень, з кінцевим строком погашення до 26.06.2016. Відповідач не виконував взяті на себе зобов'язання та не повернув у строки, визначені кредитним договором тіло кредиту та нараховані відсотки за користування кредитом, що спричинило виникнення заборгованості за кредитним договором. Внаслідок істотних порушень відповідачем зобов'язань за кредитним договором, ПАТ «Дельта Банк» розпочав процедуру досудового врегулювання проблемної заборгованості, здійснюючі телефонні дзвінки, письмові повідомлення про необхідність сплати простроченої заборгованості. Однак вимоги ПАТ «Дельта Банк», щодо погашення простроченої заборгованості за кредитним договором, відповідачем були проігноровані, а заборгованість не сплачена. 27 квітня 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Росвен Інвест України», укладений договір факторингу №409/К, відповідно до умов якого ПАТ «Дельта Банк» відступив на користь ТОВ «Росвен Інвест України», своє прав вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором №002-20747-270613 від 27.06.2013, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 , прострочена заборгованість за яким, станом на 14.05.2021 складає: прострочена заборгованість по тілу кредиту у розмірі 15 000, 00 гривень, прострочені відсотки за користування кредитом у розмірі 21 789, 75 гривень, 3% річних у розмірі 1 332, 74 гривень, інфляційні витрати у розмірі 2 934, 99 гривень. Додаткових нарахувань штрафних санкцій, пені та іншого з моменту відступлення права вимог, новим кредитором не було здійснено. Всі нарахування пені та відсотків, були нараховані первинним кредитором ПАТ «Дельта Банк». Таким чином не сплачена заборгованість за кредитним договором №002-20747-270613 від 27.06.2013 складає 41 057, 48 гривень.
Вказані обставини і вимусили позивача звернутися до суду з вищезазначеною позовною заявою.
Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 27 травня 2021 року цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Жовтневого районного суду м.Харкова.
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 липня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Призначено судове засідання.
Представник позивача Кравчик І.П., який діє на підставі довіреності № 02/01-21 від 02.01.2021 року, в судове засідання не з'явився, в позовній заяві просив суд розглянути справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечував.
Відповідач по справі в судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, причина неявки суду не відома. Клопотання про відкладення справи до суду не надходили. Відзив на позовну заяву до суду також не надходив. У зв'язку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст. 223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, проти чого не заперечував і представник позивача по справі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши надані позивачем і долучені до матеріалів справи письмові докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення, виходячи з наступних обставин.
Судом встановлено, що 27.06.2013 ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «Дельта Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим уклав кредитний договір №002-20747-270613 (а.с.10).
За умовами договору споживчого кредиту банк надав відповідачу кредит у розмірі 15 000, 00 гривень зі сплатою 9, 99 % річних та сплатою 3, 49 % на місяць комісії за обслуговування кредитної заборгованості строком на 36 місяців.
Відповідно до п. 3.1 Договору відповідач зобов'язувався погашати кредитну заборгованість щомісячно не пізніше 27 числа кожного місяця, шляхом зарахування суми грошових коштів у сумі 1 008, 00 гривень на відкритий Банком рахунок.
27.04.2018 між ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» та TOB «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» укладено договір факторингу № 409/К, відповідно до умов якого ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» відступив на користь ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» своє право вимоги заборгованості за кредитними договорами, в тому числі за кредитним договором №002-20747-270613 від 27.06.2013, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 (а.с. 5-6).
Відповідач ОСОБА_1 не виконував взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, та станом на 14.05.2021 має заборгованість в загальному розмірі 41 057, 48 гривень, яка складається з: простроченої заборгованості по тілу кредиту у розмірі 15 000, 00 гривень, прострочених відсотків за користування кредитом у розмірі 21 789, 75 гривень, 3% річних у розмірі 1 332, 74 гривень, інфляційних витрат у розмірі 2 934, 99 гривень. (а.с.8).
Доказів про погашення відповідачем ОСОБА_1 заборгованості суду не надано.
Отже, судом встановлено, що позивач виконав умови кредитного договору у повному обсязі, а відповідач допустив невиконання умов договору та взятих на себе зобов'язань в частині повернення споживчого кредиту та сплати відсотків у встановлені договором порядку та строки. Водночас, позивач вказує, що додаткових нарахувань штрафних санкцій, пені та інших нарахувань з моменту відступлення права вимоги новим кредитором здійснено не було. Всі нарахування пені та відсотків були здійснені первинним кредитором ПАТ «Дельта Банк».
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до таких висновків.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Разом з тим, відповідально до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1048 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
У відповідності до ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України наслідками порушення Боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Крім того, відповідно до ст. 1011 ЦК України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Згідно з ч. 1 ст. 1033 ЦК України комітент повинен виплатити комісіонерові плату в розмірі та порядку, встановлених у договорі комісії.
У ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов'язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов'язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.
На підставі досліджених письмових доказів, наданих позивачем, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги ТОВ «РОСВЕН ІНВЕСТ УКРАЇНА» засновані на законі та умовах укладеного договору, підписаного сторонами, обґрунтовані належними доказами та підлягають задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитним Договором №002-20747-270613 від 27.06.2013, укладеним між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 в сумі 41 057, 48 гривень.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах - учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, у зв'язку з задоволенням позову в повному обсязі, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача, сплачений судовий збір в розмірі 2 270,00 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 256, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 549, 599, 610, 611, 626, 629, 1048, 1050, 1054 ЦК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» заборгованість за кредитним договором №002-20747-270613 від 27.06.2013 у сумі 41 057, 48 (сорок одна тисяча п'ятдесят сім гривень 48 копійок), яка складається з: простроченої заборгованості по тілу кредиту у розмірі 15 000, 00 гривень, прострочених відсотків за користування кредитом у розмірі 21 789, 75 гривень, 3% річних у розмірі 1 332, 74 гривень, інфляційних витрат у розмірі 2 934, 99 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна» судовий збір у розмірі 2 270, 00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 03.11.2021.
Найменування сторін:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Росвен Інвест Україна», код ЄДРПОУ 37616221, місцезнаходження: м. Київ, б-р. Вацлава Гавела, б. 6з.
Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя В. В. Труханович