Справа № 428/9548/19
Провадження №2/428/1311/2021
02 листопада 2021 року Сєвєродонецький міський суд
Луганської області у складі:
головуючого судді Юзефовича І.О.
за участю секретаря Продченко О.А.
представника позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька цивільну справу за позовною заявою Головного управління Національної поліції в Луганській області до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди,
встановив:
ГУНП в Луганській області звернулося до Сєвєродонецького міського суду Луганської області із позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди, мотивуючи дані вимоги тим, що постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01.07.2019р. по справі №428/6627/19 (провадження №3/428/1381/2019) ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, й на підставі ст.36 КУпАП накладено стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме ст.124 КУпАП, та призначено стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 340грн. за таких обставин: 18.05.2019р. о 04.30год. ОСОБА_3 , поліцейський-водій автотранспортного взводу БПОП ГУНП в Луганській області, керуючи технічно-справним транспортним засобом легковим автомобілем марки «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 (закріплений за ОСОБА_3 відповідно до доручення ГУНП в Луганській області від 31.01.2019 №624/111/27/01-2019), який належить ГУНП в Луганській області, про просп. Хіміків, б. 68 м. Сєвєродонецька, не обрав безпечну швидкість та скоїв наїзд на перешкоду, після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди та приймалися міри до його розшуку. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди легковий автомобіль марки «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження. Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження по оцінці збитків, спричинених власнику транспортного засобу №36 від 14.06.2019, вартість матеріальної шкоди з технічної точки зору, заподіяної власнику автомобіля «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 станом на 18.05.2019 (час дорожньо-транспортної пригоди) визначається рівній ринковій вартості транспортного засобу та складає 288149,85 грн.. ГУНП в Луганській області зазначає, що ОСОБА_3 , під час здійснення дорожньо-транспортної пригоди, перебував на посаді поліцейського-водія автотранспортного взводу БПОП ГУНП в Луганській області; 18.05.2019р. о 04-30 год. не виконував трудові обов'язки (відповідно до внутрішнього розпорядку дня поліцейських, затверджених наказом ГУНП в Луганській області від 11.08.2016 № 1985, субота та неділя - вихідні дні; закінчення робочого дня у п'ятницю о 18год.), перебував поза службою (вказана обставина встановлена у висновку службового розслідування за фактом пошкодження службового автомобіля від 18.06.2019р., проведеного на підставі наказу ГУНП в Луганській області від 30.05.2019р. №1377). Тому, ГУНП в Луганській області звернулося до суду з позовом і просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ГУНП в Луганській області заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 288149,85грн.
17.06.2021р. до Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшов відзив представника відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву, який мотивований тим, що відповідач ОСОБА_3 , являється працівником поліції, а отже виконання службових обов'язків покладається на нього цілодобово. Крім того, ДТП було скоєно відповідачем під час руху службового авто до місця позагаражного зберігання за адресою: АДРЕСА_1 , при наявності подорожнього листа, який на час скоєння ДТП був дійсний та не закритий за цю добу. До того ж, позивачем не було надано для дослідження експерту даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.
27.07.2021р. до Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшла відповідь позивача ГУНП в Луганській області на відзив представника відповідача.
Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Додатково пояснила, що на момент скоєння ДТП відповідач ОСОБА_3 не виконував свої службові (трудові) обов'язки, однак згідно норм чинного законодавства України останній перебував у трудових відносинах з ГУНП в Луганській області. Для встановлення суми збитків позивач звернувся до судового експерта, який у відповідності до методик та формул під час проведення експертного дослідження, розрахував вартість матеріального збитку з технічної точки зору, спричиненої власнику транспортного засобу, на момент ДТП (18.05.2019р.) за ринковою вартістю транспортного засобу у розмірі 288149,85грн. у зв'язку з чим просила стягнути вищевказану суму з відповідача на користь позивача.
Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.
Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, підтримав думку представника ОСОБА_2 , додаткових пояснень не мав.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи , суд прийшов до висновку , що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Так, відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.232 КЗпП України, безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами власника або уповноваженого ним органу про відшкодування працівниками матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації.
Відповідно до ч.3 ст.233 КЗпП України, для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди.
Згідно з ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до вимог ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
У абзаці 2 п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27.03.1992 зазначається, що з винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.130 КЗпП України, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.
Відповідно до ст.131 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Працівники зобов'язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.134 КЗпП України, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли шкоди завдано не при виконанні трудових обов'язків.
Відповідно до ст.135 КЗпП України, межі матеріальної відповідальності працівників за шкоду, завдану підприємству, установі, організації розкраданням, умисним зіпсуттям, недостачею або втратою окремих видів майна та інших цінностей, а також у тих випадках, коли фактичний розмір шкоди перевищує її номінальний розмір, встановлюються законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.135-3 КЗпП України, розмір заподіяної підприємству, установі, організації шкоди визначається за фактичними втратами, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 року № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» судам роз'яснено, що виходячи з вимог статті 15 ЦПК України суд у кожному випадку зобов'язаний вживати передбачених законом заходів до всебічного, повного й об'єктивного з'ясування обставин, від яких згідно зі статтями 130, 135-3, 137 КЗпП України залежить вирішення питання про покладення матеріальної відповідальності та про розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню. Зокрема, з'ясовувати: наявність прямої дійсної шкоди та її розмір; якими неправомірними діями її заподіяно і чи входили до функцій працівника обов'язки, неналежне виконання яких призвело до шкоди; в чому полягала його вина; в якій конкретно обстановці заподіяно шкоду; чи були створені умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і нормальну роботу з ними; який майновий стан працівника. Якщо шкоду заподіяно кількома працівниками, в рішенні суду має бути зазначено, які конкретно порушення трудових обов'язків допустив кожен працівник, ступінь його вини та пропорційна їй частка загальної шкоди, за яку до нього може бути застосовано відповідний вид і межі матеріальної відповідальності.
Матеріалами справи судом встановлено, що постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01.07.2019р. по справі №428/6627/19 (провадження №3/428/1381/2019) ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, та на підставі ст.36 КУпАП накладено стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме ст.124 КУпАП, та призначено стягнення у вигляді штрафу в дохід держави у розмірі 340грн. за таких обставин: 18.05.2019р. о 04-30 годині ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом марки «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ГУНП в Луганській області, по просп. Хіміків, 68 м. Сєвєродонецька, не обрав безпечну швидкість та скоїв наїзд на перешкоду, після чого залишив місце дорожньо-транспортної пригоди та приймалися міри до його розшуку. В результаті пригоди, транспортний засіб отримав механічні пошкодження (а.с.5). Згідно копії висновку експертного автотоварознавчого дослідження по оцінці збитків, спричинених власнику транспортного засобу №36 від 14.06.2019, вартість матеріальної шкоди з технічної точки зору, заподіяної власнику автомобіля «Toyota Camry», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 станом на 18.05.2019 (час дорожньо-транспортної пригоди) визначається рівній ринковій вартості транспортного засобу та складає 288149,85грн. (а.с. 22-60). Відповідно до відповіді заступника начальника Головного управління Національної поліції в Луганській області Отставних Д. №3629/111/22/05-2021 від 23.06.2021р. на адвокатський запит, первісна вартість службового автомобіля «Toyota Camry», р.н. НОМЕР_3 , становить 311544грн. Станом на 18.05.2019р. балансова вартість вказаного автомобіля становить 0,00грн.. Станом на 23.06.2021р. зазначений службовий автомобіль знаходиться в несправному стані після ДТП, яка мала місце 18.05.2019р. в м. Сєвєродонецьк (а.с. 205-206).
Відповідно до копії витягу з наказу начальника Головного управління національної поліції в Луганській області Коміссарова С.А. №276 о/с від 21.04.2017р. «По особовому складу», призначено з 22.04.2017р. ОСОБА_3 , новоприйнятого, поліцейським - водієм відділення забезпечення автотранспортом Центру обслуговування підрозділів головного управління Національної поліції в Луганській області (а.с.217). Відповідно до довідки командира БПОП ГУНП в Луганській області Куцепаленка О. №672/11/48-2021 від 11.10.2021р., сержант поліції ОСОБА_3 в період з 17.05.2019р. по 19.05.2019р. перебував на посаді поліцейського - водія транспортного взводу батальйону поліції особливого призначення ГУНП в Луганській області, також, у вказаний період, відповідно до Журналу розтановки нарядів особливого складу БПОП ГУНП в Луганській області на службі не перебував (а.с.218). Судом також було досліджено інші матеріали справи.
Таким чином, з пояснень сторін та матеріалів справи судом встановлено, що 18.05.2019р. о 04-30год. відповідачем ОСОБА_3 під час керування транспортним засобом марки «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ГУНП в Луганській області, по просп. Хіміків, 68 м. Сєвєродонецька було скоєно дорожньо-транспортну пригоду. При цьому, сторонами не оспорюється те, що відповідача ОСОБА_3 відповідно до постанови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 01.07.2019р. по справі №428/6627/19 (провадження №3/428/1381/2019) визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124 КУпАП, та на підставі ст.36 КУпАП накладено стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме ст.124 КУпАП. Внаслідок зазначеної події позивачу ГУНП в Луганській області було спричинено майнову шкоду у вигляді пошкодження автомобіля. Крім того, судом було встановлено, що на момент вчинення вищевказаного ДТП відповідач ОСОБА_3 являвся співробітником поліції (тобто перебував у трудових відносинах з ГУНП в Луганській області), однак саме о 04-30год. 18.05.2019р. не виконував свої посадові обов'язки. Тому, суд критично відноситься до пояснень сторони відповідача щодо виконання відповідачем службових обов'язків під час скоєння ДТП. З огляду на, що суд приходить до висновку, що відповідно до норм чинного законодавства України, відповідач ОСОБА_3 має нести матеріальну відповідальність перед позивачем ГУНП в Луганській області у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини позивачу ГУНП в Луганській області, оскільки таку шкоду було завдано не при виконанні трудових обов'язків (службових обов'язків). Вирішуючи питання про розмір завданої шкоди, суд критично відноситься до пояснень представника позивача ОСОБА_1 та її посилання на висновок експертного дослідження №36 від 14.06.2019р., оскільки даний висновок суперечить вимогам ст.135-3 КЗпП України і не містить в собі фактичних втрат, на підставі даних бухгалтерського обліку, виходячи з балансової вартості (собівартості) матеріальних цінностей за вирахуванням зносу згідно з установленими нормами. При цьому, суд приймає до уваги наявний доказ у матеріалах справи (а.с. 205-206), відповідно до якого балансова вартість автомобіля марки «Toyota Camry», номерний знак НОМЕР_1 , який належить ГУНП в Луганській області становить 0,00грн..
Отже, оскільки відповідач ОСОБА_3 несе матеріальну відповідальність перед позивачем ГУНП в Луганській області у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини позивачу ГУНП в Луганській області, при цьому, балансова вартість транспортного засобу на момент ДТП становить 0,00грн., то суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача ГУНП в Луганській області у повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України, суд враховує, що у задоволенні позовних вимог позивачу ГУНП в Луганській області відмовлено у повному обсязі, з огляду на що, судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 4322,24грн. не підлягають відшкодуванню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 15, 43-44, 47-49, 81, 141, 247, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд -
вирішив:
Відмовити повністю у задоволенні позову Головного управління Національної поліції в Луганській області (код ЄДРПОУ 40108845, місцезнаходження: 93406, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Вілєсова, буд. 1) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ) про стягнення заподіяної матеріальної шкоди у розмірі 288149,85 грн. (двісті вісімдесят вісім тисяч сто сорок дев'ять гривень 85 копійок), спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Суддя І. О. Юзефович