Справа № 408/174/21-ц
Провадження № 2-о/408/133/21
про залишення заяви без руху
03 листопада 2021 року смт. Біловодськ
Біловодський районний суд Луганської області у складі:
головуючого-судді: Булгакової Г.В.
при секретарі: Ришковій Г.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Біловодська цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного не проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа - ОСОБА_2 ,-
На розгляді в Біловодському районному суді Луганської області перебуває цивільна справа за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного не проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа - ОСОБА_2 , провадження по якій було відкрито ухвалою судді Соболєва Є.О. від 09 лютого 2021 року.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу від 30 вересня 2021 року, проведеного на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду від 30 вересня 2021 № 235 в зв'язку із звільненням судді ОСОБА_3 у відставку, головуючим суддєю у вказній справі було визначено суддю Булгакову Г.В.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя приходить до висновку, що вона підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статей 175,177 ЦПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 5 статті 177 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Згідно з п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України N 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги та викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а й мають бути зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Однак вивченням змісту заяви ОСОБА_1 та додатків до неї судом встановлено, що заявником всупереч даних норм до заяви не додано доказів, які б підтверджували обставини, на яких ґрунтуються вимоги, викладені в заяві.
Заявник зазначає, що їй - ОСОБА_1 , її чоловікові - ОСОБА_4 та його матері - ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності належить нерухоме майно квартира АДРЕСА_1 , яка була ними приватизована в 1994 році. Також зазначає, що ОСОБА_4 помер в 2018 році, ОСОБА_5 померла в 1996 році, однак до заяви не додано відповідних доказів - документів, які згідно законодавства України засвідчують факт смерті останньої (свідоцтва про смерть або Витягу з відповідного реєстру про смерть ОСОБА_5 ), та документів, які засвідчують факт перебування в шлюбі з ОСОБА_4 (свідоцтва про укладення або реєстрації шлюбу або Витягу з відповідного реєстру).
У зв'язку з цим, суд вважає, що заявнику слід надати відповідні відомості.
Відповідно до частин 11-13 статті 187 ЦПК України суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175, 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд продовжує розгляд справи, про що постановляє ухвалу не пізніше наступного дня з дня отримання інформації про усунення недоліків. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Судом при винесенні ухвали враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У зв'язку з наведеним, вказані вимоги суду не є порушенням права на справедливий судовий захист, залишення заяви без руху жодним чином не перешкоджає позивачу у доступі до правосуддя після усунення недоліків заяви.
Керуючись ст. ст. 258-260 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного не проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, заінтересована особа - ОСОБА_2 - залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення недоліків п'ять днів з дня отримання копії цієї ухвали, роз'яснивши, що в разі їх не усунення в цей строк заява залишається без розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Г.В. Булгакова