Справа № 344/15873/20
Провадження № 2/344/1542/21
01 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої судді Домбровської Г.В.,
при секретарі с/з: Лукинів І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення коштів, -
ОСОБА_1 (надалі «Позивач») звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» (надалі «Відповідач»), третя особа на стороні відповідача: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису №139 від 29.01.2020 року, виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Євгеном Вікторовичем, стягнення коштів на підставі постанов про звернення стягнення на заробітну плату у виконавчому провадженні №61354661 від 25.02.2020 року, які скасовані постановою приватного виконавця Київського міського округум Тибінського О.В. від 29.10.2020 року, стягнення судових витрат.
Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса є незаконним, оскільки ОСОБА_1 не укладав кредитного договору з ТОВ «Авентус Україна», на підставі якого було вчинено оскаржуваний виконавчий напис, і з даного приводу звернувся до правоохоронних органів щодо вчинення відповідного кримінального правопорушення.
На думку Позивача, при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису нотаріус, в порушення вимог Закону України «Про нотаріат», не переконався належним чином у безспірності розміру суми заборгованості.
Оскільки на виконання оскаржуваного виконавчого напису за постановами приватного виконавця із заробітної плати та пенсії ОСОБА_1 було стягнуто суми у загальному розмірі 6 009,81 грн., то вказану суму Позивач просить стягнути з Відповідача на його користь.
Позивачем подано заяву про розгляд справи у його відсутності, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідачем на адресу суду направлено Відзив на позов, у якому його представник заперечив протии позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.
Зокрема, заперечуючи проти позову, представник Відповідача покликався на те, що при винесенні оскаржуваного виконавчого напису приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Євгеном Вікторовичем було дотримано вимог чинного законодавства, які визначено при вчиенні виконавчих написів нотаріусами.
У відзиві на позов представник Відповідача покликаєтся на те, що в обґрунтування позовних вимог Позивачем не надано доказів на спростування факту укладення кредитного договору №967203 від 13.06.2019 року. На момент звернення до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису, так і станом на час розгляду справи, даний кредитний договір не скасований та не визнаний нечинним у всатновленому законом порядку.
Крім того, на думку представника Відповідача, підстави для застосування положень ст. 1212 Цивільного кодексу України щодо повернення суми утриманих з ОСОБА_1 коштів, як безпідставно набутого майна, - відсутні.
В судове засідання Відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Вимоги ухвали про витребування доказів Товариством з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» не виконано, про наявність підстав, які унеможливлюють виконання вимоги суду про витребування доказів - не повідомлено.
Третя особа - Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович, явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином. Вимоги ухвали суду про витребування доказів приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. не виконано.
Так, ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2021 року витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Євгена Вікторовича (м. Київ, вул. Еспланадна, 32-В) та ТзОВ «УМ Факторинг» (вул. Зоологічна, 4а, офіс 319, м. Київ, 04119) належним чином засвідчені копії всіх документів, які стали підставою для винесення виконавчого напису №139 від 29.01.2020 року про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором на користь ТОВ «УМ Факторинг» в розмірі 11 050 грн.
Вказану ухвалу суду двічі направлялося на адресу її отримувачів, однак вимоги суду про витребування доказів залишилися не виконаними. Про причини невиконання вимог ухвали приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. та Товариством з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» Суду не сповістили.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Проаналізувавши викладені в позовній заяві пояснення Позивача, викладені у Відзиві на позов пояснення представника Відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.
Предметом позову у даній цивільній справі є визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - «ЦК України») кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один зі способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
29 січня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. вчинено Виконавчий напис №139 від 29.01.2020 року, про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за Кредитним договором № 967203 від 13.06.2019 року, укладеним ним з ТОВ «Авентус Україна», код ЄДРПОУ 41078230, правонаступником якого згідно договору-факторингу №1 від 06.09.2019 року та реєстру прав вимоги №4 від 23.12.2019 року є ТОВ «УМ «ФАКТОРИНГ» заборгованості в розмірі 10 050,00 грн.
Строк платежу по Кредитному договору настав, Боржником допущено прострочення платежів.
Стягнення заборгованості проводиться за період з 13.06.2019 року по 23.12.2019 року.
Сума повної заборгованості складає 10 050,00 грн.
Посилаючись на незаконність вищевказаного виконавчого напису від 29 січня 2020 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В., ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом про визнання його таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно із ч. 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Вчинюючи виконавчі написи, нотаріус відповідно до закону встановлює та офіційно визнає факт наявності певної безспірної заборгованості та викладає такий свій висновок у відповідному нотаріальному акті - документі (виконавчому написі), що одночасно є підставою для примусового виконання (пункт 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Нотаріус у межах реалізації наданих йому юрисдикційних повноважень не вирішує спорів про право, але в результаті розгляду нотаріальної справи та вчинення нотаріальної дії правова невизначеність все ж припиняється. Отже, здійснюючи повноваження у сфері безспірної юрисдикції, нотаріус має встановлювати наявність або відсутність певного юридичного складу, щоб покласти його у підставу нотаріального акта в межах вчинюваної ним відповідної нотаріальної дії.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати і, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону), зокрема, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (надалі - «Порядок вчинення нотаріальних дій», «Порядок»).
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 305/2082/14-ц, вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»). При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником. При цьому безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на і підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - «Перелік»).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною - стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів.
Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Підпунктом 3.1 пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Пунктом 1 Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису нотаріуса за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього Переліку), подаються: оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до підпункту 3.5. пункту 3 глави 16 розділу ІІ Порядку при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.
Згідно із приписами підпунктів 5.1. та 5.2. пункту 5 глави 16 розділу ІІ Порядку виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.
Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку нотаріальних документів.
У пункті 1-1 Переліку зазначено, що для одержання виконавчого напису за іпотечними договорами, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов'язанням до закінчення строку виконання основного зобов'язання, подаються: оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов'язання; засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв'язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов'язання; довідка фінансової установи про ненадходження платежу.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку).
На момент звернення заінтересованих осіб до нотаріуса з метою ініціювання вчинення нотаріальної дії відсутність спору про право цивільне є обов'язковою умовою, а наявність спору у свою чергу унеможливлює вчинення нотаріальної дії і є перешкодою, яка утворює підстави для відкладення і зупинення нотаріального провадження (стаття 42 Закону України «Про нотаріат»).
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у раніше ухвалених нею постановах від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 14-278 гс18) з подібних правовідносин, відступати від яких немає підстав.
Як встановлено, Судом, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. 29 січня 2020 року вчинено виконавчий напис №139 про звернення стягнення з ОСОБА_1 , який є боржником за Кредитним договором № 967203 від 13.06.2019 року, укладеним ним з ТОВ «Авентус Україна», код ЄДРПОУ 41078230, правонаступником якого згідно договору-факторингу №1 від 06.09.2019 року та реєстру прав вимоги №4 від 23.12.2019 року є ТОВ «УМ «ФАКТОРИНГ» заборгованості в розмірі 10 050,00 грн.
Як зазначено нотаріусом у даному виконавчому написі, строк платежу по Кредитному договору настав, Боржником допущено прострочення платежів.
Стягнення заборгованості проводиться за період з 13.06.2019 року по 23.12.2019 року.
Сума повної заборгованості складає 10 050,00 грн.
На вимогу суду про витребування документів ні приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В., яким вчинявся оскаржуваний виконавчий напис, ані ТОВ «УМ «ФАКТОРИНГ» (стягувачза виконавчим написом; особами, за заявою якої вчинено виконавчий напис) не було надано суду належним чином завірених копій документів, на підставі яких вчинювався оскаржуваний виконавчий напис.
Відтак, в матеріалах справи відсутні копія Кредитного договору № 967203 від 13.06.2019 року, укладеного мідж ОСОБА_1 та ТОВ «Авентус Україна», договору факторингу №1 від 06.09.2019 року та реєстру прав вимоги №4 від 23.12.2019 року, на підставі якого ТОВ «УМ «ФАКТОРИНГ» набуло права вимоги за вказаним кредитним договором.
Відповідачем разом з відзивом на позов таких документів надано не було, як і не було їх надано на вимогу ухвали суду про витребування доказів.
В той же час саме зміст даних документів надав би можливість суду встановити конкретні умови кредитування ОСОБА_1 , відповідні строки платежів, строк дії кредитного договору тощо.
Отже, в матеріалах справи не міститься копій документів, які подавалися приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. для вчинення виконавчого напису, не міститься належного документу, що підтверджує безспірність заборгованості боржника та встановлює прострочення виконання зобов'язання.
При цьому, Позивач повністю заперечує факти існування в нього будь-яких правовідносин із ТОВ «Авентус Україна», і, відповідно, з ТОВ «УМ «ФАКТОРИНГ», та, зокрема, факт наявності заборгованості перед цим товариством, чи будь-яким іншим.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростували вищевказані обставини, які були встановлені судом.
Отже, Судом не встановлено, що при вчиненні оскаржуваного виконавчого напису у розпорядженні приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. містився належний документ, що підтверджує безспірність заборгованості боржника та встановлює прострочення виконання зобов'язання.
При цьому, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені у відповідності до норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки тільки первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій і складені під час здійснення господарської операції, є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Докази, які б спростовували доводи Позивача про відсутність у нього будь-яких правовідносин з ТОВ «Авентус Україна», і, відповідно, з ТОВ «УМ «ФАКТОРИНГ» в матеріалах справи відстуні, і Відповідачем не спростовані.
Посилання представника Відповідача у відзиві на позов на ту обставину, що Позивачем не спростовано належними доказами факту укладення кредитного договору № 967203 від 13.06.2019 року, не приймаються Судом до уваги, оскільки саме Відповідач ТОВ «УМ «ФАКТОРИНГ» стверджує про наявність такого договору, а тому саме дана особа повинна надати належним чином завірену копію такого кредитного договору.
Отже, проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, Суд дійшов висновку про те, що виконавчий напис від 29.01.2020 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УМ «ФАКТОРИНГ» заборгованості в розмірі 10 050,00 грн., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. (№139) - вчинено з порушенням вимог закону, оскільки Суду не надано доказів на підтвердження того, що для його видачі були достатні правові підстави, у зв'язку з чим Суд знаходить підстави для визнання даного виконавчого листа таким, що не підлягає до виконанню.
В той же час, як встановлено Судом з матеріалів справи, на примусове виконання вищевказаного виконавчого напису із заробітної плати та пенсії ОСОБА_1 державним виконавцем на рахунок стягувача (ТОВ «УМ «ФАКТОРИНГ») було стягнуто 6009,81 грн. (4119,81 грн. за рахунок заробітної плати (а.с.17) та 1890,00 грн. за рахунок пенсійних виплат (а.с.18).
Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно) зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:
1) повернення виконаного за недійсним правочином;
2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;
3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні;
4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти:
1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;
2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Позивач звернувся до суду з позовом про повернення безпідставно стягнутих з нього сум заборгованості за виконавчим написом, який визнається судом таким, що не підлягає виконанню.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов'язанні підлягає поверненню інший стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна,стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Як свідчить аналіз матеріалів справи, відповідно до постанови державного виконавця про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 25.02.2020 року (ВП №61354661), винесену на примусове виконання оскаржуваного виконавчого напису, загалом за відповідний період із заробітної плати та пенсії ОСОБА_1 було стягнуто 6009,81 грн. заборгованості за виконавчим написом (4119,81 грн. за рахунок заробітної плати (а.с.17) та 1890,00 грн. за рахунок пенсійних виплат (а.с.18).
За висновком Суду, виконавчий напис від 29.01.2020 року щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УМ «ФАКТОРИНГ» заборгованості в розмірі 10 050,00 грн., вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Є.В. (№139) є таким, шр не підлягає виконанню, оскільки його вчинено без достатніх правових підстав.
Тому, враховуючи вказане, Суд вважає, що порушене право Позивача підлягає судовому захисту шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача стягнутої з нього у порядку виконавчого провадження на виконання оскаржуваного виконавчого напису заборгованості у розмірі 6009,81 грн., яку перераховані ТОВ «УМ «ФАКТОРИНГ» на виконання виконавчого напису нотаріуса, який визнається таким, що не підлягає виконанню.
Судові витрати слід розподілити у відповідності до ст. 141 ЦПК України.
На підставі ст.ст. 526, 527, 530, 610, 623, 1054 ЦК України, ст.ст. 87-89 Закону України «Про нотаріат», Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 13, 77-81, 141, 178, 263-265, 268, 273, 279 ЦПК України, суд-
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, стягнення коштів, - задовольнити.
2. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис від 29.01.2020 року, який вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Євгеном Вікторовичем (реєстр нотаріальної дії №139) про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» суми заборгованості в розмірі 10 050,00 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг», ідентифікаційний код юридичної особи 40274286, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , в порядку повернення стягнутого за виконавчим написом нотаріуса безпідставно набуті кошти у розмірі 6009,81 грн.
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг», ідентифікаційний код юридичної особи 40274286, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , витрати зі сплати судового збору в розмірі 1681,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено і підписано 02.11.2021 року.
Суддя Домбровська Г.В.