Справа №173/67/21
Провадження №2/173/313/2021
25 жовтня 2021 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючого: - судді Петрюк Т.М.
При секретареві - Демяненко С.І.
За участю : представника позивача - Гези С.І.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального провадження, в залі суду, в м. Верхньодніпровську цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості і за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про визнання договору недійсним ,-
13.01.2021 року до суду звернувся позивач АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення боргу .
04.02.2021 року отримана довідка про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичних осіб
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 05.02.201 року відкрите провадження по цивільній справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без виклику сторін на 22.03.2021 року .
15.03.2021 року від відповідача надійшла зустрічна позовна заява до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про визнання договору недійсним.
17.03.2021 року ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області зустрічна позовна заява прийнята до спільного розгляду із первісною позовною заявою та постановлена ухвала про розгляд справи за правилами загального провадження в підготовче судове засідання на 19.05.2021 року
19.05.2021 року розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладений до 18.08.2021 року за клопотанням представника відповідача.
18.08.2021 року в розгляд справи в підготовчому судовому засіданні відкладений до 25.10.2021 року за клопотанням представника позивача.
25.10.2021року проведе підготовче судове засідання. Справа призначена до розгляду на 25.10.2021 року.
Учасникам розгляду справи роз'яснені права та обов'язки у відповідності до ст. 43, 44, 49 ЦПК України..
25.10.2021 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Згідно заявлених позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за укладеним кредитним договором № б/н від 21.07.2017 року, яка виникла станом на 15 листопада 2020 року року в загальній сумі 212 152 грн., 39 коп. яка складається з наступного:
- 143 699.94 грн., заборгованість за поточним тілом кредиту;
- 68 452.45 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту.
А також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3182.29 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне: відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг в зв'язку з чим написав заяву № б/н від 21.07.2017 року.
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві.
Відповідач ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, що діяли на час підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача в анкеті-заяві, де є певні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банку про їх затвердження.
При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін в формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що , що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування рахунку.
В подальшому відповідач ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 21.09.2018 року отримав картку типу: преміальна картка World Black Edition (кредитний ліміт до 200 000.00 грн.)
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору, на підставі якого відповідач при укладанні договору дав згоду, щодо прийняття будь-якого кредитного ліміту його зміну за рішенням та ініціативою Банку.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачеві можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту
Відповідач зобов'язувався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору.
Але в процесі користування кредитним рахунком Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
Заборгованість відповідача за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 21.07.2017 року станом на 15.11.2020 року складає 242 133 (двісті сорок дві тисячі сто тридцять три) грн., 47 коп. яка складається з наступного:
- 143 699.94 грн., заборгованість за поточним тілом кредиту;
- 68 452.45 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту.
- 9 758.90 грн.,. заборгованість за нарахованими відсотками;
- 20 222.18 грн., - заборгованість за простроченими відсотками.
З яких позивач просить стягнути з відповідача 212 152 грн., 39 коп. яка складається з наступного:
- 143 699.94 грн., заборгованість за поточним тілом кредиту;
- 68 452.45 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту
Вказану суму заборгованості відповідач не сплачує в добровільному порядку, що й стало підставою звернення до суду.
Відповідачем подана зустрічна позовна заява до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» згідно якої позивач просить визнати недійсним договір від 21.09.2018 року.
В обґрунтування позовних вимог за зустрічною позовною заявою позивач посилається на наступне: 21.07.2017 року він підписав заяву-анкету про приєднання до Умов і Правил банківських послуг.
21.09.2018 року він підписав «паспорт кредитування» де встановлено розмір кредитних лімітів, процентної ставки, тощо, але інші, ніж ті, які зазначаються в первісному позові. Зокрема в розділі 7 цього документу, мова йде про отримання проекту договору споживчого кредитування, а також про те, що умови кредитування можуть відрізнятись від тих, які передбачені цим паспортом.
Також позивач за зустрічним позовом станом на 20.11.2020 року не повернув відповідачеві грошові кошти в сумі 143 699.94 грн.
Згідно із паспортом кредиту в розділі 4 в графі «тип процентної ставки» та порядок зміни процентної ставки вказано, що процентна ставка незмінювана і може змінюватись за згодою сторін, однак згідно з розрахунком заборгованості за первісним позовом, така процентна ставка змінювалась.
При укладенні договору між ним та відповідачем. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримав вимог, передбачених частиною другою ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження з позивачем саме тих умов, про які вважає узгодженими банк, що й стало підставою для подання зустрічної позовної заяви.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги за первісною позовною заявою підтримав в повному обсязі давши пояснення фактично установлені матеріалами справи. Проти задоволення позовних вимог за зустрічною позовною заявою заперечував виходячи із їх безпідставності та просив відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви.
Відповідач та представник відповідача в судове засідання не з'явились про дату час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник відповідача під розписку в минулому судовому засіданні. Про причини неявки суду не повідомили. Згідно відзиву на позовну заяву відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог, виходячи із недійсності укладеного договору, а саме не дотримання письмової форми укладення кредитного договору, та не погодження з відповідачем істотних умов договору.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст.55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, заслухавши учасників розгляду справи, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 21.05.2018 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» змінило свою назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», при цьому відповідно до ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про акціонерні товариства», зміна типу товариства, з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу. що містяться в Єдиному державному реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, пов'язаних із зміною назви. Тому в подальшому назва позивача вказується АТ КБ «ПРИВАТБАНК»
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти
Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 , звернувся до банку з метою отримання банківських послуг та підписав заяву № б/н від 21.07.2017 року, що підтверджується копією анкети - заяви.
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві.
Відповідач ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, що діяли на час підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача в анкеті-заяві, де є певні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банку про їх затвердження.
Підписана відповідачем анкета - заява не містить відомостей про строк дії кредитного договору.
Банком відповідно до виявленого бажання відповідачу було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений в довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, який в подальшому був змінений до 189 000.00 грн.,- 21.03.2019 року, до 200000.00 грн. ,- 28.05.2019 року, що підтверджується довідкою банку.
Також для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку.
Крім того, відповідач ознайомившись із умовами обслуговування кредитних карток та підписавши паспорт споживчого кредиту від 21.09.2018 року отримав картку типу: преміальна картка World Black Edition (кредитний ліміт до 200 000.00 грн.,) що підтверджується копією паспорту споживчого кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦПК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
Судом встановлено, що підписана відповідачем заява складає між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Таким чином відповідач підтвердив свою згоду на отримання послуг з надання кредиту та кредитний договір, шляхом складання зазначених вище документів, був укладений у належній письмовій формі.
Крім того положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.
Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір, до подання первісної позовної заяви, не оспорювався та не визнавався судом недійсним. Крім того відповідно до наданого суду розрахунку заборгованості та випискою за особовим рахунком відповідача вбачається, що відповідачем було активовану видану йому кредитну картку та останній активно користувалася виданою кредитною карткою, отримував кредитні кошти, проводив розрахунки в торгівельних точках, АЗС, закладах харчування, тощо, та періодично вносив грошові суми на погашення кредиту, що підтверджується випискою по особовому рахунку відповідача, тобто відповідач фактично виконував умови укладеного договору у відповідності до Умов і Правил надання банківських послуг.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України)
З досліджених в судовому засіданні доказів судом встановлено, що кредитний договір між сторонами був укладений в належній письмовій формі Шляхом підписання зазначених вище документів, і підстав для визнання його недійсним з підстав недотримання письмової форми його укладення суд не вбачає.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором про приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець ( в даному випадку ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі всім споживачам і доведені до їх відмова, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦКМ України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений
Згідно із ч.1 ст. 1049 ЦК України - Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України - Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Отже, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні ( розмір стягнення яких визначається сторонами в самому договорі)
З наданого банком розрахунку вбачається, що відповідач ОСОБА_1 , станом на 15.11.2020 року має заборгованість в загальній сумі 242 133 (двісті сорок дві тисячі сто тридцять три) грн., 47 коп. яка складається з наступного:
- 143 699.94 грн., заборгованість за поточним тілом кредиту;
- 68 452.45 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту.
- 9 758.90 грн.,. заборгованість за нарахованими відсотками;
- 20 222.18 грн., - заборгованість за простроченими відсотками
Звернувшись до суду з вказаними позовними вимогами банк просить стягнути з відповідача лише тіло кредиту (поточне та прострочене).
Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування відповідачеві був встановлений мінімальний кредитний ліміт, який максимально збільшувався до 200 000.00 грн.
Таким чином заборгованість за тілом кредиту підлягає стягненню в повному обсязі, так як не перевищує розміру встановленого відповідачеві максимального кредитного ліміту.
Стянути з відповідача заборгованість за нарахованими відсоткими позивач не просить, тому доводи відповідача про одностроннє зміну відсоткової ставки судом не досліджується та правомірнсть щодо стягнення відсотків не вирішується, оскільки позивач ввимоги про стягнення відсотків не заявляє.
Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором б/н від 21.07.2021 року станом на 15.11.2020 року в сумі 212 152 грн., 39 коп. яка складається з наступного:
- 143 699.94 грн., заборгованість за поточним тілом кредиту;
- 68 452.45 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту.
Вирішуючи питання щодо позовних вимог за зустрічною позовною заявою суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
В ст. 203 ЦК України передбачені умови дійсності правочину, а саме Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей
Ст. 204 ЦК України передбачено, що Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Таким чином законодавством встановлено презумпцію правомірності правочину, тобто укладений правочин є дійсним якщо він не визнаний недійсним судом, або його недійсність не встановлена законом.
Правові наслідки недійсності правочину встановлені ст. 216 ЦК України.
Згідно з вимогами частини першої цієї статті Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч. 1 п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, саме на момент вчинення правочину.
Як встановлено вище договір між сторонами відповідає формі, передбаченій ст. 207,208,1047, 1055 ЦК України, оскільки вчинений у письмовій формі шляхом складання документів ( анкети-заяви, паспорту споживчого кредиту) які підписані уповноваженими особами. Та підстав для визнання оспорюваного кредитного договору з підстав його не підписання та укладення з порушенням встановленої законом письмової форми не вбачається.
Укладений між сторонами договір відповідав дійсній волі відповідача ОСОБА_1 , оскільки останнім підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПРИВАТБАНКУ. Також в подальшому ОСОБА_1 , подав заявку на актуалізацію даних по преміальній картці від 28.05.2019 року. Таким чином укладений між сторонами договір відповідав дійсній волі позивача.
Позивач будь-якими належними доказами не довів, що при укладенні кредитного договору йому була надана неповна чи недостовірна інформація щодо умов укладеного договору, що він звертався до відповідача з письмовим повідомленням про приведення договору у відповідність із зазначеною інформацією, чи про зміну укладеного договору.
Виходячи з правових позицій Верховного Суду України (постанови від 01.06.2016 року у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 року у справі № 910/31110/15) під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення ст. 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного права. За результатами розгляду такого спору вирішуються питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав для недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження порушення його права, не обґрунтовано в чому полягало порушення його прав. Натомість з наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач активно користувався кредитними коштами, що підтверджується випискою по його особовому рахунку, що свідчить про те, що даний правочин був укладений в інтересах відповідача.
Крім того позивач просить визнати недійсним договір від 21.09.2018 року, в той час як з позивачем укладений кредитний договір 21.07.2017 року, а 21.09.20218 року позивач лише підписав паспорт споживчого кредиту, яким деталізовані умови укладено ним з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» договору
На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, та враховуючи, що судом ухвалюється рішення про задоволення позовних вимог за первісною позовною заявою, відповідно з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3182.29 грн., на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору. Понесені витрати по сплаті судового збору за зустрічною позовною заявою в сумі 908-00 грн., покладаються на позивача за даним позовом, ОСОБА_1 , оскільки судом ухвалюється рішення про відмову у задоволенні позовних вимог за зустрічною позовною заявою.
Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -задовольнити .
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" ( юридична адреса: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1Д. Код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 21 липня 2017 року, яка виникла станом 15 листопада 2020 в сумі 212 152 (двісті дванадцять тисяч сто п'ятдесят дві ) грн., 39 коп. яка складається з наступного:
- 143 699.94 грн., заборгованість за поточним тілом кредиту;
- 68 452.45 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту.
Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" ( юридична адреса 01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1Д. Код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) 3 182 (три тисяч сто вісімдесят дві ) грн. 29 коп. на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору.
У задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 до акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" ( юридична адреса 01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1Д. Код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) про визнання договору недійсним - відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги, рішення суду набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому судове рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Повний текст рішення складений 03.11.2021 року
Суддя Петрюк Т.М
Направлене до ЄДРСР: 03.11.2021 року
Дата набрання законної сили: 04.12.2021 року