Справа № 529/259/21 Номер провадження 22-ц/814/2026/21Головуючий у 1-й інстанції Кириченко О. С. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.
02 листопада 2021 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді Панченка О.О.,
суддів Одринської Т.В., Пікуля В.П.,
за участю секретаря Філоненко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 01 липня 2021 року, ухваленого у складі головуючого судді Кириченко О.С., повний текст судового рішення виготовлено 06 липня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Диканської районної державної адміністрації, Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Управління соціального захисту населення Диканської районної державної адміністрації, Управління соціального захисту населення Полтавської районної державної адміністрації, Полтавської районної ради, про визнання внесених змін в колективний договір недійсними, -
Зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Диканської районної державної адміністрації про визнання, внесених зборами трудового колективу від 21 грудня 2020 року (протокол №2), змін до колективного договору, укладеного між адміністрацією та профспілковим комітетом Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Диканської районної державної адміністрації на 2019-2023 роки та зареєстрованого Управлінням соціального захисту населення Диканської районної державної адміністрації за реєстраційним №03-12/368 від 15 лютого 2018 року (реєстровий №13 від 15 лютого 2019 року), недійсними.
Позов мотивовано тим, що 21 грудня 2020 року на зборах трудового колективу було внесено зміни до вказаного колективного договору, зокрема до пункту 4.2.7, щодо викладення його в новій редакції, згідно з якою розмір вихідної допомоги при вивільненні працівників зменшено з чотирьох середньомісячних заробітків до розміру не менше одного середньомісячного заробітку в межах фонду оплати праці. Зазначала, що в порушення норм діючого законодавства її не було ознайомлено з вказаними змінами до колективного договору, а про існування цих змін їй достеменно стало відомо лише у березні 2021 року при розгляді її позову до Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Диканської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Також, ОСОБА_1 вказувала, що вищезазначені зміни до колективного договору були прийняті з порушенням порядку їх внесення, передбаченого пунктом 1.10 цього договору; неповноважним складом зборів; без повідомлення про проведення зборів усіх працівників, на яких поширюються положення цього договору; за її відсутності як голови профспілкового комітету; протокол змін підписаний не уповноваженою та те особою, а внесені зміни до колективного договору погіршили становище працівників, які були звільнені протягом січня-лютого 2021 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 01 липня 2021 року позов задоволено частково.
Визнано недійсними зміни, внесені до пункту 4.2.7 у редакції «Виплачувати при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, скорочення чисельності або штату працівників вихідну допомогу у розмірі не менше одного середньомісячного заробітку в межах фонду оплати праці», які було прийнято на зборах трудового колективу Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Диканської районної державної адміністрації 21 грудня 2020 року, протокол №2 та зареєстровано Управлінням соціального захисту населення Диканської районної державної адміністрації, до колективного договору, укладеного між адміністрацією та профспілковим комітетом Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Диканської районної державної адміністрації на 2019-2023 роки, зареєстрованого Управлінням соціального захисту населення Диканської районної державної адміністрації реєстраційний номер 03-12/368 від 15 лютого 2018 року, реєстровий №13 від 15 лютого 2019 року.
Стягнуто з Полтавської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору при подачі позову до суду у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) грн. 00 коп.
У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Диканської районної державної адміністрації не було дотримано процедури внесення змін до колективного договору, а саме: внесені зміни у виді зменшення вихідної допомоги погіршують становище працівників у порівнянні з попередньою редакцією колективного договору, а тому їхньому внесенню повинні були передувати попередні переговори; вказані зміни не були доведені до відома трудового колективу, на який поширюються положення цього договору, до якого зокрема входять працівники структурних підрозділів Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Диканської районної державної адміністрації, працівники Диканського районного будинку дитячої та юнацької творчості Диканської районної ради Полтавської області та Диканської районної дитячо-юнацької спортивної школи.
Короткий зміст вимог та доводів апеляційних скарг
Не погодившись із таким вирішенням спору, Полтавська районна державна адміністрація Полтавської області в особі виконувача обов'язків голови Дмитра Задворкіна, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, зокрема, те, що Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» передбачена можливість вирішення колективних спорів, що виникають зі спірних правовідносин, пов'язаних з укладенням чи зміною колективного договору, саме Національною службою посередництва і примирення, а не в судовому порядку.
Також, скаржник зазначає про відсутність у ОСОБА_1 повноважень представництва колективних інтересів профспілки, оскільки питання оскарження у судовому порядку змін до колективного договору зачіпає права та інтереси всіх працівників Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Диканської районної державної адміністрації, а також наголошує, що внесені зміни до колективного договору в частині пункту 4.2.7 є законними, оскільки не погіршили становища працівників, а встановили розмір вихідної допомоги на рівні, який гарантується Кодексом законів про працю України, та, таким чином, привели положення колективного договору у відповідність до чинного бюджетного законодавства.
Позиція інших учасників справи
23 вересня 2021 року на адресу Полтавського апеляційного суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить залишити рішення Диканського районного суду Полтавської області від 01 липня 2021 року без змін, а апеляційну скаргу Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області без задоволення у зв'язку з її безпідставністю.
Відповідно до частини 1 статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.
Встановлені обставини справи
Встановлено, що, згідно з наказом №33, 10 листопада 2020 року працівників Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Диканської районної державної адміністрації було попереджено про можливі зміни істотних умов праці та можливе вивільнення (а.с.66).
Як вбачається з рішення Диканського районного суду Полтавської області від 29 березня 2021 року, 04 січня 2021 року ОСОБА_1 звільнено з посади начальника групи централізованого забезпечення закладів освіти, сім'ї, молоді та спорту Диканської районної державної адміністрації на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку із реорганізацією вказаного Відділу.
Пунктом 4.2.7 колективного договору на 2019-2023 роки, укладеного між адміністрацією та профспілковим комітетом Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Диканської районної державної адміністрації, передбачено, що адміністрація Відділу зобов'язується виплачувати вихідну допомогу у розмірі чотирьох середньомісячних заробітків при вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до пунктів 1.1 та 1.5 колективного договору, до трудового колективу, на який поширюються положення цього договору, входять працівники структурних підрозділів Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Диканської районної державної адміністрації, працівники Диканського районного будинку дитячої та юнацької творчості Диканської районної ради Полтавської області та Диканської районної дитячо-юнацької спортивної школи (а.с.13-29).
Відповідно до списку працівників трудового колективу Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Диканської районної державної адміністрації загальна чисельність працівників складає 60 осіб (а.с.64-65).
21 грудня 2020 року на зборах трудового колективу Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Диканської районної державної адміністрації було внесено зміни до вказаного колективного договору, а саме: пункт 4.2.3 видалено; пункт 4.2.7 викладено в новій редакції, згідно з якою розмір вихідної допомоги при вивільненні працівників зменшено з чотирьох середньомісячних заробітків до розміру не менше одного середньомісячного заробітку в межах фонду оплати праці; пункт 7.1.19 видалено; пункт 10 Додатку 1 «методисти - 7», Додаток 12 щодо складу робочої комісії з контролю за виконанням колективного договору викладено в новій редакції (а.с.61-62, 63).
21 грудня 2020 вказані зміни зареєстровано Управлінням соціального захисту населення Диканської районної державної адміністрації.
Як вбачається з протоколу зборів трудового колективу Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Диканської районної державної адміністрації від 21 грудня 2020 року №2, на вказаних зборах були присутні 22 члени трудового колективу, без зазначення прізвищ присутніх. Відповідно до змісту даного протоколу, всі присутні підтримали внесення запропонованих змін до колективного договору (а.с.59-60), поіменного списку голосування вказаний протокол не містить.
Підставою внесення змін до пункту 4.2.7 колективного договору вказано неможливість виконання зобов'язання щодо виплати вихідної допомоги у розмірі чотирьох середньомісячних заробітків при вивільненні працівників через відсутність бюджетного фінансування на ці витрати, так як Відділ освіти, сім'ї, молоді та спорту Диканської районної державної адміністрації є бюджетною організацією та при формуванні бюджету кошти на ці витрати не закладалися. Протокол не містить посилань на проведення попередніх переговорів щодо внесення вказаних змін.
У протоколі також зазначено, що на збори був запрошений голова профспілки працівників освіти району ОСОБА_2 , проте його підпис у протоколі відсутній. Протокол та зміни до колективного договору підписано заступником голови профспілкової організації Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Диканської районної державної адміністрації Мирось Ж.В.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що Відділом освіти, сім'ї, молоді та спорту Диканської районної державної адміністрації не було дотримано процедури внесення змін до колективного договору, а саме: внесені зміни у виді зменшення вихідної допомоги погіршили становище працівників у порівнянні з попередньою редакцією колективного договору, а тому їхньому внесенню повинні були передувати попередні переговори, а також вказані зміни не були доведені до відома працівників трудового колективу, на яких поширюються положення цього договору.
Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.
Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини
Відповідно до статей 1, 3 та 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» (далі - Закон), колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.
Колективний договір укладається між роботодавцем з однієї сторони і одним або кількома профспілковими органами, а у разі відсутності таких органів - представниками працівників, обраними і уповноваженими трудовим колективом з іншої сторони.
Положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства.
Згідно норм статті 13 Кодексу законів про працю України та статті 7 Закону, колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги.
Статтею 16 Кодексу законів про працю України та статтею 5 Закону передбачено, що умови колективного договору, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод.
Положеннями статті 14 Закону передбачено, що зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою.
Так, колективним договором, укладеним між адміністрацією та профспілковим комітетом відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Диканської районної державної адміністрації на 2019-2023 роки, зареєстрованого Управлінням соціального захисту населення Диканської районної державної адміністрації реєстраційний №03-12/368 від 15 лютого 2018 року, реєстровий №13 від 15 лютого 2019 року встановлено порядок внесення змін до нього, а саме:
- пунктом 1.9 передбачено, що внесені зміни не повинні погіршувати умов праці, трудових та соціальних гарантій працівників, передбачених законодавством і цим колективним договором. Зміни та доповнення вносяться після проведення переговорів. Пропозиції однієї із Сторін є обов'язковими для розгляду іншою Стороною. Рішення щодо них приймаються за згодою сторін у десятиденний термін;
- пунктом 1.10 встановлено, що зміни, які випливають із змін чинного законодавства та галузевих угод, вносяться без проведення переговорів, інші зміни та доповнення або припинення дії договору, тільки після проведення переговорів сторін у такому порядку: одна із сторін повідомляє іншу сторону і вносить сформульовані пропозиції щодо внесення змін до договору; у семиденний строк сторони утворюють робочу комісію і розпочинають переговори; після досягнення згоди сторін щодо внесення змін оформлюється відповідний протокол.
Частинами 9 та 10 статті 9 Закону України «Про колективні договори і угоди», передбачено, що усі працюючі, а також щойно прийняті на підприємство працівники повинні бути ознайомлені з колективним договором роботодавцем. Сторони, що уклали угоду, повинні інформувати громадян через засоби масової інформації про зміни та доповнення до угоди та хід її реалізації і забезпечити розміщення тексту угоди у засобах масової інформації.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач не дотримався процедури внесення змін до колективного договору, зокрема в частині проведення попередніх переговорів щодо внесення змін, які погіршують становище працівників у порівнянні з попередньою редакцією колективного договору (зменшення розміру вихідної допомоги при вивільненні працівників з чотирьох середньомісячних заробітків до розміру не менше одного середньомісячного заробітку), а також вказані зміни не були доведені до відома працівників трудового колективу, на яких поширюються положення цього договору. Докази, які б спростовували зазначені висновки місцевого суду матеріали справи не містять.
Натомість, твердження апелянта стосовно виходу судом першої інстанції за межі своєї юрисдикції у зв'язку з тим, що право вирішення колективного спору, пов'язаного з укладенням чи зміною колективного договору, має Національна служба посередництва і примирення, а не суд, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки в даному випадку має місце звернення ОСОБА_1 до суду за захистом своїх прав в індивідуальному порядку як працівника Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Диканської районної державної адміністрації з підстав порушення її особистих трудових прав, що стосуються соціальних гарантій у виді розміру вихідної допомоги, який вона мала б отримати при звільненні, а не як органу, уповноваженого найманими працівниками на представництво їх інтересів.
Сторонами соціально-трудових відносин є профспілкові організації або обрані для ведення колективних переговорів представники працівників, роботодавець або уповноважені представники роботодавця. Один працівник, який не був вільно обраний для ведення колективних переговорів не може бути стороною колективного трудового спору (конфлікту) у розумінні Закону України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)». Зазначене виключає можливість вирішення спору, який виник між сторонами у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)». Даний закон не підлягає застосуванню у цій справі у зв'язку з відсутністю колективного спору.
Незважаючи на те, що нормами Кодексу законів про працю України не врегульовані відносини, що пов'язані з недійсністю окремих положень колективних трудових договорів, умови колективного договору, які погіршують становище працівника порівняно з чинним законодавством і угодами є недійсними, що передбачено частиною другою статті 5 Закону України «Про колективні договори».
Подання позову про встановлення недійсності окремих положень колективного договору є належним способом захисту порушених прав. Виключно працівник, на якого поширюється дія певної норми колективного договору не може бути позбавлений права звернення до суду з позовом про визнання недійсною такої норми.
Також, посилання скаржника на висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №174/580/16-ц, є неспроможними, а вказана правова позиція не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки в описаному випадку сторонами спору є первинна профспілкова організація та роботодавець, а фабула справи стосується спору, який виник у зв'язку з невиконанням роботодавцем вимог законодавства про працю щодо забезпечення діяльності професійної спілки з питань, віднесених до її повноважень.
У спірних же правовідносинах сторонами спору є роботодавець та конкретний працівник, який на час звернення до суду вже не перебував у трудових відносинах з роботодавцем з незалежних від нього причин та відповідно не міг розраховувати на представництво та захист своїх інтересів з боку профспілкового комітету.
З указаних вище підстав апеляційний суд відхиляє і твердження апелянта щодо відсутності у ОСОБА_1 повноважень представляти колективні інтереси профспілки.
Право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів передбачено статтею 4 ЦПК України та гарантовано статтею 8 Конституції України.
Крім того, доводи скаржника про те, що внесені зміни до колективного договору в частині пункту 4.2.7 є законними, оскільки не погіршили становище працівників, а встановили розмір вихідної допомоги на рівні, який гарантується Кодексом законів про працю України, та, таким чином, привели положення колективного договору у відповідність до чинного бюджетного законодавства, колегія суддів визнає неспроможними, оскільки Відділу освіти, сім'ї, молоді та спорту Диканської районної державної адміністрації було завчасно відомо про його реорганізацію та можливе вивільнення працівників, що давало можливість вжити відповідних заходів щодо внесення змін до бюджетного кошторису для належного виконання зобов'язань перед вивільненими працівниками.
Більше того, апеляційний суд наголошує, що в будь-якому разі відсутність фінансування державної установи не повинно призводити до зменшення соціальних гарантій працівників.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з'ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Щодо судових витрат
За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, судові витрати апелянта, пов'язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції компенсації не підлягають.
Керуючись ст.ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Полтавської районної державної адміністрації Полтавської області залишити без задоволення.
Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 01 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 02 листопада 2021 року.
Головуючий О.О. Панченко
Судді Т.В. Одринська
В.П. Пікуль