Справа № 569/21954/21
1-кс/569/7497/21
02 листопада 2021 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
з участю слідчого ОСОБА_3 , представника власника майна - адвоката ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 про арешт майна, -
Слідчий, у рамках кримінального провадження №12021181010002195 від 28.10.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_5 , у якому просить накласти арешт на автомобіль марки ЗАЗ Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , синього кольору, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 .
Своє клопотання обґрунтовує тим, що 27 жовтня 2021 року до Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області надійшло повідомлення з органів охорони здоров'я про те, що близько 18 години 00 хвилин у м. Рівне на ділянці автомобільної дороги «Н-22 Устилуг - Луцьк - Рівне», водій ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , керуючи автомобілем Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись ділянкою автодороги «Н-22 Устилуг - Луцьк - Рівне» зі сторони с. Обарів, Рівненський район, Рівненська область в напрямку вул. Млинівська м. Рівне, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька АДРЕСА_2 яка перетинала проїзну частину по регульованому пішохідному переходу зліва на право по ходу руху транспортного засобу. В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід отримав тілесні ушкодження.
28 жовтня 2021 року автомобіль ЗАЗ Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , синього кольору, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , вилучено слідчим Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області в ході проведення огляду місця події та поміщено на спеціальний майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів що за адресою: вул. Дворецька, м. Рівне, Рівненська обл.
На підставі ст. 167 КПК України, вказаний автомобіль було тимчасово вилучено, оскільки він є засобом вчинення кримінального правопорушення.
Покликаючись на викладене, з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, враховуючи сукупність наявних підстав вважати, що зазначений автомобіль відповідає критеріям, встановленим ст. 98 КПК України, слідчий вказує на необхідність накладення арешту на вищевказаний транспортний засіб. Оскільки не накладення арешту на нього може призвести до його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження, а також в подальшому значним чином ускладнить повернення майна до законного власника.
Слідчий в судовому засіданні повністю підтримав клопотання, просив його задоволити з викладених у ньому підстав.
Представник власника майна адвокат ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення клопотання, просив відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю, при цьому вказав, що у потерпілої немає жодних тілесних ушкоджень, які нібито вона отримала під час ДТП.
Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання слід задовольнити із наступних підстав.
З урахуванням заяв учасників судового розгляду, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Судом встановлено, що Рівненським РУП ГУНП в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021181010002195 від 28.10.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
28 жовтня 2021 року в ході проведення огляду місця події автомобіль ЗАЗ Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , синього кольору, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 було вилучено слідчим Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області та поміщено на спеціальний майданчик для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів що за адресою: вул. Дворецька, м. Рівне, Рівненська обл.
Власником вище вказаного автомобіля, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 є ОСОБА_8 житель АДРЕСА_3 .
Відповідно до ч. 2 ст. 170КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як видупокарання абозаходу кримінально-правовогохарактеру щодоюридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.
Слідчий у клопотанні просить накласти арешт на автомобіль марки ЗАЗ Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , синього кольору, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_8 , з метою забезпечення збереження його, як речового доказу, однак рішення про визнання вказаного майна речовим доказом у кримінальному провадженні слідчий суду не надав.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1частини другої статті 170цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1)можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170цього Кодексу); 4)розмір шкоди,завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170цього Кодексу); 5 )розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з"ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід"ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі "Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі "Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі "Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «Новоселецький проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).
Згідно ч. 1ст. 173КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги викладене, вимоги ч. 2 ст. 173 КПК України, а також що слідчий у клопотанні не навів нових достатніх обґрунтувань щодо необхідності арешту майна, яке значення майно має для кримінального провадження, слідчий суддя не вбачає правових підстав для накладення арешту на майно, про яке йдеться у клопотанні, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.
Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що потерпіла ОСОБА_7 неотримала жодних тілесних ушкоджень під час ДТП, що відбулась 27.10.2021, а ч.1 ст. 286 КК України передбачено спричинення потерпілому внаслідок ДТП середньої тяжкості тілесних ушкоджень.
Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, те що слідчим не доведено необхідність застосування такого заходу забезпечення забезпечення кримінального провадження, а тому слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання.
Керуючись ст. 170, 171, 173 КПК України, слідчий суддя, -
В задоволенні клопотання слідчого Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області лейтенанта поліції ОСОБА_3 , яке погоджено прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_5 , про накладення арешту на автомобіль марки ЗАЗ Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , синього кольору, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , у рамках кримінального провадження №12021181010002195 від 28.10.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - відмовити.
Повернути ОСОБА_6 безоплатно автомобіль марки ЗАЗ Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_1 , синього кольору, 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 , що знаходиться на зберіганні на території спеціального майданчика для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів, що за адресою м. Рівне, вул. Дворецька, Рівненської області.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1