Справа № 368/230/21
Провадження № 2/368/372/21
Рішення
Іменем України
(Заочне)
"12" жовтня 2021 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі:
Головуючий суддя - Закаблук О.В.
При секретарі судового засідання - Балацька В.В.
- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, суд, -
19.03.2021 року на адресу Дарницького районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в прохальній частині якої позивач просить суд винести рішення, на підставі якого:
1. Розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 , який був укладений та зареєстрований 13 серпня 1999 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської області у книзі реєстрації актів про одруження, актовий запис за № 54.
2. Після розірвання шлюбу залишити за нею прізвище ОСОБА_3 .
3. Стягнути з відповідача на її користь судовий збір у розмірі 875 грн. 60 коп.
Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 в прохальній частині позовної заяви обгрунтовує наступними фактичними обставинами, та нормами права.
13 серпня 1999 року між нею та відповідачем був укладений шлюб, про що відділом реєстрації актів громадянського стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, було видане свідоцтво про одруження Серії НОМЕР_1 від 13.08.1999, актовий запис № 54.
У шлюбі з відповідачем народилася дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на момент звернення до суду досягла повноліття та син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Причиною для розірвання цього шлюбу є обставини за яких спільне життя у неї з відповідачем не склалося.
Фактично, сімейних стосунків з ним вона не підтримує з 2000 року, з цього часу, разом вони не проживають та спільного домашнього господарства не ведуть.
За таких обставин, вважає, що збереження даного шлюбу в майбутньому, є неможливим.
Щодо заходів, яких суд вживає для примирення подружжя, вона категорично заперечує, оскільки шлюбні стосунки між ними припинені понад 20 років, у зв'язку з чим, наполягає на розірванні шлюбу в судовому порядку.
Необхідність у зверненні до суду зумовлена тим, що відповідач заперечує проти розірвання шлюбу відповідно до ст. 106 Сімейного кодексу України.
Згідно з ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України, визначено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 175 Цивільного процесуального кодексу України повідомляє, що заходи досудового врегулювання спору не проводилися та не є обов'язковими у даній категорії цивільних справ.
Відповідно до п. 8 ч. 4 ст. 175 ЦПК України, слід зазначити, що перелік документів та інших доказів, що відповідно додаються до позову, викладені нею в додатках до позовної заяви про розірвання шлюбу.
Згідно із п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України повідомляю, що понесені нею судові витрати складаються із судового збору в розмірі 875,60 (вісімсот сімдесят п'ять) грн 60 коп.
У відповідності із п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України підтверджує, що нею не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом позову та з тих самих підстав.
На підставі вище викладеного та у відповідності до ст. 110 СК України, керуючись ст. 174, 175 ЦПК України, - просить суд задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині її позовної заяви.
19.03.2021 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для розгляду даної справи по суті був визначений суддя Кагарлицького районного суду Київської області Закаблук О.В.
02.04.2021 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до слухання в загальному позовному порядку, призначено підготовче судове засідання на 16 год. 00 хв. 26.04.2021 року.
26.04.2021 року проведення підготовчого судового засідання відкладено на 17 год. 00 хв. 01.06.2021 року в зв'язку з неявкою сторін по справі.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 01.06.2021 року, позивач ОСОБА_1 не з'явилася, проте, на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява позивача, в якій вона просить суд слухати справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, категорично заперечує проти надання терміну на примирення, не заперечує проти винесення заочного рішення в разі неявки в судове засідання відповідача.
Просить провести підготовче судове засідання без її участі та призначити справу до судового розгляду по суті.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 01.06.2021 року, відповідач ОСОБА_2 не з'явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи.
Відповідач не надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву в строки, які вказані в резолютивній частині ухвали суду про відкриття провадження, не надіслав на адресу суду письмових заяв про відкладення слухання справи, чи про слухання справи у його відсутність.
Відповідно, неявку відповідача ОСОБА_2 в підготовче судове засідання, яке відбулося 01.06.2021 року, - судом визнано неповажною, та такою, яка не перешкоджала проведенню підготовчого судового засідання.
01.06.2021 року Кагарлицьким районним судом було проведено підготовче судове засідання у даній справі без участі сторін, по результатах проведення підготовчого судового засідання судом на підставі п. 3 ч. 2 ст. 200 ЦПК України винесено процесуальну (без видалення до нарадчої кімнати) ухвалу, згідно якої закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 14 год. 00 хв. 02.07.2021 року.
07.09.2021 року проведення підготовчого судового засідання відкладено на 15 год. 00 хв. 07.09.2021 року в зв'язку з неявкою сторін по справі.
07.09.2021 року слухання справи відкладено на 15 год. 00 хв. 12.10.2021 року в зв'язку з неявкою сторін по справі.
В судове засідання, яке відбулося 12.10.2021 року, позивач ОСОБА_1 не з'явилася, проте, на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява позивача, в якій вона просить суд слухати справу без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, категорично заперечує проти надання терміну на примирення, після розірвання шлюбу просить залишити їй прізвище « ОСОБА_3 », просить стягнути з відповідача на її користь судові витрати.
В судове засідання, яке відбулося 12.10.2021 року, відповідач ОСОБА_2 не з'явився, хоча повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи.
Відповідач не надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву в строки, які вказані в резолютивній частині ухвали суду про відкриття провадження, не надіслав на адресу суду письмових заяв про відкладення слухання справи, чи про слухання справи у його відсутність.
Відповідно, неявку відповідача ОСОБА_2 в судове засідання, яке відбулося 12.10.2021 року, - судом визнано неповажною, та такою, яка не перешкоджала проведенню судового засідання без участі відповідача, та, відповідно, - не є перешкодою для винесення заочного рішення.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви задовольнити, - шляхом винесення заочного рішення, як окремого процесуального документу, з постановленням в нарадчій кімнаті, обґрунтовуючи своє рішення наступним.
Що стосується винесення заочного рішення, то, відповідно, враховуючи вищевикладені обставини судом винесено ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі Глави 11 ЦПК - «Заочний розгляд справи».
Згідно ст. 280 ЦПК України, - умови заочного розгляду справи:
1 Суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:
- відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;
- відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;
- відповідач не подав відзив;
- позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
У разі зміни позивачем предмета або підстави позову, зміни розміру позовних вимог суд відкладає судовий розгляд для повідомлення про це відповідача.
Як вбачається з позиції позивача ОСОБА_1 , яку вона висловила в письмовій заяві, - вона не заперечує проти заочного розгляду справи, та, відповідно, винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, в судове засідання не з'явився 5 (п'ять) раз поспіль.
Відповідач не надіслав на адресу суду письмову заяву про неможливість прибуття в судове засідання, не повідомив про причини своєї неявки, не надіслав заяву про відкладення слухання справи, не подав відзив на позовну заяву в строки, які вказані в резолютивній частині ухвали суду про відкриття провадження у справі, не надіслав заяви про слухання справи у його відсутності, відповідно, його неявку в судове засідання суд визнає як таку, яка є неповажною, та такою, яка не перешкоджає розгляду справи по суті без участі відповідача, - з винесенням заочного рішення.
Згідно ст. 281 ЦПК України, - порядок заочного розгляду справи:
1. Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.
2. Розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно ст. 282 ЦПК України, - форма і зміст заочного рішення:
1. За формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.
Згідно ст. 283 ЦПК України, - повідомлення про заочне рішення:
1. Відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Згідно ч. 5 ст. 272 ЦПК України, вручення судового рішення:
- учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Підсудність.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров 'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, - з довідки № 823/02 - 32, яка видана 22.03.2021 року Кагарлицькою міською радою Київської області, відповідач по справі, - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно, враховуючи місце реєстрації та місце фактичного проживання відповідача, враховуючи положення ч. 1 ст. 27 ЦПК України, дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, - як суду першої інстанції загальної юрисдикції, - подана за місцем проживання фізичної особи - відповідно, - в даному випадку застосовані загальні правила підсудності.
Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні.
Позивачем по справі є фізична особа, - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка місто Кагарлик Київської області, громадянка України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 , виданий 26 липня 2011 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідачем по даній справі є фізична особа - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець м. Кагарлик Київської області, громадянин України, РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Спір між сторонами виник щодо шлюбу, зокрема, щодо його розірвання за наступних обставин.
13 серпня 1999 року позивач ОСОБА_1 одружилася з відповідачем по справі, - ОСОБА_2 .
Даний факт підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_5 , яке видане 13 серпня 2014 року відділом реєстрації актів громадянського стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, в якому зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець м. Кагарлик Київської області, громадянин України, та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка м. Кагарлик Київської області, громадянка України, одружилися 13.08.1999 року, про що в книзі реєстрації актів про одруження 13 серпня 1999 року зроблено запис за № 54.
Прізвище після одруження:
Чоловіка - ОСОБА_2 .
Дружини - ОСОБА_3 .
Від спільного шлюбу сторонимають двох дітей, проте, станом на момент винесення рішення діти є повнолітніми, а тому їхні інтереси при прийнятті рішення, - судом до уваги не беруться.
Сторони розривають шлюб вперше.
Відомостей про вагітність позивачки в матеріалах справи немає.
Майнового спору між сторонами немає.
Обставини справи, що характеризують обставини сімейного життя сторін.
Як встановлено судом під час судового засідання з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 не проживають спільно, як одна сім'я, -більше 10 - ти років, окрім того, ще на час спільного проживання між сторонами в них на протязі тривалого часу (більше 10 - ти років) існували усталені неприязні відносини, що слугувало виникненню сварок між сторонами, що лише сприяло погіршенню відносин між подружжям.
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 проживають на різних житлових площах, відповідно, - практично не спілкуються між собою, відповідно, спільного сімейного життя не мають, спільного бюджету не мають, більше того, - взагалі практично не спілкуються між собою.
Відповідно, як вбачається з матеріалів справи, які встановлені судом в судовому засіданні, позивач ОСОБА_1 категорично наполягає на розірванні шлюбу, категорично не бажає продовжувати шлюбно - сімейні відносини з відповідачем ОСОБА_2 , категорично бажає не тільки фактичного припинення шлюбу ( що вже є здійсненим фактом на протязі більше 10 - ти років), а й юридичного припинення шлюбу, так як продовження юридичного існування такого шлюбу суперечить її інтересам.
Що стосується відповідача ОСОБА_2 то він взагалі не з'являється в судові засідання, відповідно, - виявляє байдужість до можливості збереження сім'ї шляхом надання судом терміну на примирення, а тому таку процесуальну поведінку відповідача суд розцінює, як опосередковану згоду на розірвання шлюбу.
Враховуючи категоричну позицію як позивача, так і байдужу позицію відповідача, які спрямовані на розірвання шлюбу, та враховуючи фактичні обставини справи, які судом викладено вище, суд вважає, що в даному випадку примирення між сторонами є неможливим, оскільки надання сторонам строку на примирення, на думку суду, - є безперспективним, та таким, який тільки посилить негативне відношення сторін один до одного, та надання такого терміну на примирення буде шкодити інтересам позивача.
Що ж стосується застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору, то суд при винесенні рішення керувався наступним.
Норми Конституції України.
Згідно ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є не відчужуваними та непорушними.
Згідно ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Слід зазначити, що ч. 1 ст. 51 Конституції України закріплює принципове положення, за яким шлюб як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, набуває юридичної сили за умови, що він грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Це положення повністю відтворено в ч. 1 ст. 24 С К України.
Слід також зазначити, що згода не може вважатися вільною, коли вона дається під впливом фізичного чи психічного насильства з боку інших осіб.
Відповідно, як вбачається з обставин, встановлених судом в судовому засіданні, в даному випадку відсутня згода на продовження існування даного шлюбу як позивача ОСОБА_1 , - в зв'язку з тим, що в сторін різне ставлення до подружніх обов'язків, різні характери та різні погляди на життя, так присутня і опосередкована згода відповідача ОСОБА_2 , яка має прояв у його байдужому ставленні до справи про розірвання шлюбу, що, на думку суду, - є достатніми підставами для розірвання такого шлюбу, так як, на думку суду, - продовження існування даного шлюбу суперечить інтересам позивача.
Норми галузевого права, - норми СК України.
Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється з метою побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки.
Як встановлено судом в даному випадку між сторонами тривалий час, - більше 10 років відсутні почуття взаємної поваги та любові, підтримки, даний шлюб існує лише формально на протязі вже більше 10 років, - завдяки його державній реєстрації, хоча фактичних - шлюбно - сімейних відносин немає понад розумні строки, (більше 10 років), відсутнє поняття сім'ї як в розумінні норм СК України, так і в розумінні норм звичаєвого права, яке, також, на думку суду повинно враховуватися в справах даної категорії, так як воно основане на загальнолюдських поняттях, що стосуються сім'ї, напроти, між сторонами існують відносини, які унеможливлюють існування сім'ї між сторонами, та дані негативні відносини з часом, зважаючи на окреме проживання сторін на різних житлових площах, в різних населених пунктах, - лише посилюються.
Згідно ч. 3 ст. 2 СК України Сімейний Кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між подружжям.
Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Як судом вказано вище, під час слухання справи встановлено, що, зглядаючись на обставини проживання сторін, їхнє спільне проживання не утворює поняття «сім'я» в розумінні положень СК України, так як судом вже зазначалося вище, сторони по справі поза розумним строком, - більше 10 - ти років, - не проживають як чоловік та жінка, у позивача ОСОБА_1 відсутнє бажання підтримувати будь - які відносини з відповідачем ОСОБА_2 , що, на думку суду, - є обопільним, в сторін відсутній спільний побут, спільний бюджет, тощо, - що обумовлено тими обставинами, що сторони проживають на різних житлових площах, та не бажають більше проживати спільно з огляду на обставини, які судом зазначено вище.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способом захисту сімейних прав та інтересів є припинення правовідношення.
Отже, припинення правовідношення, - антипод встановлення правовідношення, який має випадки, коли інтересам особи, права якої порушені значною мірою, відповідає саме припинення існуючого сімейного правовідношення.
Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Щодо відсутності згоди сторін на продовження шлюбу судом вказано вище, при обгрунтуванні застосування положень ст. 51 Конституції України до даного спору.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає положенню ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Аасамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно якої чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь - яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються. При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка та дружини та збереження шлюбу буде суперечити як інтересам чоловіка, так і інтересам дружини, так і інтересам малолітніх дітей.
Суд задовольняє позовні вимоги позивача про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, як це зазначено в абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України, чого в даному шлюбі, на думку суду, немає, причому, - з обох сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Отже, шлюб може бути припинено шляхом його розірвання за життя подружжя внаслідок волевиявлення обох або одного з них у суді або в органах РАЦСу. Відповідно, згідно з законом розірвання шлюбу має місце у випадках, коли подружжя або один із них вважають, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу не можливе і бажають його розірвати.
Можливість припинення шлюбу на підставі волевиявлення одного або обох подружжя є проявом принципу свободи шлюбу і рівності подружжя, відповідно, припинення шлюбу внаслідок його розірвання має суб'єктивну підставу, яку судом слід ретельно дослідити в судовому засіданні, з метою недопущення безпідставного розірвання шлюбу, застосування можливих засобів для збереження сім'ї, як основи суспільства.
Для розірвання шлюбу потрібна воля подружжя або одного із них, спрямована на юридичне закріплення відсутності шлюбу між сторонами.
Суд наголошує, що в даному випадку має місце як пряма, визначена воля позивача на розірвання шлюбу, яка має вираз у позовній заяві та у письмовій заяві, яка надійшла до суду, та в опосередкованій позиції відповідача, яка має прояв у його процесуальній поведінці - на розірвання шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Слід зазначити, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'ялений одним із подружжя у будь - який час, окрім того, одностороннє подання позовної заяви про розірвання шлюбу виникає у випадках, коли один із подружжя ініціює розірвання шлюбу, а другий вважає за можливе збереження сімейних стосунків або просто ухиляється від подачі спільної заяви до суду або від розірвання шлюбу в органах ДРАЦС.
Відповідно до ч. 1 ст. 112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Як вказано судом вище, сторони фактично не підтримують шлюбно - сімейних відносин тривалий час, - більше 10 - ти років, спорів майнового спору між сторонами немає, неповнолітніх дітей на час винесення судового рішення у сторін не має.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При застосуванні положень ст. 112 СК України суд змушений надавати приорітет інтересам другого з подружжя, який наполягає на розірванні шлюбу на шкоду інтересам другого з подружжя.
Так, судом встановлено, що існування даного шлюбу суперечить інтересам позивача.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді справ, які виникають у зв'язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 23 червня 2005 р. N 2709-ІУ «Про міжнародне приватне право» та інших нормативно-правових актів, що регулюють сімейні відносини.
Що стосується прізвища, яке буде мати позивач після розірвання шлюбу, то суд зазначає, що внаслідок реєстрації шлюбу, який розривається даним рішенням, позивач змінила своє прізвище з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_3 », та відповідачка бажає залишити собі прізвище, яке отримала внаслідок реєстрації шлюбу, що розривається в судовому порядку, а тому суд приходить до висновку щодо задоволення письмового клопотання позивача щодо залишення їй після розірвання шлюбу прізвища, яке вона отримала після реєстрації шлюбу, що розривається в судовому порядку, з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Окрім того, суд зазначає, що вирішення даного питання цілком та повністю лежить на юридичній відповідальності позивача, - ОСОБА_1 , - з огляду на положення ч. 4 ст. 12 ЦПК України.
Згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.
Так, дійсно, згідно ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Суд приймає рішення про залишення позивачу прізвища, яке вона отримала внаслідок реєстрації шлюбу, що розривається судом, - « ОСОБА_3 », причому, суд зазначає, що в даному випадку вибір прізвища після розірвання шлюбу є виключним правом лише позивача, як це передбачено нормою сімейного права, зокрема, - положенням ст. 113 СК України, так як під час вирішення даного питання думка відповідача ОСОБА_2 , - судом не враховується.
Що стосується порядку та способу виконання даного рішення, то згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовиму записі про шлюб.
Згідно ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Судові витрати.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову, - на відповідача.
В матеріалах справи міститься:
Квитанції № 0. 0. 2003758774. 1 від 05.02.2021 року та № 35809032 - 1 від 19.03.2021 року, з якої вбачається, що позивачем ОСОБА_1 при подачі позовної заяви до суду було сплачено судові витрати в сумі 908 (дев'ятьсот вісім) грн. 00 коп.
Враховуючи вищевикладену обставину, та норми процесуального права, що регулюють порядок розподілу судових витрат, суд приходить до висновку щодо стягнення судових витрат (у виді судового збору), понесених позивачем ОСОБА_1 , - з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки.
Відповідно, суд з урахуванням вищевикладеного та вимог ст. 264 ЦПК України приходить до наступного висновку:
- обставини, якими обґрунтовувала позовну заяву позивач ОСОБА_1 , - мали місце;
- із встановлених обставин випливають сімейні правовідносини, - особисті немайнові відносини між подружжям, які регулюються нормами СК України, що закріплено, зокрема, в ч. 1 ст. 2 СК України;
- до встановлених правовідносин підлягають до застосування, зокрема, наступні норми права, - ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113 Сімейного кодексу України, ч. 1 ст. 3, ст.. 4, 88, 107, 118, 119, 120, 215, 218, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»;
- зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, позов підлягає до задоволення;
- судові витрати слід стягнути з відповідача на користь позивача;
- підстав до допущення судового рішення до негайного виконання на підставі положень ст. 367 ЦПК України, - судом не вбачаються;
- заходи забезпечення позову в даному цивільному провадженні не застосовувалися.
Відповідно, даний шлюб на думку суду має лише формальний характер, при його фактичному розпаді протягом тривалого часу, зважаючи на обставини справи, примирення між стронами не можливе, продовження існування даного шлюбу суперечить інтересам позивача, а тому має бути розірваний на підставі рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113, ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 3, ч. 1 ст. 4, ст. 5, ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 23, ст. 29, ч.ч. 1, 3 ст. 133, ч.ч. 1, 2 ст. 144, ст. 280 - 283, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263, 263, 265, 268, ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 13 серпня 1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженкою місто Кагарлик Київської області, громадянкою України, паспорт громадянки України серія НОМЕР_2 , виданий 26 липня 2011 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженцем м. Кагарлик Київської області, громадянином України, РНОКПП: НОМЕР_4 , свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_5 , яке видане 13 серпня 1999 року відділом реєстрації актів громадянського стану Кагарлицького районного управління юстиції Київської області, актовий запис за № 54 від 13 серпня 1999 року, - розірвати.
Після вступу рішення в законну силу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженці місто Кагарлик Київської області, громадянці України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 , виданий 26 липня 2011 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_3 , залишити прізвище, яке вона отримала внаслідок реєстрації шлюбу, що розривається в судовому порядку, - « ОСОБА_3 ».
Встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого воно після набрання законної сили є підставою для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб про його розірвання органом державної реєстрації актів цивільного стану (відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ч. 2 ст. 115 СК України).
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця м. Кагарлик Київської області, громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженки місто Кагарлик Київської області, громадянки України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_2 , виданий 26 липня 2011 року Кагарлицьким РВ ГУ МВС України в Київській області, РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , кошти в сумі 908 (дев'ятьсот вісім) грн. 00 коп. судових витрат.
Рішення може бути оскаржене на умовах та в порядку, який передбачено ст. 284 ЦПК України.
Згідно ст. 284 ЦПК України:
- заочне рішення може буте переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
- заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
- строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
На підставі ч. 5 ст. 272 ЦПК України надіслати копію даного рішення сторонам по справі протягом двох днів з дня його складення.
Суддя: Закаблук О.В.