Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/1201/21
Номер провадження: 2/511/442/21
02 листопада 2021 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді: Іванова О. В.,
за участю секретаря Бєгєн А.В.
без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
АТ «Кредобанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 17.02.2019 р. між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CL-218453. Відповідно до п. 1.1. даного договору банк зобов'язується надати у власність позичальникові грошові кошти на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов'язується використати кредит на цілі, вказані в цьому кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим кредитним договором. Кредит видається виключно на цілі зазначені в цьому кредитному договорі.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.4. кредитного договору, банк видає позичальнику кредит у розмірі 135 254,29 грн. до 17.09.2019 року на поточні потреби.
Відповідно до п.4.1 Договору, за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки, за процентною ставкою 35% річних.
Згідно до п. 6.1, 6.2 Договору, позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені кредитним договоромта/або додатками до нього. Позичальник здійснює погашення заборгованості відповідно до Графіку платежів (Додаток № 1 до Договору), всього позичальник зобов'язаний здійснити 60 щомісячних платежів по 4844грн щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця, впродовж 60 місяців з дати укладення Кредитного договору.
Відповідно до п. 6.9 Договору, банк у випадку, передбачених п. 3.3. Кредитного договору вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за Кредитним договором, про що повідомляє позичальника.
Відповідно до п. 8.1 Кредитного договору, за виконання зобов'язань за Кредитним договором позичальник несе повну відповідальність перед банком усім належним йому майном, у тому числі грошовими коштами, на яке може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому законодавством України.
Банк свої зобов'язання за кредитними договором по видачі відповідних сум кредиту виконав повністю, однак позичальник своїх зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує.
Станом на 25.05.2021 р. заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем становить 188 751,55 грн., що складається з: 130 892,08 - заборгованості за тілом кредиту; 57 859,47 грн. - заборгованості за відсотками.
Позивачем вживалися заходи досудового врегулювання спору, шляхом направлення відповідачу вимоги про дострокове повернення кредитних коштів, однак це не дало результатів.
Оскільки на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів банку, тому позивач змушений був звернутися в суд з даним позовом.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав на адресу суду заяву, відповідно до якої зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд їх задовольнити, справу розглянути за відсутності представника позивача, не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - поштою, рекомендованим листом, які на адресу суду жодного разу не повернулися, в тому числі на 22.07.2021р., 18.08.2021р., 27.09.2021р. та 02.11.2021р. У зв'язку з вищезазначеним відповідач одночасно про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з неявкою відповідача та не повідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 223 ЦПК України, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1ст.6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
В порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється судом без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 17.02.2019 р. між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №CL-218453 на поточні потреби позичальника, згідно умов якого відповідач отримав кошти в сумі 135 254,29грн. терміном до 17.09.2019 р. і відсотковою ставкою - 35% річних.
Відповідно до п.2.5 Договору, для обліку виданих кредитних коштів Банк відкриває позичковий рахунок № НОМЕР_1 .
Факт отримання відповідачем коштів у розмірі 135 254,29грн.. відповідно до зазначеного вище кредитного договору підтверджується наявними документами та випискою по руху коштів по рахунку ОСОБА_1 .
Згідно із розрахунком заборгованості за договором кредиту №CL-218453 від 17.02.2019 р. ОСОБА_1 станом на 25.05.2021 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 188 751,55 грн., що складається з: 130 892,08 - заборгованості за тілом кредиту; 57 859,47 грн. - заборгованості за відсотками.
Відповідно до п. 1 Договору, позивач зобов'язався надати у власність відповідачу грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а відповідач зобов'язувався використати кредит на цілі, вказані в цьому Договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно з п. 6.3 Договору, повернення суми кредиту, здійснюється щомісячно разом із процентами за користування кредитом, у вигляді рівних сум - ануїтетного платежу (розмір якого визначається п. 6.2 Кредитного договору).
Згідно до п. 6.1, 6.2 Договору, позичальник зобов'язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені кредитним договоромта/або додатками до нього. Позичальник здійснює погашення заборгованості відповідно до Графіку платежів (Додаток № 1 до Договору), всього позичальник зобов'язаний здійснити 60 щомісячних платежів по 4844грн щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця, впродовж 60 місяців з дати укладення Кредитного договору.
Пунктами 4.1., 4.2. Договору передбачено, що відповідач сплачує Банку відсотки, за процентною ставкою 35 % річних. Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), за ставкою, визначеною п. 4.1. Кредитного договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього Кредитного договору.
Відповідно до п. 7.1 Договору, за несвоєчасне виконання (прострочення) грошових зобов'язань за цим Кредитним договором Позичальник відшкодовує Банку заподіяні збитки в повному обсязі та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання Позичальника, за кожен день прострочення від дати виникнення прострочення до дати, що передує даті погашення заборгованості Позичальника. В будь-якому разі пені, нарахованої Позичальнику на підставі цього пункту Кредитного договору не може перевищувати 15 % від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання.
Пунктом 6.9 договору передбачено, що банк у випадках невиконання позичальником зобов'язань, передбачених договором, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за кредитним договором, про що письмово повідомляє позичальника.
19.04.2021 р. позивачем була направлена досудова вимога щодо дострокового стягнення заборгованості через неналежне виконання грошових зобов'язань, яка ОСОБА_1 була отримана 26.04.2021р., що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. (а.с. 23,24,25-26,27, 28).
Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 2 ст. 1050, ч. 2 1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як судом встановлено, свої зобов'язання за кредитним договором Банк виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі та в порядку, передбаченому договором.
Оскільки судом встановлено, що відповідач отримав кредит у зазначеному розмірі, але не виконував взяті на себе зобов'язання, не погашав заборгованість за кредитним договором, станом на 25.05.2021 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 188 751,55 грн., що складається з: 130 892,08 - заборгованості за тілом кредиту; 57 859,47 грн. - заборгованості за відсотками.
Позивачем вживалися заходи щодо спонукання відповідача виконати свої зобов'язання за кредитним договором, про що свідчить досудова вимога щодо дострокового стягнення заборгованості, однак, відповідач не вчинив жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості.
Виходячи з наведеного вище вимоги, про стягнення заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідач порушив взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, а тому позовні вимоги є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім цього, представник позивача у позові просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 18875,15 гривень.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правничу допомогу слід враховувати, що представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України ).
Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
Такий правовий висновок сформовано у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України).
Правовий аналіз договірним правовідносинам, які стосуються надання правової допомоги та сплати в порядку компенсації гонорару адвоката, детально викладено постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18, в якій вказується, зокрема таке.
У відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, ст. 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:
(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;
(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
(4) Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
(5) Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;
(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами».
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Крім того, з огляду на розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у суду відсутні підстави для відшкодування витрат, пов'язаних із явкою представника позивача до суду.
Виходячи з вищенаведеного суд приходить до переконання про необхідність відмовити у задоволенні вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу та витрат, пов'язаних із явкою представника позивача до суду, оскільки вони є не доведеними та не обгрунтованими.
Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2831 грн. 27 коп.
На підставі викладеного та керуючись 4, 526, 527, 530, 549, 610, 611, 1046-1050, 1052, 1054 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 259, 263, 264, 265, 268, 280-284, 289 ЦПК України, суд -
Позов Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Роздільнянським РВ УМВС України в Одеській області 25.12.2000р., зареєстрований АДРЕСА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк», (79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд.78; ЄДРПО:09807862) заборгованість за кредитним договором №CL-218453 від 17.02.2019 р. у розмірі 188 751,55 грн., що складається з: 130 892,08 - заборгованості за тілом кредиту; 57 859,47 грн. - заборгованості за відсотками, а також 2831,27 грн. сплаченого судового збору.
В задоволені позову в частині стягнення витрат на професійну допомогу в розмірі 18875,15грн - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене учасниками справив апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуваннямп.15.5 Перехідних положень ЦПК.
Суддя О. В. Іванова