Справа № 510/897/19
Провадження 2/510/145/21
02.11.21 року Ренійський районний суд Одеської області
У складі: головуючого судді - Сорокіна К.В.,
при секретарі - Івановій Н.С.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду в місті Рені справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно, -
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачки про визнання права власності на нерухоме майно у вигляді гаража № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 . Свої позовні вимоги мотивує тим, що 20.03.2018 р. між ним та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі - продажу гаражу АДРЕСА_2 , який не був посвідчений нотаріально, але було виконано всі суттєві умови договору. З метою нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу позивач звернувся до ОСОБА_2 , однак вона повідомила, що не може це зробити, оскільки її право власності не було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, тому придбане позивачем майно, було відчужено особою, яка не мала на це право, але у зв'язку з тим, що він є добросовісним набувачем, та відсутні підстави для витребування в нього майна, передбачені ст. 388 ЦК України, позивач просить задовольнити його позовні вимоги.
Позивач у підготовче судове засідання не з'явився, представник позивача адвокат Златі Д.С. (ордер серії ОД № 328054 від 06.05.2019 р.) направив до суду заяву з проханням розглянути справу у їх відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Відповідачка по справі, у підготовче судове засідання не з'явилась, направила до суду заяву з проханням розглянути справу у її відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія нотаріально не посвідченого договору купівлі - продажу від 20.03.2019 р., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про купівлю гаражу № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 ; копія нотаріально посвідченого договору купівлі - продажу від 14.04.2001 р., укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про купівлю гаражу № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 ; копія технічного паспорту на гараж № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 , власник - ОСОБА_2 ..
Дослідивши надані докази, судом було встановлено, що 20.03.2018 р. позивач домовився із ОСОБА_2 про покупку гаражу АДРЕСА_2 . В той же день було укладено відповідний договір купівлі-продажу, який не було посвідчено у нотаріальному порядку. Позивач передав ОСОБА_2 гроші у сумі 60000 грн., що підтверджується договором купівлі - продажу, а відповідачка передала позивачу ключі від гаражу.
Так як, згідно законодавства, подібні договори підлягають нотаріальному посвідченню, позивач через деякий час запропонував ОСОБА_2 привести домовленість у відповідності до вимог закону, на що ОСОБА_2 повідомила, що не може це зробити, оскільки її право власності не було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Про існування цих обставин, позивачу нічого не було відомо, оскільки перед оформленням правочину, відповідачка продемонструвала документи на гараж, а саме технічний паспорт та договір купівлі - продажу від 14.04.2001 р.
Таким чином, на момент укладання договору, тобто на 20.03.2018 р., відповідачка ОСОБА_2 не мала право віджувати гараж, тому придбане позивачем майно було відчужено особою, яка не мала на це право.
Вивчивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню, оскільки надані суду документи в повному обсязі підтверджують обставини викладені у позовній заяві.
Оскільки щодо позовних вимог, обставин справи сторони не заперечують, визнають їх, суд вважає, що факти, які обґрунтовують заявлені вимоги і мають значення для справи встановлені, у зв'язку із чим немає необхідності у підтвердженні їх доказами засобом дослідження показань свідків.
Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі - продажу повинен бути укладений у письмовій формі і посвідчений нотаріально, якщо хоча б однією із сторін є громадянин, і недотримання цієї вимоги є підставою для визнання укладеного договору недійсним. Разом з тим, між сторонами була досягнута взаємозгода відносно всіх істотних умов договору, оскільки позивач передав продавцю обумовлену суму, а продавець передав позивачу майно та документи на нього.
Згідно матеріалів справи, сторонами, при укладанні договору купівлі-продажу була досягнута угода по всіх істотних умовах: відповідачці передані гроші у сумі 60000 грн., що підтверджується розпискою у договорі купівлі - продажу, а позивачу - об'єкт нерухомості. Відповідачка жодного разу не висувала вимоги щодо повернення вказаного гаражу, не заперечувала проти визнання права власності за позивачем, про що свідчить заява, яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
На підставі ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Частиною 1 ст. 397 ЦК України, передбачено, що володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Згідно ч. 3 ст. 397 ЦК України, фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.
Так, позивач набув право власності на гараж № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 в порядку ст. 330 ЦК України, як добросовісний набувач, придбавши його у відповідачки, яка фактично не мала права його відчужувати на той період, оскільки її право власності не було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі прав власності на нерухоме майно.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Підстав, які не дозволяють визнання права власності за позивачем, судом не встановлено. Таким чином, суд вважає за можливе визнати за позивачем, як за добросовісним набувачем, право власності на гараж № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 .
Виходячи з вищевикладеного,
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 200, 206, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст. 330, 328, 388, ЦК України (2003 р.) суд -
1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на майно- задовольнити.
2. Визнати за ОСОБА_1 право власності на гараж АДРЕСА_2 .
Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Костянтин СОРОКІН