КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
28 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду у м. Києві, матеріали за апеляційною скаргою прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2021 року,-
Цією ухвалою частково задоволено скаргу ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , та скасовано повідомлення про підозру від 18.11.2020 року ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, в межах кримінального провадження № 12015100000000974.
Згідно ухвали слідчий суддя вказує, що органом досудового розслідування скеровано ОСОБА_7 повідомлення про підозру від 18.11.2020 року на адресу: АДРЕСА_1 , однак, ОСОБА_7 не має жодного відношення до цієї адреси, що свідчить про порушення процедури вручення особі повідомлення про підозру, яка визначена кримінальним процесуальним законом.
З приводу скерування органом досудового розслідування відповідного повідомлення про підозру за допомогою поштового зв'язку за адресою: АДРЕСА_2 , слідчий суддя зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що за вказаною адресою до 2015 року була прописана та проживала ОСОБА_8 , яка 17.01.2013 року змінила прізвище на ОСОБА_9 (свідоцтво про зміну імені серія НОМЕР_1 ), при цьому не доведено, що зазначені особи перебували у шлюбі, були членами сім'ї, спільно проживали та мали спільний побут. Даних, що ОСОБА_7 за вказаною адресою проживав та був зареєстрований слідчому судді не було надано. Зазначена квартира на праві приватної власності не належить ОСОБА_10 та ОСОБА_7 .
Таким чином, на думку слідчого судді, скаржником обґрунтовано доведено, що скерування органом досудового розслідування повідомлення про підозру від 18.11.2020 року за адресою: АДРЕСА_2 , свідчить про порушення процедури вручення особі повідомлення про підозру, яка визначена кримінальним процесуальним законом.
Щодо залишення органом досудового розслідування копії вказаного повідомлення про підозру на видному місці після проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , та вручення копії повідомлення про підозру представнику ОСББ «Мукачівський» - диспетчеру ОСОБА_11 , то вказані дії, на думку слідчого судді суду першої інстанції, також свідчать про порушення процедури вручення особі повідомлення про підозру, яка визначена кримінальним процесуальним законом, оскільки нормами КПК України не передбачено такого способу вручення особі повідомлення про підозру.
Відповідно до змісту ухвали, слідчим суддею також було враховано те, що органом досудового розслідування не направлено повідомлення про підозру від 18.11.2020 року за місцем реєстрації ОСОБА_7 як фізичної особи-підприємця за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
З огляду на дані обставини, слідчий суддя дійшов висновку, що ОСОБА_7 у ході досудового розслідування не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 12015100000000974 від 05.11.2015 року на підставі повідомлення про підозру від 18.11.2020 року через порушення слідчим та прокурором вимог Кримінального процесуального кодексу України.
Також, слідчий суддя вважав слушними доводи сторони захисту щодо необґрунтованості пред'явленого ОСОБА_7 повідомлення про підозру, оскільки органом досудового розслідування не наведено достатніх доводів щодо того, що він може бути суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191КК України.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою відмовити у задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_7 в межах кримінального провадження № 12015100000000974.
Прокурор вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною та постановлена з істотним порушенням кримінального процесуального закону.
У судове засідання учасники судового провадження не з'явились, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, що дає апеляційному суду підстави розглядати справу у їх відсутність.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна у ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги прокурора, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з ухвали слідчого судді та наданих до апеляційного суду матеріалів судової справи, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12015100000000974 від 05 листопада 2015 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
18 листопада 2020 року старшим слідчим в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_12 , за погодженням з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , було складено повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
14 вересня 2021 року адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва зі скаргою, у порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, посилаючись на порушення порядку повідомлення ОСОБА_7 про підозру та на необгрунтованість даної підозри.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2021 року вказана скарга захисника була задоволена та скасовано повідомлення про підозру від 18.11.2020 року ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, в межах кримінального провадження № 12015100000000974.
Слідчий суддя, задовольняючи скаргу, вказав, що ОСОБА_7 у ході досудового розслідування не набув статусу підозрюваного у кримінальному провадженні № 12015100000000974 від 05.11.2015 року на підставі повідомлення про підозру від 18.11.2020 року через порушення слідчим та прокурором процедури його вручення, встановленої Кримінальним процесуальним кодексом України. Також слідчий суддя зазначив про необгрунтованість повідомленої підозри, зокрема про недоведеність тієї обставини, що ОСОБА_7 може бути суб'єктом інкримінованого йому кримінального правопорушення.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, у межах викладених апелянтом доводів, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зі змісту ст. 2 КПК України вбачається, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно ч. 1 ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачений ст. 278 КПК України, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276 КПК України, зміст повідомлення про підозру - ст. 277 КПК України.
Таким чином, підставою оскарження повідомлення про підозру може бути порушення вищевказаних процесуальних норм.
Колегія суддів погоджується із позицією слідчого судді, що викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні. Сформульоване повідомлення про підозру встановлює межі, у рамках яких сторона обвинувачення зможе найефективніше закінчити досудове розслідування, а сторона захисту одержує можливість цілеспрямованіше реалізовувати функцію захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається у день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлення.
За ч. 2 ст. 135 КПК України, у разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім'ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.
Положення ст. 136 КПК України визначає, що належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом. Якщо особа попередньо повідомила слідчого, прокурора, слідчого суддю, суд про адресу своєї електронної пошти, надіслана на таку адресу повістка про виклик вважається отриманою у випадку підтвердження її отримання особою відповідним листом електронної пошти.
Згідно з ч. 1 ст. 42 КПК України, підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Отже, ч. 2 ст. 135 та ст. 136 КПК України визначають виключний порядок належного вручення особі повідомлення про підозру, внаслідок якого особа набуває статусу підозрюваного у кримінальному провадженні. Вказані норми мають імперативний характер і розширеному тлумаченню не підлягають.
Відповідно до положень ст. 277 КПК України повідомлення про підозру має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
У повідомленні про підозру від 18.11.2020 року вказано, що ОСОБА_7 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а фактичним місцем проживання є АДРЕСА_2 .
Однак, як встановлено слідчим суддею під час розгляду скарги у суді першої інстанції та підтверджується копією паспорта громадянина України - ОСОБА_7 , що міститься у матеріалах судової справи (а.п. 19-27), ОСОБА_7 з 25.01.2013 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 відомості відсутні (а.п. 14).
Тобто, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді, що скерування ОСОБА_7 повідомлення про підозру від 18.11.2020 року на адресу: АДРЕСА_1 , є порушенням процедури вручення особі повідомлення про підозру, яка визначена кримінальним процесуальним законом, оскільки відсутні відомості, що ОСОБА_7 має будь-яке відношення до зазначеної адреси.
З приводу скерування органом досудового розслідування відповідного повідомлення про підозру за допомогою поштового зв'язку за адресою: АДРЕСА_2 , та вручення копії повідомлення представнику ОСББ за цією адресою, варто зазначити, що з матеріалів справи вбачається, що за вказаною адресою до 2015 року була прописана та проживала ОСОБА_8 , яка 17.01.2013 року змінила прізвище на ОСОБА_9 (свідоцтво про зміну імені серія НОМЕР_1 ), при цьому не доведено, що зазначені особи перебували у шлюбі, були членами сім'ї, спільно проживали та мали спільний побут. Даних, що ОСОБА_7 за вказаною адресою проживав та був зареєстрований слідчому судді не було надано. Зазначена квартира на праві приватної власності ОСОБА_7 не належить.
До того ж, в Україні діє Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у якому наявні у відкритому доступі дані, що ОСОБА_7 здійснює підприємницьку діяльність за адресою: АДРЕСА_3 , однак, повідомлення про підозру на вказану адресу направлено не було.
Колегія суддів вважає, що питання дотримання встановленої процесуальним законом процедури повідомлення особі про підозру є одним із ключових на стадії досудового розслідування кримінального провадження.
Таким чином, виходячи із наведеного, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що стороною обвинувачення було не дотримано чітко встановленого порядку вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру від 18.11.2020 року у кримінальному провадженні № 12015100000000974.
Колегія суддів погоджується і з доводами, викладеними в ухвалі слідчого судді щодо необгрунтованості повідомлення ОСОБА_7 підозри за ч.5 ст.191 КК України, оскільки з його змісту не вбачається якими саме повноваженнями той зловживав, з огляду на займану ОСОБА_7 посаду голови спостережної ради ПАТ" Юніон Стандарт Банк", яка є колегіальним органом, при вчиненні дій пов'язаних з привласненням, розтратою або заволодінням чужим майном.
При цьому, слідчий суддя правомірно послався на обгрунтованість позиції сторони захисту, яка звернулась зі скаргою на повідомлення про підозру, посилаючись при цьому на висновок експертного науково-правового дослідження №012-АНО/21, згідно якого голова спостережної ради ПАТ" Юніон Стандарт Банк" не є суб'єктом інкримінованого ОСОБА_7 правопорушення. Дані висновки узгоджуються з виправдувальним вироком Київського районного суду м. Одеси від 29.12.2020 року, який набрав законної сили, щодо керуючого директора ПАТ" Юніон Стандарт Банк".
На підставі викладеного, висновок слідчого судді про наявність підстав для задоволення скарги на повідомлення про підозру ОСОБА_7 ґрунтується на вимогах Закону.
Інші доводи апеляційної скарги прокурора, з урахуванням наведеного, на даному етапі досудового розслідування, не є визначеною законом підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому, підстав для її скасування, як вимагає прокурор у апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.
Істотних порушень вимог КПК України, при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.
Керуючись ст.ст. 277, 278, 303, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07 жовтня 2021 року, якою частково задоволено скаргу ОСОБА_6 , в інтересах ОСОБА_7 , та скасовано повідомлення про підозру від 18.11.2020 року ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, в межах кримінального провадження № 12015100000000974, - залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
_______________ _______________ _____________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/6129/2021
Єдиний унікальний номер справи - 757/49523/21-к
Категорія: ст. 303 КПК України
Слідчий суддя у суді першої інстанції - ОСОБА_13
Доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_1