вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи 757/13410/20-ц Апеляційне провадження № 22-ц/824/13728/2021Головуючий у суді першої інстанції - Соколова О.М., Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
28 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Оніщук М.І.,
судді Шебуєва В.А., Крижанівська Г.В.,
секретар Ющенко Я.М.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 квітня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди,
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Державної казначейської служби України, Міністерства юстиції України, згідно з яким просив: стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 7 000 грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним рішенням директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Моісеєва Ю.О. у зведеному виконавчому провадженні № 52892359.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.05.2015 року у справі № 203/7384/2014, яке набрало законної сили 06.05.2015 року, задоволено його позов до ФОП ОСОБА_2 та стягнуто з останньої на його користь інфляційні втрати за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з грудня 2012 року по листопад 2013 року у сумі 3 427 грн. 49 коп., три відсотки річних за період з 01.11.2012 року по 03.12.2014 року у сумі 561 грн. 39 коп.. а всього 3 988 грн. 88 коп., та судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.
На виконання вказаного судового рішення, 13.05.2015 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська було видано 2 виконавчих листи, на підставі яких 27.05.2015 року державним виконавцем Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Ярошем В.О. було відкрито виконавчі провадження.
Постановою старшого державного виконавця Кіровського ВДС м. Дніпропетровськ Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Астаркіної Є.П. від 14.11.2016 року вказані виконавчі провадження було об'єднано у зведене виконавче провадження № 52892359, яке до кінця грудня 2017 року перебувало на виконанні у Центральному ВДВС м. Дніпро Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
При цьому, постановою директора Департаменту ДВС Моісеєва Ю.О. від 27.12.2017 року вказане зведене виконавче провадження № 52892359 було передано із Центрального ВДВС м. Дніпро ГТУЮ у Дніпропетровській області до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Запорізькій області.
Разом з тим, ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05.02.2018 року у справі № 175/86/2018 (провадження № 4с/175/5/2018), залишеною без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.07.2018 року та ухвалою Верховного Суду від 10.10.2018 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено, визнано неправомірною та скасовано постанову директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Моісеєва Ю.О. від 27.12.2017 року щодо передачі зведеного виконавчого провадження № 52892359, у тому числі виконавчих проваджень № 47661773 та № 47661838, із Центрального ВДВС міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області до відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.
Крім того, 12.03.2019 року на підставі вказаних судових рішень головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Фесенко Ю.В. винесла дві постанови про повернення до Центрального ВДВС м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області виконавчих проваджень, у тому числі за №№ 47661773 та 47661838.
За вказаних обставин, а також посилаючись на те, що протягом одного року та трьох місяців ОСОБА_1 вимушений був витратити на відновлення своїх порушених директором Департаментом ДВС Моісеєвим Ю.О. прав у зведеному виконавчому провадженні, заявник звернувся до суду із даним позовом, який просив задовольнити у повному обсязі.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 06.04.2021 року у задоволенні позову відмовлено (а.с. 186-191).
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Так, в обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги наявність вагомих та доведених підстав для відшкодування моральної шкоди, адже через протиправні дії директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції Моісеєва Ю.О. були порушені його права стягувача у виконавчому провадженні (а.с. 199-213).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06.09.2021 року поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та надано учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу (а.с. 230, 231).
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06.09.2021 року справу призначено до апеляційного розгляду в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи (а.с. 132).
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.05.2015 року у справі № 203/7384/2014, яке набрало законної сили 06.05.2015 року, задоволено позов ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 та стягнуто з останньої на користь позивача інфляційні втрати за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з грудня 2012 року по листопад 2013 року у сумі 3 427 грн. 49 коп., три відсотки річних за період з 01.11.2012 року по 03.12.2014 року у сумі 561 грн. 39 коп.. а всього 3 988 грн. 88 коп., та судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп.
13.05.2015 року на виконання вказаного рішення суду було видано два виконавчих листа.
27.05.2015 року з метою примусового виконання рішення державним виконавцем Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Ярошем В.О. відкрито виконавче провадження № 47661773 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 інфляційних втрат за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з грудня 2012 року по листопад 2013 року в сумі 3427,49 грн., трьох відсотків річних за період з 01.11.2012 року по 03.12.2014 року у сумі 561,39 грн., а всього 3988,88 грн. та виконавче провадження № 47661838 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 судового збору у розмірі 243,60 грн.
14.11.2016 року постановою старшого державного виконавця Кіровського ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Астаркіної Є.П. виконавчі провадження № 47661773 та № 47661838 об'єднані у зведене виконавче провадження №52892359, яке до кінця грудня 2017 року перебувало на виконанні у Центральному ВДВС міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
27.12.2017 року директором Департаменту ДВС Моісеєвим Ю.О. прийнято постанову про передачу зведеного виконавчого провадження №52892359 із Центрального ВДВС міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області до Відділу примусового виконавчого провадження ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.
29.12.2017 року на виконання постанови директора Департаменту ДВС Моісеєва Ю.О. від 27.12.2017 року головний державний виконавець Центрального ВДВС міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області прийняв постанову про виведення зі зведеного виконавчого провадження № 52892359 виконавчих проваджень № 47661773 та № 47661838.
Також, 29.12.2017 року державним виконавцем було прийнято дві постанови про передачу виконавчих проваджень № 47661773 та № 47661838 до Відділу примусового виконавчого провадження ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.
05.01.2018 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Фесенко Ю.В. було прийнято дві постанови про прийняття виконавчих проваджень №47661773 та №47661838, що надійшли з Центрального ВДВС міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
Разом з тим, ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 05.02.2018 року у справі № 175/86/2018 (провадження № 4с/175/5/2018), залишеною без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.07.2018 року та ухвалою Верховного Суду від 10.10.2018 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено, визнано неправомірною та скасовано постанову директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Моісеєва Ю.О. від 27.12.2017 року щодо передачі зведеного виконавчого провадження № 52892359, у тому числі виконавчих проваджень № 47661773 та № 47661838, із Центрального ВДВС міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області до відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.
Крім того, 12.03.2019 року на підставі вказаних судових рішень головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області Фесенко Ю.В. винесла дві постанови про повернення до Центрального ВДВС м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області виконавчих проваджень, у тому числі за №№ 47661773 та 47661838.
25.03.2019 року головним державним виконавцем Центрального ВДВС міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області прийнято дві постанови про прийняття до свого провадження виконавчих проваджень №47661773 та №47661838, які надійшли із відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, як на підставу для задоволення своїх позовних вимог, вказував на наявність правових підстав для відшкодування йому моральної шкоди, адже протягом майже одного року та трьох місяців він був вимушений витратити на відновлення своїх порушених директором Департаментом ДВС Моісеєвим Ю.О. прав стягувача у зведеному виконавчому провадженні.
Так, положеннями ст. 15 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
При цьому, у відповідності з п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).
Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК України).
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст. 1174 ЦК України).
Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що моральна шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень гарантує громадянам право на її відшкодування за рахунок держави.
Крім того, як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 28 своєї постанови "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час ви конання судових рішень у цивільних справах" від 07.02.2014 року за № 6, при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону "Про державну виконавчу службу", частини другої статті 87 Закону про виконавче провадження, а також з положень статей 1173, 1174 ЦК і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.
Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини.
Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.
Отже, враховуючи те, що судовим рішенням встановлена неправомірність постанови директора Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Моісеєва Ю.О. від 27.12.2017 року щодо передачі зведеного виконавчого провадження №52892359 із Центрального ВДВС міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області до відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, помилковим є висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем факту спричинення йому моральної шкоди вказаними діями державного виконавця та відсутність усіх складових цивільно-правової відповідальності, які є підставою для задоволення позовних вимог позивача про відшкодування моральної шкоди.
У свою чергу, враховуючи тривалість вимушених змін у житті позивача, глибину душевних страждань, яких зазнав позивач внаслідок неналежного примусового виконання заочного рішенняКіровського районного суду м. Дніпропетровська від 24.05.2015 року у справі № 203/7384/2014, та з урахуванням вимог розумності і справедливості колегія суддів вважає, що на користь позивача із Державного бюджету України підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 4 000 грн. 00 коп.
При цьому, на переконання колегії суддів, визначений розмір моральної шкоди відповідає засадам розумності та справедливості, з урахуванням характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань позивача, ступеня вини посадових осіб державної виконавчої служби у завданні моральної шкоди, а також тих обставин, що наведеними вище судовими рішеннями встановлено порушення прав позивача, однак не вирішувалося питання належної сатисфакції.
При цьому, сам факт визнання порушеного права є адекватним засобом для згладжування душевних страждань і справедливої сатисфакції.
Пунктом 2 частини 1 статті 374 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи (частини 1, 2 статті 376 ЦПК України).
Отже, ухвалене судом першої інстанції рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Також, слід зазначити, що з урахуванням положень п. 3 ч. 6 ст. 19 та п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 372, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 квітня 2021 року - скасувати.
Ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. у відшкодування моральної шкоди.
У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М.І. Оніщук
Судді В.А. Шебуєва
Г.В. Крижанівська