ЄУНС №368/541/21 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Справа № 11-кп/824/3803/2021
Категорія - ст. 513 КПК України
26 жовтня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 на ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 14 липня 2021 року у кримінальному провадженні №12021111230000597 стосовно
ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
Ухвалою Кагарлицького районного суду Київської області від 14 липня 2021 року у кримінальному провадженні №12021111230000597 за ознаками вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, до ОСОБА_8 застосовано примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Судом також вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Відповідно до клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, з чим погодився суд, 01 квітня 2021 року близько 22 години, перебуваючи поблизу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , яке належить ОСОБА_9 , ОСОБА_8 запропонував ОСОБА_10 здійснити крадіжку будь-яких речей з цього домоволодіння, на що остання погодилась, тому вони вирішили сховатись на горищі господарського приміщення та зачекати до 02 години 02 квітня 2021 року, при цьому домовились між собою, що проникнуть до будинку разом.
Реалізуючи свій злочинний намір, 02 квітня 2021 року приблизно о 02 годині ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_10 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, керуючись корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, розбили шибку та проникли всередину будинку, звідки таємно викрали належне ОСОБА_9 майно загальною вартістю 12 770 грн 27 коп, завдавши їй матеріальної шкоди у вказаному розмірі.
За результатами судового розгляду, суд вважав, що в діях ОСОБА_8 наявні ознаки суспільно небезпечного діяння, яке підпадає під ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, та яке вчинено ним у стані неосудності, тому дійшов висновку про необхідність застосування до нього примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
В апеляційній скарзі прокурор просить змінити ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 14 липня 2021 року та виключити із її мотивувальної частини посилання суду на спрямованість умислу, мету і мотив дій ОСОБА_8 при вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, прокурор посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки вважає, що суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що здатність особи усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними, є невід'ємною ознакою, що характеризує суб'єкт злочину за критерієм осудності, але ОСОБА_8 на момент скоєння інкримінованого йому правопорушення страждав на хронічне психічне захворювання, що підтверджується висновком судово-психіатричної експертизи №309 від 05 травня 2021 року, та за своїм психічним станом не був здатний усвідомлювати свої дії та керувати ними. За таких обставин умисел, мотив та мета, як вольові ознаки суб'єктивної сторони складу злочину, виключаються, тому висновки суду про таке психічне ставлення неосудної особи до вчиненого суспільно небезпечного діяння не ґрунтуються на правильному тлумаченні закону України про кримінальну відповідальність та підлягають виключенню із судового рішення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, провівши судові дебати, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду про вчинення ОСОБА_8 суспільно небезпечного діяння, яке містить об'єктивні ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, а також вид застосованих примусових заходів медичного характеру в апеляційній скарзі не оспорюються і судом апеляційної інстанції не перевіряється відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України.
Що стосується апеляційних доводів прокурора про безпідставне посилання суду в ухвалі на спрямованість умислу, мету і мотив дій ОСОБА_8 при вчиненні суспільно небезпечного діяння, то колегія суддів визнає їх обґрунтованими з наступних підстав.
Частиною 2 статті 19 КК України передбачено, що не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру.
Осудність є однією з загальних ознак суб'єкта злочину, юридичною підставою вини та кримінальної відповідальності. Виходячи з передбачених ст. 19 КК України критеріїв, відповідний стан особи характеризується здатністю усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Неосудна особа позбавлена такої здатності унаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки.
Виходячи з положень статей 23, 24 КК умисел є однією з форм вини, яка включає в себе інтелектуальну та вольову ознаки: усвідомлення характеру свого діяння, передбачення його наслідків та бажання чи свідоме допускання їх настання.
Усвідомлення означає розуміння не лише фактичних обставин вчиненого діяння, які стосуються об'єкта, предмета, об'єктивної сторони складу конкретного злочину, а і його негативного соціального значення у виді суспільної небезпеки. Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.
Таким чином, умисна форма вини передбачає правильне відображення у свідомості суб'єкта як фактичних, так і юридичних ознак злочину, обов'язковою передумовою чого є осудність.
Мотив злочину - це усвідомлене особою внутрішнє спонукання, яке викликає намір діяти певним чином. Мету становить конкретно сформульоване уявлення про бажаний наслідок свого діяння та спрямованість на його досягнення в обраний спосіб.
Мотивованість та цілеспрямованість є ознаками усвідомленої вольової діяльності людини. Прояв таких ознак є неможливим у разі порушень психічних функцій, за яких особа нездатна усвідомлювати характер і значення своїх діянь та керувати ними.
Кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру гарантує захист прав, свобод та законних інтересів осіб з психічними розладами, тому розгляд таких проваджень має спеціальну процедуру, яка урегульована спеціальними нормами закону.
Положеннями ст. 503 КПК України визначено, що кримінальне провадження щодо застосування примусових заходів медичного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, здійснюється за наявності достатніх підстав вважати, що особа вчинила суспільно небезпечне діяння, передбачене законом України про кримінальну відповідальність, у стані неосудності.
Обов'язковими обставинами, які підлягають доказуванню у такому кримінальному проваджені є: час, місце, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння та вчинення цього суспільно небезпечного діяння цією особою, при цьому враховуються і інші обставини (інформація про психічні розлади, поведінка, небезпечність особи, розмір завданої шкоди).
Тобто, предмет доказування у кримінальному проваджені щодо застосування примусових заходів медичного характеру має низку особливостей, де не ставиться питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, йдеться про вчинення певною особою суспільно небезпечного діяння, а умисел, мета і мотив є елементами суб'єктивної сторони саме злочину та встановлюються лише щодо осудної особи, на що суд першої інстанції в провадженні щодо ОСОБА_8 уваги не звернув.
Зокрема, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, а саме висновку судово-психіатричної експертизи №309 від 05 травня 2021 року (а.с. 122-125), під час скоєння інкримінованих дій ОСОБА_8 не був здатний у повній мірі і в даний час не здатний усвідомлювати свої дії, керувати ними, а тому за своїм психічним станом потребує застосування примусових заходів медичного характеру у вигляді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
З таким станом, що є юридичним критерієм неосудності, несумісні наявність у свідомості чітко сформованого умислу у розумінні ст. 24 КК України, а також мети і мотиву як ознак суб'єктивної сторони злочину.
Отже висновки суду щодо наявності умислу та його спрямованості, мети і мотиву в діях ОСОБА_8 при вчиненні ним суспільно небезпечного діяння є безпідставними, на що правильно звертає увагу в апеляційній скарзі прокурор.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для зміни судового рішення є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з вимогами ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є, зокрема, неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з доводами прокурора щодо неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, але визнає такими, що носять виключно формальний, неконкретизований характер, твердження прокурора про порушення судом вимог кримінального процесуального закону, яких колегією суддів не встановлено, тому ухвала Кагарлицького районного суду Київської області від 14 липня 2021 року підлягає зміні шляхом виключення із її мотивувальної частини посилання суду на спрямованість умислу, мету і мотив дій ОСОБА_8 при вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
З огляду на апеляційні вимоги, відповідну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу Кагарлицького районного суду Київської області від 14 липня 2021 року щодо ОСОБА_8 змінити.
Виключити із мотивувальної частини ухвали посилання суду на спрямованість умислу, мету і мотив дій ОСОБА_8 при вчиненні суспільно небезпечного діяння, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
У решті ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді:
____________________ ________________________ _______________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4