Унікальний номер справи: 753/14783/21 Постанова винесена суддею Домарєвим О.В. Номер апеляційного провадження: 33/824/4141/2021
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
.
25 жовтня 2021 суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Худик М.П., розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 18 серпня 2021 року стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
Постановою судді Дарницького районного суду м. Києва від 18 серпня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Також постановлено стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 454 грн. на користь держави.
Згідно з постановою судді, 23.06.2021 року приблизно о 01 год. 20 хв. біля буд. № 24/1 по пр. Бажана в м. Києві, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Kymco» д.н.з. НОМЕР_1 був зупинений працівниками поліції, які виявили у водія ознаки алкогольного сп'яніння. Огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння проводився за допомогою газоаналізатора «Drager», який зафіксував перевищення рівня алкоголю у водія із цифровим показником 0,24 ‰.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 18 серпня 2021 року скасувати та закрити провадження по справі.
Згідно доводів апеляційної скарги, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що потягло за собою неповне з'ясування усіх обставин справи.
Так, ОСОБА_1 посилається на те, що виробником газоаналізатора DragerAlcotest 6820 заявлено похибку при експлуатації в інтервалі діапазону вимірювань від 0 до 0,84 проміле в межах ± 0,04 проміле, що на думку апелянта, свідчить про те, що виявлений у нього вміст алкоголю в межах похибки.
Дана обставина, на переконання ОСОБА_1 , вказує на недоведеність його перебування в стані алкогольного сп'яніння.
Також, апелянт вважає, що суд першої інстанції допустив припущення, вказуючи, що огляд був проведений через 20 хвилин після виявлення поліцейськими у водія ознак алкогольного сп'яніння, що обґрунтовано дає суду підстави вважати, що у випадку проходження огляду на стан сп'яніння одразу після зупинення транспортного засобу, показник перевищення алкоголю мав бути вищим, оскільки рівень алкоголю поступово зменшується зі спливом часу.
Звертає ОСОБА_2 увагу суду і на ту обставину, що до матеріалів справи долучено три фрагменти відеозйомки, а не бодікамеру, як про те зазначено в протоколі про адміністративне правопорушення.
Крім того, ОСОБА_2 зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що він керував транспортним засобом з включеним двигуном.
Зазначає також про те, що поліцейськими не було роз'яснено право звернутись до медичного закладу, є не місцевим, був розгубленим та не міг об'єктивно надавати пояснення, вказує що було дуже жарко та пив лише квас і воду.
Вважає, що чинне законодавство не містить визначення стану сп'яніння, а посилання на 0.2 проміле міститься лише в Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу і швидкість реакції»(затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735).
Разом з тим, ОСОБА_1 вказує на те, що згідно ст. 8 п. 5 Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, яка ратифікована Українською РСР 25.04.1974, максимальний рівень вмісту алкоголю в крові не має перевищувати 0,25 мг.
Одночасно ОСОБА_1 ставить питання про поновлення пропущеного строку на оскарження постанови судді Дарницького районного суду м. Києва від 18 серпня 2021 року посилаючись на те, що копію постанови судді не отримував, а ознайомився з її текстом на сайті ЄДРСР лише 31 серпня 2021 року. Крім того зазначає, що був позбавлений можливості бути ознайомленим з вказаною постановою у зв'язку із введеними карантинними заходами в Дарницькому районному суду м. Києва, у зв'язку з чим просить визнати причини пропуску строку поважними.
Будучи належним чином повідомленим про день, час та місце апеляційного розгляду, ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, направив до суду клопотання, в якому просив проводити розгляд справи без його участі, а тому, з огляду на положення ч.ч. 5, 6 ст. 294 КУпАП, та те, що неявка ОСОБА_1 не перешкоджає апеляційному перегляду постанови судді місцевого суду, апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу без його участі.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, переглянувши відеозапис досліджуваних подій, слід прийти до наступних висновків.
Як наголошується в ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи.
Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.
Між тим, хоча матеріали провадження і містять дані про направлення копії постанови місцевого суду від 18 серпня 2021 року за адресою проживання ОСОБА_1 , разом з тим, будь-які дані про дійсне її отримання матеріали провадження не містять.
За наведеним, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_2 строк на апеляційне оскарження постанови судді Дарницького районного суду м. Києва від 18 серпня 2021року, як такий, що пропущений з поважних причин.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є в тому числі своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколомпро адміністративне правопорушення судом першої інстанції в повній мірі не дотримані з огляду на наступне.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права, а ЄСПЛ притримується у своїх рішення позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom), п.161, Series A заява № 25).
Судом першої інстанції в порушення вищезазначених вимог не вжито належних заходів, спрямованих на встановлення всіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.
Відповідно до п. 7 Розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільнимнаказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року, установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Згідно результатів огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 за допомогою приладу Drager Alcotest 6820 в організмі останнього було виявлено алкоголь 0,24 ‰ (а.с. 2).
Згідно інструкції до приладу Drager Alcotest 6820, технічними характеристиками вищевказаного приладу передбачено похибку в залежності від температури навколишнього повітря, зокрема при температурі від 25,0°C до 50,0°C зазначено можливу похибку вимірювання ± 0,05 мг/л.
Згідно чеку про проведення тесту на стан сп'яніння, який приєднаний до матеріалів справи, видно, що температура повітря була +27,0°C, а тому прилад міг зробити похибку ± 0,05 мг/л.
Тобто, з наведеного вбачається, що технічними характеристиками газоаналізатора Drager Alcotest 6820 передбачено похибку при результатах від 0 до 0,33 мг/л ± 0,05 мг/л.
У відповідності з вимогами ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На переконання апеляційного суду, результат огляду у 0,24 ‰ не може свідчити про перебування водія ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, оскільки такий є в межах похибки, та не тягне за собою наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.130 КУпАП.
Крім того, відповідно до статті 8 пункту 5 Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, яка ратифікована Українською РСР 25.04.1974 року, із змінами, внесеними Європейською угодою, якою доповнено Конвенцію про дорожній рух, від 01.05.1971 року, зі змінами та доповненнями, в національному законодавстві повинні бути передбачені спеціальні положення, які стосуються керування під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з керуванням транспортним засобом. У всіх випадках максимальний рівень вмісту алкоголю в крові у відповідності до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
Таким чином апеляційним судом встановлено обґрунтований сумнів в тому, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З викладеного апеляційний суд дійшов висновку про те, що постанова суду першої інстанції, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягає скасуванню як незаконна, а провадження у справі слід закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП,
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Дарницького районного суду м. Києва від 18 серпня 2021 року.
Постанову судді Дарницького районного суду м. Києва від 18 серпня 2021 рокувідносно ОСОБА_1 скасувати, а провадження по справі закрити в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду М.П. Худик