вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 752/19748/20 Апеляційне провадження № 22-ц/824/7327/2021Головуючий у суді першої інстанції - Шевченко Т.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
20 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.
судді Березовенко Р.В., Лапчевська О.Ф.,
секретар Рудик О.Л.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданої від її імені та в її інтересах адвокатом Клапчуком Федором Петровичем, який діє на підставі договору, на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соболєва Вікторія Леонідівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності,
У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: ПН КМНО Соболєвої В.Л., в якому просила визнати недійсним договір купівлі-продажу від 13.01.2020 квартири АДРЕСА_1 , укладений між представником ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , посвідчений ПН КМНО Соболєво. В.Л. та зареєстрований в реєстрі № 6 (а.с. 3-7).
У листопаді 2020 року, ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на майно - заборону на відчуження, а саме квартири АДРЕСА_1 , яка була в її приватній власності. Подану заяву обґрунтовувала тим, що на підставі довіреності, посвідченої 02.08.2019 ПН Маріупольського МНО Донецької області Скоробогатько О.В., ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , на думку позивача, є фіктивним, оскільки передача коштів, передбачена п. 2.1 договору не відбулася, як і заборгованість залишилась (а.с. 15-17).
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 09.02.2021 заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено. Вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 (а.с. 19-21).
В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу. Вказує, що позивачем не було надано суду жодних доказів та підтвердження необхідності застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру, а також того, яким чином співвідносяться негативні наслідки від вжиття заходу забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття такого заходу, та відповідно, необхідності обмеження прав відповідача, виходячи саме з урахування такого співвідношення наслідків для сторін (а.с. 23-24зв.).
23.06.2021 ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказується, що відповідач фактично безпідставно та протиправно стала власником спірної квартири, де мешкає позивач зі своєю сім'єю, та має безперешкодне право та безпідставно на власний розсуд, ігноруючи протиправність набуття свого права власності (враховуючи відсутність будь-яких заборон або арешту на спірну квартиру) вчинити дії з метою неодноразового продажу даного нерухомого майна та приховання її від подальшого повернення (двосторонньої реституції) та має намір продати цю квартиру невідомим іншим особам (а.с. 47-49).
В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 заперечував проти поданої апеляційної скарги та просив її відхилити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи (ч. 2 ст. 372 ЦПК України).
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
В статті 149 ЦПК України передбачено забезпечення позову на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2019 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений договір позики, за умовами якого ОСОБА_2 отримала у борг грошові кошти у сумі 7 323 368 грн., що на день укладення цього договору еквівалентно 260 000,00 дол. США, які позичальник зобов'язувалася повернути позикодавцю не пізніше 26.07.2019. Також 16.01.2019 між ними укладено договір іпотеки, посвідчений ПН КМНО Соболєвою В.Л., відповідно до п. 2.1 якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 .
02.08.2019 ПН Маріупольського МНО Донецької області Скоробогатько О.В. посвідчена довіреність, згідно якої заявник уповноважила ОСОБА_3 продати за ціною та на умовах на його власний розсуд або передати в іпотеку за зобов'язаннями останної належну їй на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 .
13.01.2020 між ОСОБА_2 , в інтересах якої діяв ОСОБА_3 на підставі вказаної довіреності, та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу зазначеної квартири, посвідчений ПН КМНО Соболєвою В.Л., згідно п. 2.1 якого продаж квартири вчинена за узгодженою між сторонами ціною, що складає 6 524 792,00 грн.
Метою укладення договору купівлі-продажу квартири від 13.01.2020 було припинення договору позики та договору іпотеки, укладених 16.01.2019, однак після укладання спірного договору купівлі-продажу питання заборгованості та іпотеки між сторонами вирішено не було.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідачів або пов'язаних із ними інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Враховуючи зміст позовних вимог та їх співмірність із поданою заявою, а також те, що для вжиття заходів забезпечення позову є наявність достатніх підстав, які дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, зокрема його подальше відчуження відповідачем, правомірність набуття якого оскаржується, суд першої інстанції повно та всебічно розглянув заяву ОСОБА_2 та дійшов вірного висновку про її задоволення.
Крім того, слід звернути увагу на те, що такі заходи забезпечення позову є тимчасовими і не передбачають вирішення спору по суті та виключають в даному випадку завдання відповідачу будь-яких збитків та порушення його прав, натомість спроможні запобігти порушенню прав позивача в разі задоволення майбутнього позову.
Отже, доводи апеляційної скарги є безпідставними, висновків суду не спростовують та на законність і обґрунтованість постановленої ухвали не впливають. При апеляційному розгляді справи порушень норм процесуального права, які є підставою для скасування ухвали, в справі не виявлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданої від її імені та в її інтересах адвокатом Клапчуком Федором Петровичем, який діє на підставі договору залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 09 лютого 2021 року про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Соболєва Вікторія Леонідівна про визнання недійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 22 жовтня 2021 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська