03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Номер апеляційного провадження: 22-ц/824/7235/2021
30 вересня 2021 року м. Київ
Справа № 369/6955/18
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Махлай Л.Д., Немировської О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кравченко Н.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 лютого 2021 року, ухвалене у складі судді Дубас Т.В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Tовариства з обмеженою відповідальністю «ВВ - Брік Траст», Горенської сільської ради Києво - Святошинського району Київської області, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Затварницька Інна Петрівна, Міськрайонне управління Держгеокадастру у Києво - Святошинському районі та м. Ірпіні Головного управління Держгеокадастру в Київській області про визнання договору купівлі - продажу недійсним
та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про зобов'язання усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
встановив:
У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ТОВ «ВВ-Брік Траст», Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Затварницька І.П., Міськрайонне управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі та м. Ірпіні Головного управління Держгеокадастру Київській області про визнання договору купівлі-продажу недійсним.
Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що під час слухання у Києво-Святошинському районному суді Київської області цивільної справи № 369/12067/16-ц за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСББ «Радгоспна» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою стало відомо про існування договору купівлі-продажу від 12.10.2016 земельної ділянки за кадастровим номером 3222482401:01:012:5225, яка фактично є прибудинковою територією двоповерхового восьмиквартирного будинку, що по АДРЕСА_1 , на якій знаходяться господарські споруди та погреби, які згідно з рішенням виконкому Києво-Святошинської РДА № 752 від 19.11.1966 були прийняті в експлуатацію одночасно з двоповерховим восьмиквартирним будинком, а 01.07.1967 на них виготовлено технічний паспорт, та які є власністю мешканців цього будинку, в тому числі й позивача. При цьому позивач посилалась на зміст рішення Київського окружного адміністративного суду від 07.02.2018 року.
Вказувала, що в період з 1993 по 2001 роки мешканці згаданого двоповерхового восьмиквартирного будинку приватизували свої квартири, відповідно, до них перейшло право власності на частки господарських будівель, а саме: на сараї та погреби, так як у відповідності до свідоцтва про право власності на житло характеристика квартири та її обладнання, які наведені у технічному паспорті, є складовою частиною свідоцтва про право власності на житло.
Зі слів позивача, рішенням виконкому Горенської сільської ради № 25/2 від 27.06.2001 ОСОБА_10 , як власнику квартири АДРЕСА_2 , було надано дозвіл на проведення капітального ремонту сараю розміром 9х8 кв.м, що в загальному становить 72 кв.м, площа якого відповідає площі сараю під літ. Б, зазначеній в технічному паспорті з інвентаризаційним № 64. На думку позивача, документальні факти та рішення суду свідчать про те, що відповідно до діючого на той час законодавства України, так і у відповідності до діючого на сьогоднішній час законодавства України, земельні ділянки з кадастровими номерами 3222482401:01:012:5223, 3222482401:01:012:5224, 3222482401:01:012:5225 та 3222482401:01:012:5226, фактично є прибудинковою територією двоповерхового восьмиквартирного будинку, що по АДРЕСА_1 , на якій знаходяться господарські споруди, сараї та погреби, які були прийняті в експлуатацію одночасно з вказаним багатоквартирним будинком, та є власністю мешканців квартир цього будинку, а тому після підписання акту передачі житлових будинків та об'єктів соцсфери з балансу КСП АК «Бучанський» на баланс Горенської сільської ради від 23.015.2001 земельна ділянка площею 0,1235 га, з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225 фактично є комунальною власністю Горенської сільської ради і не могла бути й на цей час передана або наділена на законних підставах іншим юридичним чи фізичним особам.
Зазначала, що не зважаючи на вказане та всупереч вимогам законодавства України, ОСОБА_2 згідно з договором купівлі-продажу від 12.10.2016 купив у ТОВ «ВВ-Брік Траст» земельну ділянку площею 0,1235 га, з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка, за 160 000 грн., цільове призначення якої для ведення підсобного сільського господарства.
Вважала, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12.10.2016 за своїм змістом, формою та іншими елементами в імперативній формі визнається насамперед законом недійсним з моменту його вчинення, так як ТОВ «ВВ-Брік Траст» не міг і не може бути й на даний час наділений на законних підставах правом власності на земельну ділянку площею 0,1235 га, з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225, яка, по-перше, є прибудинковою територією двоповерхового восьмиквартирного будинку, що по АДРЕСА_1 , на якій знаходяться господарські споруди, сараї та погреби, а, по-друге, згідно з договором купівлі-продажу від 12.10.2016 цільове призначення земельної ділянки площею 0,1235 га, з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225, визначено як для ведення підсобного сільського господарства, що згідно з п. «а» ч. 3 ст. 22 ЗК України вказує на те, що апріорі дана земля не може бути у власності юридичної особи, а тому такий правочин, на думку позивача, у розумінні ст. 204 ЦК України є нікчемним.
Посилалась на те, що згідно з рішенням 4 сесії 23 скликання Києво-Святошинської ради від 25.12.1998 КСП АК «Бучанський» було видано державний акт на право колективного права власності на землю в межах Горенської сільської ради, на загальну площу 268,1 га, яким встановлено межі всіх земель, що передавались до колективної власності. Стверджувала, що під час розпаювання КСП АК «Бучанський» протоколом загальних зборів членів КСП АК «Бучанський» № 4 від 25.12.2001 в розділі «по Горенці» пунктом 2 було визначено передати частину господарського двору Горенській сільській раді: а) земельна ділянка під санітарну зону біля свердловин 1 та 2; б) під санітарні потреби земельні ділянки для гуртожитку та восьмиквартирного дому, так як зазначені земельні ділянки за Указом Президента від 08.08.1995 № 720/95 розпаюванню не підлягали.
Вказувала, що відповідно до діючого на той час законодавства України, посадові особи Горенської сільської ради під час підписання акту передачі житлових будинків та об'єктів соціальної сфери з балансу КСП АК «Бучанський» на баланс Горенської сільської ради від 23.05.2001 зобов'язані були визначити розташування та межі усіх земельних ділянок, в тому числі й земельної ділянки двоповерхового восьмиквартирного будинку по АДРЕСА_3 та інші суміжні земельні ділянки будівельних об'єктів, вулиць, проїздів та інше.
На час прийняття протоколу зборів членів КСП АК «Бучанський» № 4 діяв ЗК України в редакції 1992 року, де ст. 30 було встановлено, що при переході права власності на будівлю або споруду до набувача переходить право власності на земельну ділянку, необхідну для її обслуговування.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.01.2008 у справі № 182/12б98/3/14/18 було затверджено мирову угоду, в розділі 1 п. 1.1 якої було вказано, що предметом даної мирової угоди є передача у власність третьої особи єдиного майнового комплексу КСП АК «Бучанський», а третьою особою у тій справі виступало ТОВ «ВВ-Брік Траст», під єдиним майновим комплексом КСП АК «Бучанський» розумілись усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі і споруди та усі майнові права, за винятком об'єктів житлового фонду, у тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури.
У письмовій відповіді Горенської сільської ради від 01.06.2010 за № 563/7 зазначено, що під двоповерховим житловим будинком, що розташований в АДРЕСА_4 , та перейшов на баланс Горенської сільської ради після реорганізації КСП АК «Бучанський» у 2002 році без земельної ділянки, в користуванні власників квартир даного будинку перебувала земельна ділянка орієнтовною площею 0,5 га, частина даної ділянки площею 0,2 га була передана у приватну власність жителям даного будинку, з яких 0,12 га для ведення особистого селянського господарства, на той час під будинком АДРЕСА_4 для його обслуговування знаходиться земельна ділянка орієнтовною площею 0,3 га.
Вважала, що прибудинкова територія двоповерхового восьмиквартирного будинку по АДРЕСА_4 , фактичною площею 0,7278 га, в яку входить і земельна ділянка площею 0,1235 га з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225, що розташована за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка, що згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 12.10.2016 року належить ОСОБА_2 на праві приватної власності і на якій фактично згідно з технічним паспортом № 64 від 10.06.2016 розташовані господарчі будівлі, які були побудовані та здані в експлуатацію разом із двоповерховим восьмиквартирним житловим будинком ще 19.11.1966 року, не могли бути і не можуть бути на даний час передані або наділені на законних підставах іншим юридичним чи фізичним особам, так як таке рішення органу місцевого самоврядування, у разі його існування, грубо порушуватиме вимоги ст. 39 ЗК України, інші нормативно-правові акти земельного та архітектурно-будівельного законодавства, санітарні норми, норми протипожежної безпеки та законні права й інтереси усіх мешканців двоповерхового будинку.
Зазначала, що прибудинкова територія двоповерхового восьмиквартирного будинку, що по АДРЕСА_1 , в яку в тому числі входить і земельна ділянка площею 0,1235 га, з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225, після підписання акту передачі житлових будинків та об'єктів соціальної сфери з балансу КСП АК «Бучанський» на баланс Горенської сільської ради від 23.05.2001 знаходиться під особливою охороною держави, так як є комунальною власністю Горенської сільської ради і не може бути передана або наділена на законних підставах іншим юридичним чи фізичним особам. Наданий ОСОБА_2 витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225 від 21.10.2016, в якому не вказано документ, який є підставою для виникнення права, свідчить про те, що договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12.10.2016 є щонайменше сумнівним, до того ж, у ньому не вказано підстави набуття права власності ТОВ «ВВ-Брік Траст» спірної земельної ділянки. На думку позивача, вбачається відсутність правових підстав подальшого її оформлення шляхом продажу ОСОБА_2 .
З огляду на викладене, позивач просила визнати недійсним (нікчемним) з моменту його вчинення договір купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 0,1235 га, за кадастровим номером 3222482401:01:012:5225, від 12.10.2016, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Затварницькою Інною Петрівною; повернути земельну ділянку, загальною площею 0,1235 га, за кадастровим номером 3222482401:01:012:5225, як прибудинкову територію двоповерхового восьмиквартирного будинку, що по АДРЕСА_1 .
У листопаді 2018 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку та повернення її законному власнику.
Свої зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтував тим, що він є законним власником земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225, і на ній розміщені господарські споруди, сараї та погреби, якими користуються відповідачі за зустрічним позовом і які є, на його думку, об'єктами самочинної забудови, що підтверджується технічним паспортом від 10.06.2016, відповіддю Горенської сільської ради від 21.12.2017 за № 1263/7, відповіддю ТОВ «Реєстраційний центр «АЛТАНА» від 27.11.2017 за № 2, актом Департаменту ДАБІ у Київській області № Т-1402/2 від 14.02.2018, протоколом № 1-Л-А-1402/2 від 14.02.2018 про адміністративне правопорушення, приписом Департаменту ДАБІ у Київській області № С-1402/2 від 14.02.2018, постановою Департаменту ДАБІ у Київській області № А-2002/1 від 20.02.2018, актом Департаменту ДАБІ у Київській області № Т-2404/2 від 24.04.2018, протоколом № 1-Л-А-2404/2 від 24.04.2018 про адміністративне правопорушення, приписом Департаменту ДАБІ у Київській області № С-2404/2 від 24.04.2018, матеріалами інвентаризаційної справи двоповерхового будинку по АДРЕСА_4 .
Позивач за зустрічним позовом стверджував, що відповідачі за зустрічним позовом не мають правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку та на господарські будівлі, що ній розміщені, а отже, на його думку, з їх боку має місце самовільне захоплення земельної ділянки із кадастровим номером 3222482401:01:012:5225.
З огляду на викладене та посилаючись на вимоги законодавства, ОСОБА_2 з урахуванням зміни предмету позову просив суд: зобов'язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні ним земельною ділянкою із кадастровим номером 3222482401:01:012:5225, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення розташованих на ній господарських споруд: 9 (дев'яти) сараїв (4 кам'яні) загальною площею 275 кв.м, що позначені літерами А, а1, Б, б1, б, В, Г, Д, Е за технічним паспортом від 01.02.2018, що виготовлений ТОВ «Реєстраційний центр «Алтана», та відновити стан земельної ділянки у відповідності до її цільового призначення.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 лютого 2021 року у задоволенні первісного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Зобов'язано ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_2 земельною ділянкою кадастровий номер 3222482401:01:012:5225, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення розташованих на ній господарських споруд - 9 (дев'ять) сараїв загальною площею 275 кв. м, що позначені літерами А, а1,Б,б1,б,В,Г,Д,Е за технічним паспортом від 01.02.2018 року, що виготовлений ТОВ «Реєстраційний центр «Алтана» та відновити стан земельної ділянки у відповідності до її цільового призначення.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, а зустрічний позов ОСОБА_2 залишити без задоволення, посилаючись на незаконність рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що при приватизації своїх квартир до мешканців будинку АДРЕСА_4 перейшло також і право власності на частки побудованих ними господарських споруд: сараїв та погребу. Незважаючи на це, мешканці будинку стикнулись з тим, що земельна ділянка, на якій розташований вищевказаний будинок, а також прибудинкова територія, незаконно, без будь - якого погодження з мешканцями будинку перейшли у власність третіх осіб - ТОВ «ВВ-Брік Траст» та гр. ОСОБА_2 . Така ситуація грубо порушила права всіх співвласників житлового будинку, оскільки штучно було створено перешкоди на шляху до використання земельної ділянки, на якій розташований будинок та прибудинкової території до нього, де розташовані допоміжні споруди.
Вказує, що суд першої інстанції не врахував статус спірної земельної ділянки та наявні порушення під час її захоплення з боку ТОВ «ВВ - Брік Траст» та подальшого придбання з боку ОСОБА_2 .
Стверджує, що не виділену в натурі співвласникам житлового будинку земельну ділянку було привласнено спочатку ТОВ «ВВ-Брік Траст», а потім ОСОБА_2 , який таку земельну ділянку (яка утворилась після поділу земельної ділянки 3222482401:01:012:5017) придбав у ТОВ «ВВ - Брік Траст» незважаючи на порушення, які було допущено під час її захоплення. Зважаючи на те, що належні співвласникам житлового будинку господарські споруди були побудовані у 1966, 2000, 2009, 2010 роках, то і посилатись на самовільність побудови таких будівель та споруд ОСОБА_2 не мав законного права, оскільки набув у власність земельну ділянку лише у 2016 році.
Зазначає, що суд першої інстанції, посилаючись на те, що не було надано доказів того, що житловий будинок АДРЕСА_3 був введений в експлуатацію і до його складу було включено спірні сараї, підтвердив своє упереджене ставлення до об'єктивного вирішення спірного питання та те, що судом фактично не враховано норми матеріального права, яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин.
Стверджує, що технічним паспортом на житловий будинок від 01.07.1967р. підтверджується наявність не лише самого будинку, а й сараю площею 72,5 кв. м. та погребу площею 83,7 кв.м. Вважає, що поданого до суду технічного паспорту на житловий будинок, складеного ще у 1967 році, було достатньо для визначення правового статусу такого нерухомого майна та формулювання належних висновків про недопустимість будь - яких претензій з боку ОСОБА_2 щодо знесення господарських споруд побудованих біля житлового будинку його мешканцями одночасно з житловим будинком. Додатковим підтвердженням перебування господарських споруд на законних підставах на земельній ділянці є наданий рішенням виконкому Горенської сільської ради № 25/2 від 27.06.2001 дозвіл на проведення капітального ремонту сараю, що свідчить про відсутність будь - яких претензій органів місцевої влади до особи, якій належав такий сарай та надання такій особі дозволу зважаючи на встановлений статус нерухомого майна.
Посилається на те, що відсутність державної реєстрації на господарські споруди жодним чином не відміняє того факту, що такі господарські споруди були побудовані ще до набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку, та відповідно після приватизації квартир мешканці житлового будинку АДРЕСА_3 вже набули права власності на такі господарські споруди в силу положень ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» (допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають).
Звертає увагу на те, що під час судового розгляду Києво-Святошинським районним судом Київської області та Апеляційним судом Київської області цивільної справи № 369/12067/16-ц, було підтверджено відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСББ «Радгоспна», які стосувались того самого предмета позову - усунення перешкод шляхом знесення господарських споруд. Отже, питання щодо знесення належних співвласникам житлового будинку господарських споруд вже розглядалось в судовому порядку, було вирішено не на користь ОСОБА_2 , та незважаючи на це він намагається те ж саме питання вирішити повторно в судовому порядку.
Вказує, що суд не дослідив в повній мірі подані позивачем докази, пославшись на відсутність у них інформації щодо предмета доказування, в мотивувальній частині судового рішення міститься відображення лише окремих документів, які між тим не містять оцінки незаконності набуття ТОВ «ВВ-Брік Траст» земельної ділянки, на якій фактично розташовані спірні господарські приміщення.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_15 заперечує проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 у зв'язку з її безпідставністю та необґрунтованістю, вважає оскаржуване рішення суду законним та обґрунтованим, прийнятим з правильним застосуванням норм матеріального та у відповідності до норм процесуального.
Стверджує, що ТОВ «ВВ-Брік Траст» було законним власником спірної земельної ділянки та мало відповідне право розпоряджатися цією земельною ділянкою на користь третіх осіб, в т.ч. і шляхом продажу її на користь ОСОБА_2 . Правовою підставою для виникнення у ТОВ «ВВ-Брік Траст» права власності на земельну ділянку, як правильно було встановлено місцевим судом, була ухвала Господарського суду Київської області від 28.01.2008 у справі № 182/12698/3/14/18, якою було затверджено мирову угоду, в розділі 1 п. 1.1 якої було вказано, що предметом даної мирової угоди є передача у власність третьої особи єдиного майнового комплексу КСП АК «Бучанський», а третьою особою у тій справі виступало ТОВ «ВВ-Брік Траст», під єдиним майновим комплексом КСП АК «Бучанський» розумілись усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі і споруди та усі майнові права, за винятком об'єктів житлового фонду, у тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури.
З огляду на те, що на підставі рішення Києво-Святошинської районної ради Київської області від 25 грудня 1998 року № 4-42 «Про передачу у колективну власність та постійне користування земельних ділянок колективному сільськогосподарському підприємству Агрокомбінат «Бучанський» в межах Горенської сільської ради», передано КСП агрокомбінат «Бучанський» в колективну власність 268,1 га, із них ріллі 219,9 га, інших угідь - 49,1 га та доручено Київському відділенню інституту землеустрою УААН виготовити КСП Агрокомбінат «Бучанський» державні акти на право колективної власності і постійного користування, КСП АК «Бучанський» отримало державний акт на право колективного права власності на землю в межах Горенської сільської ради, на загальну площу 268,1 га, у зв'язку з затвердженням мирової угоди у справі № 182/12698/3/14/18, зазначена земля також перейшла у власність ТОВ «ВВ-Брік Траст».
Відтак, на виконання зазначеної ухвали до ТОВ «ВВ-Брік Траст» перейшов цілісний майновий комплекс КСП АК «Бучанський», з усіма земельними ділянками, оскільки, відповідно до приписів статті 191 ЦК України підприємство є єдиним майновим комплексом. До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зазначає, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225 утворилась в результаті поділу іншої, більшої за площею земельної ділянки, яка була набута у власність ТОВ «ВВ-Брік Траст» на підставі ухвали Господарського суду Київської області від 28.01.2008 у справі № 182/12698/3/14/18.
У відзиві на апеляційну скаргу представник Горенської сільської ради - Кошалковська Н.В. також вважала рішення суду законним і обґрунтованим та зазначила, що в матеріалах справи відсутні будь-які підтверджуючі документи про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225 є саме прибудинковою територією будинку АДРЕСА_1 .
На час продажу вказаної земельної ділянки вона була зареєстрована на праві власності за ТОВ «ВВ Брік Траст» на підставі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.10.2016 року та заяви, посвідченої 07.09.2016 року приватним нотаріусом КМНО Затварницькою І.П. за реєстровим № 1805.
Оскільки станом на момент укладення договору купівлі-продажу зазначеної земельної ділянки від 12.10.2016 року сторонами договору ТОВ «ВВ - Брік Траст» та ОСОБА_2 було дотримано усіх істотних вимог законодавства України при укладанні оспорюваного договору, то представник відповідача вважає відсутніми підстави для визнання його недійсним, тому просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - без задоволення.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_16 підтримали доводи апеляційної скарги та просили задовольнити.
Відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_10 вважали доводи апеляційної скарги обґрунтованими та просили її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_15 вважав доводи апеляційної скарги необґрунтованими та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, будучи повідомленими про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомили, а тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за їх відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, вислухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання недійсним ( нікчемним) договору купівлі-продажу земельної ділянки, загальною площею 0,1235 га, з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225, укладеного 12 жовтня 2016 року між ТОВ «ВВ Брік Траст» та ОСОБА_2 , позивач ОСОБА_19 вказувала, що зазначена земельна ділянка входить до прибудинкової території двоповерхового восьмиквартирного житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_4 , і на вказаній земельній ділянці відповідно до технічного паспорту № 64 від 10.06.2016 року розташовані господарчі будівлі, які були побудовані та здані в експлуатацію разом з двоповерховим восьмиквартирним жилим будинком ще 19 листопада 1966 року.
Зазначена прибудинкова територія жилого будинку, до якої входить і спірна земельна ділянка, після підписання акту передачі жилих будинків та об'єктів соцсфери з балансу КСП АК «Бучанський» на баланс Горенської селищної ради від 23.05.2001 року знаходиться під особливою охороною держави, оскільки є комунальною власністю Горенської сільської ради і не може бути передана або наділена на законних підставах іншим фізичним чи юридичним особам.
Згідно з договором купівлі-продажу від 12.10.2016 цільове призначення земельної ділянки площею 0,1235 га, з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225, визначено як для ведення підсобного сільського господарства, що згідно з п. «а» ч. 3 ст. 22 ЗК України вказує на те, що апріорі дана земля не може бути у власності юридичної особи, а тому такий правочин, на думку позивача, у розумінні ст. 204 ЦК України є нікчемним.
Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем за первісним позовом не надано суду належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка є прибудинковою територією житлового багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира, співвласником якої вона є. Відповідно, ОСОБА_1 не довела належними та достовірними доказами, що має будь-які права на належну ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225, тому укладанням договору купівлі-продажу даної земельної не порушено її прав, які вона прагне захистити в судовому порядку.
Крім того, судом не було встановлено обставин, що вказували б на нікчемність цього правочину, на що посилалась у своїй позовній заяві ОСОБА_1 .
При цьому, вказівки позивача за первісним позовом на п. 15 Перехідних положень ЗК України судом не прийняти до уваги, так як у ході розгляду справи було доведено, що спірна земельна ділянка на час укладання договору купівлі-продажу не відносилась до земель комунальної та державної власності, а належала на праві власності ТОВ «ВВ-Брік Траст».
Посилання позивача за первісним позовом на те, що ТОВ «ВВ-Брік Траст» не могла набути спірну земельну ділянку у власність спростовуються змістом п. «г» ч. 3 ст. 22 ЗК України.
Доказів того, що у ТОВ «ВВ-Брік Траст» станом на 12.10.2016 було відсутнє право власності на спірну земельну ділянку, суду надано не було.
Існування інших підстав для визнання договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки від 12.10.2016 недійсним суду надано не було.
Задовольняючи зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, суд першої інстанції виходив з того, що частина відповідачів за зустрічним позовом, а саме ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_10 визнають, що є власниками зазначених господарських будівель, які розташовані на спірній земельній ділянці, а також інші відповідачі заперечують проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 та мають до нього майнові претензії, пов'язані із зазначеними господарськими спорудами. За викладених обставин суд дійшов висновку про порушення відповідачами за зустрічним позовом прав ОСОБА_2 щодо самочинно збудованих споруд, які знаходяться на спірній земельній ділянці, що належить ОСОБА_2 .
З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, вважає їх такими, що відповідають обставинам справи, наявним у матеріалах справи доказам, прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_1 , як співвласник квартири АДРЕСА_5 , оспорює дійсність договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1235 га, кадастровий номер 3222482401:01:012:5225, укладеного 12 жовтня 2016 року між ТОВ «ВВ Брік Траст» ( продавцем) та ОСОБА_2 ( покупцем), посилаючись на те, що зазначена земельна ділянка є прибудинковою територією вищевказаного двоповерхового восьмиквартирного будинку, належить до комунальної власності Горенської сільської ради, а відтак не могла бути предметом договору купівлі-продажу.
Разом з тим, враховуючи статус спірної земельної ділянки, що належить до земель сільськогосподарського призначення, та посилаючись на положення ст. 228 ЦК України (правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства) просить визнати зазначений договір купівлі-продажу недійсним (нікчемним) з моменту його вчинення.
Однак зазначені посилання позивача є взаємовиключними, оскільки земельні ділянки багатоквартирних будинків належать до земель житлової та громадської забудови, тоді як позивач просила визнати правочин недійсним ( нікчемним) з підстав порушення публічного порядку щодо забороненого продажу земель сільськогосподарського призначення.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 є співвласником квартири АДРЕСА_5 , що вбачається зі свідоцтва про право власності на житло від 20.02.2001 року.
Відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 є співвласниками квартир АДРЕСА_6 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , що вбачається зі свідоцтв про право власності на житло, що видані на їх ім'я ( а.с. 195 - 201, т. 1).
Відповідно до акту передачі від 23.05.2001 було передано від КСП АК «Бучанський» на баланс Горенської сільської ради житловий будинок, 1966 року побудови, за адресою: АДРЕСА_4 .
За даними інвентаризаційної справи № 64 на будинок АДРЕСА_4 , наданої КП «БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області», за результатами інвентаризації 10.06.2016, проведеної на замовлення ОСББ «Радгоспна», було встановлено, що неподалік від квартирного (багатоповерхового) будинку за вказаною адресою знаходяться самочинно збудовані сараї за літ. Б1, Б2, Б3, Б4, Б5, Б6.
Рішенням виконкому Горенської сільської ради № 25/2 від 27.06.2001 було надано ОСОБА_10 , який проживає за адресою: АДРЕСА_9 , дозвіл на проведення капітального ремонту сараю в АДРЕСА_4 розміром 9х8 м.
12 жовтня 2016 відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Затварницькою І.П. за реєстровим № 1855, ТОВ «ВВ-Брік Траст» продало ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1235 га, кадастровий номер 3222482401:01:012:5225, цільове призначення - для ведення підсобного сільського господарства, за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Горенка.
На час продажу вказаної земельної ділянки вона була зареєстрована на праві власності за ТОВ «ВВ-Брік Траст» на підставі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.10.2016 та заяви, посвідченої 07.09.2016 приватним нотаріусом КМНО Затварницькою І.П. за реєстровим № 1805, що підтверджується наявною у матеріалах нотаріального справи приватного нотаріуса КМНО Затварницької І.П. інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.10.2016.
Оспорюючи договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12 жовтня 2016 року, позивач ОСОБА_1 , стверджує, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю Горенської сільської ради та має бути повернута їй за наслідками визнання недійсним вказаного правочину.
Проте зазначені посилання правильно визнані судом першої інстанції недоведеними, оскільки позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка є прибудинковою територією житлового багатоквартирного будинку АДРЕСА_4 та належить до комунальної власності Горенської сільської ради.
Враховуючи, що предметом даного позову є визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12 жовтня 2016 року, то судом було правильно вирішено спір у межах заявлених позовних вимог та зроблено висновок про те, що доказів тих обставин, що у ТОВ «ВВ-Брік Траст» станом на 12.10.2016 було відсутнє право власності на спірну земельну ділянку, суду надано не було.
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з рішенням № 4-42 4 сесії 23 скликання Києво-Святошинської ради від 25 грудня 1998 року було передано у колективну власність КСП АК «Бучанський» земельні ділянки в межах Горенської сільської ради, на загальну площу 268,1 га. ( а.с. 26, т. 1). На підставі вказаного рішення КСП АК «Бучанський» було виготовлено державні акти на земельні ділянки.
Відповідно до акту передачі, підписаного 23 травня 2001 року між КСП АК «Бучанський» та Горенською селищною радою, з балансу КСП АК «Бучанський» на баланс Горенської селищної ради передано житлові будинки та об'єкти соціальної сфери, в тому числі житловий будинок по АДРЕСА_4 .
Протоколом загальних зборів членів КСП АК «Бучанський» № 4 від 25.12.2001 в розділі «по Горенці» пунктом 2 було визначено передати частину господарського двору Горенській сільській раді: а) земельна ділянка під санітарну зону біля свердловин 1 та 2; б) під санітарні потреби земельної ділянки для гуртожитку та восьмиквартирного дому ( а.с. 27, т. 1).
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.01.2008 року у справі №182/126-98/3/14/18 про банкрутство КСП АК "Бучанський", порушеною за заявою ДП АТ "Київхліб "Хлібокомбінат № 12", затверджено мирову угоду від 18.01.2008 р., предметом якої є передача у власність товариству з обмеженою відповідальністю "ВВ-Брік Траст" єдиного майнового комплексу КСП АК "Бучанський" та включення його валових активів до складу активів товариства з обмеженою відповідальністю "ВВ-Брік Траст".
Затверджена у справі №182/12б-98/3/14/18 мирова угода передбачала передачу єдиного майнового комплексу боржника третій особі - ТОВ «ВВ-Брік Траст» в обмін на погашення боргів банкрута у межах банкрутної справи.
Зокрема, предметом мирової угоди була передача у власність третьої особи єдиного майнового комплексу КСП АК «Бучанський» та включення валових активів боржника до складу активів третьої особи за умови сплати третьою особою боржнику вартості цього єдиного майнового комплексу та виконання третьою особою зобов'язань боржника перед кредиторами у справі № 182/12б-98/3/14/18 про банкрутство КСП АК «Бучанський» в порядку та відповідно до умов даної мирової угоди.
Під єдиним майновим комплексом КСП АК «Бучанський» розуміються усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги (за винятком зобов'язань КСП АК «Бучанський», відшкодування яких передбачено підпунктами б, в, г пункту 1 частини першої ст. 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом») та усі інші майнові права, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури. При цьому третя особа стає правонаступником боржника, оскільки третя особа набуває усіх прав боржника на майно, майнові та немайнові права, а також усіх обов'язків боржника.
Як встановлено постановою Київського апеляційного господарського суду від 02 липня 2013 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського Суду України від 16 жовтня 2013 року, у справі № 21/113-12 за позовом Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства України, Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ-Брік Траст», Управління Держкомзему у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання актів недійсними, визнання права відсутнім та витребування майна, на виконання вищевказаної ухвали про затвердження мирової угоди до товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ-Брік Траст» перейшов цілісний майновий комплекс КСП АК «Бучанський», з усіма земельними ділянками, що належали на праві власності КСП АК «Бучанський».
На підставі зазначеної ухвали, 31.05.2008 року Товариству з обмеженою відповідальністю «ВВ-Брік Траст» були видані державні акти: ЯЖ № 232950; ЯЖ № 232949; ЯЖ № 232948; ЯЖ № 232947; ЯЖ № 232946; ЯЖ № 232945; ЯЖ № 232943; ЯЖ № 232944 на право власності на земельні ділянки, площею: 8,4927 га, кадастровий номер 3222482400:03:002:0035; 0,0278 га, кадастровий номер 3222482400:03:002:0034; 0,3394 га, кадастровий номер 3222482400:03:008:0064; 0,3892га, кадастровий номер3222482400:03:008:0063; 1,0531га, кадастровий номер 3222482400:03:008:0067; 1,1828га, кадастровий номер 3222482400:03:008:0065; 6,7823га, кадастровий номер 3222482400:03:008:0066; 0,1697га, кадастровий номер 3222482400:03:002:0036, відповідно, що розташовані в с. Горенка Київської обл.
У письмовій відповіді Горенської сільської ради від 01.06.2010 за № 563/7 зазначено, що під двоповерховим житловим будинком, що розташований в АДРЕСА_4 , та перейшов на баланс Горенської сільської ради після реорганізації КСП АК «Бучанський» у 2002 році без земельної ділянки, в користуванні власників квартир даного будинку перебувала земельна ділянка орієнтовною площею 0,5 га.
Частина зазначеної земельної ділянки площею 0,20 га була передана у приватну власність жителям даного будинку, з яких 0,12 га для ведення особистого селянського господарства заявниками було відчужено у приватну власність.
На вказаний період часу під будинком АДРЕСА_4 для його обслуговування знаходиться земельна ділянка орієнтовною площею 0,3 га. Згідно державного акту на право приватної власності на землю дана земельна ділянка перебуває у приватній власності ТОВ « ВВ- Брік Траст» ( а.с. 29-31, 1).
Відповідно до листів ГУ Держгеокадастру у Київській області від 24.04.2018, від 27.04.2018 та від 05.12.2019 земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225 була утворена в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:012:5017 за заявою її власника ТОВ «ВВ-Брік Траст», в архіві Управління наявний архівний примірник державного акту на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3222482401:01:012:5017 серії ЯЙ № 917242, виданий 05.12.2010 ТОВ «КУА АПФ «Ніко фінанс» на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки № 1418 від 18.09.2012 та заяв власника № 2487 від 28.09.2012 та № 2158 від 26.11.2012, вказана земельна ділянка знаходилась на території Горенської сільської ради, мала площу 0,7278 га, цільове призначення «01.04 для ведення підсобного сільського господарства», була зареєстрована 05.12.2012, рахувалась за ТОВ «ВВ-Брік Траст», речове право було зареєстровано 08.12.2015 приватним нотаріусом Затварницькою І.П.
Як вбачається з відповіді міськрайонного управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені від 27.04.2018 за № 64/124-18, відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 3222482401:01:012:5017 перебувають в архівному шарі Національної кадастрової системи. Відповідно до архівних відомостей, вказана земельна ділянка знаходилась на території Горенської сільської ради Києво-Святошинського району мала площу 0,7278 га та цільове призначення 01.04 для ведення підсобного сільського господарства, була зареєстрована до 2013 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі та об'єднання земельних ділянок, розробленої в 2012 році КОФ ДП ЦДЗК, рахувалася за ТОВ «ВВ Брік Траст», речове право було зареєстроване 08.12.2015 року. Попереднім власником даної земельної ділянки відповідно до НКС рахувалося ТОВ КУА АПФ «Ніко фінанс».
Кадастровий номер земельної ділянки 3222482401:01:012:5017 набув статусу «архівний» у зв'язку з поділом земельної ділянки, що відбувся за заявою її власника ТОВ «ВВ Брік Траст». У результаті її поділу було утворено земельні ділянки з кадастровими номерами 3222482401:01:012:5223, 3222482401:01:012:5224, 3222482401:01:012:5225 та 3222482401:01:012:5226, які зареєстровані в НКС 04.10.2016 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок ( а.с. 32 -34, т. 1)
Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 12 жовтня 2016 року, виданого державним кадастровим реєстратором Бондаренко І.П. Управління Держгеокадастру у Києво-Святошинському районі Київської області, земельна ділянка під кадастровим номером 3222482401:01:012:5225, площею 0,1235 га, з цільовим призначенням - для ведення підсобного сільського господарства, зареєстрована на праві приватної власності за ТОВ «ВВ Брік Траст» 04 жовтня 2016 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. (а.с.168, т. 3).
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно зі ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо нез'ясування судом першої інстанції усіх обставин набуття права власності ТОВ «ВВ Брік Траст» на спірну земельну ділянку та не встановлення наявних порушень з боку ТОВ «ВВ Брік Траст» щодо неправильної реалізації положень мирової угоди у справі № 182/12б-98/3/14/18, не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки предметом позову у даній справі, тобто матеріально-правовою вимогою позивача до відповідачів, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, є визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між власником земельної ділянки ТОВ «ВВ Брік Траст» та покупцем ОСОБА_2 , а не законність набуття продавцем ( ТОВ «ВВ Брік Траст») спірної земельної ділянки у власність.
При цьому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження доводів про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225 є прибудинковою територією будинку, розташованого по АДРЕСА_1 .
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 ЦК України).
Статтею 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Положеннями статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Статтею 16 ЦК України передбачено, що визнання правочину недійсним є одним з визначених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 цього Кодексу.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (частина перша статті 216 ЦК України).
Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала (перебували) у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки матеріалами справи не доведено, що в момент вчинення договору купівлі-продажу 12.10.2016 року ТОВ «ВВ Брік Траст» та ОСОБА_2 не дотримались вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. При цьому відсутні підстави вважати, що оспорюваним договором купівлі-продажу були порушені права чи інтереси позивача ОСОБА_1 .
Також слід зазначити, що вимоги ОСОБА_1 щодо повернення земельної ділянки до комунальної власності Горенської сільської ради суперечать положенням ст. 216 ЦК України, оскільки у разі визнання недійсним договору об'єкт відчуження має бути повернуто у власність продавця - попереднього власника об'єкта, яким був ТОВ «ВВ Брік Траст».
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2011 року, що залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2012 року, у справі № 2/47 за позовом Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до Управління земельних ресурсів у Київській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ-Брік Траст» про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки та повернення ділянок до земель запасу сільської ради, у задоволенні позовних вимог Горенської сільської ради - відмовлено в повному обсязі.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський апеляційний суд, з яким погодився суд касаційної інстанції, дійшов висновку, що до моменту укладення мирової угоди від 18.01.2008 року та її затвердження ухвалою господарського суду Київської області від 28.01.2008 року були відсутні підстави, визначені ст. 28 Земельного кодексу України 1990 року, ст. 140 чинного Земельного кодексу України, які б свідчили про припинення права власності у КСП АК «Бучанський» на спірні земельні ділянки з їх передачею до земель державної або комунальної власності.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні земельні ділянки вибули з державної власності в момент, коли КСП АК «Бучанський» отримало державний акт на право колективної власності на землю, зареєстрований 31.03.2000 за № 117. І як вбачається з матеріалів справи, після цього вказані земельні ділянки не переходили в державну або комунальну власність.
Рішенням господарського суду Київської області від 12.11.2012 року у справі № 21/113-12, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.07.2013 року та постановою ВХСУ від 16.10.2013 року, у справі № 21/113-12 за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства України; Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВВ-Брік Траст»; Управління Держкомзему у Києво- Святошинському районі Київської області про визнання актів недійсними, визнання права відсутнім та витребування майна, у задоволенні позовної вимоги заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства України про визнання актів недійсними відмовлено повністю. Провадження у даній справі в частині позовної вимоги Заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання актів недійсними припинено. У задоволенні позовних вимог заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Державної інспекції сільського господарства України та Горенської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання права відсутнім та витребування майна відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд виходив з того, що спірні земельні ділянки вибули з державної власності в момент, коли КСП АК «Бучанський» отримало державний акт на право колективної власності на землю, зареєстрований 31.03.2000 р. за № 117, і як вбачається з матеріалів справи, після цього вказані земельні ділянки не переходили в державну або комунальну власність.
Отже, посилання позивача на нікчемність даного договору з підстав його укладення між ТОВ «ВВ Брік Траст» та ОСОБА_2 з порушенням публічного порядку ( ст. 228 ЦК України) правильно визнані судом першої інстанції необґрунтованими, оскільки спірна земельна ділянка належить до земельних ділянок для ведення підсобного сільського господарства, приватної власності, та відповідно до п. «г» ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України могла належати юридичній особі.
Відповідно до правового висновку щодо застосування ст. 228 ЦК України, викладеного у постанові Верховного Суду України від 13 квітня 2016 року у справі № 6-1528цс15, положеннями статті 228 ЦК України визначено перелік правочинів, які є нікчемними, як такі, що порушують публічний порядок. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права, тощо. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України потрібно враховувати вину, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.
Відповідно до п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2017 року, не допускається : а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб; б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.
Таким чином, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225 не належить до земель, які заборонено відчужувати згідно з п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України.
Доводи скаржника та її представника в суді апеляційної інстанції про те, що спірна земельна ділянка не могла бути об'єктом продажу, оскільки на спірній земельній ділянці знаходиться жилий багатоквартирний будинок, є безпідставними, оскільки спростовуються як матеріалами справи, так і суперечать доводам апеляційної скарги позивача, яка підтверджує, що на спірній земельній ділянці розташовані господарські приміщення - сараї.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач ОСОБА_1 посилається на матеріали інвентаризаційної справи № 64 на будинок АДРЕСА_3 , наданої КП Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області, відповідно до якої в оціночному акті на службові будівлі було зазначено сарай під літерою «Б», площею 72,5 кв.м., з погребом під ним, та вказуючи, що кожен із співвласників жилого будинку, в тому числі і позивач, набули право спільної власності на зазначену господарську будівлю відповідно до ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» як на допоміжне приміщення. В свою чергу зазначена обставина свідчить про належність земельної ділянки, на якій розташований цей сарай, до прибудинкової території зазначеного будинку.
Однак зазначені доводи також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів інвентаризаційної справи № 64 на будинок АДРЕСА_3 , наданої КП Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області, в оціночному акті за 1967 рік на службові будівлі було встановлено наявність господарських будівель: сарай під літерою «Б», площею 72,5 кв.м., та погріб під ним, площею 83,7 кв.м., та зазначено, що сарай та погріб збудовані на вісім відділень ( а.с. 4, т. 2).
Згідно з копією рішення виконавчого комітету Горенської сільської ради № 25/2 від 27.06.2001 року, розглянувши заяву ОСОБА_10 , що проживає по АДРЕСА_9 , виконком вирішив надати ОСОБА_10 дозвіл на проведення капітального ремонту сараю в АДРЕСА_4 , розміром 9х8 м. ( а.с. 24, т. 1).
Відповідно до технічного паспорту, виготовленого КП «Бюро технічної інвентаризації» Києво-Святошинської районної ради Київської області станом на 10.06.2016 року, на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , крім квартирного будинку, знаходяться: сарай під літерою «Б», площею 72,5 кв.м., з погребом, та самовільно збудовані сараї під літерами Б1-Б6, площею : Б1- 19,8 кв.м., Б2 - 8,7 кв.м., Б3 - 61 кв.м., Б4 - площею 45,5 кв.м., Б5- площею 11, 2 кв.м., Б6- площею 6,8 кв.м. Загальна площа ділянки під господарськими будівлями - 254 кв.м.
Як вбачається з відповіді Горенської сільської ради від 21.12.2017 року № 1263/7 на запит ОСОБА_2 , на земельній ділянці, площею 0,1235 га, кадастровий номер 3222482401:01:012:5225, дійсно розташовані самочинно збудовані сараї ( під літерами Б1, Б2, Б3, Б4, Б5, Б6) та оглядова яма для автотранспорту, що відображено в технічному паспорті ОСББ «Радгоспна» та підтверджено, що вказані об'єкти є самочинно збудованими. Право власності на дану земельну ділянку у ОСББ «Радгоспна» відсутнє.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.11.2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Київської області від 31.01.2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСББ «Радгоспна» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225 шляхом демонтування будівель за власний рахунок , а саме: АДРЕСА_10 . Двоповерховий кам'яний сарай, що перебувають в межах даної земельної ділянки, - було відмовлено у зв'язку з тим, що позивачем не було доведено, що саме ОСББ «Радгоспна» порушено його право власності, що саме воно є власником будівель.
На звернення ОСОБА_2 ТОВ «Реєстраційний центр «Алтана» було надано відповідь у листі за № 2 від 27.11.2017 про те, що виготовити проект теплиці на земельній ділянці з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225 не можливо, оскільки на ній знаходяться самочинні збудовані будівлі у вигляді сараїв, а саме: АДРЕСА_10 . Двоповерховий кам'яний сарай.
Як вбачається зі схематичного плану земельної ділянки з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225 та характеристики приміщень, зазначених у технічному паспорті, виготовленому ТОВ «Реєстраційний центр «Алтана» станом на 01.02.2018 року, на вказаній земельній ділянці знаходяться самочинно збудовані будівлі - сараї, а саме: літ. «А» - площею забудови 90,9 кв.м., літ. «а1» - площею 23 кв.м., літ. «Б» - площею 44,8 кв.м., літ «б1», площею 6,0 кв.м., літ. «б», площею 3,0 кв.м., літ. «В», площею 45,3 кв.м., літ. «Г», площею 26,2 кв.м., літ. «Д», площею 11,8 кв.м., літ. «Е», площею 24,2 кв.м. Загальна площа зазначених будівель становить 275 кв.м.
Відповідно до постанови Департаменту ДАБІ № А-2002/1 від 20.02.2018 року, винесеної на підставі протоколу про адміністративне правопорушення від 14.02.2018 року, акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 14.02.2018 року, припису про усунення порушень від 14.02.2018 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що ним на його земельній ділянці з кадастровим номером 3222482401:01:012:5225 самочинно побудовано сараї за літ. А, Б, В, Г, Д, Е відповідно до технічного паспорту від 01.02.2018 (виготовлений ТОВ «Реєстраційний центр «Алтана»).
У вказаній постанові зафіксовано, що відповідно до зазначеного технічного паспорту сараї під літерами «А», «Б»,«В», «Г», «Д», «Е» збудовані самочинно.
Таким чином, позивачем не доведено, що на час виникнення даного спору та звернення позивача з даним позовом у червні 2018 року на спірній земельній ділянці розташована господарська будівля ( сарай з погребом), зазначена в інвентаризаційній справі № 64 на жилий будинок по АДРЕСА_1 , оскільки, виходячи із технічних характеристик, зазначених у технічному паспорті, виготовленому ТОВ «Реєстраційний центр «Алтана», та підтверджених постановою Департаменту ДАБІ № А-2002/1 від 20.02.2018 року, а також листом заступника голови Горенської сільської ради від 21.12.2017 року, на земельній ділянці відсутня господарська будівля з технічними параметрами, зазначеними в матеріалах інвентаризаційної справи № 64.
Так, в матеріалах інвентаризаційної справи зазначені технічні параметри сараю з погребом: сарай «Б» - 72,5 кв.м., висота - 2,3 м., об'єм - 167 куб.м., погріб - 83,7 кв.м., висота - 2, об'єм - 167 куб.м.
Згідно з відповіддю Горенської сільської ради від 21.12.2017 року № 1263/7 , на земельній ділянці, площею 0,1235 га, кадастровий номер 3222482401:01:012:5225, дійсно розташовані самочинно збудовані сараї ( під літерами Б1, Б2, Б3, Б4, Б5, Б6) та оглядова яма для автотранспорту.
В технічному паспорті на виробничий будинок ( сараї), виготовленому ТОВ «Реєстраційний центр «Алтана», відсутні об'єкти, які б співпадали за параметрами із сараєм, 1966 року побудови. При цьому характеристиками найбільшого сараю під літерою «А» є : площа забудови - 90,9, кв.м., висота приміщення - 5,8 м., об'єм - 527 куб.м. Зазначена будівля також віднесена постановою Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області до самочинно збудованих.
Відповідно до ч. 4-5 ст. 373 ЦК України, власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення. Власник земельної ділянки може використовувати на свій розсуд все, що знаходиться над і під поверхнею цієї ділянки, якщо інше не встановлено законом та якщо це не порушує прав інших осіб.
Відповідно до вимог ст. 1, 2, 4 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Згідно з вимогами ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Враховуючи вище встановлені обставини справи та приписи норм ст. 373, 376, 386, 391 ЦК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про зобов'язання відповідачів усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою, кадастровий номер 3222482401:01:012:5225, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом знесення розташованих на ній господарських споруд - 9 (дев'ять) сараїв загальною площею 275 кв. м, що позначені літерами А, а1,Б,б1,б,В,Г,Д,Е за Технічним паспортом від 01.02.2018 р., що виготовлений ТОВ «Реєстраційний центр «Алтана» та відновити стан земельної ділянки відповідно до її цільового призначення.
Отже, доводи апеляційної скарги позивача висновків суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні не спростовують.
При цьому колегія суддів звертає увагу, що інші відповідачі за зустрічним позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_12 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 рішення суду у даній справі не оскаржували.
Отже, вирішуючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне та обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Отже, рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374-376, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 22 лютого 2021 року- залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 01 листопада 2021 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Махлай Л.Д.
Немировська О.В.