02 листопада 2021 року
м. Рівне
Справа № 562/895/19
Провадження № 22-ц/4815/1317/21
Головуючий у Здолбунівському районному суді
Рівненської області: суддя Мичка І.М.
Час, дата і місце ухвалення рішення суду першої інстанції:
13 год. 11 хв. 23 червня 2021 року
(вступна і резолютивна частини)
в м. Здолбунів Рівненської області
Повний текст рішення суду першої інстанції виготовлено 29 червня 2021 року.
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: суддя Хилевич С.В.
судді: Ковальчук Н.М., Боймиструк С.В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
представники учасників справи:
позивача - адвокат Власик Вікторія Яківна;
відповідача - адвокат Грозік Іван Іванович;
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Грозіка Івана Івановича на рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 червня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
У березні 2019 року в суд звернулась ОСОБА_3 з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі по 4 000 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з дня подання позову до суду. Мотивуючи позовні вимоги, позивач покликалася на те, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. Рішенням Здолбунівського районного суду від 29 червня 2017 року шлюб між ними було розірвано. Від шлюбу сторони мають двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказувала, що відповідач матеріальної допомоги на утримання дітей не надає, а вона повністю утримує дітей сама. При цьому вона витрачає кошти на покупку продуктів харчування, одягу. На її думку, відповідач спроможний надавати допомогу на утримання дітей, адже є працездатним та працює за кордоном.
Заочним рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 червня 2020 року позов задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в розмірі 4 000 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 20 березня 2019 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.
Ухвалою Здолбунівського районного суду Рівненської області від 17 серпня 2020 року заяву представника відповідача - адвоката Грозіка І.І. про перегляд заочного рішення задоволено, скасовано заочне рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 04 червня 2020 року.
Рішенням Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 червня 2021 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в розмірі 4 000 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 20 березня 2019 року і до досягнення дітьми повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп.
На рішення суду відповідачем подано апеляційну скаргу, де він покликався на його незаконність і необґрунтованість, які полягали у невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. На обґрунтування апеляційної скарги зазначалося про неврахування судом попередньої інстанції того, що він працював в Республіці Польща по строковому трудовому договорі, який закінчився 31 липня 2021 року, на час розгляду розгляду справи та подачі апеляційної скарги він не працевлаштований, а стягнення з нього аліментів в розмірі 4 000 грн. на кожну дитину вважає непомірним тягарем, оскільки такий розмір жодним чином не аргументовний судом. При цьому не заперечував проти стягнення з нього аліментів на утримання дітей по 2 000 грн. на кожну дитину.
З викладених підстав просив рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши розмір аліментів до 2 000 грн. щомісячно на кожну дитину , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 20 березня 2019 року і до досягнення дітьми повноліття.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просила залишити оскаржуване рішення без змін. Зазначала, що апеляційна скарга є безпідставною, адже зазначені в ній твердження не відповідають дійсності, а відповідач лише намагається безпідставно акцентувати увагу на тому, що він не працевлаштований та не має постійного джерела доходу. Вважає, що відповідач з метою уникнення виконання свого батьківського обов'язку утримувати дітей приховує від суду свій дійсний дохід та вводить суд в оману щодо цих обставин.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з такого.
Як було з'ясовано судом, сторони проживали в зареєстрованому шлюбі та від подружнього життя сторони мають двоє дітей - дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження дитини ОСОБА_6 серії НОМЕР_1 від 01 грудня 2011 року та свідоцтва про народження ОСОБА_7 серії НОМЕР_2 від 14 травня 2013 року відповідач є батьком дітей.
Встановлено, що малолітні діти сторін проживають разом з позивачем, за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходяться на її утриманні, а відповідач проживає окремо від них, а матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.
Також судом попередньої інстанції з'ясовано, що відповідач перебуває в Республіці Польща на роботі на підставі отриманої тимчасової "Карти побуту", тому не бере участі в матеріальному, моральному та духовному вихованні дітей.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частина третя ст. 51 Конституції України передбачає, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно із ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2021 року - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.
Звертаючись до суду з апеляційною скаргою на оскаржуване рішення, яким визначено розмір аліментів, платник аліментів основним доводом зазначає свій матеріальний стан, який не дає йому можливості сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері так і батька, при чому обов'язком особистим, індивідуальним, який не залежить від віку батьків.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно із ч. 1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Оцінивши обставини справи у взаємозв'язку із нормами закону, що регулює дані правовідносини, апеляційний суд приходить до переконання, що місцевим судом правильно встановлено підстави для стягнення аліментів з відповідача, однак не можна погодитись із їх розміром.
Судом не встановлено, а позивачем не доведено належними та допустимими доказами матеріальну спроможність відповідача сплачувати аліменти в розмірі 4 000 грн. щомісячно на кожну дитину.
Матеріали справи також не містять доказів про наявність у відповідача рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, витрат на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи.
У пред'явленому позові ОСОБА_3 зазначає, що їй відомо, чи відповідач офіційно працевлаштований та має стабільний дохід, проте вказане спростовується свідоцтвом про працю виданим ТОВ "FAST SHIPYARD SERVICES", з якого вбачається, що ОСОБА_8 працював у цьому товаристві з 04 серпня 2017 року по 31 липня 2020 року.
Між тим, ОСОБА_2 стверджує, що на даний час він дійсно проживає в Республіці Польща, однак не працевлаштований та не має можливості сплачувати аліменти у розмірі, визначеному судом.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, зменшивши розмір стягнутих з відповідача аліментів на утримання дітей з 4 000 грн. до 2 510 грн.
При цьому сторони не позбавлені можливості в подальшому, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів (ч. 1 ст. 192 СК України).
Окрім іншого, колегія суддів вважає доцільним роз'яснити сторонам, що положеннями ст. 185 СК України передбачена участь батьків у додаткових витратах на дитину. Той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами, зокрема, хворобою дитини.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Грозіка Івана Івановича задовольнити частково.
Рішення Здолбунівського районного суду Рівненської області від 23 червня 2021 року змінити, зменшивши розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 на утримання дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 2 510 грн. щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з 20 березня 2019 року і до досягнення дітьми повноліття.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: С.В. Хилевич
Судді: С.В.Боймиструк
Н.М. Ковальчук