ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про відмову у задоволенні позову
13 жовтня 2021 року м. Київ № 640/16163/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Аблова Є.В.,
суддів: Балась Т.П., Васильченко І.П.,
при секретарі судового засідання Васильєвій Ю.В.
за участю представників сторін:
представників позивача: Гайдука А.В., Слюнька Ю.І.
представника відповідача: Шокуна О.В.
розглянувши матеріали адміністративної справи та заяву представника позивача про забезпечення позову у справі
за позовом Хмільницької сільської ради
до Кабінету Міністрів України
треті особи Чернігівська обласна державна адміністрація
Новобілоусівська сільська рада
про визнання протиправними та скасування розпоряджень від 13 травня 2020 року №564-р, від 12 червня 2020 року №730-р, зобов'язання вчинити дії,-
На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 13 жовтня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Хмільницька сільська рада (далі по тексту - позивач) з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі по тексту - відповідач, КМУ), треті особи - Чернігівська обласна державна адміністрація, Новобілоусівська сільська рада про визнання протиправними та скасування розпоряджень від 13 травня 2020 року №564-р, від 12 червня 2020 року №730-р, зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 липня 2020 року відкрито загальне позовне провадження у справі №640/16163/20.
08.02.2021 на адресу суду надійшла заява позивача про забезпечення позову, в якій останній просить суд:
- накласти заборону будь-яким особам на прийняття рішень та вчинення дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно припинення юридичної особи Хмільницької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (код ЄДРПОУ -04412030, місцезнаходження: вул. Дружби, 256, с. Хмільниця, Чернігівський район, Чернігівська область);
- зупинити дію Рішення Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 09 грудня 2020 року «Про початок реорганізації Хмільницької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області шляхом приєднання до Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області».
Обґрунтовуючи подану заяву, позивач зазначає, що невжиття зазначених заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутись до суду.
Зокрема, позивач вказує, що з моменту відкриття провадження у справі та після проведення на території України 25 жовтня 2020 року місцевих виборів і встановлення їх підсумків, виникла серйозна загроза безповоротної втрати правосуб'єктності Хмільницької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області. Так, Рішенням обраної Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 09 грудня 2020 року «Про початок реорганізації Хмільницької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області шляхом приєднання до Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області» (копія додається) розпочато «...процедуру реорганізації Хмільницької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (ЄДРПОУ 04412030)...шляхом приєднання до Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області (ЄДРПОУ 0441898)...». На думку позивача, кінцевою метою та очікуваним наслідком відповідної процедури вбачається припинення Хмільницької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області як юридичної особи та суб'єкта права. Крім того, існує значна вірогідність прийняття актів правового характеру та вчинення дій, спрямованих на позбавлення Хмільницької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області правосуб'єктності до закінчення розгляду даної справи та винесення судом остаточного рішення по справі, що, у свою чергу, є тією обставиною, яка (у разі її настання) фактично унеможливить виконання рішення суду, а також ефективний захист/поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у даній справі.
10.02.2020 на адресу суду надійшли заперечення відповідача на заяву про вжиття заходів забезпечення позову. Обґрунтовуючи подані заперечення, відповідач зазначає, що звернення позивача з заявою про забезпечення позову є безпідставними, а будь-які вимоги, зазначені в такій заяві не можуть доводити необхідність вжиття заходів забезпечення позову.
Окремо відповідач також зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову в даній справи фактично є неможливим, оскільки забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних розпоряджень до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.
У судовому засіданні 13.10.2021 представник позивача підтримав заяву про забезпечення позову в повному обсязі.
Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням зазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Суд також зазначає, що, виходячи з системного тлумачення зазначених положень вбачається, що застосування заходів забезпечення позову можливе лише у випадку існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також наявність ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень. При цьому, небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача має бути очевидною.
Суд звертає увагу, що у відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Виходячи з наведеного, у випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.
З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена у Постанові від 19 червня 2018 року у справі 826/9263/17, зводиться до того, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
В підтвердження наявності обставин, що свідчать про необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивачем зазначено про значну вірогідність прийняття актів правового характеру та вчинення дій, спрямованих на позбавлення Хмільницької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області правосуб'єктності до закінчення розгляду даної справи та винесення судом остаточного рішення по справі, що, у свою чергу, є тією обставиною, яка (у разі її настання) фактично унеможливить виконання рішення суду, а також ефективний захист/поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у даній справі. Відтак, на думку позивача, існує необхідність накладення заборони будь-яким особам на прийняття рішень та вчинення дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно припинення юридичної особи Хмільницької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області та зупинення дії протиправного, на думку позивача, Рішення Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області від 09 грудня 2020 року «Про початок реорганізації Хмільницької сільської ради Чернігівського району Чернігівської області шляхом приєднання до Новобілоуської сільської ради Чернігівського району Чернігівської області».
Разом з тим, суд зауважує, що в адміністративній справі предметом позову є визнання протиправними та скасування розпоряджень КМУ від 13 травня 2020 року №564-р, від 12 червня 2020 року №730-р.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що заявником не доведено належними та допустимими доказами очевидної протиправності оскаржуваних рішень та не надано будь-яких доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може ускладнити виконання рішення суду чи призвести до необхідності докладати значні зусилля для відновлення прав позивача.
Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Таким чином, дослідивши заяву про забезпечення позову, суд вказує, що позивачем наразі не доведено обставини, які б вказували, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, шляхом подання позовної заяви.
Враховуючи викладене та виходячи із змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для її задоволення.
Керуючись статтями 150, 151, 153, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відмовити у задоволенні заяви представника Хмільницької сільської ради про забезпечення позову.
Відповідно до частини восьмої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Повний текст ухвали суду складено 18 жовтня 2021 року.
Головуючий суддя Є.В. Аблов
Судді Васильченко І.П.
Т.П. Балась