ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 жовтня 2021 року м. Київ № 640/46/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності зобов'язання вчинити дії.
Адвокат Войнов Є.А. звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом про:
- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду країни в м. Києві щодо не формування та не подання до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8438,30 грн. сплаченого згідно квитанції від 20.08.2020 №252020023;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору па обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 8438,30 грн. сплаченого згідно квитанції від 20.08.2020 №252020023.
Ухвалою суду від 13.01.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін, встановлено строки для подання заяв по суті.
Позов обґрунтовано тим, що позивач звільнений від сплати збору згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки придбав житло вперше.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві подано відзив, у якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки у відповідача відсутній доступ до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, водночас подані з позовною заявою позивачем документи беззаперечно не свідчать про придбання житла вперше.
Представником позивача подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої останній просить задовольнити позовні вимоги з підстав викладених у позові
Розглянувши заяви по суті, дослідивши письмові докази, судом установлено.
Згідно з договором купівлі-продажу від 20.08.2020 ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) придбав нерухоме майно (квартиру) за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровано в реєстрі за №911.
До адміністративної справи додано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 27.11.2020 №234482520, відповідно до якого ОСОБА_1 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.08.2020 №53697903 набув права власності на зазначену квартиру.
Позивачем долучено квитанцію від 20.08.2020 №252020023, за якою ОСОБА_1 сплачено 8438,30 грн., отримувач: УК у Солом'янському районі м. Києва, код отримувача - 38050812, призначення платежу: збір з операції придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна.
З метою повернення 8438,30 грн. безпідставно, на думку позивача, сплачених під час придбання квартири, він звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою від 27.11.2020, в якій просив повернути помилково сплачений збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості нерухомості, сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві подання про повернення збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 09.12.2020 №2600-0603-8/175459 рекомендувало позивачу для встановлення правових підстав щодо повернення судового збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 8438,30 грн. звернутися до суду.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року №400/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на час придбання позивачем квартири та сплати збору) платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше (абзац перший). Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України (абзац другий).
Аналогічні за змістом норми передбачені пунктом 15-1 "Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740.
Пунктом 15-3 "Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
Як уже зазначалось, позивач придбав квартиру на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 20.08.2020 №911, внесеного до державного реєстру речових прав на нерухоме майно рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.08.2020 №53697903 та сплатив 8438,30 грн. збору за придбання нерухомого майна.
Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачено позивачем, оскільки в іншому випадку він не зміг би придбати квартиру через відмову нотаріуса у здійсненні реєстрації договору купівлі-продажу нерухомого майна.
На підтвердження придбання квартири, 20.08.2020, вперше позивачем додано до адміністративної справи інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 27.11.2020 №234482520, відповідно до якої ОСОБА_1 (реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 ) 20.08.2020 придбав квартиру за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 20.08.2020, номер в реєстрі нотаріальних дій 911, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2146431380000.
Зі змісту довідки вбачається, що пошук здійснювався за критеріями право власності, інші речові права, іпотеки, обтяження щодо фізичної особи - ОСОБА_1 , реєстраційний номер картки платника податків НОМЕР_1 (за частковим співпадінням). Також у витязі вказано про наявність у позивача права власності на земельну ділянку площею 0,115 га, набуте на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14.04.2014 №12498995 та відсутність інших відомостей за вказаними критеріями пошуку в Реєстрі прав власності на нерухоме майно, в Єдиному реєстрі заборон відчужень об'єктів нерухомого майна, в Державному реєстрі іпотек.
Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно" передбачалось, що до прийняття Верховною Радою України та набрання чинності законом України про державну реєстрацію прав на об'єкти нерухомого майна, бюро технічної інвентаризації повинні були здійснювати реєстрацію прав власності на нерухоме майно. У Прикінцевих положеннях Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 01.07.2004 №1952-IV Кабінет Міністрів України зобов'язувався забезпечити здійснення поетапного введення в дію Державного реєстру прав з передачею в установленому порядку інформації бюро технічної інвентаризації щодо об'єктів нерухомості місцевим органам державної реєстрації прав у міру їх готовності до виконання зазначених повноважень.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" 01.07.2004 №1952-IV (у редакції Закону України від 26.11.2015 №834-VIII, з наступними змінами та доповненнями чинними на час виникнення спірних правовідносин) державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій (частина перша). Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом (частина п'ята).
З урахуванням наведеного, суд вважає, що державні органи зобов'язані були внести у відповідні реєстри всю інформацію, що стосувалась, у тому числі прав власності на нерухоме майно, відповідно ця інформація є достовірною. Відтак наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації про купівлю квартири ОСОБА_1 20.08.2020 за адресою: АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 20.08.2020, номер в реєстрі нотаріальних дій 911 та про земельну ділянку 17.04.2014, а також відсутність будь-якої іншої інформації про право власності, обтяження, іпотеку в державних реєстрах береться судом до уваги як належний доказ на підтвердження обставини щодо купівлі позивачем квартири вперше.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві, не надано до суду доказів на спростування доводів позивача.
На думку суду, не може бути підставою для обмеження права позивача бути звільненим від сплати внеску за придбання житла вперше, гарантоване Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з нестворенням спеціального реєстру, який би фіксував придбання жита вперше. Вказаний Закон не пов'язує реалізацію особою свого права на звільнення від сплати збору за придбання житла вперше від функціонування спеціального реєстру, не передбачено таких обмежень і в інших правових актах.
Зважаючи на викладене, беручи до уваги те, що позивачем підтверджено придбання квартири на підставі договору від 20.08.2020 вперше, суд погоджується з його доводами про те, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" він звільнений від сплати збору за придбання нерухомого майна (квартири), оскільки придбав таке майно вперше.
Процедура повернення коштів, надміру зарахованих до державного бюджету, встановлена "Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 03.09.2013 №787 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182.
Відповідно до пункту 5 глави 1 "Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів" повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.
Пунктом 10 цього Порядку встановлено, що заява та подання або копія судового рішення, засвідчена належним чином, подаються до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.
Платник подає до відповідного головного управління Казначейства, Казначейства заяву та подання, дати складання яких не перевищують 30 календарних днів, з урахуванням норм частини другої статті 255 Цивільного кодексу України.
Як уже зазначалось, Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 09.12.2020 №2600-0603-8/175459 відмовило позивачу у вчиненні дій з повернення сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у зв'язку з відсутністю доказів придбання житла вперше.
З огляду на встановлення, під час судового розгляду справи, сплату позивачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна в розмірі 8438,30 грн., від сплати якого він, відповідно до висновку суду, звільнений в силу пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки придбав житло вперше, суд вважає протиправною відмову щодо невнесення відповідачем подання до органу казначейської служби про повернення зазначених коштів.
Оскільки позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі продажу нерухомого майна (квартири) вперше на рахунок управління Державної казначейської служби України у Солом'янському районі м. Києва, отже підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києва подання про повернення позивачу збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за купівлю нерухомого майна в розмірі 8438,30 грн.
Щодо строків звернення до адміністративного суду, то суд вважає, що позивачем дотримано шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, оскільки про порушене право позивач дізнався після отримання листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 09.12.2020 №2600-0603-8/175459, яким позивачу відмовлено в поверненні збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за придбання нерухомого майна, позов зареєстровано в суді 04.01.2021, тобто в межах строку.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Відповідачем у відзиві заперечено обґрунтованість та співмірність суми витрат на професійну правничу допомогу, яка заявлена до стягнення, зазначивши що надані до позовної заяви докази не підтверджують понесення позивачем витрат на правничу допомогу.
Статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи (частина третя).
За змістом статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат(частина третя). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта).
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката визначено частиною п'ятою статті 134 КАС України. При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як убачається з наданої суду копії договору про надання правничої (правової) допомоги від 27.11.2020 №27/11/20, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро "Войнов ПРО", бюро прийняло на себе зобов'язання під час дії строку дії цього договору здійснювати представництво клієнта, зокрема але не виключно, в органах Пенсійного фонду України, органах Державної казначейської служи України, судах України, органах та з особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень з метою повернення клієнту сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості об'єкту нерухомості в сумі 8438,30 при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу 20.08.2021, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , повернення судових витрат, а також надавати інші види правничої (правової) допомоги клієнту з цього питання (пункт 1.3 договору). Розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надання в межах цього договору правничої (правової) допомоги становить 3000,00 грн. (пункт 3.1 договору).
Представником позивачем додано копію акта приймання-передачі наданих послуг правової (правничої) допомоги від 30.12.2020, відповідно до якого послуги про надання правничої (правової) допомоги від 27.11.2020 №27/11/20 виконані в наступному обсязі:
підготовка матеріалів для звернення до суду з яких: аналіз законодавства у подібних справах, вивчення судової практики у подібних справах 3 год. - 2500 грн.;
складання позовної заяви 2 год. - 3000,00 грн.
Клієнт здійснює попередню виплату гонорару в розмірі 3000,00 грн. протягом 3-х днів з дня виставлення рахунку (пункт 3.2 договору).
В рахунку на оплату гонорару 27.11.2020 №27/11/20 зазначено, попередня виплата гонорару за надання правничої (правової) допомоги згідно з договором від 27.11.2020 №27/11/20, послуга 1, ціна 3000,00 грн.
Відповідно до квитанції від 27.11.2020 №0.0.1922612688.1 ОСОБА_1 сплачено 3000,00 грн. призначення платежу: попередня виплата гонорару за надання правничої (правової) допомоги згідно з договором від 27.11.2020 №27/11/20.
У матеріалах судової справи міститься ордер на надання правничої допомоги серії АІ №1077930 від 30.12.2020 та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
На думку суду, наведені докази підтверджують сплату позивачем 3000,00 грн. на професійну правничу допомогу за договором від 27.11.2020 №27/11/20, який укладено з адвокатським бюро "Войнов ПРО", тому доводи відповідача щодо відсутності доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу судом відхиляються.
Відповідно до частини сьомої статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Зазначаючи про неспівмірість заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, представник відповідача вказав, що витрати понесені адвокатом очевидно неспівмірні зі складністю справи.
На думку суду, клопотання представника відповідача є частково обґрунтованим в частині неспівмірності заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу зі складністю справи, оскільки розглянута судом справа є нескладною, існує численна судова практика з цієї категорії спорів, яка є незмінною протягом тривалого часу. При цьому сума витрат на правничу допомогу складає третину суми, щодо якої виник спір, що також підтверджує неспівмірність заявленої до стягнення суми.
З урахуванням наведеного, співмірною, за висновком суду, є сума 1500,00 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. (квитанція від 30.12.2020 №0.0.1962219793.1). Оскільки, позов задоволено повністю, то на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо складення та подання до Головного Управління Державної казначейської служби України у місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна (квартири).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна (квартири) в розмірі 8438,30 грн. (вісім тисяч чотириста тридцять вісім гривень тридцять копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) та судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500,00 грн. (одна тисяча п'ятсот гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368, місцезнаходження: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.А. Донець