ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 жовтня 2021 року м. Київ № 640/7479/21
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Служби безпеки України (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо підготовки та подання до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві необхідних документів для призначення йому пенсії за вислугу років у відповідності до пункту "б" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) в редакції Законів від 04.02.1994 №3946 №ХІІ та від 04.07.2002 №51-IV.
- зобов'язати відповідача підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві всі необхідні документи для призначення позивачу пенсії за вислугу років у відповідності до пункту "б" статті 12 Закону № 2262-XII (в редакції Законів від 04.02.1994 №3946 №ХІІ та від 04.07.2002 №51-IV).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.03.2021 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати судовий розгляд справи в спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність відмови відповідача у підготовленні та направленні до органу Пенсійного фонду України документів для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "б" статті 12 Закону № 2262-XII, оскільки, на момент звернення до відповідача він досяг 45-ти років, мав загальний трудовий стаж понад 26 років, з яких 17 років військова служба та служба в підрозділах Служби безпеки України. Позивач вказує на необхідність застосування до спірних правовідносин пункт "б" статті 12 Закону № 2262-XII в редакції, чинній на момент його звільнення зі служби, яка серед підстав для призначення пенсії за вислугу років передбачала: досягнення особою 45-річного віку, наявність трудового стажу 25 років, з яких не менше 12 років 6 місяців - військова служба або служба в органах внутрішніх справ та зауважив, що застосування інших редакцій вказаної статті, свідчило б про позбавлення його права на пенсійне забезпечення, що є порушенням Конституції України. Крім того, позивач зазначає про те, що відповідач не наділений повноваженнями щодо перевірки наявності у особи права на призначення пенсії за вислугу років, оскільки такі функції не покладені на нього, а єдиним органом який наділений компетенцією щодо призначення пенсії за вислугу років є органи Пенсійного фонду України.
Відповідач надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву позивача в якому просить залишити таку без задоволення з посиланням на те, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт "б" статті 12 Закону № 2262-XII у редакції, чинній на момент звернення позивача за призначенням пенсії, яка передбачала право на призначення пенсії за вислугу років за наявності на момент звільнення зі служби: 45-річного віку, страхового стажу 25 років, з яких 12 років 6 місяців - військова служба або служба в органах внутрішніх справ, зважаючи на те, що на момент звільнення з військової служби (06.09.2002) позивач не мав необхідного віку та страхового стажу, у нього відсутнє право на призначення пенсії за вислугою років, згідно із пунктом "б" статті 12 Закону № 2262-XII.
Дослідивши письмові докази, Судом встановлено.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період з 01.08.1985-06.09.2002 - проходив службу в Збройних Силах та Службі безпеки України, про що свідчить відповідний запис у трудовій книжці відповідача.
Відповідно до особового листка обліку кадрів, позивач у період з 1985 по 1986 - навчався в Київському вищому загальному військовому командному училищі, з 1989 по 1994 - проходив службу в військових підрозділах радянської та української армії, з 1994 по 2002 - служба в підрозділах служби безпеки України.
06.09.2002 звільнений зі служби в підрозділах Служби безпеки України.
Відповідно до трудової книжки позивача: з 14.112002-15.03.2005 - начальник служби безпеки в ЗАТ "Софт Сервіс Холдінг"; з 01.06.2006-15.10.2007 - заступник генерального директора в ТОВ Національна інвестиційна фінансова група "КСВУ"; з 02.02.2009-04.04.2011- начальник відділу інформаційної безпеки в ТОВ "Автогарант АВ"; з 01.07.2001-31.08.2015 - начальник інформаційно-аналітичного відділу в Представництві "Кнерджі Стандарт Фонд Менеджмент Лімітед".
22.12.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою про оформлення необхідних документів для призначення йому пенсії за вислугу років та направити до ГУ ПФУ в м.Києві подання про призначення пенсії за вислугу років.
За результатами розгляду заяви позивача, відповідач листом від 12.01.2021 №21/3/2-13-113/5 відмовив позивачу у оформленні та поданні до органів Пенсійного фонду України документів для призначення йому пенсії, з посиланням на відсутність у позивача, на день звільнення зі служби, необхідного віку та страхового стажу, визначеного пунктом "б" статті 12 Закону № 2262-XII (у редакції, чинній на момент звернення за призначенням пенсії 22.12.2021).
Не погодившись із відмовою відповідача у підготовленні та направленні, до органу Пенсійного фонду України, документів для призначення пенсії за вислугу років, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір, Суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону №2262-XII особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
За змістом статті 10 Закону № 2262-XII призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до абзацу першого статті 48 Закону № 2262-XII заява про призначення пенсії згідно з цим Законом подається до територіального органу Пенсійного фонду України або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, іншими заінтересованими центральними органами виконавчої влади та Службою зовнішньої розвідки. При цьому днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу Пенсійного фонду України письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дата їх відправлення.
Згідно з пунктом 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 30.01.2007 № 3-1 (далі- Порядок №3-1) заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом, та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи, що призначають пенсії) через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України (далі - міністерства та інші органи). Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважені структурні підрозділи).
Відповідно до пункту 12 вказаного Порядку уповноважений структурний підрозділ у 10-денний термін з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і своє подання про призначення пенсії (додаток 2), ознайомлює з ним особу, якій оформлюється пенсія, і направляє до органу, що призначає пенсії за місцем проживання особи. Уповноважений структурний підрозділ надає допомогу особі в одержанні відсутніх на момент подання заяви документів для призначення пенсії. У разі, якщо підготовлені не всі необхідні для призначення пенсії документи, подаються наявні документи, а документи, яких не вистачає, подаються додатково в строки, визначені пунктом 6 цього Порядку.
Системний аналіз викладених положень дає змогу дійти висновку, що саме уповноважені структурні підрозділи здійснюють перевірку поданих звільненими зі служби особами заяв про призначення пенсії, здійснюють обчислення вислуги років для призначення пенсії і встановлюють наявність підстав для її призначення. Після цього такий орган законодавчо наділений компетенцією направити подання про призначення пенсії за вислугу років до територіального органу Пенсійного фонду України або відмовити у такому поданні.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №537/1980/16-а та постанові Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №554/2032/17.
Зважаючи на викладене, підлягають відхиленню доводи позивача щодо відсутності повноважень у відповідача щодо встановлення наявності підстав для призначення пенсії за вислугу років.
Підставою для відмови у підготовленні та поданні до орану Пенсійного фонду України документів для призначення позивачеві пенсії за вислугу років, Служба безпеки України вказала: відсутність на день звільнення зі служби (06.09.2002) страхового стажу - 25 років і більше та недосягнення позивачем на день звільнення зі служби 45-річного віку.
Згідно з частиною першою Закону № 2262-XII військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.
Умови призначення пенсії за вислугу років визначено статтею 12 Закону № 2262-XII.
Редакція пункту "б" статті 12 вказаного Закону змінювалась, змінюючи при цьому умови і підстави виникнення права на пенсію за вислугу років, зокрема, умову призначення пенсії - досягнення 45-річного віку на час звільнення зі служби.
Протягом певного періоду часу існували положення статті, згідно з якими військовослужбовець міг звільнитися зі служби і раніше, але при досягненні ним 45-річного віку йому могла бути призначена пенсія за вислугу років при наявності інших обов'язкових показників.
Відповідно до пункту "б" статті 12 Закону № 2262-XII (в редакції Закону від 04.07.2002 №51-IV року, яка діяла на час звільнення позивача зі служби 06.09.2002) право на пенсію за вислугу років мають особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
Законом України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" від 04.04.2006 № 3591-IV внесено зміни до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", зокрема, змінено назву цього Закону, зміст і редакцію окремих статей та доповнено його новими статтями. Так, статтю 12 викладено в іншій редакції, зокрема пункт "б" цієї статті передбачає, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Відповідно до статті 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
Відтак, незалежно від підстав та часу звільнення, правом на призначення пенсії за вислугу років користувалися перелічені в статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особи (військовослужбовці), які досягли на час звернення за призначенням пенсії 45-річного віку, до набрання чинності Законом України від 04.04.2006 № 3591-IV (29.04.2006) та мали загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
Отже, застосуванню підлягає Закон в редакції, чинній на момент виникнення права на призначення пенсії, а не в редакції, чинній на момент призначення пенсії.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 10.02.2015 (справа № 21-630а14) та постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №539/3872/14-а, від 28.05.2019 у справі № 404/8137/13-а та від 17.06.2020 у справі №554/2032/17.
Відтак, право на призначення пенсії за вислугу років виникло у позивача при досягненні ним 45-ти років, тобто 14.02.2013.
Станом на час досягнення ОСОБА_1 45-ти років (14.02.2013) діяла редакція пункту "б" статті 12 Закону № 2262-ХІІ, яка обумовлювала право на призначення пенсії за вислугою років досягненням особою 45-річного віку на день звільнення зі служби та наявністю страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.
Судом встановлено, що на день звільнення позивача з військової служби (06.09.2002) позивачу виповнилось 34 роки, його трудовий стаж складав 17 років (військова служба та служба в підрозділах Служби безпеки України).
Викладене свідчить про те, що на момент звільнення зі служби позивачем не було досягнуто 45-річного віку, встановленого Законом № 2262-ХІІ, а також позивач не мав страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, що свідчить про відсутність у такого права на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "б" статті 12 вказаного Закону (у редакції, чинній станом на 14.02.2013).
Враховуючи викладене, позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Як убачається з матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1816 грн (квитанція від 16.03.2021 №1EV05291M).
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, такі витрати розподілу та присудженню не підлягають.
Керуючись статтями 246 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Служба безпеки України (ідентифікаційний код 00034074, місцезнаходження: 01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 33).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.А. Донець