ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
29 жовтня 2021 року м. Київ № 640/8998/19
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом справі за позовом Державного концерну "Укроборонпром" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень.
Державний концерн "Укроборонпром" звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, що складені Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби від 05.03.2019 №0001411401, №0001421401 №0001391401, №0001431401, №0001401401, №0001381401.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва: від 27.06.2019 - відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного, встановлено строки для подання заяв по суті; 19.04.2021 - замінено відповідача Офіс великих платників податків ДПС (ідентифікаційний код 43141471), на правонаступника - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44082145).
Позовну заяву обґрунтовано помилковістю висновків контролюючого органу оскільки у позивача відсутній обов'язок щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за спірними об'єктами нерухомого майна, у зв'язку із тим, що такі об'єкти нерухомого майна знаходяться у державній власності та закріплені за позивачем на праві господарського відання, а платниками цього податку визначені саме власники майна.
Представником відповідача подано відзив, в якому позовні вимоги не визнаються, та зазначається за Державним концерном "Укроборонпром" зареєстровані нежитлові приміщення по підприємствам які входять до складу концерну, при цьому за даними ДРРПНМ в розділі "Власник" значиться Держава в особі Державного концерну "Укроборонпром", а розділі інше речове право зазначене підприємство - учасник концерну у користуванні якого знаходяться будівлі на праві господарського відання, відтак у позивача наявний обов'язок по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за такими об'єктами нерухомого майна.
Під час судового розгляду справи представник позивача позов підтримав.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд у задоволенні відмовити, посилаючись на обставини, викладені відзиві.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд установив.
На підставі наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 15.11.2018 №2108 була проведена документальна планова виїзна перевірка Державного концерну "Укроборонпром" (надалі - Концерн). В результаті перевірки, Офісом великих платників податків Державної фіскальної складений акт від 07.02.2019 № 263/28-10-14-01/37854297.
За результатами розгляду заперечень концерну відповідач залишив без змін висновки акту, а заперечення без задоволення.
На підстави висновків перевірки контролюючим органом сформовано податкові повідомлення-рішення:
від 05.03.2019 №0001411401 яким нараховано податкове зобов'язання у розмірі 2022041 грн 38 коп. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 505 510 грн 35 коп.;
від 05.03.2019 №0001421401 яким нараховано податкове зобов'язання у розмірі 168443 грн 57 коп. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 42110 грн 89 коп.;
від 05.03.2019 №0001391401 яким нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 340 грн 00 коп.;
від 05.03.2019 №0001431401 яким нараховано податкове зобов'язання у розмірі 112 198 грн 21 коп. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 28049 грн 55 коп.,
від 05.03.2019 № 0001401401, яким нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі у розмірі 1020 грн 00 коп.;
від 05.03.2019 №0001381401 яким нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі у розмірі 680 грн 00 коп.
Позивач звернувся зі скаргою на податкові повідомлення-рішеннь до Державної фіскальної служби України в порядку досудового (адміністративного) оскарження.
Державна фіскальна служба України рішенням від 14.05.2019 р. №22032/6/99-99-11-06-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 05.03.2019 №0001411401, №00014214011 №0001391401, №0001431401, №0001401401, №0001381401, а скарга - без задоволення.
Не погоджуючись з податковими повідомленнями-рішеннями від 14.05.2019 р. №22032/6/99-99-11-06-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 05.03.2019 №0001411401, №00014214011 №0001391401, №0001431401, №0001401401, №0001381401 позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 N 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015, запроваджено новий місцевий податок, зокрема, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).
Досліджуючи правомірність висновків відповідача, суд зазначає, що спірним питанням у межах цих правовідносин є встановлення того, чи є нерухоме майно об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Положеннями підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду.
Підпунктом 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено, які саме об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, не є об'єктом оподаткування. Так, згідно з абзацом "а" вказаного підпункту не є об'єктом оподаткування об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній власності).
При цьому, суд зазначає, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширюваному тлумаченню. Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України буквених пунктів має прив'язку або до статусу суб'єкта, який володіє такою нерухомістю, та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування.
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі N 806/2676/17, від 15.05.2018 у справі N 806/2461/17 та від 02.10.2018 у справі N 823/1702/16.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно ч. ч. 1 та 2 ст.326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна, від імені та в інтересах якої право власності здійснюють відповідно органи державної влади.
В свою чергу, управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами (ч.3 ст.326 ЦК).
Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб'єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління (ч.5 ст.22 ГК).
Повноваження суб'єктів управління у державному секторі економіки - Кабінету Міністрів України, міністерств, інших органів влади та організацій щодо суб'єктів господарювання визначаються законом, яким, зокрема, є Закон України "Про управління об'єктами державної власності" (надалі - Закон).
У останньому серед суб'єктів управління об'єктами державної власності зазначаються державні господарські об'єднання (абзац 8 ч. 1 ст.4 Закону).
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 118 ГК України, об'єднанням підприємств визнається господарська організація, утворена у складі двох або більше підприємств з метою координації їх виробничої, наукової та іншої діяльності для вирішення спільних економічних та соціальних завдань. Об'єднання підприємств утворюються підприємствами на добровільних засадах або за рішенням органів, які відповідно до цього Кодексу та інших законів мають право утворювати об'єднання підприємств.
Залежно від порядку заснування об'єднання підприємств можуть утворюватися як господарські об'єднання або як державні чи комунальні господарські об'єднання (ч. 1 ст. 119 ГК). Державне (комунальне) господарське об'єднання - це об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування (ч. 4 ст. 119 ГК України).
Рішенням (постановою) Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1221 був утворений Державний концерн "Укроборонпром", Статут якого затверджений 31 серпня 2011 р. (постанова КМУ N 993).
Пунктом 29 Статуту передбачено, що майно Концерну становлять відображені в його балансі оборотні та необоротні активи, що є державною власністю. Концерн володіє, користується та розпоряджається майном на праві господарського відання відповідно до мети своєї діяльності в установленому законодавством порядку.
Отже, правовий режим державного майна, яке знаходиться в управлінні Державного концерну "Укроборонпром", є режим господарського відання.
Тобто, відокремлена частина державної власності рішенням Кабінету Міністрів України закріплена за Концерном, який здійснює щодо неї повноваження господарського відання.
Правильність цього висновку підтверджують приписи ч. 2 ст. 123 ГК України, у якій зокрема зазначається, що майно передається об'єднанню у господарське відання або оперативне управління на основі рішення про утворення об'єднання.
В свою чергу, вартість майна об'єднання відображається у його балансі. Як вбачається із зазначеної вище Постанови Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 993, Уряд передав Концерну в установленому порядку наступне майно: нежитлові приміщення загальною площею 1810,8 кв. метра на третьому поверсі будівлі по вул. Дегтярівській, 36, у м. Києві із закріпленням їх за Концерном на праві господарського відання. Вказане майно відображене в балансі Концерну.
Іншого майна, зокрема об'єктів нерухомості перерахованих у акті перевірки, на балансі Концерну немає.
Згідно ст.73 ГК, майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.
Право господарського відання становить один із видів речових прав, які, згідно ч. 1 ст. 133 ГК, складають основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність. Інші речові права - це право власності та право оперативного управління. Як випливає з аналізу вказаних рішень Уряду, саме титул господарського відання був закріплений у якості правового режиму державного майна, яким володіє Концерн.
Таким чином, правовий режим державного майна, яке знаходиться в управлінні Державного концерну "Укроборонпром", визначається як господарське відання, а не право власності, а тому позивач не є власником державного нерухомого майна, яке знаходиться в його управлінні.
Відповідач в акті перевірки помилково ототожнює суб'єкта, який реалізує повноваження власника - Державного концерну "Укроборонпром", з самим власником, яким є держава в особі Кабінету Міністрів України.
Суд зазначає, що відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються, зокрема, Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (надалі - Закон 1952-IV).
Пункт 2 ч. 1 ст.4 Закону 1952-IV визначає, що державній реєстрації, окрім права власності, підлягають речові права, похідні від права власності, у тому числі: право господарського відання; право оперативного управління.
У свою чергу, процедура функціонування реєстру речових прав на нерухоме майно, відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про суб'єктів та об'єкти таких прав визначається постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 р. N 1141 "Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (надалі - Порядок КМУ).
При цьому, нормами Порядку КМУ чітко врегульовано зміст інформації для наповнення реєстру, у випадку реєстрації державним підприємством нерухомого майна, яке перебуває в останнього на праві господарського відання.
Так, системний аналіз пп. 1 п. 30, пп. 1 п. 31 Порядку КМУ вказує на те, що в реєстрі зазначаються відомості як про конкретну юридичну особу (якій належить інше речове право, похідне від права власності такі як: право господарського відання; право оперативного управління), так і про орган державної влади, що здійснює управління (розпоряджання) нерухомим майном.
При цьому, відомості в реєстрі щодо зазначених даних не змінюють титулів власності, а відображають систему організаційно-господарських правовідносин, пов'язаних із державною власністю: титул власності належить державі (яка реалізує свої повноваження через представника - уповноваженого суб'єкта); титул господарського відання належить господарському об'єднанню або державному підприємству.
Наведене свідчить про те, що ототожнення категорій власника (держави) і його представника (уповноваженого суб'єкта) є неправомірним та не ґрунтується на відомостях, яким наповнюється відповідний реєстр на підставі і в порядку, визначеними Законом 1952-IV та Порядку КМУ.
Таким чином, Державний концерн "Укроборонпром" згідно зі ст.266 Податкового кодексу України не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки не є його власником.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог, а тому податкові повідомлення-рішення від 14.05.2019 р. №22032/6/99-99-11-06-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення від 05.03.2019 №0001411401, №00014214011 №0001391401, №0001431401, №0001401401, №0001381401 підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі в розмірі 19210,00 грн. Оскільки, позов задоволено повністю, то на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 19210,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.03.2019 №0001411401, №00014214011 №0001391401, №0001431401, №0001401401, №0001381401.
Стягнути на користь Державного концерну "Укроборонпром" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 19210,00 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті десять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Позивач - Державний концерн "Укроборонпром" (ідентифікаційний код 37854297 місцезнаходження: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 36).
Відповідач - Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (ідентифікаційний код 44082145, місцезнаходження: 04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 11г).
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В.А. Донець