01 листопада 2021 року Чернігів Справа № 620/10277/21
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заяць О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, третя особа - Остерська міська рада Козелецького району Чернігівської області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, у якому просить:
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 30.03.2021 № 67-УБД «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою»;
зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24.02.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з урахуванням правової позиції суду;
зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області видати наказ, яким надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зазначеної в клопотанні ОСОБА_1 від 24.02.2021.
Обґрунтовуючи вимоги, позивачем зазначено, рішення відповідача у відмові в наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено відповідачу для подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову 15 - денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначає, що позивач звертався з клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Наказом від 30.03.2021 № 67-УБД позивачу відмовлено у наданні такого дозволу, в зв'язку з тим, що земельна ділянка розташована на території Остерської територіальної громади та включена до переліку земель, які будуть передані Остерській міській раді у комунальну власність. Даний наказ вважають правомірним та таким, що не підлягає скасуванню. У задоволенні позову просять відмовити повністю.
Ухвалою судді від 01.11.2021 заяву позивача про уточнення позовних вимог за вх. № 53162/21 та клопотання про заміну первісного відповідача за вх. 53163/21 у адміністративній справі № 620/10277/21 повернуто без розгляду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Так судом встановлено, що позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області із клопотанням від 24.02.2021 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення (безоплатно) земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,000 га, яка розташована на території Бірківської сільської ради Козелецького району (Остерська територіальна громада) Чернігівської області, між населеними пунктами Пархимов, Дешки, Тарасов Козелецького району Чернігівської області, та знаходиться між земельними ділянками з кадастровими №7422081200:67:068:0002, та № 7422081200:67:069:0014. До клопотання позивачем додано копії паспорту, ідентифікаційного номеру, посвідчення учасника бойових дій, довідку про безпосередню участь в АТО, графічні матеріали (викопіювання з публічної кадастрової карти, де зображена бажана земельної ділянки.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 30.03.2021 № 67-УБД «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Бірківської сільської ради Козелецького району Чернігівської області, орієнтований розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (01.03), з таких підстав: земельна ділянка розміщена на території Остерської територіальної громади та включена до переліку земель, які будуть передані Остерській міській раді у комунальну власність.
Пунктом 7 рішення Остерської міської ради Козелецького району Чернігівської області від 21.05.2021 № 74-04/VIII «Про розгляд заяв громадян щодо надання дозволу на розробку проекту відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів» ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної дільники орієнтовною площею 2,0 га безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства у зв'язку з неналежністю земельної ділянки, зазначеної на графічних матеріалах, до земельних ділянок комунальної власності.
Вважаючи наказ відповідача про відмову в наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки протиправним і таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені статтею 116 Земельного кодексу України.
Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.
Відповідно до положень статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає реалізацію таких послідовних етапів:
- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;
- розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;
- погодження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України;
- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Отже передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок. При цьому отримання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.
Отже, вказаними нормами встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 118 ЗК України органи приймають одне з відповідних рішень.
Позивачем, при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, додано графічні матеріали, які містять зазначення бажаного місця розташування та розміру земельної ділянки, що надає можливість перевірити місце її розташування на відповідність вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно - правових актів, містобудівній документації, схемам землеустрою і техніко - економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно - територіальних одиниць, проєктам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому порядку.
Щодо посилання відповідача у наказі від 30.03.2021 № 67-УБД «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» на те, що земельна ділянка, розміщена на території Остерської територіальної громади та включена до переліку земель, які будуть передані Остерській міській раді у комунальну власність, суд вказує на таке.
У відповідності до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Проте належних та допустимих доказів на підтвердження того факту, що земельна ділянка передана Остерській міській раді у комунальну власність відповідачем не надано.
Виходячи з аналізу вищевказаних законодавчих положень у системному їх зв'язку, суд дійшов висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
При цьому, про виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки прямо зазначено в ухвалі Конституційного Суду України від 29.09.2015 № 44-у/2015 «Про відмову у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень ч.7 ст.118 Земельного кодексу України» (справа № 2-40/2015).
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду України від 19.01.2016 (справа № 824/167/15-а/21-3690а15).
За вказаних обставин суд дійшов обґрунтованого висновку, що ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області з непередбачених законом підстав відмовило позивачу у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою.
У свою чергу, відмова за відсутності підстав, визначених частиною сьомою статті 118 ЗК України, свідчить про відсутність наміру суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством.
Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Проаналізувавши вказані норми законодавства, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області від 30.03.2021 № 67-УБД «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» та задоволення адміністративного позову в цій частині.
Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Проте надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
Подібну правову позицію вже висловлював Верховний Суд, зокрема у постановах від 24.01.2019 по справі № 806/2978/17, від 16.05.2019 по справі № 812/1312/18 та від 14.08.2019 по справі № 0640/4434/18.
Враховуючи вищенаведене, адміністративний позов у цій частині підлягає задоволенню шляхом зобов'язання ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24.02.2021 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з урахуванням правової позиції суду.
Щодо позовних вимог про зобов'язання ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області видати наказ, яким надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зазначеної в клопотанні від 24.02.2021, суд зазначає наступне.
Критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб'єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб'єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання вчинити дії.
Тобто адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.02.2018 у справі №826/7631/15.
Суд враховує, що повноваження щодо перевірки вищевказаних питань належить виключно до компетенції ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області, а тому в задоволенні позовних вимог про зобов'язання ГУ Держгеокадастру в Чернігівській області видати наказ, яким надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зазначеної в клопотанні від 24.02.2021 необхідно відмовити.
Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 30.03.2021 № 67-УБД «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою».
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 24.02.2021 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, з урахуванням правової позиції суду.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, пр. Миру, буд. 14, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ: 39764881.
Третя особа: Остерська міська рада Козелецького району Чернігівської області, вул. Незалежності, 21, м. Остер, Чернігівська область, 17044, код ЄДРПОУ: 04061754.
Повний текст рішення суду виготовлено 01 листопада 2021 року.
Суддя О.В. Заяць