01 листопада 2021 року м. Чернігів Справа № 620/10420/21
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист, Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до суду з позовом до Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист (далі - відповідач 1), Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (далі - відповідач 2), в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист щодо не прийняття вмотивованого рішення за результатами розгляду письмової заяви ОСОБА_1 від 11 березня 2021 року;
зобов'язати Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України та Міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 березня 2021 року та прийняти вмотивоване рішення відповідно до підпункту 2 пункту 1 розділу 4 Положення про міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 17.07.2020 №57 “Про утворення Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист”, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.08.2020 за № 779/35062.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачами порушено її, та її батька, право на соціальний захист шляхом протиправної бездіяльності суб'єкта владних повноважень - міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб таким, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист та відповідача 2 - як головного розпорядника бюджетних коштів та відповідального виконавця бюджетної програми, а також суб'єкта владних повноважень, який згідно підпункту 9 пункту 3 Положення про Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 червня 2016 року № 376, координує здійснення заходів щодо захисту і забезпечення прав та інтересів осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок дій незаконних збройних формувань, окупаційної адміністрації та/або органів влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України, а також членів їх сімей.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 03.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Відповідачем 1 подано відзив на позов, в якому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та зазначає, що під час чергового засідання Міжвідомчої комісії, на яке було винесено, серед інших, розгляд заяви позивача від 11.03.2021, під час голосування про надання ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 бюджетних коштів у розмірі, встановленому законодавством, для забезпечення надання професійної правової допомоги (в тому числі заходів, спрямованих на забезпечення можливості її надання) для захисту і забезпечення прав та інтересів осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю, а також підтримки зазначеної особи та членів її сім'ї, у тому числі відшкодування витрат, пов'язаних з відвідуванням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 № 328, необхідна кількість голосів не була набрана, про що було повідомлено позивача листом Мінреінтеграції від 31.03.2021 № 22/Н-247-8.4-272. Відповідач 1 наголошує, що заява позивача від 11.03.2021 була розглянута Міжвідомчою комісією за результатами якої склад Міжвідомчої комісії не підтримав рішення про виділення ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 бюджетних коштів у розмірі, встановленому законодавством, для забезпечення надання професійної правової допомоги (в тому числі заходів, спрямованих на забезпечення можливості її надання) для захисту і забезпечення прав та інтересів осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю, а також підтримки зазначеної особи та членів її сім'ї, у тому числі відшкодування витрат, пов'язаних з відвідуванням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.04.2018 № 328, тому визнання факту бездіяльності Міжвідомчої комісії є недоречним, заява позивача була розглянута в порядку та відповідно до вимог чинного законодавства України. Крім того відповідач 1 зазначає, що вимога щодо зобов'язання Мінреінтеграції повторно забезпечити розгляд заяви позивача поданої 11.03.2021 та зобов'язання Міжвідомчої комісії розглянути дану заяву, на думку відповідача 1 є втручанням в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.
Відповідачем 2 подано аналогічний відзив відповідачу 1, в якому також просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог у повному обсязі. При цьому, відповідачем 2 подано клопотання про поновлення процесуального строку, в якому просить визнати поважними причини пропуску на подання відзиву на позовну заяву у даній справі та поновити його. Вказане клопотання обґрунтовує тим, що останнім днем на подання відзиву на позовну заяву був 24.09.2021, але в зв'язку з тим, що в адміністративній будівлі Мінреінтеграції були перебої з електропостачанням, відповідно не було можливості роздрукувати відзив вчасно. В зв'язку з зазначеним, суд визнає поважними причини пропуску строку для подання відзиву на позовну заяву до суду та наявністю підстав для його поновлення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Позивач є донькою політичного в'язня ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ).
Як слідує з матеріалів справи 11 березня 2021 року позивач звернулася до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України з заявою та пакетом документів, що визначені законодавством України щодо отримання соціальної допомоги.
Так, до заяви позивачем були надані наступні документи: копія паспорта ОСОБА_1 , копія картки фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , копія паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_2 , копія довіреності №32 АБ 158195 від 28.06.2019, виданої ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 уповноважена представляти інтереси ОСОБА_2 у всіх органах, установах та організаціях, документи, що підтверджують факт родинних зав'язків, а саме копії: свідоцтво про народження, свідоцтво про зміну прізвища, свідоцтва про укладання шлюбу, свідоцтва про розірвання шлюбу, заява ОСОБА_2 , щодо доручення отримувати бюджетні кошти, копія вироку Брянського обласного суду РФ від 07.10.2015 (12 років позбавлення волі), перелік посилань у ЗМІ, щодо наявності політичного мотиву та умов утримання ОСОБА_2 (а.с.16-34).
Листом відповідача 2 № 22/Н-247-8.4-272 від 31.03.2021 повідомлено позивача про розгляд звернення останньої міжвідомчою комісією. Як зазначено у листі відповідно до пункту 3 розділу 3 Положення про міжвідомчу комісію, рішення Комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини загального складу Комісії і проінформовано, що під час голосування про надання бюджетних коштів в інтересах ОСОБА_2 необхідна кількість голосів не була набрана (а.с.35-36).
23.06.2021 позивач звернулася до відповідача 2 з запитом на отримання публічної інформації (а.с.37-38), на який Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України надана відповідь № 22/8.2-3623-21 від 06.07.2021, в якій зазначено, що ОСОБА_2 внесений у 2020 році до переліку осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв'язку з громадською, політичною або професійною діяльністю таких осіб, стосовно яких здійснені заходи щодо захисту і забезпечення прав та інтересів (а.с.39-40).
Вважаючи вказані дії відповідачів протиправною бездіяльністю, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів з відповідним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
У статті 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 Положення «Про Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 376 (далі - Положення про Мінреінтеграції), Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Мінреінтеграції є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій у Донецькій і Луганській областях та тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим і м. Севастополя (далі - тимчасово окуповані території України), а також прилеглих до них територій, інформаційного суверенітету України (крім здійснення повноважень з управління цілісним майновим комплексом Українського національного інформаційного агентства “Укрінформ”).
Відповідно до п. 9 ч. 4 Положення про Мінреінтеграції, Мінреінтеграції відповідно до покладених на нього завдань, серед іншого, координує здійснення заходів щодо захисту і забезпечення прав та інтересів осіб, позбавлених особистої свободи внаслідок дій незаконних збройних формувань, окупаційної адміністрації та/або органів влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України, а також членів їх сімей.
В свою чергу, надання соціальної допомоги регулюється Порядком використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів щодо захисту і забезпечення прав та свобод, соціальної реабілітації осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, у тому числі відшкодування витрат, пов'язаних з їх відвідуванням, наданням особам, позбавленим особистої свободи, та членам їх сімей правової допомоги, медичних та соціальних послуг, а також деокупаційних заходів, здійснення виплат державних стипендій мені ОСОБА_3 , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 квітня 2018 року № 328 (далі - Порядок 328).
Підпунктом 1 пункту 5 Порядку 328 визначено, що бюджетні кошти спрямовуються за напрямком забезпечення надання професійної правової допомоги (в тому числі заходів, спрямованих на забезпечення можливості її надання) для захисту і забезпечення прав та інтересів осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, у тому числі відшкодування витрат, пов'язаних з їх відвідуванням.
Відповідно до пункту 6 рішення про фінансування витрат за напрямом, зазначеним у підпункті 1 пункту 5 Порядку, приймаються міжвідомчою комісією, яка утворюється Мінреінтеграції.
Положення про міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист затверджено Наказом Мінреінтеграції від 17 липня 2020 року № 57 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13 серпня 2020 року за № 779/35062 (далі - Положення про міжвідомчу комісію).
Відповідно до п. 3 розділу IV Положення про міжвідомчу комісію для прийняття рішення, щодо надання бюджетних коштів у розмірі, встановленому законодавством, особа, позбавлена особистої свободи, член сім'ї, близький родич, законний представник або представник, який діє за довіреністю в інтересах такої особи, звертаються до Мінреінтеграції з письмовим зверненням, в якому зазначають реквізити їх особових рахунків, відкритих в банківських установах України. До звернення додаються:
копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України особи, позбавленої особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв'язку з її громадською, політичною або професійною діяльністю, та заявника (а у разі, якщо заявником є представник, який діє за довіреністю - також, копія такої довіреності);
відомості або документи, що підтверджують факт та обставини позбавлення особи особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв'язку з її громадською, політичною або професійною діяльністю;
інші документи та/або інформація, які заявник вважає за потрібне додати до звернення.
Відповідно до пункту 5 розділу IV Положення про міжвідомчу комісію встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у визнанні особи такою, що була позбавлена свободи внаслідок збройної агресії проти України та/або наданні бюджетних коштів:
набуття законної сили обвинувальним вироком суду України стосовно особи, позбавленої свободи внаслідок збройної агресії проти України, або позбавленої особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв'язку з її громадською, політичною або професійною діяльністю, у зв'язку із вчиненням нею злочину проти основ національної безпеки України, вчиненням або сприянням вчиненню терористичного акту, в тому числі втягненням у вчинення терористичного акту, публічними закликами до вчинення терористичного акту, створенням терористичної групи чи терористичної організації, фінансуванням тероризму, вчиненням злочину у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації, злочинів проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини), злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку;
неподання/подання не в повному обсязі документів, відомостей, передбачених цим Положенням, або подання їх неналежною особою.
Пунктом 7 Порядку 328 визначено, що використання бюджетних коштів за напрямом, зазначеним у підпункті 1 пункту 5 цього Порядку, здійснюється Мінреінтеграції на підставі рішення міжвідомчої комісії, прийнятого за зверненням особи, яка позбавлена особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв'язку з громадською, політичною або професійною діяльністю такої особи, члена сім'ї, близького родича або законного представника такої особи, шляхом перерахування Мінреінтеграції бюджетних коштів на їх особові рахунки, відкриті у банківських установах, у розмірі 100 тис. гривень з моменту встановлення бюджетних призначень за відповідною бюджетною програмою.
Рішення про фінансування витрат за напрямом, визначеним підпунктом 1 пункту 5 цього Порядку, може прийматися міжвідомчою комісією щороку протягом позбавлення особи особистої свободи за умови встановлення бюджетних призначень за відповідною бюджетною програмою у поточному році.
Аналізуючи вищезазначені норми законодавства суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 здійснені всі необхідні дії для отримання відповідної соціальної допомоги (подано заяву та необхідний пакет документів).
В свою чергу, Міжвідомча комісія згідно підпункту 2 пункту 1 та пункту 4 розділу І Положення № 57 повинна була прийняти рішення про надання бюджетних коштів або рішення про відмову у наданні бюджетних коштів.
Натомість відповідач 2 за результатами розгляду поданого позивачем письмового звернення разом з доданими документами не прийняв жодного з рішень, передбачених підпунктом 2 пункту 1 та пунктом 4 розділу І Положення № 57.
Стаття 46 Конституції України гарантує право громадян на соціальний захист. Право на соціальний захист у всіх формах є гарантованим Конституцією невідчужуваним основоположним правом, яке за загальним правилом, має абсолютний характер.
Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому, відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України, вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Суд зазначає, що визначення протиправної бездіяльності полягає у наступному: як протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значущих та обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про бездіяльність відповідачів щодо надання бюджетних коштів у розмірі встановленому законодавством для забезпечення надання професійної правової допомоги, для захисту і забезпечення прав та свобод, соціальної реабілітації осіб, позбавлених особистої свободи незаконними збройними формуваннями, окупаційною адміністрацією та/або органами влади Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України та/або території Російської Федерації у зв'язку з громадською або політичною діяльністю таких осіб, а також підтримки зазначених осіб та членів їх сімей, у тому числі відшкодування витрат, пов'язаних з їх відвідуванням протиправною та такою, що порушує моє право, як члена родини політв'язня, на отримання соціальної допомоги у розмірі визначеному Наказом Кабінету Міністрів України.
Щодо посилання відповідачів, що вимога позивача про зобов'язання Мінреінтеграції повторно забезпечити розгляд заяви позивача від 11.03.2021 та зобов'язання Міжвідомчої комісії розглянути дану заяву є втручанням в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень, суд зазначає наступне.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Повноваження міжвідомчої комісії щодо надання бюджетних коштів, регламентовано Положенням про міжвідомчу комісію, яким визначені умови, за яких орган відмовляє у виплаті таких коштів.
У разі, якщо такі умови відсутні, міжвідомча комісія повинна прийняти рішення про виплату коштів. Повноваження комісії та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - прийняти рішення про виплату бюджетних коштів, або відмовити у такій виплаті.
За Положенням у комісії немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями або права не приймати рішення, тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Крім того, суд враховує, що визнаючи бездіяльність протиправною, суд повинен відповідно до закону застосувати і спонукаючий засіб впливу, зобов'язуючи відповідача виправити порушення у спосіб вчинення певної дії.
Сама лише констатація протиправності бездіяльності не може ефективно захистити позивача, оскільки у такому разі можливість використання висновків суду може бути невиправдано ускладнено діями або подальшою бездіяльністю органів влади їх врахування цілковито залежить від відповідача, що не сумісно з критеріями ефективності судового захисту.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2 на користь позивача підлягає стягненню сплачений нею при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Керуючись статтями 168, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист, Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист щодо не прийняття вмотивованого рішення за результатами розгляду письмової заяви ОСОБА_1 від 11 березня 2021 року.
Зобов'язати Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України та Міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист, повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 березня 2021 року та прийняти вмотивоване рішення відповідно до підпункту 2 пункту 1 розділу 4 Положення про міжвідомчу комісію з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 17.07.2020 №57 “Про утворення Міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійснення заходів, спрямованих на їх соціальний захист”, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.08.2020 за № 779/35062.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач 1: Міжвідомча комісія з розгляду питань, пов'язаних з визнанням осіб такими, що були позбавлені свободи внаслідок збройної агресії проти України, та здійсненням заходів, спрямованих на їх соціальний захист ( АДРЕСА_2 ).
Відповідач 2: Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (Чоколівський бульвар, 13, м. Київ, 03186, код ЄДРПОУ 40446210).
Повний текст рішення суду складено 01.11.2021.
Суддя О.М. Тихоненко