про відмову в забезпечені адміністративного позову
02 листопада 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/5811/21-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області № 131-УБД від 06.05.2021 "Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки";
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,8993 га, розташованої за межами населених пунктів Турятської сільської ради, Глибоцького району, Чернівецької області (кадастровий номер 7321087400:02:001:0005) (на даний час Чернівецького району).
Крім того, ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить: до набрання законної сили рішенням, ухваленим за результатами судового розгляду даної адміністративної справи по суті, заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо спірної земельної ділянки кадастровий номер 7321087400:02:001:0005.
Заява обґрунтована тим, що з метою запобігання можливості перереєстрації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,8993 га, розташованої за межами населених пунктів Турятської сільської ради, Глибоцького району, Чернівецької області (кадастровий номер 7321087400:02:001:0005), виникла необхідність в забороні органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо визначеної спірної земельної ділянки, в тому числі внаслідок її поділу чи об'єднання з іншими ділянкам, заборонити вчиняти із спірною земельною ділянкою дії спрямовані на заміну цільового призначені земельної ділянки, її поділу чи об'єднання з іншими ділянками, заборонити вчиняти із спірною земельною ділянкою дії спрямовані на заміну цільового призначення земельної ділянки, її поділу чи об'єднання з іншими ділянками, укладати договори, учиняти інші правочини що до неї.
На думку заявника, достатнім, допустимим і належним способом, який дозволить зберегти існуюче становище до завершення розгляду справи по суті позовних вимог, є вжиття заходів забезпечення у спосіб встановлення заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо визначеної спірної земельної ділянки кадастровий номер 7321087400:02:001:0005.
Порядок розгляду заяви про забезпечення позову врегульовано ст. 154 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Пунктом 10 ч. 1 ст. 4 КАС України надано визначення письмовому провадженню. Так, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом
Враховуючи положення п. 10. ч. 1 ст. 4 та ст. 154 КАС України, суд вважає за можливе розглянути заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали адміністративного позову, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 цієї статті Кодексу забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Перелік видів забезпечення позову встановлено ч. 1 ст. 151 КАС України, а саме:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 КАС України).
Таким чином, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Отже, забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчується, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду в майбутньому. Основним завданням процесуальних норм, які регламентують вжиття судом заходів забезпечення позову, є досягнення балансу між правом позивача на захист свого порушеного права та правом відповідача заперечувати проти адресованих йому вимог у будь-який дозволений законом спосіб.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Крім того, у вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об'єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.
Враховуючи стислі строки розгляду заяви про забезпечення позову, у суду відсутня можливість у витребуванні додаткових доказів в порядку ст. 70-77 КАС України, які б змогли надати суду можливість забезпечити позов.
Таким чином, в справах, у яких заявлені клопотання про забезпечення позову, обов'язок доказування покладається на заявника.
У заяві про забезпечення позову позивач зазначав, що з метою запобігання можливості перереєстрації земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,8993 га, розташованої за межами населених пунктів Турятської сільської ради, Глибоцького району, Чернівецької області (кадастровий номер 7321087400:02:001:0005), виникла необхідність в забороні органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо визначеної спірної земельної ділянки, в тому числі внаслідок її поділу чи об'єднання з іншими ділянкам, заборонити вчиняти із спірною земельною ділянкою дії спрямовані на заміну цільового призначені земельної ділянки, її поділу чи об'єднання з іншими ділянками, заборонити вчиняти із спірною земельною ділянкою дії спрямовані на заміну цільового призначення земельної ділянки, її поділу чи об'єднання з іншими ділянками, укладати договори, учиняти інші правочини що до неї.
Судом встановлено, що відсутні відомості та докази перебування у власності позивача земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 1,8993 га, розташованої за межами населених пунктів Турятської сільської ради, Глибоцького району, Чернівецької області (кадастровий номер 7321087400:02:001:0005), що свідчить про відсутність на момент звернення з цією заявою доказів загрози завдання позивачеві шкоди або доказів протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи.
Застосування судом обраного заявником заходу забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на його доводах про вірогідність вчинення відповідачем дій, припущеннях.
Крім того, заявником не надано до суду доказів на підтвердження існування загрози або імовірності реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Виходячи із наведеного, у випадку звернення сторони із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою заявою.
Таким чином, із цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Дослідивши матеріали заяви про забезпечення адміністративного позову, суд дійшов висновку про відсутність будь-яких об'єктивних даних, з яких можливо зробити висновок, що до моменту ухвалення рішення в адміністративній справі існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника, а захист цих прав, або інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення, чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.
Згідно з ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Відповідно до ч. 8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Виходячи з викладених заявником обставин та вищенаведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 150, 154, 248, 293, 294, 295, 297 КАС України, суд, -
У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити повністю.
Згідно ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково. Апеляційна скарга на ухвалу подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя В.К. Левицький