Справа № 352/1340/21
Провадження № 22-ц/4808/1575/21
Головуючий у 1 інстанції Гриньків Д.В.
Суддя-доповідач Пнівчук
02 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої Пнівчук О.В.
суддів: Бойчука І.В., Томин О.О.,
розглянувши в порядку письмово провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тисменицького районного суду від 15 вересня 2021 року, у складі судді Гриньків Д.В.,у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів.
Позовні вимоги мотивувала тим, що 18.06.2015 року між нею та відповідачем зареєстровано шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Через певний період часу вони припинили шлюбні відносини, подальше спільне життя і збереження шлюбу є неможливим та суперечить волі та інтересам як її так і відповідача, тому просила шлюб між ними розірвати.
Позивачка також зазначила, що батьки мають рівні права та обов'язки щодо своїх неповнолітніх дітей, зобов'язані утримувати їх до досягнення повноліття і забезпечувати їм достатній рівень фізичного та духовного розвитку.
Враховуючи споживчий кошик, що включає в себе набір товарів та характеризує типовий рівень і структуру місячного споживання дитиною відповідного віку, виходячи із реальних цін по регіону, вважає, що грошові кошти в розмірі 6000 грн є справедливою сумою аліментів, які частково покриють витрати на утримання малолітньої дитини. Зазначила, що відповідач інших дітей чи непрацездатних осіб на утриманні немає.
Рішенням Тисменицького районного суду від 15 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 18 червня 2015 року у Тисменицькому районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, про що зроблено актовий запис №13, - розірвано.
Ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2013 гривень щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 08.07.2021 року, до досягнення дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_2 судовий збір у дохід державного бюджету в розмірі 908 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині визначення розміру аліментів, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає, що рішення суд в цій частині прийняте з порушенням норм чинного законодавства та з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи.
Апелянт вказала, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Суд зобов'язаний був дослідити розмір аліментів в площині достатності їх саме для задоволення потреб дитини. Однак суд не досліджуючи щомісячний дохід відповідача, натомість взяв до уваги пояснення ОСОБА_2 про неможливість сплачувати заявлений позивачкою розмір аліментів.
Судом не враховано, що до щомісячних витрат, які позивачка несе на належне утримання сина із врахуванням особливостей його віку, поряд із продуктами харчування слід також включати і купівлю необхідного одягу, побутового приладдя, лікування.
Апелянтка просить скасувати рішення суду в частині визначення розміру аліментів та прийняти в цій частині нове рішення, яким стягувати з ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина в твердій грошовій сумі по 6000 грн щомісячно.
20 жовтня 2021 року ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу.
Відповідно до частини четвертої статті 395 ЦК України до відзиву додаються докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
До відзиву ОСОБА_2 не додано докази надсилання його копії іншим учасникам справи. У зв'язку з цим суд залишає цей відзив без розгляду.
Частиною першою статті 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову в даній справі менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідає вищезазначеним вимогам.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив із принципів розумності та справедливості, наданих позивачкою доказів на підтвердження витрат на дитину, відсутність у відповідача на утриманні інших осіб, а також враховуючи визначений законом мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину, який становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, суд ухвалив стягувати з відповідача аліменти на утримання малолітнього сина в розмірі 2013 грн.
З таким висновком суду, погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 18 червня 2015 року, від якого мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , який проживає з матір'ю.
Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом наведеної статті обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Статтею 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Зазначені обставини повною мірою були враховані судом першої інстанції.
Згідно зі ст. ст. 12, 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Зважаючи на те, що обов'язок утримувати дитину до досягнення повноліття в рівній мірі покладено на обох батьків; те, що шлюб між сторонами розірвано; те, що дитина проживає з позивачкою та перебуває на її утриманні; те, що відповідач визнав частково позов; відсутність даних про офіційну, постійну роботу та доходи відповідача та майно, що перебуває у його власності та користуванні; колегія суддів вважає, що розмір аліментів на дитину, який був визначений судом першої інстанції при частковому задоволенні позову є таким, що відповідає обставинам, що мають значення для даної справи та вимогам закону, а тому рішення суду є законним та обґрунтованим.
Позивачка ОСОБА_1 на підтвердження своїх позовних вимог не надала суду доказів, які б підтверджували витрати на дитину вказані нею у позовній заяві про стягнення аліментів у розмірі 6000 грн.
Отже, суд визначаючи розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 2013 грн врахував принцип найкращого забезпечення інтересів дитини та положень статті 182 СК України щодо мінімального рекомендованого розміру аліментів на дитину, який становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що судом не досліджено місячний дохід відповідача не заслуговують на увагу, оскільки а ні позивачка, а ні відповідач не подали суду будь-яких доказів щодо майнового стану відповідача, та за неможливості суду подати такі докази самостійно не клопотали про витребування їх судом.
Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Не заслуговують на увагу також посилання апелянтки на те, що судом не враховано витрат які вона несе на належне утримання сина із врахуванням особливостей його віку, оскільки нею з цього приводу не представлено суду будь-яких доказів.
Відповідно до положень статті 185 СК України, батько зобов'язаний приймати участь у додаткових витратах на свою дитину, якщо це обумовлено розвитком її здібностей, хворобою тощо. Цей перелік не є вичерпним - сюди входять усі потреби дитини, які не покриваються аліментами на її утримання. Розмір додаткових витрат встановлюється рішенням місцевого суду за позовом матері.
Таким чином у разі понесення позивачкою додаткових витрат на свою дитину, які обумовлені розвитком її здібностей, хворобою, тощо, вона вправі пред'явити до суду позов про стягнення таких додаткових витрат, які не покриваються аліментами.
З огляду на зазначене, підстави для скасування рішення суду з наведених апелянтом підстав відсутні.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.
Таким чином, суд першої інстанції, дослідивши всі наявні докази у їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тисменицького районного суду від 15 вересня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, у випадках передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуюча О.В. Пнівчук
Судді: І.В. Бойчук
О.О. Томин