про залишення позовної заяви без руху
01 листопада 2021 року м. Київ № 320/13535/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Дудін С.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Міського голови Броварської міської ради Київської області Сапожка Ігоря Васильовича та Броварської міської ради Київської області про визнання протиправними дій, скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Міського голови Броварської міської ради Київської області Сапожка Ігоря Васильовича та Броварської міської ради Київської області, у якому просить суд (орфографія та пунктуація автора збережена):
- визнати протиправними дії сесії Броварської міської ради Київської області, пов'язані із прийняттям рішення від 25.03.2021 року, щодо заяви позивача від 17.02.2021, п.2 “ 2. Розглянувши заяву громадянина ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 17.05.2021 року №9-5-Л-338, відмовити у наданні та у відведенні в пільговому порядку земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0,10га, в зв'язку з тим, що до клопотання не додані графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки, що не відповідає нормам статей 118, 123 Земельного кодексу України;
- скасувати пункт 2.1 пов'язаний із прийняттям рішення сесії Броварської міської ради Київської області від 25.03.2021 року, щодо заяви позивача від 17.02.2021 року №9-5-Л-338 п.2 “ 2. Розглянувши заяву громадянина ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 17.02.2021 року №9-5-Л-338, відмовити у наданні в пільговому порядку земельної ділянки для індивідуального житлового будівництва у розмірі до 0,10га, в зв'язку з тим, що до клопотання не додані графічні матеріали, на яких зазначене бажане місце розташування земельної ділянки, що не відповідає нормам статей 118, 123 Земельного кодексу України;
- зобов'язати Броварську міську раду Київської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.02.2021 №9-5-Л-338 відповідно до вимог; “Прошу розглянути на черговій сесії Броварської міської ради питання надання в пільговому порядку земельної ділянки заявнику для індивідуального житлового будівництва в розмірі до 0.10 гектара, відповідно діючи як суб'єкти владних повноважень, згідно ст. 16, 22, 58 Конституції України п.2. пп.6 п. 6. ст. 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ч.2 п. 18 ст.13 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, та міждержавної угоди “Угода про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців”, Закону України “Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду”, п.20.20. Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, тому що заявник ОСОБА_1 є особою з інвалідністю внаслідок війни II групи, також прирівняний до осіб з інвалідністю внаслідок ВВВ III групи, та має право на пільги і переваги встановлені законодавством СССР для інвалідів Великої Вітчизняної війни, також відселений із території зараження від ЧАЄС, тому має право на пільгове відведення земельної ділянки згідно Законів та Конституції України, та відвести дану земельну ділянку протягом року з часу надання даної заяви (або надання графічного матеріалу з позначеною вільною земельною ділянкою в м. Бровари)”;
- визнати протиправними дії сесії Броварської міської ради Київської області, пов'язані із прийняттям рішення від 25.03.2021 року, щодо заяви позивача від 17.02.2021 року №9-5-Л-338 п.2.2 "2.2 Розглянувши заяву громадянина ОСОБА_1 від 17.05.2021 №9-5-Л-338, відмовити у наданні графічного матеріалу з позначеною земельною ділянкою, в зв'язку з тим, що до повноважень Броварської міської ради Київської області, відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні";
- скасувати пункт 2.2 пов'язаний із прийняттям рішення сесії Броварської міської ради Київської області від 25.03.2021 року, щодо заяви позивача від 17.02.2021 №9-5-Л-338 п.2"2.2 Розглянувши заяву громадянина ОСОБА_1 від 17.05.2021 №9-5-Л-338, відмовити у наданні графічного матеріалу з позначеною земельною ділянкою, в зв'язку з тим, що до повноважень Броварської міської ради Київської області, відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні";
- зобов'язати Броварську міську раду Київської області надати докази, що до їх повноважень не належить надання графічного матеріалу з позначеною земельною ділянкою, то повідомити до кого належать дані повноваження, повідомити правові підстави розгляду заяви позивача яка не належить до повноважень відповідачів, та правові підстави не повернення даної заяви позивачу, згідно ст. 7 Закону України “Про звернення громадян”.
- визнати протиправними дії Броварської міської ради Київської області, за порушення ст.15. 20 Закону України “Про звернення громадян”, яка не розглянула заяву ОСОБА_1 від 17.02.2021 року №9-5-Л-338 на сесії міської ради, яка змінила предмет та підстави звернення Позивача та розглянула за його відсутності, без надання можливості додатково обґрунтувати свої вимоги та примушенням надавати графічні матеріали до заяви, який не передбачений законодавством про відведенні земельної ділянки, відповідно заяви позивача та не надала відповіді з посиланням на норми законодавства та порядку оскарження наданої відповіді та надання недостовірної інформації за розгляд заяви позивача у частині наданні графічного матеріалу з позначеною вільною земельною ділянкою, зважаючи що відповідачі повідомляють, що надання графічного матеріалу не належить до повноважень відповідачів 1 та 2, але дану заяву не передали до іншого органу, до повноважень якого належить надання графічного матеріалу або не повернули позивачу, що фактично позбавило позивача розгляду заяви позивача у частині наданні графічного матеріалу вповноваженою особою.
- зобов'язати Броварську міську раду Київської області, розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.02.2021 року №9-5-Л-338 відповідно до Закону України “Про звернення громадян”, за присутності позивача та наданням відповіді з посиланням на норми законодавства та порядку оскарження наданої відповіді та надання достовірної інформації щодо порядку відведення земельної ділянки пільговим категоріям громадян та передачу заяви позивача у частині наданні графічного матеріалу з позначеною вільною земельною ділянкою, до вповноваженої особи.
- визнати протиправними дії та бездіяльність міського голову м. Бровари Броварської міської ради, м. Бровари. Київської області. ОСОБА_2 , який не розглянув заяву ОСОБА_1 від 17.02.2021 року №9-5-Л-338 , особисто та за присутності позивача та ненадання повної відповіді на заяви позивача, з посиланням на норми законодавства та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення та надання недостовірної інформації за розгляд заяви позивача у частині наданні графічного матеріалу з позначеною вільною земельною ділянкою, зважаючи що відповідачі повідомляють, що надання графічного матеріалу не належить до повноважень відповідачів 1 та 2, але дану заяву не передали до іншого органу, до повноважень якого належить надання графічного матеріалу або не повернули позивачу, що фактично позбавило позивача розгляду заяви позивача у частині наданні графічного матеріалу вповноваженою особою.
- зобов'язати міського голову м.Бровари Броварської міської ради м.Бровари. Київської області ОСОБА_2 розглянути заяву Позивача від 17.02.2021 року №9-5-Л-338 особисто та в присутності позивача, відповідно Закону України “ Про звернення громадян” та відповідно Рішення Конституційного Суду України 27 лютого 2020 року, Рішення Конституційного суду України від 17.07.2018 року, справа № 1-11/2018(3830/15), Постанови Касаційного адміністративного суду від 02.07.2020 року справа №361/4237/17, п. 2 ч. 6 п. 6 ст. 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, п.20. ст..20 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Закону України “Про приєднання України до Віденської конвенції про цивільну відповідальність за ядерну шкоду”, п. 18 ст. 13. ч.2.п.15.ст.15. Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, міждержавної угоди “ Угода про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців”, ст. ст. 3. 16. 22. 40. 55. 56. 57.58. Конституції України, Статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з підстав та предмету звернення Позивача, з посиланням на норми законодавства та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення та передачу заяви позивача у частині наданні графічного матеріалу з позначеною вільною земельною ділянкою, до вповноваженої особи.
- зобов'язати Броварську міську раду Київської області, відшкодувати матеріальні збитки ОСОБА_3 в розмірі 2 000000 гривен (два мільйони гривен), та стягнути з відповідача кошти в розмірі 2000000 гривен (два мільйони гривен);
- зобов'язати Броварську міську раду Київської області, відшкодувати моральну шкоду ОСОБА_1 розмірі 2000000 гривен (два мільйони гривен), та стягнути з відповідача кошти в розмірі 200000 гривен (два мільйони гривен);
- зобов'язати Броварську міську раду Київської області надати звіт про виконання судового рішення, згідно ст. 129-1 Конституції України; “Стаття 129-1. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи: відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Проаналізувавши позовну заяву на предмет її відповідності положенням Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає таке.
Згідно з частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абзацом першим частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Так, під поняттям “дізнався” необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття “повинен був дізнатися” необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Отже, звернувши 25.10.2021 до суду з позовною вимогою про визнання протиправними дій Броварської міської ради Київської області, пов'язаних з розглядом заяви ОСОБА_1 від 17.02.2021 року на сесії міської ради, а також з вимогами про скасування рішень органу місцевого самоврядування від 25.03.2021, позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Частинами першою та другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Також суд звертає увагу на те, що заявляючи вимогу про відшкодування відповідачами матеріальних збитків у розмірі 2 000 000 гривен та моральної шкоди в сумі 2 000 000 гривен, позивач не навів обґрунтований розрахунок цих сум, про яку заявлено у позовних вимогах, що не відповідає пункту 3 частини п'ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно зі статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Посилання позивача на судову практику розгляду спорів про присудження моральної шкоди в інших справах не може бути прийнята судом до уваги, оскільки обставини відшкодування моральної шкоди є індивідуальними та доводяться окремо у кожній справі.
Позивачем не наведені жодні обставини та не надані жодні докази, які б свідчили про те, що рішення, дії та бездіяльність відповідача, які оскаржуються у цій справі та мали місце березні 2021 року, призвели до заподіяння йому душевних страждань, приниження честі та гідності тощо.
Крім того, посилання позивача у позовній заяві в якості доказів заподіяння йому моральної шкоди на обставини, які мали місце до спірних правовідносин, у жодному разі не звільняють його від обов'язку доведення розміру моральної шкоди, заявленої до відшкодування.
Також суд звертає увагу на те, що заявлений позивачем до відшкодування розмір матеріальної шкоди в розмірі 2000000 грн. взагалі не містить обґрунтування обставинами та доведення доказами. При цьому, у тексті позовної заяви позивач зазначає про оцінку ним загальних втрат від захворювань у 100 000 000 грн., що не співвідноситься із заявленим ним у прохальній частині позову розміром шкоди.
Суд зауважує, що надання позивачами обґрунтованого розрахунку заявленого до відшкодування розміру шкоди та підтвердження відповідними доказами має важливе практичне значення, оскільки є запобіжником зловживання позивачами наданими їм процесуальними правами з метою недопущення штучного створення умов для розгляду за правилами загального позовного провадження тих справ, які за своєю суттю та змістом (окрім вимоги про стягнення шкоди) є справами незначної складності та підлягають вирішенню за правилами спрощеного позовного провадження.
Так, відповідно до положень статті 12 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах, зокрема, щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо:
1) прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище;
2) оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію;
3) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг;
4) припинення за зверненням суб'єкта владних повноважень юридичних осіб чи підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців у випадках, визначених законом, чи відміни державної реєстрації припинення юридичних осіб або підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців;
5) оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо в'їзду (виїзду) на тимчасово окуповану територію;
6) оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
7) стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб'єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження;
8) типові справи;
9) оскарження нормативно-правових актів, які відтворюють зміст або прийняті на виконання нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним і нечинним повністю або в окремій його частині;
10) інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження;
11) перебування іноземців або осіб без громадянства на території України.
Положення аналогічного змісту містить статті 257 КАС України, частиною другої якої визначено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Таким чином, заявлення позивачами вимог про відшкодування шкоди у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, без наведення належного обґрунтування, надання доказів та обґрунтованого розрахунку розміру такої шкоди може призвести до створення позивачами штучних передумов для розгляду за правилами загального позовного провадження справ, предмет та обставини яких за своєю суттю свідчать про незначну складність цих справ та можливість їх розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з метою процесуальної економії.
Натомість, суд зауважує, що одними з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами (ч.3 ст.2 КАС України).
Відповідно до частини другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Згідно з положеннями статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Суд зауважує, що перелік прикладів зловживань процесуальними правами, наведений у частині другій статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України, не є вичерпним, що підтверджується вживанням законодавцем прислівника “зокрема”.
Водночас одним з випадків зловживань процесуальними правами є подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.
Отже, надання позивачами обґрунтованого розрахунку заявленого до відшкодування розміру шкоди та підтвердження відповідними доказами є необхідним задля виключення можливості зловживань з боку позивачів наданими їх процесуальними правами.
За таких обставин, враховуючи, що предмет та обставини цієї справи (за виключенням вимоги про відшкодування шкоди) свідчать про можливість її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, надання позивачем обґрунтованого розрахунку суми матеріальної та моральної шкоди, заявленої до відшкодування, є необхідним також для підтвердження того, що позивачем не допущено зловживань наданими йому процесуальними правами з метою штучного створення передумов для розгляду цієї справи за правилами загального позовного провадження.
Верховний Суд у численних рішеннях виклав правовий висновок про необхідність надання позивачами обґрунтованого розрахунку шкоди, заявленої до відшкодування (у тому числі моральної), та залишення позовних заяв без руху у випадку невиконання позивачами такого обов'язку.
Зокрема, такий висновок викладено (серед багатьох інших судових рішень):
- в ухвалі Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №9901/360/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 92972228), правомірність якого підтверджено постановою Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2021 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 96890769);
- в ухвалі Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №9901/352/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 92787437);
- в ухвалі Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №9901/345/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 92601959);
- в ухвалі Верховного Суду від 27.10.2020 у справі №9901/189/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 92482614);
- в ухвалі Верховного Суду від 26.10.2020 у справі №9901/313/20 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 92457998).
З урахуванням викладеного, з метою усунення недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати суду обґрунтований розрахунок суми матеріальної та моральної шкоди, заявленої до відшкодування.
Крім того, суд зауважує, що згідно з частиною першою статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).
Адміністративна процесуальна правоздатність - абстрактна умова володіння всіма процесуальними правами і обов'язками, яка передбачає можливість конкретної особи стати суб'єктом конкретних процесуальних правовідносин, стати персоніфікованим носієм прав і обов'язків, передбачених законом для даного суб'єкта і даних правовідносин. Тому особою, що бере участь у справі, можуть бути лише особи, які володіють процесуальною правоздатністю.
Для особистої участі в адміністративній справі недостатньо володіти лише правоздатністю, необхідна ще й адміністративна процесуальна дієздатність, тобто здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді.
Відповідно до частини другої статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Таким чином, змістом адміністративної процесуальної дієздатності є здатність особисто здійснювати процесуальні права та обов'язки, яка породжує відповідні юридичні наслідки. Вона визнається за фізичними особами, які досягли повноліття.
Положеннями статті 34 Цивільного кодексу України, серед іншого, передбачено, що особа вважається повнолітньою, якщо вона досягнула вісімнадцяти років.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону України “Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус” від 20.11.2012 р. №5492-VІ паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що в даному випадку належним доказом наявності у ОСОБА_1 адміністративної процесуальної правосуб'єктності є саме паспорт громадянина України.
У зв'язку з цим, позивачу у порядку усунення недоліків позовної заяви необхідно надати копії усіх заповнених сторінок паспорту громадянина України - ОСОБА_1 .
Згідно з частинами першою та другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву залишити без руху.
2. Протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- надати уточнену позовну заяву з урахуванням зауважень суду (з доданням копій відповідно до кількості учасників справи);
- надати суду заяву про поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин пропуску такого строку (з доданням копій відповідно до кількості учасників справи);
- надати суду обґрунтований розрахунок суми матеріальної та моральної шкоди, заявленої до відшкодування (з доданням копій відповідно до кількості учасників справи);
- надати копії усіх заповнених сторінок паспорту громадянина України - ОСОБА_1 (з доданням копій відповідно до кількості учасників справи).
3. Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
4. Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Дудін С.О.