2/622/398/21
Справа № 622/968/21 р.
02.11.2021 смт Золочів
Золочівський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Квітки О.О.,
за участю секретаря Попової В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у спрощеному позовному провадженні в залі суду у смт Золочів Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Золочівська селищна рада, про визнання особи такою, що втратила право користування житлом,
встановив:
07.09. 2021 року до суду надійшла вказана позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить визнати відповідача ОСОБА_1 таким, що втратив право користування належною позивачу квартирою АДРЕСА_1 ; витребувати із ВП № 2 Богодухівського ВП ГУНП в Харківській області, КНП ЗРР «Золочівська центральна районна лікарня» та із Золочівського 3 міського відділення поштового зв'язку Поштамт - Центр поштового зв'язку № 1 Харківської дирекції українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» відомості про звернення ОСОБА_2 та надходження листів на його ім'я; викликати в якості свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ..
Свої вимоги позивач мотивує тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . У вказаній квартирі зареєстрований також його племінник - відповідач ОСОБА_2 , який у вказаній квартирі не проживає з часу реєстрації, з лютого 2018 року його місцезнаходження позивачу взагалі невідоме. Водночас реєстрація племінника у житлі позивача створює труднощі у реалізації його права власності, призводить до додаткових витрат на комунальні платежі та неможливість оформити житлову субсидію, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися зі вказаним позовом до суду, сплативши судовий збір.
29.09.2021 ухвалою судді Квітки О.О. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі, призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження та витребувано із відділення поліції № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області відомості про надходження від ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , заяв про перешкоджання проживанню за вказаною адресою протягом останнього року; із Золочівського 3 Міського відділення поштового зв'язку Поштамт - Центру поштового зв'язку № 1 Харківської дирекції українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» відомості про те, чи надходили поштові відправлення на ім'я ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , протягом останнього року; із Комунального некомерційного підприємства Золочівської районної ради «Золочівська центральна районна лікарня» відомості про те чи звертався ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , за наданням медичної допомоги протягом останнього року.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, завчасно через канцелярію суду подав письмову заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити, розгляд справи здійснювати без його участі, не заперечував проти заочного розгляду справи. У судовому засіданні 20.10.2021 ОСОБА_1 пояснив, що у квартирі АДРЕСА_2 він проживає один. Його племінник у 2007 році влаштовувався на роботу у місті Харкові і попрохав його зареєструвати місце проживання у його квартирі. Він виконав вказане прохання. Проте ОСОБА_2 з того часу не проживав у його квартирі. Останнім часом ОСОБА_2 навіть не підтримує із ним контактів.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце судових засідань повідомлявся у встановленому законом порядку, а саме: за останнім відомим місцем проживання та реєстрації і через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим суд вважав за можливе ухвалити за згодою позивача заочне рішення у справі. Будь-яких заяв та клопотань від відповідача не надходило.
Представник третьої особи перший заступник Золочівського селищного голови Канівець Л.В. у судове засідання також не з'явився, завчасно подав до канцелярії суду письмове клопотання, в якому просив розгляд справи провести без участі їх представника.
Допитані у судовому засіданні 20.10.2021 як свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пояснили суду, що вони сусідки позивача ОСОБА_1 , який проживає сам. Водночас зазначили, що його племінник ОСОБА_2 дійсно зареєстрований за однією адресою з дядьком, оскільки йому потрібна була прописка, проте за місцем реєстрації не проживав жодного дня.
Ухвалою суду від 02.11.2021 постановлено здійснити розгляд справи у заочному порядку відповідно до вимог ч.1 ст.280 та ч.1 ст.281 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою у судове засідання усіх учасників справи фіксування судового засідання звукозаписувальним технічним засобом не здійснюється відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що на підставі розпорядження Комісії по приватизації державного житлового фонду Феськівської сільської ради № 136П від 30.10.2007 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 , зареєстрована КП «Архітектурно-інвентаризаційне бюро Золочівського району» 26.11.2007 та записана в реєстрову книгу за № 2 за номером 136П, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 26.11.2007 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.11.2007 №16791219.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 з 05.12.2007, що вбачається з інформації виконавчого комітету Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області від 01.09.2021 №14.12-01-09/1107 та відповіді відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області щодо зареєстрованого місця проживання особи ОСОБА_2 від 17.09.2021.
Відповідно до довідки виконавчого комітету Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області від 01.09.2021 №14.12-01-09/1103 ОСОБА_1 , 1963 року народження, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , та має склад сім'ї: племінник ОСОБА_2 , 1987 року народження.
З акту від 01.09.2021, складеного за участі депутата Золочівської селищної ради Лавріненко Н.П., сусідів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно не проживає за адресою: АДРЕСА_3 , починаючи з 20.02.2018 та по теперішній час.
З інформації начальника відділення поліції № 2 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області Зіненко І., направленого до суду 11.10.2021 за вих. № 4779/119-80/01/20-2021 від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , заяв з приводу перешкоджання проживання за вказаною адресою протягом останнього року не надходило.
Як вбачається з повідомлення директора КНП «Золочівська лікарня» Золочівської селищної ради Бутової І.М. від 13.10.2021 № 824, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , до медичного закладу за медичною допомогою протягом останнього року не звертався.
Відповідно до вимог ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтями 12, 13, 89 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Крім того, основоположні принципи здійснення правомочностей власника сформульовані у статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04 листопада 1950 року), що набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та є складовою її правової системи відповідно до вимог статті 9 Конституції України.
Згідно з положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Глава 23 Цивільного кодексу України встановлює, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на свій розсуд. Однак, як зазначено в ч. 3 ст. 13 Конституції України, власність зобов'язує, вона не повинна використовуватись на шкоду людині, суспільству.
Статтею 405 ЦК України окреслено право членів сім'ї власника житла на користування цим житлом. Так, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Положеннями ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 № 1382-IV прокоментовано порядок та підстави зняття з реєстрації місця проживання. Зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі в тому числі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Статтею 41 Конституції України закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст. 47 Конституції України, якою гарантується право на житло і встановлено, що ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно зі ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
В ст. 71 ЖК УРСР зазначено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Статтею 72 ЖК УРСР передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Оскільки ОСОБА_2 відсутній за місцем своєї реєстрації понад шість місяців, його відсутність не пов'язана з поважними причинами, передбаченими статтею 71 ЖК УРСР, тому суд вважає, що є підстави визнати його таким, що втратив право користування житловим приміщенням у будинку, який належить позивачу.
Керуючись ст.ст.319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, ст.ст.4, 12, 13, 18, 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263-268, 280-282 ЦПК України, суд
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Золочівська селищна рада, про визнання особи такою, що втратила право користування житлом - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування, належною на праві приватної власності ОСОБА_1 , квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Золочівський районний суд Харківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 358 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються наступні реквізити сторін та інших учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , рнокпп НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 );
відповідач - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 );
третя особа - Золочівська селищна рада (ЄДРПОУ 25175462, смт Золочів, вул. Центральна, 13а).
Суддя О. О.Квітка