Справа № 638/9527/21
Провадження № 2/638/4701/21
27.10.2021 Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді за участю: секретаря судового засідання позивача представника відповідача- ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , - ОСОБА_3 , - ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про захист прав споживачів,-
24 червня 2021 року ОСОБА_3 звернулася до Дзержинського районного суду м. Харкова з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про захист прав споживачів.
Позов мотивовано тим, що 19.04.2021 року позивач отримала поштовим відправленням спортивний костюм вартістю 980,00 грн., замовлений у фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 . Оскільки придбаний костюм не підійшов по розміру, вона звернулася до продавця інтернет магазину Instagram сторінки budu.brend для замовлення більшого розміру або повернення товару та сплачених грошей. 24.04.2021 року позивач відправила товар назад продавцю, 29.04.2021 року продавець забрав товар, але наразі кошти не повернув.
Зважаючи на зазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 на свою користь грошові кошти у розмірі 980,00 грн., грошову компенсацію моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 24 червня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, ухвалено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 05 серпня 2021 року.
05 серпня 2021 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що позов є необґрунтованим, оскільки відповідач не є стороною господарських відносин з позивачем та, відповідно, не є належним відповідачем у справі. Фізична особа - підприємець ОСОБА_5 не є продавцем за договором купівлі-продажу спортивного костюму, укладеного ОСОБА_3 , грошових коштів від ОСОБА_3 відповідач не отримував, поштових відправлень на одержувача ОСОБА_3 не відправляв. У відповідь на адвокатський запит ОСОБА_4 , власник Instagram сторінки budu.brend надав підтвердження про повернення коштів за придбаний товар ОСОБА_3 у повному розмірі.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити. Надала пояснення, аналогічні доводам, викладеним у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні надала пояснення, аналогічні тим, що були викладені у відзиві на позов, просила відмовити позивачу у задоволенні її позовних вимог з тієї підстави, що позов поданий до неналежного відповідача.
Дослідивши матеріали справи, суд на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, зважаючи на наступне.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статей 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Судом встановлені наступні фактичні дані та відповідні ним правовідносини.
16.04.2021 року ОСОБА_3 здійснила замовлення через Instagram на сторінці budu.brend спортивного костюму та перерахувала 980,00 грн. на рахунок одержувача ОСОБА_6 ( НОМЕР_1 ), призначення платежу - переказ особистих коштів, що підтверджується квитанцією № 8ХК8-5Е74-НС53-6РО8 від 16.04.2021 року. (а.с. 14)
17.04.2021 року, згідно експрес накладної № 59000676371750 відправник ОСОБА_7 здійснила поштове відправлення на одержувача ОСОБА_3 (а.с. 79).
З наданої представником відповідача заключної банківської виписки за період з 01.04.2021 року по 30.04.2021 року за поточним рахунком, відкритими на ФОП ОСОБА_5 ( НОМЕР_2 ), не вбачається, що на вказаний розрахунковий рахунок було зараховано грошові кошти від ОСОБА_3 (а.с.63-78).
Згідно копії квитанції № 052Р-РВ2С-2Х19-ВОНС від 24.05.2021 року ОСОБА_3 повернуті кошти у сумі 980,00 грн. від відправника ОСОБА_7 .(а.с. 93).
Згідно ст. 672 ЦК України якщо продавець передав товар в асортименті, що не відповідає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття та оплати, а якщо він вже оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Позивачем не надано доказів, з яких вбачається наявність взаємовідносин з відповідачем по справі - ФО ОСОБА_5 , а саме, що між позивачем та відповідачем укладено договір-купівлі продажу, відповідач отримала від позивача на виконання такого договору грошові кошти та здійснила передачу товару (спортивний костюм) у власність позивача.
Зважаючи на зазначене вище, матеріали справи не містять будь-яких даних, з яких вбачається, що відповідач є суб'єктом спірних правовідносин.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідно ч.2 ст.48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.
На позивача покладений обов'язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов'язаний виконати покладений на нього законом або договором обов'язок.
Законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів.
Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згоден, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.
За змістом ст.51 ЦПК України належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права. Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Тому, неналежним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом.
Як вбачається зі змісту ст.ст.51, 175 ЦПК України на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов'язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст.51 ЦПК України та, з урахуванням ч.5 ст.12 ЦПК України, роз'яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.
Таким чином, суд, як державний орган, на який покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов'язаний визначити суб'єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п.1 ч.1 ст.189 ЦПК України та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме: чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.
З урахуванням принципу диспозитивності, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.
Пленум Верховного Суду України у п.8 Постанови від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснив, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред'явити позов до належного відповідача.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) у якій зроблено висновок, що "пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження".
Пред'явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред'явити позов до належного відповідача.
Як вбачається із змісту та предмету позовної заяви позивачем пред'явлено позов про захист прав споживачів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , яка не є належним відповідачем у справі.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача звертав на це увагу, в тому числі і позивача, направивши рекомендованим поштовим відправленням копію відзиву на зазначену позивачем адресу (а.с.58, 59,60).
Крім того, судом роз'яснено позивачу право на заявлення клопотання про заміну неналежного відповідача.
Позивач підтримала позовні вимоги, що були заявлені саме до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 , в судовому засіданні зазначила, що будь-які дані щодо іншої особи, яку можна залучити до участі у справі в якості належного відповідача, їй не відомі.
Будь-яких клопотань зі сторони позивача про заміну неналежного відповідача суду не подано.
Враховуючи викладене, суд вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_3 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про захист прав споживачів слід відмовити, оскільки позов пред'явлено до неналежного відповідача.
При цьому, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з позовом до належного відповідача.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд-
У задоволенні позову ОСОБА_3 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про захист прав споживачів - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 01 листопада 2021 року.
Суддя О.В. Поволяєва