Справа № 638/8374/13-ц
Провадження № 6/638/799/21
02.11.2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова
в складі: головуючого судді Хайкіна В.М.
за участю секретаря Запорожець Д. Д.
з участю судового розпорядника Календіної А. С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду подання головного державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Герасімової Лариси Петрівни про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, -
До Дзержинського районного суду м. Харкова 01.11.2021 року надійшло подання головного державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Герасімової Лариси Петрівни про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку. Вимоги подання обґрунтовує тим, що в провадженні Шевченківського відділу ДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) знаходиться виконавче провадження (АСВП) №43790599 з примусового виконання виконавчого листа Дзержинського районного суду м. Харкова №638/8374/13-ц, 2/638/972/14 від 19.06.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1:2 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.06.2013 року та до їх повноліття. На теперішній час розмір заборгованості ОСОБА_1 зі сплати аліментів складає 307349, 26 грн. (станом на 01.11.2021 року). Рішення суду боржник самостійно не виконує. В ході виконавчого провадження №43790599 державним виконавцем встановлено, що доходи та майно, необхідні і достатні для виконання вищевказаного судового рішення у боржника ОСОБА_1 відсутні. Проте рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.09.2018 року по справі №638/11299/13-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Банк Форум» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію ПАТ «Банк Форум» Соловйової Н. А.; Публічне акціонерне товариство «Прокредит банк»; ОСОБА_5 ; приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Самощенко Олена Анатоліївна; Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, Приватне підприємство приватна фірма «Мастер-Хокс» про поділ спільного майна подружжя, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та вирішено визнати за ОСОБА_1 право власності на: 1/2 частку трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . Вказане рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.09.2018 року у справі №638/11299/13-ц набрало чинності на підставі постанови Харківського апеляційного суду від 04.03.2020 року. Отже, вказаними судовими рішеннями визначено, що боржник ОСОБА_1 має право власності на 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . Не дивлячись на те, що судові рішення, якими за боржником визнано право власності на нерухоме майно, набули законної сили 04.03.2020 року, а чинним законодавством України передбачено обов'язковість державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі рішень судів, боржник ОСОБА_1 ухиляється від реєстрації за собою права власності на це нерухоме майно. Право власності ОСОБА_1 на 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 залишається не зареєстрованим в установленому законом порядку. Беручи до уваги те, що заборгованість за виконавчим провадженням боржником не погашена, а майно боржника на яке може бути звернено стягнення не зареєстроване в установленому законом порядку у зв'язку з пасивною поведінкою боржника, просить суд подання задовольнити.
Головний державний виконавець Шевченківського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Герасімова Лариса Петрівна в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву з проханням проводити судовий розгляд за її відсутністю, вимоги подання підтримує у повному обсязі.
У відповідності до вимог частини 11 статті 440 ЦПК України подання розглядається без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні Шевченківського відділу ДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) знаходиться виконавче провадження (АСВП) №43790599 з примусового виконання виконавчого листа Дзержинського районного суду м. Харкова №638/8374/13-ц, 2/638/972/14 від 19.06.2014 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1:2 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.06.2013 року та до їх повноліття.
23.06.2014 року головним державним виконавцем Дзержинського ВДВС Харківського міського управління юстиції Герасімовою Л. П. відкрито виконавче провадження №43790599 з примусового виконання виконавчого листа №638/8374/13-ц, 2/638/972/14, виданого 19.06.2014 року Дзержинським районним судом м. Харкова.
Копію постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 23.06.2014 року боржник ОСОБА_1 отримав особисто 26.06.2014 року.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.09.2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено частково; позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя задоволено частково: визнано за ОСОБА_2 право власності на: 1/2 частку трикімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 ; 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_2 , площею 148,0 кв.м.; 1/2 частку земельної ділянки кадастровий номер 6322055900:00:003:0336, площею 0,0994 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/2 частку земельної ділянки кадастровий номер 6322055900:00:003:0089,площею 0,0994 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; автомобіль AUDI А4, 2007 р.в., д.н. з НОМЕР_1 в цілому; пральну машину Siemens в цілому; холодильник SamsungRL50RELSW в цілому; диван кутовий та крісло Blest в цілому; диван смугастий з деревяними бильцями « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в цілому; визнано за ОСОБА_1 право власності на: 1/2 частку трикімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 ; 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_2 , площею 148,0 кв.м.; 1/2 частку земельної ділянки кадастровий номер 6322055900:00:003:0336, площею 0,0994 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/2 частку земельної ділянки кадастровий номер 6322055900:00:003:0089,площею 0,0994 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ; автомобіль ГАЗ, 2001 р.в., днз НОМЕР_2 в цілому; автомобіль ГАЗ, 2001 р.в., днз НОМЕР_3 в цілому; мікрохвильова піч Samsung в цілому; кухонні меблі зі столом та стільцями в цілому; телевізор LED Samsung UE55D7000LSXUA в цілому; кавоварка GAGGIA PlatinumVision в цілому; електрична газонокосарку в цілому; шезлонги 2 шт в цілому; ноутбук Sony в цілому; стіл письмовий кутовий з тумбою в цілому; крісло шкіряне в цілому; пилосос Rainbow в цілому; шафа для документів в цілому; сейф металевий в цілому; тренажерний набір (2 штанги, лавка) в цілому; посудомийну машину Zanussi DE 6744 в цілому; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію Ѕ частки від вартості спірного обладнання в розмірі 600000,00 грн., стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 компенсацію Ѕ частки суми статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю «Мультіпак» в розмірі 500000,00 грн.; в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 в іншій частині відмовлено, в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в іншій частині відмовлено (справа №638/11299/13-ц).
Постановою Харківського апеляційного суду від 04.03.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 вересня 2018 року змінено, доповнено рішення в частині переліку спільного сумісного майна подружжя, яке в порядку розподілу виділяється ОСОБА_1 , такими предметами: стіл письмовий вартістю 400 грн; тумба з шафою під телевізор вартістю 4500 грн; холодильник LGGW-P227HSXA вартістю 11 500 грн; скасовано рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на її користь компенсації Ѕ частки від вартості спірного обладнання в розмірі 600000 (шістсот тисяч) грн. і в задоволені цих вимог відмовлено, в іншій частині рішення суду залишено без змін; вирішено питання про розподіл судових витрат.
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майна, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - ОСОБА_1 №281445621 від 27.10.2021 року, право власності на майно - 1/2 частку трикімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 за боржником не зареєстровано.
Заявник - державний виконавець у поданні наголошує, що боржником ОСОБА_1 державна реєстрація права власності на вищевказану квартиру не проведена, а тому є усі наявні підстави для звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.
В той же час, відомостей про те, кому наразі належить 1/2 частки трикімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 , державним виконавцем не надано.
За змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відтак, невиконання судових рішень, які набрали законної сили, є неприпустимим і, виходячи з обставин конкретної справи, не може бути виправданим.
За змістом статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід'ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.
У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.
У справі «Півень проти України» ЄСПЛ констатував порушення статті 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може буде виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання.
Частиною 1 статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Права і обов'язки виконавця визначені у статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини 1 цієї статті виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За приписами Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника визначено статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини п'ятої указаної норми, у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.
Згідно з вимогами статті 50 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на об'єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. У разі звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з'ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом.
Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об'єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об'єкт нерухомого майна, заставлене третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.
У разі якщо право власності на нерухоме майно боржника не зареєстровано в установленому законом порядку, виконавець звертається до суду із заявою про вирішення питання про звернення стягнення на таке майно.
Відповідно до частини 10 статті 440 ЦПК України, питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця.
Застосування судом положень частини 10 статті 440 ЦПК України та статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» є крайнім заходом виконання судового рішення, який може бути застосований лише в тому випадку, коли виконавцем вичерпано всі можливі заходи, які передбачені законом щодо примусового виконання рішень за рахунок іншого майна боржника.
Зазначене відповідає правовому висновку, викладеному в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 червня 2018 року, справа № 2-592/09, провадження №61-8383 св18; постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року (справа № 522/6400/15-ц, провадження №61-19786св18).
На підставі пункту 13 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб.
В матеріалах справи відсутні докази, що державний виконавець звертався до суду з поданням про примусове проникнення до житла боржника з метою виявлення майна, на яке можна звернути стягнення.
Крім того, як вбачається із відповіді на запит №119592026 від 22.10.2021 року до Міністерства внутрішніх справ України щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів, за боржником ОСОБА_1 зареєстровано 2 транспортні засоби: ГАЗ, AC-G 3302 AXY-1, вантажний, 2011; та TOYOTA RAV-4, легковий, 2000, один з яких оголошено у розшук постановою державного виконавця від 12.08.2021 року.
Окрім викладеного, суд звертає увагу на те, що з матеріалів справи не вбачається, що боржник умисно ухиляється від виконання судового рішення, та що йому взагалі відомо про наявність заборгованості по виплаті аліментів у розмірі 307349, 26 грн., що утворилася станом на 01.11.2021 року, адже відомості про ознайомлення з вказаним розрахунком боржником чи отримання ним листа про необхідність з'явитися до державного виконавця для складання протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 КУпАП, відсутні. Сам факт направлення поштового відправлення вказане не спростовує.
Крім того, з часу присудження за судовим рішенням боржнику ОСОБА_1 частки нерухомого майна - 04.03.2020 року та до звернення державного виконавця з відповідним поданням до суду - 01.11.2021 року пройшов значний проміжок часу, протягом якого боржник міг як зареєструвати за собою вказаний об'єкт нерухомого майна, так і відчужити його на користь третіх осіб. Відомостей про те, кому наразі належить 1/2 частка трикімнатної ізольованої квартири АДРЕСА_1 , державним виконавцем не надано, що свідчить про недоведеність заявником тих обставин, на які він посилається як на підставу для задоволення подання.
Встановлені обставини дають підстави зробити висновок, що подання державного виконавця про звернення стягнення на майно боржника не підлягає задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги подання, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення подання по суті, прийшов до висновку, що у задоволенні подання головного державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Герасімової Лариси Петрівни слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 259, 260, 440 ЦПК України, ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» , суд,
У задоволенні подання головного державного виконавця Шевченківського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Герасімової Лариси Петрівни про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1 , право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.
Головуючий: