Справа № 932/4190/21
Провадження № 2/932/1899/21
(заочне)
«24» вересня 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого-судді: Цитульський В.І.
за участю секретаря: Мудраченко О.О.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-РИТМ» про визнання попереднього договору №0105 купівлі-продажу транспортного засобу недійсним, повернення коштів за попереднім договором №0105 купівлі-продажу транспортного засобу та стягнення моральної шкоди, -
26 травня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеним позовом.
В обґрунтування позову вказав, що в інтернеті знайшов оголошення про продаж авто Лада Х-рей 2015 р.в., вартістю 85 000грн., зателефонував за телефоном вказаним в оголошенні, йому роз'яснили, що дійсно такий транспортний засіб є в наявності за вказаною ціною. Позивач приїхав до офісу компанії, який знаходиться в м.Канів, менеджер виписала рахунок - фактуру на оплату даного автомобіля, який позивач сплатив в Банк "ПУМБ" та з даними квитанціями повернувся до офісу ТОВ" АВТО-РИТМ".В офіс компанії, де йому надали попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу №0105, від 31 липня 2018р. 01.08.2018р. транспортний засіб не прибув, позивач зателефонував менеджеру який пояснив, що автомобіль не пройшов передпродажну підготовку, треба писати заяву на повернення коштів. Позивач забажав повернення сплачених коштів про що повідомив менеджера. Того ж дня позивач написав заяву про розірвання договору повернення коштів, та направив електронну пошту відповідача, проте жодних дій щодо повернення коштів не здійснив, зв'язок з менеджером відсутній. Спірний договір укладався позивачем з метою набуття права власності на автомобіль для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю. Основний договір між сторонами в обумовлений строк і до цього моменту не укладено з вини відповідача та суму авансу позивачеві не повернуто, тому позивач вважає, що укладений договір є не виконаним, також є таким, що не відповідає вимогам законодавства України та укладений із порушенням Закону України «Про захист прав споживача», а тому має бути визнаний недійсним. Крім того, незаконними діями відповідача позивачу завдано моральної шкоди, яка виразилась у спричиненні матеріальних збитків позивачу, позивач та його дружина є інвалідами 2 групи. Моральну шкоду оцінює в 5000 грн.
З урахуванням викладеного, позивач просив суд визнати попередній договір № 0105 купівлі-продажу транспортного засобу від 31.07.2018 року недійсним. Стягнути з позивача на свою користь сплачені кошти в розмірі 85000 грн., неустойку за несвоєчасне повернення сплачених сум в розмірі 1% вартості продукції за кожен день затримки, що складає 9996,84 грн. та моральну шкоду в розмірі 5000 грн.
Ухвалою суду від 27 травня 2021 року відкрито провадження у цивільній справі, визначено проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін у судове засідання на 24 вересня 2021 року. Встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, проте відзиву на позовну заяву не надав.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено наступне.
31 липня 2018 року між ОСОБА_1 (покупець) та ТОВ «Авто-Ритм» (продавець) укладено попередній договір № 0105 купівлі-продажу транспортного засобу.
Згідно п.п.1.1, 1.2 попереднього договору, сторони зобов'язуються у встановлений строк укласти договір купівлі-продажу на умовах, встановлених у цьому договорі. Транспортний засіб (майно), яке продавець зобов'язується придбати у третіх осіб для його відчуження покупцеві за основним договором, та який являтиметься предметом основного договору, має наступні ідентифікаційні ознаки: марка ВАЗ, модель Lada Xray, рік випуску 2015, інші характеристики 1.8/122 л.с/МТ/4х2/Бензин/Comfort/Білий/985 км.
Згідно п.1.5 попереднього договору, сторони зобов'язуються укласти основний договір 31 липня 2018 року, за умови повного виконання п. 2.1. цього попереднього договору
Відповідно до п.2.1 попереднього договору, в момент його укладення покупець перераховує на поточний рахунок продавця грошові кошти в розмірі 85000,00 грн., а продавець своїм підписом під цим договором підтверджує отримання таких коштів.
Крім того, згідно п.1.5 попереднього договору, якщо на зазначену вище дату майно не буде придбано продавцем з метою його відчуження покупцеві, то сторони визначили, що Основний договір буде укладено на 5 (п'ятий) день після придбання продавцем майна, про що останній зобов'язується повідомити покупця у письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення основного договору. В такому випадку кінцевим терміном укладення основного договору сторони визначили "31" грудня 2019 року.
Згідно п.3.4 договору сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення Основного договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням.
31 липня 2018 року позивачем було перераховано суму в розмірі 85000,00 грн. на рахунок ТОВ «Авто-Ритм», що підтверджується квитанцією № 17079408.
01 серпня 2018 року та повторно 24 січня 2020 року, позивач звернувся з письмовою заявою до відповідача про повернення йому внесених коштів.
Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
Зі змісту спірного договору випливає, що отримання автомобіля позивачем можливе за умови внесення коштів та за умови виконання зобов'язання відповідачем щодо придбання майна у третіх осіб, на що вказано в розділі 1 наведеного договору. Визначена дата укладення основного договору - 31.07.2018 року, але в іншому підпункті цього попереднього договору вже вказана інша дата виконання своїх зобов'язань продавцем та термін укладення основного договору - до 31.12.2019 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно вимог ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.
Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3 ст. 635 ЦК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію його укладення.
Позивач вказує, що виконав умови договору щодо сплати відповідачу грошових коштів та розраховував на укладення основного договору 31.07.2018 року.
Відповідач не повідомив причини невиконання ним укладеної угоди.
Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
За ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
В п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Пунктами 4 ч.5 ст.11; ч.ч.1-2, п.3 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати до договорів із споживачем умови, які є несправедливим, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, а також встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.
Відповідно до ч.6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.
Згідно п.14 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції;
Враховуючи положення п.п.2 п.6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: договір може бути визнаним недійсним у цілому.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист споживачів» №5 від 12.04.1996 року, умови договору, що обмежують права споживача порівняно з положеннями, передбаченими законодавством, визнаються недійсними.
Статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів», передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).
Крім того, споживач має право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця), що передбачено п. 4 ч. 1ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно зі ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.
За положеннями ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Як було встановлено в судовому засіданні, позивачем на виконання умов укладеної між ним та ТОВ «Авто-Ритм» угоди було сплачено 85000 грн.
Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
З огляду на викладене, суд вважає, що попередній договір № 0105 купівлі-продажу від 31.07.2018 року, укладений між позивачем та відповідачем, за відсутності майна, яке відповідач зобов'язується відчужити позивачу, ухилення відповідача від укладення основного договору тау зв'язку з несправедливими умовами договору, на що вказано вище, - належить визнати недійсним та стягнути з ТОВ «Авто-Ритм» на користь позивача сплачені ним грошові кошти в сумі 85000 грн.
Щодо стягнення пені за прострочення виконання попереднього договору, то законодавством передбачено, що на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця, що передбачено частиною 3 статті 693 ЦК України.
Крім того, частиною 5 статті 10 Закону України «Про захист право споживачів» передбачає, що у разі коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення. Сплата виконавцем неустойки (пені), встановленої в разі невиконання, прострочення виконання або іншого неналежного виконання зобов'язання, не звільняє його від виконання зобов'язання в натурі.
Отже, суд знаходить законодавче підтвердження того, що вимога позивача про стягнення з відповідачапро стягнення неустойки підлягає частковому задоволенню у розмірі 3% від авансового внеску, що становить суму в розмірі 2550 грн.
Щодо стягнення з ТОВ «Авто Стар» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 5000 грн., суд приходить до наступного.
Відповідно до ст.22 Закону «Про захист право споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Споживачі звільняються від сплати державного мита за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральні страждання, як правило, виявляються у відчуттях страху, сорому, приниження, переживаннях, а також в інших, несприятливих для людини випадках психологічного дискомфорту.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року зазначив, що моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави.
У даному контексті доречно також зазначити рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шмалько проти України» (2004): «Суд вважає, що заявник може вважатися таким, що зазнав моральних страждань у результаті встановлених порушень, і ці страждання не можуть бути компенсовані лише констатацією порушення».
Оцінивши обставини справи та надані позивачем докази в їх сукупності, суд вважає встановленим та доведеним, що відповідач ввів позивача в оману при укладенні договору, оскільки він ухиляється від спілкування, не відповідає на телефонні дзвінки, не отримує кореспонденцію за зазначеною в договорі адресою. Обман з боку відповідача призвів до емоційного стресу і моральних страждань,оскільки позивач має на утриманні неповнолітню дитину ОСОБА_2 , 2014 р.н., він та його дружина є інвалідами 2 групи і сума сплачена за автомобіль є значною для їх бюджету, що є підставами для відшкодування моральної шкоди.
Відповідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При вирішенні даної справи і визначенні моральної шкоди судом враховуються положення п. п. 3, 5, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4.
Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов або підстав відповідальності за заподіяну шкоду.
З огляду на положення вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає за наявності: а) моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; б) неправомірних рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди; в) причинного зв'язку між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; г) вини заподіювача шкоди.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд, виходячи з принципів розумності й справедливості, беручи до уваги конкретні обставини справи, тяжкість моральних страждань позивача, їх глибину, істотність вимушених змін у життєвих стосунках і наслідків, що настали, суд приходить до висновку, що належним розміром відшкодування моральної шкоди є 5000 гривень.
Статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено, що захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору при подачі позову, то такий на користь держави має бути стягнутий з відповідача в розмірі 908,00 грн.
На підставі ст.ст.526, 586, 610, 629, 635, 693, 1167 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 19, 22 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст.12, 49, 81, 89, 141, 175, 258, 259, 263-265, 268, 354, ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО-РИТМ» про визнання попереднього договору №0105 купівлі-продажу транспортного засобу недійсним, повернення коштів за попереднім договором №0105 купівлі-продажу транспортного засобу та стягнення моральної шкоди- задовольнити частково.
Визнати попередній договір № 0105 купівлі-продажу транспортного засобу від 31.07.2018 року недійсним.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Ритм» (код ЄДРПОУ 42308601) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачені кошти в розмірі 85000 (вісімдесят п'ять тисяч) грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Ритм» (код ЄДРПОУ 42308601) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) неустойку в розмірі 2550 грн. (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят гривень).
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Ритм» (код ЄДРПОУ 42308601) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) відшкодування моральної шкоди в розмірі 5 000 гривень.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авто-Ритм» (код ЄДРПОУ 42308601) на користь держави судовий збір в розмірі 908,00 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду складено та підписано 24.09.2021.
Суддя: В.І. Цитульський