02 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/8699/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Ковальчука В.Д.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Підгайцівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Підгайцівської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення від 24 червня 2021 року №8/14 в частині 3 про відмову у наданні дозволу на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється) ОСОБА_1 , 0,9153 га, в с. Струмівка, кадастровий номер 0722884800:03:001:8967, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури в зв'язку з тим, що дана ділянка пай; зобов'язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зміна цільового призначення), кадастровий номер 0722884800:03:001:8967, гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури в межах с. Струмівка Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.06.2021 рішенням Підгайцівської сільської ради №8/14 відмовлено позивачу у наданні дозволу на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється), 0,9153 га, в с. Струмівка, кадастровий номер 0722884800:03:001:8967, для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури. Рішення обґрунтоване тим, що вказана земельна ділянка є паєм. Однак позивач не погоджується з таким рішенням, оскільки вказана земельна ділянка належить йому на праві приватної власності, цільове призначення якої визначене для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Крім того, за його заявою від 18.06.2021 про надання дозволу на затвердження проекту землеустрою постійною комісією з питань економіки, земельної реформи і розвитку підприємництва Підгайцівської сільської ради прийнято рішення, яким рекомендовано Підгайцівській сільській раді надати дозвіл на затвердження даного проекту землеустрою.
Позивач вважає, що в оскаржувану рішенні не вказано підставу для відмови у наданні дозволу на затвердження проекту землеустрою його невідповідність вимогам законодавства. На думку позивача, він виконав всі умови, визначені законодавством для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про затвердження проекту землеустрою, а тому з метою ефективного захисту його прав, свобод та інтересів просить зобов'язати відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки Регламентом Підгайцівської сільської ради ОТГ, затвердженого рішенням Підгайцівської сільської ради від 15.12.2020 №2/2 передбачено, що рішення ради (крім процедурних питань) вважаються прийнятим, якщо за них проголосувала більшість депутатів від загального складу ради, однак щодо заяви позивача про затвердження проекту землеустрою рішення не підтримано більшістю голосів від депутатського складу. Вважає, що позовні вимоги про зобов'язання Підгайцівську сільську раду затвердити проект землеустрою є безпідставними, оскільки вирішення таких питань належить до виключних повноважень даного органу місцевого самоврядування. Крім того, враховуючи численні скарги мешканців с. Струміки Луцького району щодо недопущення будівництва багатоквартирного житлового будинку на території даного населеного пункту та з метою запобігання порушень земельного законодавства в майбутньому просить призначити по даній справі земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставити питання про відповідність держаним стандартам та нормам змін цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0722884800:03:001:8967 та здійснення на ній будівництва багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.
З урахуванням наведеного просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.06.2020 № 212604567 ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка з кадастровим номером 0722884800:03:001:8967, площею 0,9153 га.
Як слідує з даних веб-сайту «Публічна кадастрова карта України» (https://map.land.gov.ua), цільове призначення вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 0722884800:03:001:8967 наступне: 02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
З метою зміни цільового призначення цієї земельної ділянки ОСОБА_1 подав приватному нотаріусу Луцького районного нотаріального округу Волинської області Красневич О.А. заяву від 11.02.2021(зареєстрована в реєстрі за №270), в якій надав згоду на зміну її цільового призначення ? «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» на цільове призначення: «для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури».
В подальшому, на замовлення ОСОБА_1 , відповідно до договору №21 від 12.02.2021, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , який є сертифікованим інженером-землевпорядником відповідно до сертифіката №001344 від 03.01.2013, виготовив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зміна цільового призначення), кадастровий номер 0722884800:03:001:8967, гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури в межах с. Струмівка Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області.
Як зазначає позивач, 18.06.2021 звернувся до Підгайцівської сільської ради із заявою про надання дозволу на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 0722884800:03:001:8967, цільове призначення якої змінюється з (КВЦПЗ 02.01) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на (КВЦПЗ 02.10) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури. До заяви надав наступні документи:
1. проект землеустрою, який містить: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; нотаріально завірену заяву ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.06.2020, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2100728207228; перелік обмежень у використанні земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки; матеріали погодження проекту землеустрою, а саме висновок відділу містобування, архітектури та інфраструктури інвестиційної та економічної діяльності Луцької районної державної адміністрації; викопіювання з генерального плану території в с. Струмівка Луцького району Волинської області; викопіювання з детального плану території в с. Струмівка Луцького району Волинської області; викопіювання з картограми розповсюдження агровиробничих груп ґрунтів с. Струмівка Луцького району Волинської області;
2. копію Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності;
3. детальний план території земельної ділянки;
4. копії паспорта та ІПН.
22 червня 2021 року на засіданні постійної комісії з питань економіки, земельної реформи і розвитку підприємництва Підгайцівської сільської ради VIII було розглянуто, зокрема, заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється) «для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури», площею 0,9153 га, кадастровий номер: 0722884800:03:001:8967, яка розташована за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Струмівка, в результаті чого дана комісія вирішила запропонувати сесії Підгайцівської сільської ради надати дозвіл на затвердження проєкту землеустрою (цільове призначення якої змінюється), що підтверджується протоколом №7 засідання цієї комісії.
Судом встановлено, що 24.06.2021 Підгайцівська сільська рада прийняла рішення №8/14 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється)”, яким відмовила у наданні дозволу на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється) згідно результатів голосування: ОСОБА_1 , 0,9153 га, в с. Струмівка, кадастровий номер 0722884800:03:001:8967, для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, у зв'язку з тим, що дана ділянка є пай.
Відповідно до протоколу №8 позачергової сесії Підгайцівської сільської ради восьмого скликання від 24.06.2021 за надання дозволу гр. ОСОБА_1 на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється) всього голосувало 22 депутата, з них: за - 5 чоловік; проти - 0 чоловік; утрималось - 16 чоловік; не голосувало - 1 чоловік, в результаті чого рішення не прийнято.
Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову у затвердженні проекту землеустрою, позивач звернувся в суд з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Статтями 2 та 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з ч.1 ст.25 Закону України “Про місцеве самоврядування” сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування” виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно з ч.1 ст.59 Закону України “Про місцеве самоврядування” рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Відповідно до ч.2 ст.59 Закону України “Про місцеве самоврядування” рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Відповідно до статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Частиною 1 статті 19 Земельного кодексу України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Порядок встановлення та зміну цільового призначення земельних ділянок встановлено статтею 20 Земельного кодексу України.
Відповідно до частин 1-3 статті 20 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.
Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.
Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.
Зміна цільового призначення земельних ділянок, що не належать до державної чи комунальної власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (крім земельних ділянок державної або комунальної власності), цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.
Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.
Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації (ч. 8 ст. 186 Земельного кодексу України).
Відповідно до частин 8-9 статті 186 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб'єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати:
додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, визначеного Законом України “Про землеустрій”;
надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами чи організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею;
проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.
Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб'єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження такої документації іншими органами.
Висновок (рішення) органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, іншого суб'єкта, визначеного цією статтею, щодо відмови у погодженні або затвердженні документації із землеустрою має містити вичерпний перелік недоліків документації із землеустрою з описом змісту недоліку та посиланням на відповідні норми законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, затверджену документацію із землеустрою або містобудівну документацію. Повторна відмова у погодженні або затвердженні документації із землеустрою допускається лише у разі, якщо розробник не усунув недоліки, зазначені у попередньому висновку (рішенні), а також якщо підстава для відмови виникла після надання попереднього висновку (рішення). Повторна відмова у погодженні або затвердженні не позбавляє розробника документації із землеустрою права усунути недоліки такої документації та подати її на погодження або затвердження.
Відповідно до статті 50 Закону України “Про землеустрій” проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок розробляються у разі формування нових земельних ділянок із земель державної, комунальної власності (крім випадків формування земельних ділянок за іншою документацією із землеустрою) та у разі зміни цільового призначення земельних ділянок у випадках, визначених законом. Проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки також можуть передбачати поділ, об'єднання земельних ділянок, які перебувають у власності однієї особи.
Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок може передбачати формування та/або зміну цільового призначення декількох земельних ділянок, за умови що розпорядником земельних ділянок буде один орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України, або власником земельної ділянки приватної власності є одна особа.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки включає:
а) пояснювальну записку;
б) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);
в) розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);
г) розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);
ґ) перелік обмежень у використанні земельної ділянки;
д) кадастровий план земельної ділянки.
У разі формування земельної ділянки чи зміни цільового призначення земельної ділянки для потреб, пов'язаних із забудовою, до проекту додається витяг із відповідної містобудівної документації із зазначенням функціональної зони території, в межах якої розташована земельна ділянка, та обмежень у використанні території для містобудівних потреб. Ці вимоги не поширюються на випадки, якщо відповідно до закону передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб може здійснюватися за відсутності зазначеної містобудівної документації.
Отже, питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення належить до виключної компетенції відповідного суб'єкта владних повноважень, яким в даному випадку є орган місцевого самоврядування - Підгайцівської сільської ради. Розглядаючи назване питання вказаний орган може прийняти одне з трьох рішень, наведених у частині 3 статті 20 Земельного кодексу України.
У спірному випадку, як вказано в оскаржуваному рішенні, позивачу відмовлено в затвердженні проекту землеустрою у зв'язку з результатами голосування, оскільки не вистачило необхідної кількості голосів депутатів для прийняття такого рішення та у зв'язку з тим, що дана земельна ділянка є паєм.
Однак, як зазначено вище, відповідно до частини 8 статті 186 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні та затвердженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Тобто, відсутність необхідної кількості голосів депутатів органу місцевого самоврядування не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою. Також не відповідає встановленим обставинам наведена в оскаржуваному рішенні підстава для відмови у затвердженні проекту землеустрою належність спірної ділянки до земельного паю, оскільки, як встановлено судом, та підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16.06.2020 № 212604567 та даними веб-сайту «Публічна кадастрова карта України» (https://map.land.gov.ua), що земельна ділянка з кадастровим номером 0722884800:03:001:8967 за цільовим призначенням віднесена до земель для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Інших підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою відповідачем не наведено. Також не наведено невідповідності складеного проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації, який погоджений у встановленому порядку. При цьому, Відділ містобудування та архітектури, інфраструктури, екології Луцької районної державної адміністрації Волинської області надав гр. ОСОБА_1 висновок від 20.05.2021 №5 до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яким погодив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки кадастровий номер 0722884800:03:001:8967 (цільове призначення якої змінюється).
Крім того, профільна постійна комісія Підгайцівської сільської ради при розгляді поданого проекту землеустрою рекомендувала сільській раді дати дозвіл на його затвердження, тобто будь-яких невідповідностей проекту землеустрою вимогам закону не було встановлено, що підтверджується відповідним рішенням профільної постійної комісії Підгайцівської сільської ради.
Також рішенням Підгайцівської сільської ради від 13.09.2018 №35/12 було затверджено розроблений громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 детальний план території земельних ділянок площею 5,963 га, до складу яких входить і належна позивачу земельна ділянка з кадастровим номером 0722884800:03:001:8967, для будівництва та обслуговування багатоквартирних, житлових будинків з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури в межах с. Струмівка Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області.
Суд не бере до уваги посилання відповідача про необхідність призначення земельно-технічної експертизи, оскільки, як зазначалося вище, органам місцевого самоврядування, іншим суб'єктам, визначеним статтею 186 Земельного кодексу України, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати, зокрема, проведення будь-яких обстежень, експертиз чи робіт.
Аналізуючи вищенаведене, суд зазначає, що перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом і вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється; підстави відмови у затвердженні проекту землеустрою є вичерпними.
Матеріалами справи підтверджено, що замовлення ОСОБА_1 , відповідно до договору №21 від 12.02.2021, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 , який є сертифікованим інженером-землевпорядником, виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зміна цільового призначення), кадастровий номер 0722884800:03:001:8967, гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури в межах с. Струмівка Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області. У документації проекту землеустрою міститься, зокрема, висновок Відділ містобудування та архітектури, інфраструктури, екології Луцької районної державної адміністрації Волинської області від 20.05.2021 №5 до проекту цього землеустрою про його погодження.
На думку суду, рішення Підгайцівської сільської ради 24.06.2021 №8/14 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється)”, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється), 0,9153 га, що знаходиться в селі Струмівка, кадастровий номер 0722884800:03:001:8967, для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, не містить законодавчо визначених підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою. Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування зазначеного рішення належить задовольнити.
Вирішуючи позовні вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб'єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками розгляду звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб'єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти певне рішення.
Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов'язання вчинити дії після скасування його адміністративного акту.
На думку суду, у цій справі відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року №1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Дискреційні повноваження можуть закріплюватися в нормативно-правових актах, проектах нормативно-правових актів такими способами: 1) за допомогою оціночних понять, наприклад: за наявності поважних причин орган вправі надати …, у виключних випадках особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може дозволити…, рішення може бути прийнято, якщо це не суперечить суспільним інтересам… тощо; 2) шляхом перерахування видів рішень, що приймаються органом (особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), не вказуючи підстав для прийняття того чи іншого рішення або шляхом часткового визначення таких підстав; 3) шляхом надання права органу (особі, уповноваженій на виконання функцій держави або місцевого самоврядування) при виявленні певних обставин (настанні конкретних юридичних фактів) приймати чи не приймати управлінське рішення залежно від власної оцінки цих фактів; 4) за допомогою нормативних приписів, що містять лише окремі елементи гіпотези чи диспозиції правової норми, що не дозволяють зробити однозначний висновок про умови застосування нормативного припису або правові наслідки застосування такого припису.
Отже, такими є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може. У такому випадку дійсно суд не може зобов'язати суб'єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав. У разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов'язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб'єкта владних повноважень.
Адміністративний суд з урахуванням фактичних обставин зобов'язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій.
Вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 03.03.2021 у справі №320/4182/20 та враховуються при вирішенні цієї справи.
Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, затвердити проект землеустрою, або ні. Правомірним є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин, а тому повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.
Суд враховує позицію Верховного Суду України у рішенні від 16.09.2015 у справі №21-1465а15, відповідно до якої спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Суд наголошує, що скасування рішення Підгайцівської сільської ради 24.06.2021 №8/14 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється)” в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється), 0,9153 га, що знаходиться в селі Струмівка, кадастровий номер 0722884800:03:001:8967, для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури має наслідком повернення сторін у попередній стан, який існував на момент прийняття цього рішення, що передбачає необхідність обрання ефективного способу захисту порушеного права позивача внаслідок прийняття цього рішення. При цьому, суд враховує, що відповідачем не доведено, а судом не встановлено правових підстав для відмови у затвердженні позивачу документації із землеустрою.
Суд зазначає, що умови, за яких орган відмовляє у затвердженні проекту землеустрою визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - затвердити проект землеустрою або відмовити в його затвердженні, однак виключно у тому випадку, коли для цього є законні підстави. За законом в спірних правовідносинах у відповідача немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.
З урахуванням наведеного, зважаючи на дотримання позивачем порядку розроблення землевпорядної документації з метою зміни цільового призначення земельної ділянки, своєчасність її подання та недоведення відповідачем факту наявності визначених законом підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача у цьому випадку буде саме зобов'язання Підгайціську сільську раду прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зміна цільового призначення), кадастровий номер 0722884800:03:001:8967, гр. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури в межах с. Струмівка Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області.
Відтак, суд задовольняє позовні вимоги повністю.
Відповідно до статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач за подання даного позову сплатив судовий збір в сумі 2270,00 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.2235687801.1 від 18.08.2021.
Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судовий збір у розмірі 2270,00 грн.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Підгайцівської сільської ради 24 червня 2021 року № 8/14 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється)” в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (цільове призначення якої змінюється), 0,9153 га, що знаходиться в селі Струмівка, кадастровий номер 0722884800:03:001:8967, для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.
Зобов'язати Підгайцівську сільську раду прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (зміна цільового призначення), кадастровий номер 0722884800:03:001:8967, громадянину ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об'єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури в межах села Струмівка Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Підгайцівської сільської ради (45602, Волинська область, Луцький район, село Підгайці, вулиця Шкільна, будинок 30, код ЄДРПОУ 04332331) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.Д. Ковальчук